Після закінчення пологів — важкого акту для матері і новонародженого — обоє повинні трохи відпочити. Орієнтовно прийнято, що для такого відпочинку досить 6-12 год. У цей проміжок часу у новонародженої дитини звичайно виникає голод і її вперше прикладають до груді матері.
Останнім часом існує положення, що коли з матір’ю і новонародженим усе гаразд, то вперше до груді його можна прикладати вже протягом перших двох годин після народження. Тривалість даного періоду необхідна для відокремлення дитячого місця, проведення туалету новонародженого, об’єктивної оцінки його стану і породіллі, щоб своєчасно виявити наявність протипоказань до раннього прикладання дитини до груді матері. Рекомендується рано прикладати (протягом перших 2 год. після народження) здорових доношених дітей з оцінкою при народженні за шкалою Апгар 8-10 балів.
Рекомендації щодо раннього прикладання до груді матері ґрунтуються на наукових даних про те, що тісний біологічний зв’язок між організмом матері і новонародженого не закінчується і після перерізання пуповини. Він триває у новій формі — підтримується за допомогою грудного молока. Чим раніше ця нова форма біологічного зв’язку налагодиться, тим краще для новонародженого і матері. Раннє прикладання сприяє позитивному впливу на психоемоційний стан матері і прихильне відношення її до дитини.
Справа в тому, що в період внутрішньоутробного розвитку плід перебуває в особливих умовах, недоступних жодним мікроорганізмам, і дитина г з’являється на світ «стерильною». Проте вже на перші години після народження, навіть при найідеальніших санітарно-гігієнічних умовах, на шкірі і слизових оболонках дитини з’являються різні мікроби, які потрапляють туди під час проходження плода родовими шляхами і з зовнішнього середовища. Ці мікроби швидко розмножуються й активно заселяють порожнину рота, дихальні шляхи, шкіру і кишечник новонародженого.
Отже, чим раніше новонароджений буде отримувати грудне молоко, а з ним і протимікробні чинники, чим меншим буде мікробне обсіменіння його, тим краще для здоров’я дитини. У зв’язку з цим важливе значення має материнське молозиво, багате на всі протиінфекційні чинники. За вмістом окремих імунних компонентів, особливо S lg А, залізовмісного білка лактоферину, лізоциму та імунологічно активних клітин, воно в декілька разів має переваги перед зрілим грудним молоком. Молозиво забезпечує так званий імунологічний «старт» новонародженої дитини. Тому годування молозивом у перші години і дні після народження має для дитини винятково важливе значення. У дітей, яких рано прикладали до груді, виявляється значно більш високий рівень факторів неспецифічного захисту (пропердін, комплемент) і концентрації імуноглобулінів G і М в сироватці крові. Вважають, що підвищення рівня факторів імунного захисту відбувається внаслідок посилення синтетичних процесів в організмі дитини за рахунок раннього всмоктування в травному каналі адаптованих для травлення білків і амінокислот молозива. Важливо, що у новонароджених, які протягом перших 2 год. життя отримували жіноче молоко, наприкінці першого тижня концентрація S lg А в копрофільтратах становить в середньому (21,4+0,6) г/л, тоді як у дітей при більш пізньому початку природного вигодовування — (12,5+0,5) г/л. Очевидно, це пояснюється значним вмістом SIgA в молозиві.
Раннє прикладання дитини до груді матері сприяє також кращій динаміці скорочення матки, оскільки ссання відразу після пологів викликає більш високе продукування окситоцину в задній частці гіпофіза і швидку інволюцію матки після пологів.
Крім того, раннє прикладання до груді позитивно впливає на становлення і тривалість лактації. Очевидно, під час ссання подразнюються рефлексогенні зони навколо соска, і виникає інтенсивна нервова імпульсація, яка досягає
гіпоталамуса і передньої частки гіпофіза, в якій відбувається синтез лролаїстину, що значно посилює продукування молока. У матерів, які рано прикладали новонароджених до груді, рівень пролактину в сироватці крові в 1,5-2 вищий, ніж у матерів, які прикладали дітей до груді через 12 год.
