Прецедентне право складає велику і важливу групу норм європейського права. Його джерелами є рішення Суду Європейських Співтовариств і Суду першої інстанції.
Особливість прецедентного права Європейського Союзу полягає в тому, що в установчих договорах немає положень, які прямо вповноважують суди встановлювати нові норми права. Суди створюють нові правові норми шляхом тлумачення чинних норм під час розгляду конкретних справ.
Найважливіша особливість судових прецедентів полягає в їх юридичній силі.
Рішення, що виносяться Судом Європейських Співтовариств, розглядаються як прецеденти і є обов’язковими для усіх держав-членів. Це дуже важливо у тих випадках, коли мова йде про тлумачення установчих актів, даних Судом, та при прийнятті рішень щодо запитів національних судових установ, які розглядаються на основі преюдиційної процедури.
Практика показує, що часто рішення Суду беруться за основу нормативно-правових актів чи навіть за основу окремих положень установчих договорів.
Рішення є одним з найважливіших джерел права. Це підтверджується тим, що рішення Суду Європейських Співтовариств мають остаточний характер і обов’язкові для усіх суб’єктів європейського права. Невиконання рішень Суду тягне за собою застосування санкцій, передбачених установчими договорами.
Розгляд екологічних питань Судом Європейських Співтовариств — достатньо нове явище, порівняно з національними судами чи розглядом інших питань. Екологічних питань, які розглядаються Судом Європейських Співтовариств та Судом першої інстанції, є доволі небагато. Так, у 2003 році Суд Європейських Співтовариств виніс 48 рішень і думок, що стосувались охорони довкілля та прав споживачів, із загальної кількості 378 рішень, а Суд першої інстанції — 9 із 320.12
Екологічні справи, що розглядаються Судом Європейських Співтовариств, можна поділити на дві групи: спори між Європейською Комісією та державами-членами чи між інституціями Європейського Союзу і розгляд преюдиційного характеру щодо тлумачення права Співтовариства.
У судових рішеннях було закріплено низку важливих положень. Наприклад, Суд Європейських Співтовариств неодноразово підкреслював, що навколишнє середовище є однією з основних цілей, що може виправдовувати обмеження вільного руху товарів, і зробив висновок, що екологічні питання можуть розглядатись як “обов’язкова вимога”, наприклад щодо заходів з обмеження торгівлі.
В останні роки Суд закріпив найважливіші елементи прецедентного права в сфері охорони довкілля, зокрема щодо обов’язку дер-жав-членів визначати особливі заповідні зони та надавати правовий статус для їх охорони, що мав би обов’язкову юридичну силу для усіх
національних органів.
У судових рішеннях, що стосуються охорони довкілля, часто розглядається застосування та імплементація тієї чи іншої директиви, даються уточнення або визначення певних термінів і їх застосування, закріплюється розмежування повноважень між державами-членами та Європейським Співтовариством з конкретних питань та ін.
Судом було вироблено також ряд прецедентів, які прямо не стосуються охорони навколишнього середовища, але мають безпосередній вплив на створення та застосування законодавства у цій сфері. Прикладом може бути рішення про поширення прямої дії на директиви.