При вигодовуванні дитини груддю можуть виникати труднощі у матері і дитини. Так, у матері бувають неправильної форми або дуже тугі соски і пружна грудь, можуть утворитися садна чи тріщини сосків, виникати запалення молочних залоз (лактаційний мастит), недостатньо вироблятися молока тощо.
Звичайно після народження дитини соски у матері стають опуклішими і діти легко пристосовуються до них. Але в деяких жінок соски плоскі, малі, втягнуті або розщеплені. У цьому випадку дитину годують за допомогою скляної або гумової накладки, яку потім кип’ятять і тримають У стерильному посуді.
Тугі соски і пружну грудь перед кожним прикладанням дитини потрібно трохи помасажувати добре вимитими руками і зцідити декілька краплин молока, що полегшує годування.
Найчастішою і дуже серйозною перешкодою при годуванні груддю є наявність саден і тріщин на сосках, які викликають сильний біль у матері під час ссання дитини. Садна і тріщини сосків, що нерідко призводять до запалення молочних залоз, виникають у разі недотримання елементарних правил вигодовування груддю.
Утруднення при грудному вигодовуванні для дитини найчастіше виникають у період новонародженості, тобто в перші 4 тиж. життя. Вони пов’язані здебільшого з неактивним ссанням дитини. Слабко ссуть грудь недоношені та кволі новонароджені, а також діти з різними вродженими дефектами розвитку.
Недоношені та кволі новонароджені швидко втомлюються під час Годування, нерідко засинають не виссавши потрібної кількості молока. Тому протягом місяця їм призначають індивідуальний режим годування і полегшений спосіб вживання молока: з соски, ложечки або через зонд.
У подальшому, коли дитину вже почнуть прикладати до материнської груді щоразу після закінчення годування необхідно обережно, дотримуючись правил гігієни, зціджувати залишки молока і догодовувати ними дитину з ложечки до норми. Така дитина почне краще ссати грудь, коли зміцніє.
Про задоволення потреб дитини свідчить її спокійна поведінка в проміжках між годуваннями, збільшення маси і довжини тіла, а також результати контрольного зважування — до і після годування.
Серед цілком здорових дітей бувають неактивні («ледачі») сисуни. Вони відрізняються від недоношених та кволих новонароджених відсутністю ознак утоми під час годування. У цих дітей потрібно виховувати добрий апетит чітким дотримуванням режиму годування. Не слід їх тримати біля груді більш як 20- 30 хв. та дозволяти їм засинати під час годування. Якщо дитина заснула, потрібно зробити спробу витягти в неї з рота сосок, і вона відразу ж прокинеться. Можна також розбудити дитину погладжуванням носа, щічок, підборіддя, легеньким постукуванням пальцем по п’ятах.
Деякі діти під час ссання заковтують повітря (так звана аерофагія), внаслідок чого здувається живіт, з’являється приступоподібний біль (коліки), дитина починає плакати, припиняє ссання і суче ніжками. Якщо змінити положення дитини, у неї з’являється відрижка повітрям, після чого дитина заспокоюється і поновлює ссання. Аерофагія може викликати сильне блювання, що стає звичним. Внаслідок цього дитина припиняє набирати масу тіла. Тому при наявності ознак аерофагії потрібно особливо суворо дотримуватися режиму годування і техніки грудного вигодовування. Перед кожним годуванням дитину треба викладати на 3-5 хв. на живіт, а, погодувавши, обов’язково обережно піднімати на руки і протягом 5-10 хв. тримати у вертикальному положенні до появи відрижки повітрям. Після цього її слід так само обережно покласти в ліжко на правий бік.
Зригування після годування виникає у дітей порівняно часто у зв’язку з незакінченістю анатомічної будови і функціональної зрілості органів системи травлення. Воно може з’явитися під час сповивання, внаслідок зміни положення, легкого натискування на живіт. Нерідко зригування виникає у разі безладного годування груддю, здебільшого при перегодовуванні. Як правило, це не впливає на загальний стан та розвиток дітей. Припиняється зригування найчастіше в чотиримісячному віці. Стійке зригування та блювання, особливо «фонтаном», призводять до порушення розвитку дітей і є ознакою захворювань, що потребує спеціального обстеження та лікування дітей.
У випадках вроджених дефектів (заяча губа, вовча паща, недорозвиненість нижньої щелепи тощо) вигодовування груддю утруднюються у зв’язку з можливим потраплянням молока в порожнину носа та дихальні шляхи та з аерофагією. Оскільки діти з такими дефектами не відразу пристосовуються до груді, їх деякий час вигодовують (або догодовують) зцідженим молоком з ложечки або з соски, а в особливо тяжких випадках годують через зонд. Згодом, за умови належної наполегливості матері (при її допомозі), діти можуть добре пристосуватись до вигодовування груддю.