У матерів з раннім прикладанням новонароджених до груді відмічається довша тривалість лактації. Більшість жінок годують дітей до 7-10 міс, в той час як серед жінок з більш пізнім прикладанням дітей до груді така тривалість лактації спостерігається у 21,4%, а раннє згасання лактації (з 3-4-го місяця після пологів) зустрічається у них в 3 рази частіше.
Для дітей з раннім прикладанням до груді характерне нижче фізіологічне зменшення маси тіла і більш сприятливий перебіг раннього неонатального періоду, що проявляється зниженням частоти інфекційно-запальних захворювань на першому році життя і різних алергічних проявів.
На перше годування новонародженому потрібна зовсім невелика кількість молозива (5-10 г), і у багатьох жінок після пологів є така його кількість. Якщо ж до зазначеного часу ознаки лактації відсутні, хвилюватись не варто. У цьому випадку малюка слід нагодувати у належний час молоком іншої матері, зцідженим з груді після годування своєї дитини.
Треба обов’язково виконувати одне важливе правило: незважаючи на видиму або припущену відсутність молока, дитину слід прикладати до груді спочатку на 5-10, а потім на 15-20 хв. щоразу, коли настає час годування за режимом. Дитина повинна робити спроби одержати їжу з груді матері. Процедура підготовки матері до годування груддю дитини, а дитину — до ссання (плач, пошук соска), акт ссання, близьке дихання дитини, тепло її тіла — усе це має сильний умовнорефлекторний вплив на організм матері, сприяє пробудженню у неї інстинкту материнства і прискорює розвиток лактації.
Однак не всіх дітей можна прикладати до материнської груді у перші години після народження. Є немовлята (їх меншість), яким необхідний триваліший відпочинок. Найчастіше це недоношені діти або народжені в тяжких пологах з оцінкою нижче 7 балів за шкалою Апгар, а також від хворих матерів. Зокрема, протипоказане раннє прикладання до груді дітей, які народилися від матерів, хворих на нефропатію, екстрагенітальні захворювання (гіпертонічна хвороба, вроджені або набуті вади серця, цукровий діабет, пієлонефрит, гломерулонефрит, анемія та ін.), а також при великій втраті крові під час пологів та наявності антитіл при Rh- крові.
Таких дітей починають годувати пізніше, залежно від їх стану. Годують їх спеціально навчені медичні сестри, дуже обережно, через зонд або з пляшечки через соску, а іноді з піпетки свіжим молоком, зцідженним з груді матері, або кип’яченим молоком жінок-донорів. І тільки коли загальний стан дитини поліпшиться, її можна прикладати до груді матері.
Кип’ячене молоко жінок-донорів за своїми біологічними властивостями поступається перед натуральним материнським молоком, але все-таки має багато переваг перед штучними молочними сумішами, що виготовляються з коров’ячого молока. Це треба враховувати в тих випадках, коли немає можливості вигодовувати дитину груддю матері.
Протягом раннього періоду новонародженості, який триває 7-10 днів, відбувається так звана адаптація дитини до умов життя у зовнішньому середовищі. В цей період у дитини розвивається рефлекс на певний режим вживання їжі. У здорових доношених дітей на момент народження харчовий рефлекс розвинутий добре. З появою відчуття голоду дитина звичайно прокидається, голосно і вимогливо плаче. Біля материнської груді вона швидко заспокоюється, робить характерний поворот голови в бік груді і ловлячі рухи ротом. Це вроджений безумовний рефлекс пошуку їжі.
Настроювання харчового рефлексу у дитини на певний режим годувань залежить від кількості молока у матері, активності самої дитини, а також від дотримання матір’ю правил грудного вигодовування.
