Молочні залози, які за своєю будовою і розвитком відносяться до апокринових залоз, має кожний новонароджений. Але молочна залоза особливо інтенсивно розвивається у дівчаток у періоді статевого дозрівання і найбільшого розвитку досягає лише під час вагітності та після пологів. У розвитку молочної залози можна виділити чотири фази: 1) мамогенез (або фаза розвитку молочної залози); 2) лактогенез (або секреція молока); 3) лактопоез (продукція або накопичення секретованого молока); 4) автоматизм функціонування молочної залози (або молоковіддача).
Розвиток і диференціювання молочних залоз (мамогенез) відбувається з 8- 12-го тижня вагітності. Паренхіма молочних залоз спочатку повільно, а надалі усе швидше гіпертрофується. Епітеліальні клітини трансформуються в ацинуси, канали молочної протоки подовжуються і діляться за дихотомічним типом, утворюючи екскреторні канали другого та третього порядків. Кількість інтерстиціальної тканини зменшується, у той час як судинний апарат, який перебуває у тісному контакті з ацинозною тканиною, значно збільшується. Поступово молочна залоза досягає повного розвитку (рис. 108).
Рис. 108. Будова молочної залози (схема)
Розвиток молочної залози здійснюється під впливом гормонів — естрогенів та прогестерону. Естрогени викликають розвиток молочних ходів, тоді як прогестерон забезпечує збільшення та проліферацію ацинусів. Гармонійний розвиток молочної залози забезпечується оптимальними співвідношеннями цих двох гормонів. Проте головною ланкою в гормональному механізмі, що управляє ростом молочної залози у жінки, є гормон гіпофізу — пролактин, він регулює секрецію стероїдів яєчника, які стимулюють розвиток МОЛОЧНОЇ залози, крім того, гіпофіз може впливати на розвиток грудної залози через соматотропний гормон і побічно через кору надниркових залоз (андрогени) та щитовидну залозу. Функція гіпофізу контролюється гіпоталамусом, тому нервові і навіть психічні впливи можуть спричиняти вирішальний вплив на розвиток молочної залози. На процес мамогенезу також впливають інші гормони гіпофізу (соматотропний, адренокортикотропний, тиротропний), підшлункової залози (інсулін) та плаценти (хоріальний гонадотропін, хоріальний сомато- мамотропін). В цьому періоді молочна залоза молоко не секретує, оскільки високий вміст в організмі жінки естрогенів та прогестерону інгібує лактопоез. Вважають, що прогестерон інгібує синтез лактози, зменшує чутливість ацинусів до лактогенних гормонів, гальмуючи продукцію пролактину.
Секреторні зміни в молочній залозі настають у другій половині вагітності, коли ріст молочної залози в основному закінчений, але свою повну дію комплекс лактогенних гормонів починає проявляти до моменту пологів чи невдовзі після них. Припускається, що лактогенез є результатом зниження рівня прогестерону відносно рівня естрогенів в організмі, що має місце під часу пологів.
Лактогенез — це складний нейрогуморальний процес, який супроводжується зруйнуванням епітеліальних клітин. При цьому апікальна частина клітини відторгається і потрапляє в екскреторний канал. Хоча накопичення секрету в епітеліальних клітинах ацинусів починається від четвертого місяця вагітності, проте відторгнення апікальної частини клітини, тобто надходження молока в молочні ходи, відбувається після пологів.
Регуляція лактогенезу складна. Вивільнення плацентарного соматомамотропного гормону при відторгненні (вигнанні) плаценти та зниження вмісту естрогенів і прогестерону усувають інгібування гіпоталамусу й молочної залози. Різко зростає активність пролактину, яка під час вагітності збільшується майже в 20 разів порівняно з такою при нормальному менструальному цикль Високою концентрація пролактину залишається і в перші 24-48 годин після пологів, а надалі прогресивно знижується. При прикладанні дитини до грудей у матері рефлекторно знижується синтез пролактину.
Пролактин прямо впливає на секреторні клітини ацинусу молочної залози, стимулюючи синтез рибонуклеопротеїнів та лактози. Синтез пролактину регулюється за типом репресії інгібітором — так званим пролактинінгібуючим фактором, який утворюється в середній частці гіпофізу.
Поряд з пролактинінгібуючими факторами в регуляції утворення іролактину беруть участь прогестерон, естрогени, соматотропний і адренокортикотропний гормони гіпофізу, рилізинг-фактор тиротропного гормону та інсулін. На вміст пролактину впливають і деякі лікарські препарати фенотіазинового ряду, теофілін, препарати спорин’ї тощо.
Лактопоез забезпечується, з одного боку, секрецією молока епітеліальними клітинами ацинусу, спорожненням альвеол і переходом секрету в молочні ходи, а з іншого — актом смоктання. Подразнення соска при смоктанні викликає рефлекторно інгібування гіпоталамусу і тим самим посилює утворення пролактину. Одночасно у задній частці гіпофізу утворюється окситоцин, який стимулює скорочення міоепітеліальних клітин ацинусів та молочних ходів, сприяючи виділенню молока. В регуляції лактопоезу беруть участь також соматотропний та тиротропний гормони передньої частки гіпофізу, які сприяють утворенню молока (лактогенез) та локальній дії пролактину. Таку ж властивість має АКТГ, який опосередковано через надниркову залозу бере участь у метаболізмі складових частин молока. Поряд з ендокринними факторами велике значення в лактопоезі надається психічним факторам (рис. 109).