Великою перешкодою для вигодовування груддю є ураження порожнини рота та носоглотки у дитини. Захворювання порожнини рота у дітей (садна, виразки на слизовій оболонці, наліт молочниці) виникають внаслідок порушення правил гігієни і техніки годування груддю, а також неправильної обробки порожнини рота. У випадках тяжких уражень слизової оболонки рота вигодовування груддю практично неможливе, тому тимчасово, до поліпшення стану, дітей годують зцідженим молоком з ложечки. Такі діти потребують спеціального лікування під наглядом педіатра, а іноді і стоматолога. При гострому нежиті діти не можуть ссати грудь в результаті порушення носового дихання. У такому випадку перед годуванням дитини необхідно спочатку видалити гнотиком з вати кірочки та слиз з її носових ходів, а після цього закрапати ліки, призначені лікарем.
У разі запору або проносу годування дитини утруднюється через здуття та біль у животі і втрату апетиту внаслідок інтоксикації. Запор у дітей перших місяців життя буває як внаслідок недоїдання, так і вживання достатньої кількості материнського молока. Іноді запор спостерігається одночасно у дитини і в матері-годувальниці, що може бути пов’язане з неправильним харчуванням останньої. Це свідчить про те, що в лікуванні запору велике значення має правильне, регулярне харчування не тільки дитини, а й матері. Запор у дітей, як правило, зникає при вживанні овочевих і фруктових соків, пюре, своєчасному введенні підгодовування. Матері при запорі слід включати до раціону їжу, багату на вітаміни та рослинну клітковину. Якщо випорожнення не нормалізується, треба звернутися до лікаря, оскільки це може бути пов’язано з захворюванням. Лікування дитини при диспепсії чи ентероколіті, що супроводжуються проносом, слід проводити тільки під наглядом педіатра. Бувають випадки, коли вигодовування груддю зовсім або тимчасово забороняється. При деяких спадкових захворюваннях обміну речовин у дітей, які зустрічаються рідко, але супроводжуються тяжкими порушеннями розвитку, категорично забороняється природне вигодовування немовлят. У цих випадках грудне молоко повністю замінюють спеціальними продуктами дитячого харчування (лікувального).
Тимчасово забороняється вигодовування грудним молоком у разі невідповідності резус-фактора еритроцитів крові матері (негативний) і дитини (позитивний) та у випадках, коли в молоці виявлено антирезус-аглютиніни, здатні руйнувати у новонароджених еритроцити крові і спричиняти гемолітичну жовтяницю, недокрів’я та інші ускладнення. У цьому випадку новонароджених годують молоком інших жінок. Через 2-3 тиж. після зникнення аглютинінів у молоці матері їй дозволяється годувати дитину груддю. Таким же чином вирішується це питання при несумісності крові матері і дитини за групою.
Вигодовування грудним молоком не рекомендується при деяких тяжких захворюваннях матері: хвороби крові, нирок, серцево-судинної та ендокринної систем, злоякісні пухлини, гострі психічні розлади.
У випадках гострих інфекційних захворювань (тифи, менінгіт, рожа, вірусний гепатит, сепсис тощо) годування груддю забороняється тимчасово. При цьому слід зціджувати молоко для підтримання лактації, щоб після одужання мати мала змогу продовжити годування груддю. Іноді під час гострого періоду захворювання матері дитину годують зцідженим кип’яченим молоком.
При активній формі туберкульозу у матері дитину відразу після народження повністю ізолюють від неї на 1,5-2 міс. і годують зцідженим материнським або донорським молоком. Цей строк достатній для того, щоб після протитуберкульозного щеплення у дитини виробився імунітет до туберкульозної палички.
У разі захворювання на грип, запалення легень, бронхіт, ангіну годування груддю не переривають, але при цьому суворо дотримуються запобіжних заходів проти зараження дитини. При контакті з нею користуються маскою з чотирьох шарів марлі, які змінюють протягом дня кілька разів, забруднену старанно перуть і прасують з обох боків.
При ексудативному діатезі в дитини вигодовування її грудним молоком не припиняють, бо з переходом на штучне вигодовування висипання на шкірі не тільки не зникають, а навіть посилюються. У цьому випадку матері-годувальниці потрібно переглянути власне харчування: вилучити з раціону шоколад і цитрусові, зменшити вживання коров’ячого молока, кондитерських виробів, кухонної солі, цукру, гострих, пряних та смажених страв, оскільки вони можуть викликати алергію. Одночасно мати повинна перевірити стан свого здоров’я і в разі виявлення вогнищ хронічного запалення в носовій частині глотки, жовчовивідних шляхів тощо вжити заходів для їх ліквідації.