Регулювання торгівлі видами дикої флори і фауни є одним із шляхів охорони та забезпечення збереження видів, які потерпають чи можуть постраждати внаслідок неконтрольованої торгівлі. Регу-
лювання здійснюється, в основному, регламентами Ради. Законодавство Співтовариства, в свою чергу, розробляється та узгоджується з відповідними міжнародними угодами у цій сфері, учасником яких є Співтовариство. Основним, базовим, документом у цій сфері є Регламент Ради (ЄС) №338/97 від 9 грудня 1996 року про охорону видів дикої флори і фауни шляхом регулювання торгівлі ними14, котрий, в свою чергу, є імплементацією завдань, принципів та положень Конвенції CITES. Особлива увага приділяється Співтовариством імпорту окремих видів диких травин, що мають особливе значення чи перебувають під загрозою зникнення. Окремими нормативно-правовими актами, зокрема, регулюється імпорт китів чи продукції з них (Регламент 348/81 від 20 січня 1981 р. про спільні правила імпорту продукції з китів чи інших китоподібних15), шкурок дитинчат певних видів тюленів та продукції з цих шкурок (Директива 83/129/ЄЕС від 28 березня 1983 р. щодо імпорту у держави-члени шкурок дитинчат певних тюленів та продукції з них16), а також імпорт шкурок і продукції з диких тварин, які походять із країн де, використовуються капкани (Регламент 3254/91 від 4 листопада 1991 року, що забороняє використання капканів у Співтоваристві та ввезення у Співтовариство шкурок і продукції, виготовленої із певних видів диких тварин, які походять із країн, що виловлюють їх за допомогою капканів чи методів вилову, що не відповідають міжнародним стандартам гуманного вилову17).
Регулювання торгівлі здійснюється у Співтоваристві, виходячи із переліків видів дикої флори і фауни, збереження яких потребує такого регулювання, які містяться у додатках до відповідних нормативно-правових актів. Основний перелік міститься у Додатках до Регламенту №338/97.
Для деяких видів, залежності від їх походження чи призначення, можуть встановлюватися винятки із загальних вимог щодо торгівлі. Такі винятки, зокрема, передбачено для видів, народжених чи виго-дуваних у неволі або штучно виведених; для зразків, які перевозяться транзитом; для зразків, що складають частину приватної чи домашньої власності або призначені для наукових установ.
Регулювання торгівлі видами дикої флори і фауни здійснюється у Співтоваристві наступними засобами:
Oхорона біологічного різноманіття у європейському праві177
– встановлення заборони й обмеження торгівлі певними видами та вимог щодо продажу чи інших комерційних операцій із зразками певних видів;
– встановлення вимог і обмежень щодо імпорту у Співтовариство, експорту та реекспорту із Співтовариства певних видів;
– встановлення вимог щодо переміщення певних видів або зразків видів у межах Співтовариства.
Заборона торгівлі певними видами включає заборону купівлі, пропозицій купівлі, заволодіння з комерційною метою, використання для отримання комерційної вигоди та продажу, утримування для продажу, виставлення на продаж чи транспортування для продажу видів або зразків певних видів. Такі заборони, зокрема, встановлюються щодо видів, передбачених у переліку Додатка А та, у певних випадках, Додатка В до Регламенту №338/97.
Імпорт у Співтовариство, експорт чи реекспорт із Співтовариства видів, що охоплюються переліками додатків до Регламенту №338/ 97 здійснюється на основі та згідно з спеціальними дозволами (на імпорт чи експорт або сертифікатами на реекспорт). Такі дозволи видаються компетентними органами держав-членів: країни призначення чи імпортного повідомлення — щодо імпорту, країни, у якій знаходяться зразки — щодо експорту або реекспорту. До імпортної, експортної чи реекспортної документації, її видачі, використання та представлення встановлено спільні вимоги. Ці вимоги передбачено Регламентом №338/97. Визначено також формат, якому повинні відповідати такі дозволи та сертифікати. Конкретні вимоги щодо формату та оформлення цих документів передбачено Регламентом (ЄС) № 1808/200118.
Для попередження незаконного імпорту, експорту чи реекспорту Регламент №338/97 передбачає певну процедуру повідомлення: у разі відмови держави-члена в наданні дозволу на імпорт чи експорт або сертифіката на реекспорт, така держава негайно повідомляє про це Комісію, котра, в свою чергу, інформує інші держави-члени. Імпортовані, експортовані чи реекспортовані види повинні проходити відповідні необхідні перевірки.