Провідну роль у регуляції лактації відіграє ЦНС. Зв’язок молочних залоз з ЦНС здійснюється рефлекторно, через рецепторний апарат, закладений у шкірі сосків і навколососкової ореоли. Імпульси з молочної залози йдуть в гіпоталамус та гіпофіз, який виділяє лактогенний гормон — пролактин, що посилює синтез молока і вихід його в молочні ходи. Паралельно цьому у задній частці гіпофізу виділяється окситоцин, який стимулює просування молока по молочних ходах і виділення його через сосок. Пролактин справляє посилюючу дію на секрецію молока, а також синтез ферментів, що беруть участь в утворенні білків, жирів, вуглеводів молока. Значне підвищення вмісту пролактину відмічається безпосередньо перед годуванням, що зумовлено впливом умовнорефлекторних механізмів регуляції на процес лактації. Низька концентрація естрогену в крові активує лактогенну функцію передньої частки гіпофізу.
Одним із потужних стимуляторів лактації є акт смоктання дитиною груді й Максимально повне її вивільнення від залишків молока. У випадку Недостатнього спорожнення груді відбувається застій в молочних ходах, підвищення тиску в них, що призводить до рефлекторного зменшення вироблення гормонів — стимуляторів лактації. Регулярний вплив — смоктання вважається необхідним для підтримки лактації.
Фаза автоматизму функціонування молочної залози (рефлекс молоковіддачі) настає після пологів. Спорожнення молочної залози відбувається за Рахунок внутрішніх виганяючих сил — скоротливої діяльності міоепітеліальних Клітин, непосмугованих м’язових волокон і циркуляторних м’язів, що Утворюють рухомий апарат молочної залози, а також за рахунок додаткових зовнішніх механізмів акту смоктання. У цьому періоді відбувається значна гормональна перебудова в організмі матері. Внаслідок цього гіпоталамо- гіпофізарна система бере усе меншу участь у регуляції утворення та відділення молока. На перший план у регуляції лактації виступає рефлекторний вплив акту смоктання. Процес молоковіддачі пов’язаний також з дією гормону задньої частки гіпофізу — окситоцину, що сприяє розширенню отвору дрібних молочних проток. Спорожнення ацинусів є стимулюючим фактором секреції молока, яка продовжується без участі пролактину.
Рис. 109. Нейроендокринна регуляція лактації
Цей рефлекс проявляється у вигляді раптового збільшення тиску молока в молочній залозі в результаті подразнення закінчень чутливих нервів соска при
смоктанні або зціджуванні. Саме в рефлексі молоковіддачі і полягає активна участь лактуючої матері. Смоктальний стимул рефлекторно збуджує виділення з гіпофізу лактогенних гормонів, які підтримують секреторну діяльність тканин молочної залози. Рефлекс молоковіддачі може бути умовним. Він може гальмуватися неприємними, що емоційно непокоять, факторами центрального походження. Адреналін, дофамін блокують нормальний рефлекс. Але ін’єкція окситоцину чи електричне подразнення супраоптико-гіпофізного тракту ядер може забезпечити відділення молока. Рефлекс молоковіддачі за своїм походженням є нейроендокринним. Він може бути загальмований наркозом.
Таким чином, після пологів молочна залоза набуває справжнього автоматизму функціонування, оскільки ефект інгібування пролактину гонадотропними гормонами зникає і поновлюється лише після настання у годуючої матері менструацій і встановлення овуляторних циклів. На автоматизм функції молочних залоз великий вплив має психіка матері, стресові ситуації, соціальні фактори та інші причини. Проте основним моментом, що підтримує високу секрецію молока, є усунення його застою, при якому підвищення тиску зменшує апокринну секрецію в ацинусах (виключення нейрогормонального рефлексу знижує продукцію пролактину). При правильно організованому годуванні дитини лактація зберігається упродовж тривалого часу і спонтанно зменшується внаслідок виснаження ацинусів, що, як правило, спостерігається у матерів, що годують, лише наприкінці року лактації.
В молочній залозі в періоді лактації зі складових частин крові та лімфи синтезуються специфічні за складом білки, жири, вуглеводи, а також інші речовини, необхідні для росту та розвитку дитини. Вітаміни та солі надходять у молоко з крові в готовому вигляді, але цей процес також не є простою фільтрацією. Утворення молока є активним секреторним процесом, що підтверджується різним хімічним складом крові та утвореного молока. Так, наприклад, кальцію, магнію, калію, фосфору в молоці міститься у кілька разів більше, ніж у відповідному об’ємі плазми крові. Для підтримки активної секреції молочна залоза вимагає значної кількості енергії, що забезпечується сильним кровопостачанням.
