Одним із засобів боротьби зі зміною клімату є регулювання питань, пов’язаних зі зміною клімату, у різних галузях, зокрема у промисловості, транспорті, енергетиці та ін. На даний момент у Європейському Союзі дуже актуальним є питання використання альтернативних видів енергії й вживання заходів для підвищення ефективності її використання та питання енергозбереження. Перед Європейським Співтовариством стоїть завдання збільшити використання відновлюваної енергії з 6 до 12 % до 2010 року та збільшити енергоефективність на 18 % до 2010 року порівняно із 1995 роком.
У 1992 році Європейська Комісія запропонувала Директиву14 для впровадження податку на всі енергопродукти, за винятком відновлюваних. Мета — покращення ефективності енергії і заміна палива на таке, яке спричинює менше викидів СО2 чи зовсім їх уникає. Проте з впровадженням цього нормативно-правового акту виникли труднощі, тому Комісія запропонувала так званий перехідний період, впродовж якого держави-члени можуть встановлювати податок вибірково, лише на певні продукти. Окрім цього, було запропоновано реструктуризувати системи акцизного збору Європейського Співтовариства на енергопродукти.
У 1996 році була прийнята Біла книга про політику в сфері енергії15, яка, зокрема, визначала стратегію Європейського Співтовариства щодо використання відновлюваної енергії. Книга закликала держави-члени та Співтовариство вживати заходів і створювати програми для розвитку альтернативних видів енергії на національному рівні й на рівні Співтовариства.
Комісія прийняла комюніке „Вимір енергії у зміні клімату”16, у якому містився перелік можливих дій для зменшення викидів парникових газів, зокрема сприяння впровадженню технологій у енергетиці, які б не сприяли викидам СО2, сприяння використанню відновлюваних джерел енергії за допомогою програм Співтовариства, співпраця з енергопостачальними компаніями з метою забезпечення ефективнішого виробництва й постачання електроенергії та ін.
Зелена книга про безпеку енергопостачання, прийнята у 2000 році, говорить, що відновлювані джерела енергії зараз неефективно використовуються і необхідно розвивати менш забруднюючі джерела енергії.
Підвищення ефективності використання енергії здійснюється за допомогою впровадження енергозберігаючих технологій. Наприклад, Директива 96/57/ЄС від 3 вересня 1996 року про вимоги до енергоефективності для побутових електричних радіаторів, холодильників та інших приладів17 регулює питання маркування і вимоги щодо енергозбереження для побутових електроприладів. Нещодавно була прийнята Директива 2003/94/ЄС про сприяння електроенергії із відновлюваних джерел енергії на внутрішньому ринку електроенергії18
У сфері використання альтернативних джерел енергії та підвищення енергоефективності розглядається низка нормативно-правових актів, наприклад Директива про сприяння використання біопалива19.
На рівні Європейського Союзу діють програми, які сприяють використанню альтернативних джерел енергії та підвищенню ефективності її використання.
Наприклад, програма ALTENER сприяє відновлюваним джерелам енергії, таким як біомаса, малі гідроелектростанції, вітрова енергія, сонячна термальна і сонячна фотоелектрична, геотермальна енергія,
припливно-відпливна, хвильова й інша океанічна енергія. Програми SAVE (Спеціальні дії для негайної ефективності енергії) — програми, що застосовують не-технологічний підхід до ефективності енергії. Програма полягає у заохоченні ефективнішого використання енергії в усіх секторах, інвестування в збереження енергії, створенні умов для покращення енергоефективності. Програма THERMIE — сприяння чистим і енергоефективним технологіям у сфері відновлюваної енергії, раціонального використання енергії в промисловості, будівництві й транспорті, чисте й ефективніше використання твердого палива і гідрокарбонатів.