У разі потреби Комісією можуть у будь-який час встановлюватися загальні чи конкретні (щодо певних країн походження) обмеження імпорту. Перелік таких обмежень публікується щоквартально в Офіційному Віснику Європейських Співтовариств. Заборони й обмеження встановлюються також щодо імпорту у Співтовариство
певних видів дикої флори і фауни. Зокрема, заборонено імпорту у Співтовариство китової продукції, хутра та предметів, створених з шкурок дитинчат певних тюленів, шкурок чи виробів з тварин, виловлених за допомогою капканів. У 2003 році19 було також встановлено тимчасову заборону на ввезення у Співтовариство зразків деяких видів, передбачених у переліку Додатків А та В до Регламента №338/97.
Забороняється імпорт у комерційних цілях певної продукції із білохутряних дитинчат гренландських тюленів (Phoca groenlandica) та дитинчат тюленів-хохлачів (Cystophora cristata). Така продукція, зокрема, включає: необроблені хутряні шкурки та дублені чи вироблені хутряні шкурки, включаючи шкурки у формі смужок, сумок, хрестів чи їм подібних та предмети із даних шкурок. Заборона не стосується продукції, виготовленої інуїтами20, у межах їх традиційного мисливства.
Ввезення у Співтовариство, для використання в комерційних цілях, китової продукції забороняється. Імпорт цієї продукції з іншою метою дозволяється за умови наявності ліцензії на імпорт. До китової продукції включається м’ясо та витяги з нього (м’ясні екстракти та соки, мука та пудра з м’яса), тельбухи та залишки, придатні чи не придатні для споживання; китовий вус та подібна продукція; сало й олія; спермацет; продукти, оброблені олією китів чи інших китоподібних або продукти виготовлені із шкіри та шкірсировини, оброблених такою олією. Перелік продукції, що вимагає імпортну ліцензію, може бути розширений державами-членами.
Ввезення у Співтовариство шкурок і продукції з диких тварин, що походять з країн, де використовуються капкани, забороняється. Перелік тварин та продукції, щодо яких встановлюються такі вимоги, передбачено Додатками І (перелік тварин) та ІІ (перелік продукції) до Регламенту 3254/91. Ввезення шкурок тварин, які входять до переліку Додатка І, чи продукції, що підпадає під перелік Додатка ІІ дозволяється лише тоді, коли Комісією буде визначено, що у країні походження цих предметів існують чинні адекватні адміністративні чи правові положення щодо заборони використання капканів або методи вилову таких тварин, які застосовуються у цій країні, відповідають міжнародним стандартам гуманного вилову. Перелік країн, які відповідають хоча б одній із цих вимог, публікуються Комісією в Офіційному Віснику Європейських Співтовариств. Перелік Додатка
І включає, зокрема, деякі види бобра, видри, койота, вовка, рисі, соболя, єнота, ондатри, ласки, борсука, куниці та горностая.
Окремі вимоги встановлюються також до переміщення певних видів у межах Співтовариства. Переміщення видів, передбачених у переліку Додатка А до Регламенту №338/97, вимагає попередньої згоди компетентного органу країни, у якій знаходяться ці види. Переміщення видів переліку Додатка В цього Регламенту здійснюється лише за умови дотримання набувачем цих видів правил охорони тварин, зокрема, щодо необхідних умов утримання.
У разі потреби, Комісією можуть у будь-який час встановлюватись обмеження на утримування та перевезення певних видів, впровадження яких у Співтовариство обмежено.
Регулювання торгівлі здійснюється відповідними органами дер-жав-членів. На рівні Співтовариства створюється спеціалізований орган — Комітет із торгівлі дикою флорою та фауною. Держави-члени визначають компетентні органи для здійснення регулювання торгівлі видами, а також митні органи для проведення відповідних перевірок. Переліки таких органів публікуються в Офіційному Віснику Європейських Співтовариств21.
На держави-члени також покладається обов’язок моніторингу дотримання вимог із торгівлі видами та притягнення до відповідальності за їх порушення.
Держави-члени та Комісія готують щорічні звіти про обсяги торгівлі видами, передбаченими переліками Додатків до Регламенту №338/97 та раз у два роки готують детальні звіти щодо імплементації цього Регламенту.
Даним Регламентом також впроваджується система обміну інформацією між різними органами, залученими до регулювання торгівлі видами, зокрема державами-членами, Комісією, Секретаріатом Конвенції CITES.