Білки молока синтезуються у своїй більшості з вільних амінокислот, що отримуються з кровоплину секреторними клітинами ацинусів (рис. 110). Надходження амінокислот здійснюється за рахунок артеріальної концентрації амінокислот у кровоплині грудної залози й ефективності процесів екстракції Через базальну мембрану секреторних клітин. При синтезі білків під впливом Пролактину (мембранний рецептор) та кортизолу (мобільний рецептор) впресується ген, що опосередковується через спермідин і/або простагландини. Після надходження амінокислот синтез протеїнів здійснюється звичайно Шляхом ДНК-транскрипції та м-РНК- трансляції. Більша частина людських протеїнів синтезується шляхом модифікації за рахунок приєднання фосфатної групи чи кабогідратної групи. Результатом такої модифікації є чітка гетерогенність індивідуальних протеїнів. Значення цієї гетерогенності важко оцінити, проте, схоже, що це більш важливе з точки зору функціональності ніж з точки зору поживності.
Центральна роль у синтезі білків молока належить ендоплазматичному ретикулуму (ЕР) та іншим клітинним мембранам. Секреторні білки мігрують від ЕР до тільців Гольджі з частиною ЕР мембрани, де вони вступають в асоціацію з іншими протеїнами. Везикули, що містять модифіковані протеїни (у вигляді бутону) з тілець Гольджі, рухаються у напрямку апікальної частини клітини. Секреторні везикули з тілець Гольджі зливаться з плазматичною мембраною секреторної клітини та спорожнюються в ацинарний синус (рис. 110).
Із білків у молочній залозі утворюються а- та р-казеїн, лактоальбумін, а- і (3-лактоглобуліни. Імунні глобуліни та сироватковий альбумін молока, напевне, надходять у молоко в преформованому вигляді з крові. Джерелом утворення лактози в молочній залозі переважно є глюкоза циркулюючої крові, і лише менша частина лактози утворюється за рахунок інших сполук.
Жири молока також утворюються клітинами залози. Особливо чітко це показано відносно утворення найнижчих жирних кислот (до С|0). Жирні кислоти з більш довгим вуглецевим ланцюгом, як припускають, утворюються з попередників нейтрального жиру циркулюючої крові.
На склад молока впливають пори року та багато факторів генетичного, гормонального та екзогенного (режим харчування, захворювання матері тощо) характеру.
Після пологів, а іноді за кілька днів до їх настання з молочних залоз у жінок починає виділятися густа, клейкувата рідина жовтуватого кольору — так зване молозиво. Спочатку його виділяється небагато, іноді кілька краплин. У наступні 3-4 дні кількість його збільшується, але не в усіх жінок однаково. В одних утворення і виділення молока з грудних залоз (лактація) наростає поступово і вже на.З-4-й день досягає нормальної кількості; в інших, звичайно у тих, хто вперше родить, в перші 2-3 дні виділення молока майже не наростає, але на 4-5-й день молочні залози збільшуються в розмірі, грубшають, відбувається «приплив» молока.
Нормальна функція лактації встановлюється на 6-7-й день післяпологового періоду. У подальшому кількість молока неухильно збільшується відповідно до зростаючих потреб дитини. До 4-5-місячного віку дитини лактація досягає піку, протягом доби у більшості жінок-годувальниць утворюється і виділяється від 0,8 до 1,2 л молока, а у деяких й більше. Лактація може залишатися на такому рівні доти, поки триватиме годування дитини груддю.
Рис. 110. Схематичне зображення процесів, що впливають на синтез білків молока та їх секрецію
Отже, немає підстав хвилюватися, якщо в перші 2-3 доби після пологів молока виділяється мало. Треба знати, що поява грудного молока після пологів пов’язана зі значною перебудовою в організмі матері функцій залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, яєчників, кори надниркових залоз та ін.), яка спочатку спрямована на забезпечення нормального перебігу вагітності, а потім — розвитку пологів. Після пологів у співвідношенні гормонів, що виділяються, відбуваються найсприятливіші зміни для утворення молока в молочних залозах і його виділення. У кожної жінки цей складний процес може мати свої індивідуальні особливості.
Склад грудного молока змінюється залежно від періодів лактації: протягом перших 2-3 днів після пологів виділяється молозиво, з 4-5-го дня – перехідне молоко, з 2-3-го тижня — зріле молоко.
Молозиво і перехідне молоко відрізняються від зрілого жовтуватим кольором, більшою відносною щільністю (1.040-1.060, тоді як зріле молоко — 1.030-1.032), солонуватим смаком, більшою енергетичною цінністю, легкістю зсідання під час нагрівання до 100° С.
Молозиво і перехідне молоко багаті на білки (містять в 3-6 разів більше білків, ніж зріле молоко), жири, мінеральні солі, вітаміни. Саме тому новонароджені, отримуючи з грудей матері невелику кількість молозива чи перехідного молока, у перші ж дні життя не тільки втамовують свій голод, а й повністю задовольняють потребу організму в усіх життєво важливих поживних речовинах.
