2.8. Виховна робота з педагогічно занедбаними дітьми

Особистість дитини є складною психофізіологічною си­стемою. Оскільки вихованням дітей часто займаються не-підготовлені люди, це призводить до помилок, навіть тра­гедій, у результаті чого з ’являються «важкі», педагогічно занедбані, важковиховувані діти.

Сутність поняття «педагогічно занедбані діти»

Під час організації і здійснення виховного процесу пе­дагогові доводиться мати справу і з важко виховуваними дітьми, з відхиленнями у поведінці, що потребує його особ­ливої уваги і зусиль.

Важковиховувані особи — категорія осіб, в яких під впливом не­сприятливих для розвитку соціальних, психолого-педагогічних та медико-біологічних умов з ’являється негативне ставлення до на­вчання, норм поведінки, знижується або втрачається почуття від­повідальності за свої вчинки.

Важковиховуваним особам властиві:
— неправильно сформовані потреби: матеріальні перева­жають над моральними; більшість матеріальних потреб ма­ють аморальний характер; для їх задоволення важковихо­вувані особи використовують засоби, які не завжди відпові­дають нормам моралі (вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), Шіо призводить до деградації особистості;
— нерозвиненість соціально-політичних потреб;
— прагнення до спілкування з подібними до себе, нехту­вання зв’язками з постійними учнівськими колективами;
— нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу; незадовільне навчання, ігнорування методів пізнавальної ді­яльності;
— спотворені естетичні потреби;
— нерозвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лексикою мова;
— непослідовність, суперечливість у поглядах і переко­наннях;
— брак уявлень про норми поведінки, обмежені почут­тя відповідальності за свої вчинки;
— обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утиліта­рних інтересів над духовними позбавляє їх перспективи роз­витку, інтелектуального і морального вдосконалення;
— приховування своїх вчинків від батьків, учителів та однокласників.

За ступенем педагогічної занедбаності «важких» дітей поділяють на чотири групи:

1) важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисци­пліну. їм властиві: грубощі, брехливість, нечесність тощо;
2) педагогічно занедбані підлітки, які негативно ставлять­ся до навчання й суспільно корисної діяльності. Вони систе­матично порушують дисциплінуй правила поведінки, постій­но проявляють негативні моральні якості особистості;
3) підлітки-правопорушники, я к і перебувають на облі­ку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ;
4) неповнолітні злочинці, які скоїли кримінальні зло­чини, порушили правові норми й направлені судом до ви­правно-трудових колоній.

Перевиховання педагогічно занедбаних дітей є важким завданням, яке людство по-різному намагалось вирішити впродовж своєї історії.

Перевиховання — виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості, що формувалися під впливом не­сприятливих умов виховання.

Упродовж XX ст. на теренах нашої держави (спочатку в царській Росії, потім у Радянському Союзі, і нарешті, в Україні) було кілька «спалахів» такого соціального явища, як поява педагогічно занедбаних дітей, зумовлених соціа­льно-історичними та економічними причинами:

— період Першої світової війни (1914—1918): воєнна розруха, сирітство дітей через загибель батьків на війні, оку­пація територій чужоземними військами;
— громадянська війна (1918—1922): руйнування народ­ного господарства, масштабне переміщення певних прошар­ків населення в країні та за її межі, безробіття, хвороби, го­лод та ін.;
— 30-ті роки: голодомор, масові репресії;
— Друга світова війна(1939—1945): смерть батьків, оку­пація, голод, сирітство, значні економічні труднощі;
— останні десятиріччя XX ст.: зниження рівня життя на­селення у зв’язку з трансформацією соціально-економічної системи, послаблення відповідальності за виховання дітей.

Проблеми важковиховуваних дітей криються передусім у соціальній сфері. Ще англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен (1771—1858) стверджував, що асоціаційна, злочинна поведінка індивіда залежить не від нього, а від системи, в якій він виховувався: «Знищіть обставини, які сприяють створенню злочинних характерів, і злочинців більше не бу­де; замініть їх обставинами, які розраховані на створення звичок порядку, регулярності, стриманості, праці, — і лю­дина буде володіти цими якостям и».

