Згідно з Кіотським протоколом, прийнятим у 1997 році, Європейське Співтовариство взяло на себе зобов’язання скоротити викиди парникових газів на 8% між 2008-2012 роками, порівняно з рівнем 1990 року. На даний момент Співтовариство хоче якомога швидше імплементувати свої власні торговельні схеми, ще до того, як будуть впроваджені міжнародні торгівельні схеми у 2008 році.
Питання торгівлі квотами між державами-членами Європейського Союзу розглядається у Зеленій книзі щодо торгівлі викидами парникових газів у межах Європейського Союзу11 та Комюніке Комісії Раді та Європейському Парламенту щодо політики ЄС і заходів зі зменшення викидів парникових газів: У напрямку до Європейської програми дій зі зміни клімату12.
Кіотський протокол передбачає спільне виконання зобов’язань, тобто розподіл квот між державами-членами. Зменшення викидів на 8% передбачається для Співтовариства, а не для кожної окремо взятої держави-члена.
Торгівля викидами — це схема, згідно з якою компанії розподіляють квоти своїх викидів парникових газів згідно з загальними екологічними цілями своїх урядів. Це дуже практична система, при якій окремі компанії можуть викидати більше, ніж їхня квота за умови, якщо вони можуть знайти іншу компанію, яка викидає менше від своєї квоти, і вона хоче продати свою „зекономлену” квоту.
Передбачається, що торгівля квотами у межах Співтовариства зменшить затрати на імплементацію Співтовариством зобов’язань згідно із Кіотським протоколом.
Нещодавно було прийнято Директиву 2003/87/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 13 жовтня 2003 року, яка встановлює схеми для викидів парникових газів13, яка дозволяє торгівлю у межах Співтовариства, котра доповнює Директиву Ради 96/61/ЄС.
Директива встановлює схеми торгівлі квотами викидів парникових газів для сприяння зменшенню парникових газів економічно ефективним способом.
З 1 січня 2005 року, усе устаткування, яке проводить діяльність, перераховану у Додатку І, і викидає парникові гази, повинне мати відповідні дозволи, видані компетентними органами. Дозвіл міститиме
деталі про назву й адресу оператора; діяльність і викиди установки; методологію та частоту моніторингу; вимоги щодо звітування про викиди та ін.
Кожна держава-член розробляє свій національний план, в якому вказує кількість квот, котрі планує надати на певний період. Квоти для початкового періоду (1 січня 2005 року — 31 грудня 2007 року) надаються безкоштовно. Держави-члени забезпечать вільне переміщення квот у межах Європейського Співтовариства.
У кінці кожного року оператор подає звіт компетентному органу щодо викидів парникових газів, вироблених підприємством протягом року. Передбачено штрафи за недотримання вимог.
Щороку держави-члени подають у Комісію звіт про застосування Директиви. Комісія публікує річний звіт на основі цих звітів.
Наразі говорити про дієвість даного механізму рано, адже держа-ви-члени ще не встигли інкорпорувати положення цього нормативно-правового акту у своє законодавство.