Таблиця 82. Хімічний склад жіночого молока в різні строки лактації
| Білок,
г/л |
Казеїн
г/л |
Лактальбумін
г/л |
Жири,
г/л |
Вуглеводи,
г/л |
Мінеральні
солі, г/л |
|
| Молозиво
Перехідне молоко Зріле молоко |
70-26 – 35 20 40-53 9,1-4,8 23-14 6 8 32 57-66 2,4-3,4 11,5-15 3 6 35 70 70 | |||||
Порівняльний хімічний склад жіночого молока в різні строки лактації наведено в табл. 82. За даними проведених досліджень, на першу добу після пологів вміст білка в молозиві становить 73,8 г/л (іноді 102,6-132 г/л) і поступово знижується до 26 г/л до 4-го дня після пологів. Зріле жіноче молоко містить 11,5-15 г/л білка. Особливо висока концентрація в молозиві імуноглобуліну А (в перші дні після пологів досягає 12 г/л). який виконує важливу захисну функцію. Причому концентрація білка в молозиві і перехідному молоці у матері після передчасних пологів вища, що має велике фізіологічне значення, оскільки забезпечує недоношеній дитині пластичний матеріал і важливі імунні фактори, що містяться в білковій фракції.
Склад білків молозива і зрілого молока різний. Білковий компонент молозива представлений альбумінами і глобулінами. Казеїн в молозиві з’являється тільки з 4-5-го дня лактації, кількість його поступово збільшується, але не переважає. У подальшому в зрілому жіночому молоці відношення альбумінів і глобулінів до казеїну становить 4:1.
Амінокислотний склад білків молозива і зрілого молока також дещо відмінний. Лактальбумін молозива багатиший на амінокислоти, ніж перехідне і зріле молоко (табл. 83). В молозиві порівняно із зрілим молоком у 1,5-2 рази більше таких амінокислот, як триптофан, метіонін, гістидін, лейцин, ізолейцин і цистин. Особливо висока концентрація в молозиві таких важливих амінокислот, як аспарагінова і глютамінова, пролін, серин, гліцин, вміст яких в молозиві майже в 3 рази вищий, ніж у зрілому молоці (табл. 83).
Таблиця 83. Амінокислотний склад жіночого молока (мг/л)
| Амінокислота | Молозиво | Перехідне молоко | Зріле молоко |
| Аргінін | 750 | 640 | 450 |
| Валін | 1180 | 1050 | 710 |
| Гістидін | 410 | 380 | 320 |
| Ізолейцин | 1000 | 970 | 680 |
| Лізин | 1140 | 1130 | 760 |
| Лейцин | 1690 | 1510 | 1080 |
| Метіонін | 260 | 240 | 140 |
| Цистин | 320 | 550 | 220 |
| Тирозин | 1790 | 1250 | 610 |
| Треонін | 840 | 790 | 540 |
| Триптофан | 320 | 280 | 180 |
| Фенілаланін | 700 | 630 | 410 |
| Аланін | 750 | – | 350 |
| Аспарагінова кислота | 1660 | – | 1160 |
| Глютамінова кислота | 6800 | – | 2300 |
| Пролін | 2500 | – | 800 |
| Серин | 1600 | – | 690 |
| Гліцин | 1110 | – | 420 |
В літературі дискутується питання про кількість жиру в молозиві і зрілому Молоці. Єдиної думки щодо цього немає. Існує точка зору, згідно з якою кількість жиру не залежить від зрілості молока і залишається приблизно на одному рівні у всі періоди лактації. За останніми даними, кількість жиру збільшується протягом лактаційного періоду і становить в молозиві 20 г/л, в Перехідному молоці — 32 г/л, в зрілому молоці — 35 г/л (табл. 82). Низький вміст жиру в молозиві сприяє повній його резорбції в постнатальному періоді і тим самим зменшується напруженість процесів травлення.
Таблиця 84. Вміст вітамінів в молозиві, перехідному і зрілому жіночому молоці
| Вітамін | Молозиво | Перехідне молоко | Зріле молоко |
| Ретинол, мг/л | 1,61 | 0,88 | 0,61 |
| (0,75-3,05) | (0,58-1,83) | (0,15-2,26) | |
| Каротин, мг/л | 1,37 | 1,38 | 0,25 |
| (0,41-3,85) | (0,23-0,63) | (0,02-0,77) | |
| Кальциферол, МО/л | – | – | (4-100) |
| Токоферол, мг/л | 14,8 | 8,9 | 2,4 |
| (2,8-30) | (4,0-18,5) | (1-4,8) | |
| Тіамін, мг/л | 0,02 | 0,06 | 0,14 |
| (0,01-0,03) | (0,02-0,11) | (0,08-0,23) | |
| Рибофлавін, мг/л | 0,3 | 0,37 | 0,37 |
| (0,12-0,45) | (0,27-0,49) | (0,2 -0,79) | |
| Піридоксин, мг/л | – | – | 0,18 |
| (0,1 -0,22) | |||
| Нікотинова кислота, мг/л | 0,75 | 1,75 | 1,83 |
| (0,50-1,45) | (0,6-3,6) | (0,66-3,3) | |
| Ціанокобаламін, мкг/л | 0,06 | 0,1 | 0,34 |
| (0,4-0,39) | (0,21-0,46) | ||
| Фолієва кислота, мкг/л | 5 | 5,7 | 14 |
| (10-19) | |||
| Пантотенова кислота, | 0,83 | 2,88 | 2,46 |
| мг/л | (0,29-3,02) | (1,35-4,12) | (0,8 -5,84) |
| Аскорбінова кислота, мг/л | 72 | 71 | 52 |
| (47-102) | (45- 90) | (0-112) |
Важливо, що жир молозива і перехідного молока багатий на лінолеву та олеїнову кислоти. Співвідношення поліненасичені/насичені жирні кислоти в молозиві становить 0,23, в перехідному — 0,34, в зрілому молоці — 0,16. Молозиво містить також більшу кількість фосфоліпідів (6,1%), які беруть безпосередню участь в обміні жирів (сприяють секреції жовчі, евакуації жиру із шлунка, активному всмоктуванню жирів в кишках). У перехідному і зрілому молоці кількість фосфоліпідів знижується до 1,7%. Крім того, в молозиві переважають тригліцериди з низькою величиною відносної щільності, які резорбуються повністю без попереднього гідролізу.