Появу важковиховуваних дітей зумовлюють:

1) неблагополуччя в сім’ї: неповна сім’я, батьки-п’яниці, наркомани, що ведуть аморальний спосіб життя; безвід­повідальність батьків за виховання дітей, їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до ді­тей, справжнього батьківського авторитету; прояви насиль­ства, жорстокості; матеріальні нестатки;

2) низька педагогічна культура в благополучній сім’ї; ба­тько й мати працюють, освічені, інтелектуально розвинені, є матеріальний достаток, що проявляється у створенні для ді­тей «парникових» умов, призводить до ослаблення внутрішніх сил особистості, матеріального перенасичення, вседозволено­сті, несформованості системи самовимог і самоконтролю;

3) недостатній виховний рівень роботи в загальноосвітніх закладах: проявляється у перевантаженості програм навча­льним матеріалом, який учень не може засвоїти. Це породжує негативізм, опір, намагання «втекти» від навчальної діяль­ності, почуття власної неповноцінності, меншовартості по­рівняно з іншими учнями; прояви негативізму з боку вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, гру­бощі, авторитаризм та ін.); ізоляція, відсторонення від ціка­вих колективних справ тощо.

На педагогічно занедбаних дітей педагоги, батьки, всі, хто спілкується з ними, повинні звертати особливу увагу, аби перевиховання дало позитивні результати.

Принципи, шляхи і засоби перевиховання

Перевиховання — складний і тривалий процес, що ґрун­тується на загальних принципах виховання і виконує від­новну, компенсаційну, виправну, стимулюючу функції.

У роботі з педагогічно недбалими дітьми варто викорис­товувати такі принципи: зв’язку перевиховання з цікавою продуктивною працею; організації дитячого колективу, який забезпечував би позитивний вплив на вихованця; опо­ри на позитивні якості виховуваного й позитивний соціаль­ний досвід; органічного поєднання поваги до вихованців з
існуючою системою вимог; єдності і систематичності педа­гогічних впливів; індивідуального підходу до неї; гуманно­го, об’єктивного ставлення до дитини у процесі її перевихо­вання; стриманості, розважливості, недопустимості афек­тивної поведінки педагога.

У виховній практиці важливими є упереджуючі заходи, які дають змогу запобігти масовій появі важковиховуваних дітей, з одночасним формуванням соціальних передумов для попередження їх появи.

У процесі подолання «моральної хвороби» дітей виок­ремлюють кілька етапів.

1. Діагностичний. Вивчають, аналізують позитивні й не­гативні фактори виховання, умови, що їх спричинили, ви­значають шляхи і засоби нейтралізації негативних тенден­цій та актуалізації позитивного в поведінці дитини. Учитель мусить мати детальну характеристику педагогічно занедба­ного вихованця.

2. Планування і визначення змісту роботи. На цьому етапі класний керівник спільно з вихователями, які спілкуються з «важким» учнем, розробляє детальний план перевиховання, визначає місце і роль у цьому процесі кожного вихователя.

3. Цілеспрямованої педагогічної діяльності. Він перед­бачає реалізацію планів щодо перевиховання конкретної особистості. Це відбувається із залученням всіх, хто може позитивно впливати на неї (батьків, родичів, однокласни­ків, учителів-вихователів та ін.). Координує роботу класний керівник, аналізуючи соціально-психологічні зміни у пове­дінці вихованця, розробляє подальші виховні заходи.

У педагогічній практиці трапляються складні випадки. Тому для правильної організації роботи з занедбаними діть­ми проводять педагогічні консиліуми за участю шкільного психолога, вчителів, батьків дитини, підчас яких всебічно аналізують причини, що спричинили труднощі у житті ді­тей, особливості їх поведінки і накреслюють шляхи та ме­тоди перевиховання. Незважаючи на складність і тривалість процесу перевиховання, педагоги мають вірити в силу ви­ховного впливу на особистість.

Результативність перевиховання залежить від вразли­вості, пластичності та сили біологічних задатків, від трива­лості негативного досвіду особистості, її готовності до випра­влення. Процес перевиховання неоднаково впливає на ді­тей. Найефективніше виявляється він щодо психологічно податливих дітей. Перевиховання може бути малоефектив­ним, якщо діти протидіятимуть йому або не сприйматимуть його позитивно.

Наслідки виховного процесу залежать від уміння педаго­га використати наявну позитивну базу особистості, привчити її до активної співпраці над собою. Важливо залучати дитину до корисної діяльності, забезпечити високий темп, емоційну насиченість життя відповідно до індивідуальних і вікових осо­бливостей. Водночас необхідно налагоджувати доброзичливі стосунки дітей з батьками, вчителями, ровесниками.