Поки не встановилась лактація у матері, а дитина тільки пристосовується до акту ссання, всіх новонароджених у пологовому будинку регулярно зважують до і після годування, визначаючи таким чином, чи достатньо дитина висисає молока під час кожного годування. Після виписки з пологового відділення така необхідність у більшості випадків не потрібна. Звичайно, до цього часу у матері вже з’являється молока в достатній кількості, і дитина сама регулює свою потребу в ньому. Задовольнивши свій харчовий і сисний рефлекси, дитина припиняє ссання, сама випускаючи сосок з рота.
Здорові доношені діти за умови достатньої кількості молока в груді матері можуть за 15-20 хв. виссати ту його кількість, яка необхідна їх організму за віком. Таким дітям відразу ж встановлюють шестиразовий режим годування: о 6 год.; о 9 год. 30 хв.; о 13 год.; о 16 год. 30 хв.; о 20 год.; о 23 год. 30 хв. (з тривалістю нічної перерви 6-6,5 год.).
Іноді призначають семиразовий режим годування: о 6 год.; о 9 год.; о 12 год.; о 15 год.; о 18 год.; о 21 год.; о 24 год. Інтервали між годуваннями при Цьому становлять 3 год. (нічна перерва 6 год.). Такий режим звичайно призначають дітям, які народилися з низькою масою тіла — недоношеним і ослабленим з якихось причин, а також у разі недостатньо активного розвитку лактації у матері.
Режим з частішими годуваннями, через 2-2,5 год., призначають при спеціальних показаннях: глибокій недоношеності, значному зригуванні, загальній кволості тощо. У подальшому, коли встановлюється лактація у матері у дитини нормально збільшується маса тіла, її можна перевести на Шестиразовий режим годування. Найчастіше це буває в 1,5-2-місячному віці.
Починаючи з 5 міс., коли дітей вже підгодовують, кількість годувань Необхідно скоротити до 5, оскільки більш грубіша їжа, що вводиться з Прикормом, триваліший час затримується в шлунку. При п’ятиразовому Харчуванні дітей годують о 6; о 10 год.; о 14 год.; о 18 год.; о 21 год. 30 хв.; о 22 год. За цим режимом інтервал між годуваннями збільшується до 4 год., нічна перерва — до 8 год. Режим п’ятиразового годування у більшості дітей зберігається до кінця першого року життя. Частина ж дітей вже в 10-11 міс. відмовляються від п’ятого вживання їжі і переходять на чотириразове годування, яке до 1 року можливе лише з дозволу лікаря.
Встановленого режиму харчування та інтервалів між окремими годуваннями слід дотримуватися точно, бо від цього залежить апетит дитини, діяльність травних органів і стан нервової системи, а також кількість молока у груді матері, розпорядок її дня і відпочинку.
Новонароджені дуже швидко звикають до режиму годування і самі прокидаються в певні години. Якщо немовля не прокидається у потрібний час, то можна зачекати 15-20 хв., а потім розбудити його і погодувати. Вночі дитину будити не слід.
Під час нічної перерви мати і дитина повинні спати. Глибокий нічний сон необхідний їм для відновлення сил, нагромадження бадьорості та енергії.
Іноді дитина прокидається раніше належного часу і, якщо при цьому плаче, то цілком можливо, що вона зголодніла. Проте не слід поспішати відразу годувати її груддю. Необхідно перевірити спочатку, чи сухі у неї пелюшки і, якщо мокрі, то замінити, зробивши туалет дитині. Якщо за режимом до наступного годування залишилося не менше 30 хв, слід дати їй попити трохи кип’яченої води, не більше 2-3 чайних ложок. Якщо дитина й після цього не заспокоюється і вимагає їжі, то треба погодувати її груддю на 15-20 хв раніше належного часу. Наступного разу вона прокинеться вчасно. Слід підкреслити, що режим вільного годування при природному вигодовуванні не має фізіологічного обґрунтування.