Вуглеводи молозива і зрілого молока представлені в основному (3-лактозоЮ, яка становить 90% загального їх вмісту, і збільшується в міру дозрівання молока. Вміст вуглеводів у молозиві становить 40-53 г/л, в перехідному молоці — 57-66 г/л, в зрілому — в середньому 70 г/л.
Молозиво містить багато вітамінів, зокрема каротину, вітамінів С, А і Е (табл. 84). В молозиві в 1,5-2,5 раза більше вітамінів А і С та в 5-6 разів більше каротину і вітаміну Е, ніж в зрілому молоці. Але молозиво і перехідне молоко бідне на ціанокобаламін, тіамін, фолієву та пантотенову кислоти (табл. 84).
Вміст мінеральних речовин в молозиві вищий, ніж у зрілому молоці. Молозиво містить значно більше солей натрію, заліза, цинку, міді та калію (табл. 85). Рівень кальцію і фосфору в процесі лактації змінюється мало, але їх співвідношення 2:1 є ідеальним і залишається постійним, що забезпечує нормальний ріст і розвиток кісткової тканини дитини.
Молозиво є дуже висококалорійним продуктом, але його калорійність поступово знижується залежно від початку лактації. Зокрема, калорійність молозива на 1-й день лактації становить 1500 ккал/л, на 2-й — 1100 ккал/л, а енергетична цінність зрілого молока — 650 ккал/л.
Годування молозивом новонародженого має велике значення, тому що воно є джерелогм енергетичних, пластичних та інших фізіологічних процесів. Незважаючи на незначний об’єм молозива, що висисає немовля в перші дні після народження, потреба в основних харчових речовинах повністю задовольняється. Якщо у матері мало молозива, то дитину потрібно догодовувати зцідженим молозивом іншої здорової жінки.
Таким чином, зріле жіноче молоко відрізняється від молозива і перехідного молока більш стабільним складом і енергетичною цінністю. Проте у різних жінок молоко за вмістом поживних речовин, особливо білків, жирів і вітамінів, неоднакове. Склад грудного молока може змінюватися також протягом доби і навіть у процесі одного й того ж годування немовляти. Наприклад, останні порції молока в груді, як правило, містять більше жирів, ніж перші. Це треба враховувати при потребі регуляції апетиту у дитини.
У цілому ж індивідуальні коливання складу молока, його кількості, залежать від багатьох причин, насамперед від особливостей організму кожної жінки, її стану здоров’я, харчування та способу життя.
Жіноче молоко для новонародженних і грудних дітей є продуктом харчування унікальної цінності. Білки, жири, вуглеводи, вітаміни і мінеральні речовини, що містяться в ньому, за своїм хімічним складом та якісним співвідношенням близькі до таких у дитячому організмі, тому дуже добре засвоюються в травному каналі і максимально використовуються для збільшення маси тіла, росту і розвитку дітей.
Таблиця 85. Вміст мінеральних солей і мікроелементів в жіночому молоці
| Елемент | Молозиво | Перехідне молоко | Зріле молоко |
| Натрій, г/л | 0,5 | 0,29 | 0,17 |
| (0,26-1,37) | (0,19-0,54) | (0,06-0,44) | |
| Калій, г/л | 0,74 | 0,64 | 0,51 |
| (0,66-0,87) | (0,53-0,77) | (0,37-0,63) | |
| Кальцій, г/л | 0,48 | 0,46 | 0,34 |
| (0,24-0,66) | (0,23-0,63) | (0,17-0,61) | |
| Магній, г/л | 0,04 | 0,03 | 0,03 |
| (0,03-0,08) | (0,03-0,05) | (0,02-0,06) | |
| Фосфор, г/л | 0,16 | 0,2 | 0,14 |
| (0,08-0,25) | (0,10-0,32) | (0,07-0,27) | |
| Сірка,г/л | 0,23 | 0,2 | 0,14 |
| (0,2 -0,26) | (0,15-0,23) | (0,05-0,39) | |
| Хлор, г/л | 0,59 | 0,46 | 0,37 |
| (0,43-1,01) | (0,31-0,72) | (0,09-0,73) | |
| Кобальт, мкг/л | – | – | Сліди |
| Залізо,мг/л | 1 | 0,59
(0,29-1,45) |
0,50 (0,2 -0,8) |
| Мідь, мг/л | 1,34 | 1,04 | 0,51 |
| Марганець,мг/л | Сліди | Сліди | Сліди |
| Цинк, мг/л | 5,59 | 3,82 | 1,18 |
| (0,72-9,81) | (0,39-5,88) | (0,17-3,02) | |
| Фтор, мг/л | “ | 0,03
(0,01-0,05) |
|
| Йод, мг/л | (0,04-0,45) | ” | 0,06
(0,04-0,09) |
| Селен, мг/л | “ | 0,02 (0.01-0.04) . |
Незважаючи на те, що в коров’ячому молоці міститься значно більше (в 2 рази) білка (30 г/л), білковий компонент жіночого молока значно відрізняється від білків коров’ячого, що надає йому більшої біологічної цінності. Білок Жіночого молока має 18 ідентичних білків сироватки крові, які утворюють 5 основних електрофоретичних фракцій (альбуміни, а-лактальбуміни, р- Лактальбуміни, глобуліни, казеїн), тоді як в коров’ячому молоці тільки 3 (а іноді 4) фракції. Найважливіше значення має співвідношення — сироватковий білок/казеїн, яке в жіночому молоці становить 4:1, а в коров’ячому — 1:4 (табл. 86).
Альбуміни жіночого молока мають високу ступінь дисперсності, тому фракція білків легше розщеплюється, не потребує великої кількості ферментів і не викликає напруження роботи травного каналу.
Амінокислотний склад білків жіночого і коров’ячого молока також суттєво відрізняється. В жіночому молоці амінокислот міститься майже в 3 рази менше, ніж у коров’ячому (табл. 87). Причому дещо менше і незамінних амінокислот (у дітей 10: 8 як у дорослого + гістидін, цистин). Але співвідношення окремих амінокислот більш оптимальне у жіночому молоці. Воно є єдиним джерелом тваринного білка, в якому оптимальне співвідношення сірковмістних амінокислот (метіонін/цистеїн), що наближається до 1,0. Крім того, в жіночому молоці на відміну від коров’ячого відносно менше ароматичних амінокислот, фенілаланіну і тирозину, що відповідає особливостям амінокислотного обміну у новонароджених і забезпечує інтенсивні процеси росту і розвитку.
Таблиця 86. Вміст і склад білкових фракцій жіночого і коров´ячого молока (г/100 мл)
| Білок | Жіноче молоко | Коров´яче молоко |
| Загальний білок | 0,9 | 3,2 |
| Сироватковий білок: | ||
| казеїн | 80:20 | 20:80 |
| Казеїн | 0,2 | 2,7 |
| Сироваткові білки | 0,7 | 0,6 |
| а-лактальбумін | 0,26 | 0,11 |
| Лактаферин | 0,17 | Сліди |
| [3-лактальбумін | Нема | 0,36 |
| Лізоцим | 0,05 | Сліди |
| Сироватковий альбумін | 0,05 | 0,04 |
| у-глобулін | 0,15 | 0,07 |
| Імуноглобулін | 0,10 | 0,003 |
| Небілковий азот | 0,05 | 0,03 |
Білки жіночого молока дуже схожі з білками дитячого організму, що має важливе значення, оскільки вони значно рідше, ніж білки коров’ячого молока, викликають у дітей харчову алергію у вигляді ексудативного діатезу.
Жіноче молоко містить деякі унікальні речовини, такі як таурин і поліаміни, які необхідні для організму дитини. Таурин — це сірковмісна амінокислота, яка є фактором модулятора росту, визначає структурну і функціональну Цілісність мембран клітин, має нейроактивні властивості, впливає на абсорбцію ліпідів, оскільки є складовою частиною деяких жовчних кислот.
У жіночому молоці досить висока активність протеолітичних ферментів (каталаза, амілаза тощо), які забезпечують повне розщеплення білків завдяки так званому аутолітичному травленню. Добра засвоюваність білків Материнського молока пояснюється також їх повноцінним складом. Його білкові фракції — казеїн, альбумін і глобулін — містять повний набір амінокислот у такому співвідношенні, яке найкраще сприяє процесам травлення та обміну речовин в організмі, що росте.