Ще до народження дитини вагітні одержують у жіночих консультаціях рекомендації щодо підготовки молочних залоз до вигодовування немовлят груддю. Кожна майбутня мати з цілковитим розумінням і відповідальністю повинна готуватися до здійснення цієї важливої функції її організму.
У пологовому відділенні матерів навчають правилам вигодовування дітей грудним молоком медичні сестри та акушерки.
Незважаючи на те, що утворення і виділення молока є фізіологічним станом жіночого організму, мати і дитина не завжди відразу пристосовуються одне до одного.
Треба проявити максимальне терпіння і наполегливість, щоб між матір’ю і дитиною встановилося повне взаєморозуміння, а процес годування груддю приносив обом задоволення. Мати-годувальниця повинна дотримуватися таких основних правил:
- Перед кожним годуванням немовляти груддю мати обов’язково повинна вимити руки з милом і щіткою, потім обтерти груди теплим розчином борної кислоти (1 чайна ложка на склянку кип’яченої води), причому сосок окремо ватною кулькою.
- Слід зцідити перші краплини молока до появи сильної струмини, а потім дати дитині ссати. Завдяки цьому видаляються випадкові бактерії, які знаходяться у периферичних відділах вивідних залозистих проток.
- Протягом перших 3-4 днів слід годувати лежачи у ліжку на тому чи іншому боці залежно від того, до якої груді прикладається дитина (рис. 111, а, б, в). При цьому рукою, яка спирається на постіль, мати тримає дитину, а іншою підтримує грудь і стежить, щоб вона не закривала носові ходи дитини і не порушувала її дихання. У подальшому потрібно годувати сидячи, вибравши для цього зручне положення, щоб не виникав біль у спині, втома та інші неприємні відчуття. Найзручніше сидіти на невисокому стільці або в кріслі, підставивши під ногу ослінчик. Голівка дитини при цьому лежить на руці, а вся маса її тулуба спирається на стегно, вільною рукою мати підтримує грудь (рис. 111, в).
- Під час годування груддю треба стежити, щоб дитина захоплювала ротом не тільки сосок, а навколососковий кружечок. Це важливо для регуляції надходження молока з грудей у порожнину рота дитини, а також для того, Щоб дитина не заковтувала під час акту ссання повітря (рис. 112).
- Щоразу давати тільки одну грудь, чергуючи протягом дня годування лівою і правою груддю. При такому чергуванні грудні залози майже повністю звільняються від молока. Тільки у виняткових випадках, коли молока мало, Допускається годування з обох грудей.
- Годувати новонародженого слід досита. Здорова дитина, яка активно ссе, звичайно наїдається за 10-15 хв. Як правило, в перші 5 хв. вона висисає 70-80% Всього молока із груді. Тримати біля груді дитину понад 20 хв. не рекомендується навіть у тому випадку коли вона сама не випускає соска. При тривалому триманні дитини біля груді сосок може подразнюватися і на ньому можуть утворюватися тріщини, які викликають під час ссання больові відчуття, що утруднюють годування І перешкоджають повному звільненню груді від молока.
- Після кожного годування, незалежно від того, добре чи погано ссала дитина, необхідно зціджувати навіть незначні залишки молока рукою або молоковідсмоктувачем. Спочатку молоко зціджують після кожного годування, а згодом, коли лактація встановиться і дитина добре ссатиме, зціджування залишків молока рекомендується обмежити до 2-3 разів на день. Важливо пояснити матері, що повне спорожнення груді є необхідною передумовою, стимулом для утворення молока в подальшому і збільшення його кількості.
- Щоразу після закінчення годування і зціджування залишків молока грудь слід обмити кип’яченою водою, обсушити чистою м’якою серветкою і змастити сосок вазеліном або ланоліном.
- Привчати немовля спати не після годування, а до нього. Такий режим створює добрий настрій у дитини, і вона рідко плаче. Під час годування груддю не слід розважати дитину, а також відвертати свою увагу сторонніми справами.