Таблиця 87. Середній вміст (г/л) амінокислот в жіночому і коров´ячому молоці
| Амінокислоти | Молоко | Амінокислоти | Молоко | ||
| Жіноче | Коров´яче | Жіноче | Коров´яче | ||
| А.Незамінні: | 4,74 | 16,68 | Б. Замінні: | 6,58 | 16,82 ~~~ |
| гістидін | 0,22 | 0,95 | аргінін | 0,45 | 1,29 |
| ізолейцин | 0,68 | 2,28 | аланін | 0,35 | 0,75 |
| лейцин | 1,0 | 3,50 | аспарагінова | 1,16 | 1,66 |
| лізин | 0,73 | 2,77 | цистин | 0,22 | 0,32 |
| метіонін | 0,25 | 0,88 | глутамінова | 2,3 | 6,8 |
| фенілаланін | 0,48 | 1,72 | гліцин | 0 | 0,11 |
| триптофан | 0,18 | 0,49 | пролін | 0,8 | 2,5 |
| треонін | 0,5 | 1,64 | серин | 0,69 | 1,6 |
| валін | 0,7 | 2,45 | тирозин | 0,61 | 1,79 |
| Всього | 11,32 | 33,50 | |||
Жири жіночого молока мають велике значення для вигодовування дітей, бони забезпечують 50% енергетичної потреби дитини. Основну частину жирів Жіночого молока становлять тригліцериди (98%), які містять пальмітинову, олеїнову і стеаринову кислоти, решта приходиться на холестерол, фосфоліпіди і вільні жирні кислоти. Хоча кількість жиру в жіночому і коров’ячому молоці майже однакова (в середньому 35 г/л), але жири жіночого молока за своїм хімічним складом відрізняються від жирів коров’ячого молока. В жіночому молоці переважають ненасичені жирні кислоти, які становлять понад 40% всіх жирних кислот, що в 1,5-2 рази вище, ніж в коров’ячому молоці (табл. 88). Причому в жіночому молоці міститься в 2 рази більше легко абсорбуючої олеїнової кислоти. Леткі жирні кислоти (масляна, капринова, капроїнова, каприлова) становлять лише 1,3% жиру жіночого молока на відміну від 9% коров’ячого. Низький їх вміст в жіночому молоці є одним із факторів меншої кількості дисфункцій травної системи при природному вигодовуванні, оскільки леткі жирні кислоти є подразниками травного каналу.
Важливо відзначити, що в жіночому молоці в значній кількості містяться поліненасичені жирні кислоти (арахідонова, лінолева, ліноленова), які не синтезуються у дітей першого року життя. їх вміст становить 11%) всіх жирних кислот жіночого молока, що більш ніж в 5 раз вище, порівняно з коров’ячим молоком (2%>). Поліненасичені жирні кислоти виконують ряд важливих функцій. Вони значно підвищують засвоєння білків, сприяють прояву фізіологічної дії вітамінів (тіамін, аскорбінова кислота), регулюють проникність судин, входять до складу нервової тканини, є попередниками синтезу простагландінів та інших біологічно активних речовин.
У жирі жіночого молока в більшій концентрації містяться фосфатиди (0,8- 1,7%) порівняно з коров’ячим молоком (0,049-0,068%)). Це сприяє секреції жовчі і її рівномірній евакуації із шлунка, синтезу білків в організмі, активному всмоктуванню жиру в верхніх відділах тонкої кишки, що обмежує відкладання лецитину.
Жири жіночого молока засвоюються організмом дитини краще, ніж коров’ячого. Коефіцієнт засвоєння жиру жіночого молока досягає 95%, а коров’ячого — 60%. Це зумовлено перш за все особливостями його складу, переважним вмістом тригліцеридів, резорбція яких відбувається повністю без попереднього гідролізу і участі панкреатичної ліпази. Крім того, цінною властивістю жирів жіночого молока є їх висока дисперсність, що полегшує процеси емульгації і гідролізу наявним в жіночому молоці ферментом ліпазою, під впливом якої молочні жири частково розщеплюються вже у роті і шлунку дитини. Таким чином полегшується робота печінки і підшлункової залози, функції яких ще недостатньо зрілі для розщеплення і перетравлення різних жирів. Це особливо стосується дітей, які народилися передчасно.
Таблиця 88. Співвідношення рівня жирних кислот в жирах жіночого і коров´ячого молока
| Жирні кислоти, | Молоко | |
| % | Жіноче | Коров’яче |
| А. Насичені: | ||
| масляна | 0,2±0,1 | 3,7±0,5 |
| капронова | 0,1 ±0,1 | 3,5±0,2 |
| каприлова | 0,1 ±0,2 | 1,2±0,2 |
| капринова | 0,6±0,4 | 3,2±0,7 |
| лауринова | 4,7±2,2 | 3,3±0,1 |
| міристинова | 7,9±1,5 | 11,8± 1,5 |
| пальмітинова | 26,7±2,7 | 38,6±4,7 |
| стеаринова | 8,8± 1,7 | 10,1± 1,2 |
| Б. Ненасичені: | ||
| пальмітоолеїнова | 3,4±1,0 | 3,2±0,7 |
| олеїнова | 37,4±3,7 | 17,7±4,6 |
| ліноленова | – | 1,7±0,7 |
| лінолева | 10,6±2,9 | 2,1±0,7 |
Повноцінне вигодовування дітей першого року життя неможливе без вуглеводів. У жіночому молоці міститься дуже цінний вуглевод — р-лактоза, яка становить 90% загальної їх кількості. (5-лактоза стимулює ріст ацидофільної мікрофлори в кишках, синтез вітамінів групи В і впливає на склад ліпідів, зменшуючи вміст нейтральних жирів і збільшуючи вміст лецитину. Розщеплення лактози відбувається за рахунок лактази, активність якої Поступово підвищується уже у внутрішньоутробному періоді. Засвоєння лактози відбувається в тонкій кишці, де вона гідролізується в глюкозу і галактозу, які в такому вигляді всмоктуються і використовуються як енергетичний Матеріал. Невелика кількість лактози залишається не розщепленою і досягає товстої кишки, де вона ферментується біфідобактеріями (L.bifidum) до молочної кислоти. Це забезпечує низький рівень pH в товстій кишці і сприяє пригніченню патогенної мікрофлори.
У коров’ячому молоці міститься значно менше вуглеводів (в середньому 45 г/л) і вони представлені в основному ос-лактозою, яка сприяє росту кишкової палички.
У жіночому молоці містяться також й інші вуглеводи, причому як у вільному стані, так і у вигляді комплексів з білками і ліпідами. В жіночому молоці виявляються сахароза, мальтоза і фруктоза, а також олігоаміносахариди, які стимулюють ріст біфідобактерій і тому отримали назву біфідус-фактора. Біфідогенність жіночого молока в 40 разів вища, ніж коров’ячого.
Вважають, що завдяки галактозі жіночого молока психоемоційний розвиток дітей, яких годують груддю, відбувається краще, ніж при штучному вигодовуванні.
Жіноче молоко містить достатню кількість важливих для організму вітамінів. В жіночому і коров’ячому молоці міститься відносно багато ретинолу (вітаміну А), який сприяє нормальному росту тіла, волосся, нігтів, а також активізує захисну функцію шкіри і слизових оболонок проти шкідливого впливу на них різних негативних чинників (табл. 89).
У жіночому молоці, на відміну від коров’ячого, високий вміст а-токоферолу (вітамін Е), який запобігає порушенню обміну жирів, білків, деяких мінеральних солей, а також руйнуванню ретинолу (каротину) та інших вітамінів, забезпечує міцність м’язової тканини, нормалізує її тонус (табл. 89).
Вміст вітамінів С і D у коров’ячому молоці невеликий. В жіночому молоці вміст цих вітамінів достатній за умови, якщо жінка отримує відповідні продукти і протягом достатнього часу знаходиться на сонці. Вітамін D, який знаходиться у жіночому молоці, запобігає розвитку рахіту. Однак кількість цього вітаміну в ньому недостатня, тому для профілактики рахіту всім дітям призначають додатково препарат ергокальциферол.
Таблиця 89. Вміст вітамінів у жіночому і коров´ячому молоці
| Назва
вітаміну |
Молоко, г/л | |
| Жіноче | Коров´яче | |
| Вітамін А | 0,0006 | 0,0003 |
| Каротин | 0,00025-0,0004 | 0,0001-0,0003 |
| Загальна А-вітамінна активність, МЕ/л | 2500-35000 | 1200-1500 |
| Тіамін | 0,0001-0,0005 | 0,0014-0,002 |
| Рибофлавін | 0,0003-0,0018 | 0,001-0,0045 |
| Вітамін D, МЕ/л | 4-6 | 3-4 |
| Нікотинова кислота | 0,0014-0,0018 | 0,001-0,0045 |
| Пантотенова кислота | 0,0024 | 0,003-0,004 |
| Біотин | 8*1 O´6 | 3*10‘5 |
| Аскорбінова кислота | 0,03-0,06 | 0,004-0,022 |
| Вітамін Е | 0,00018 | 0.00004 |
Крім зазначених вітамінів, молоко матері містить також аскорбінову кислоту і всі вітаміни групи В, але в коров’ячому молоці вміст тіаміну в 2 рази, рибофлавіну в 3 рази, пантотенової кислоти в 3-4 рази, біотину в 5-6 разів і вітаміну В12 в 10-11 разів більший, ніж в жіночому молоці (табл. 89). Однак при термічній обробці активність цих вітамінів різко знижується, що зумовлює необхідність ранньої вітамінізації їжі дітей.
За даними ВООЗ (1985), в організмі міститься 18 життєво важливих і незамінних мікроелементів, відсутність або недостатність яких викликає розвиток патологічних станів. Це кадмій, миш’як, кобальт, хром, мідь, фтор, валізо, йод, марганець, молібден, цинк та деякі інші. У жіночому молоці є не тільки всі потрібні для нормального росту дитини мінеральні речовини, але й мікроелементи, наприклад залізо, мідь, кобальт та інші, які конче необхідні для процесів життєдіяльності та розвитку дитини.
Загальний вміст мінеральних речовин у жіночому молоці значно менший (2,1 г/л), ніж у коров’ячому (7,2 г/л). За винятком заліза, міді та йоду, в коров’ячому молоці міститься значно більше майже усіх мінеральних речовин (табл.71). Але біодоступність більшості мікроелементів жіночого молока значно вища, ніж коров’ячого, що повністю забезпечує потреби дитячого організму.
У жіночому молоці залізо міститься у зв’язаному стані з білками (лактоферин, казеїн та ін.) і ліпідами, що сприяє його доброму засвоєнню. Коров’яче молоко містить майже стільки заліза, скільки й жіноче (табл. 90), але в ньому цей мікроелемент перебуває в іншій формі, яка гірше засвоюється дитячим організмом. Резорбція заліза з жіночого молока становить 50-70%, в гой час як із коров’ячого — 10-30%. Тому у разі природного вигодовування цитини залізодефіцітна анемія, що розвивається внаслідок дефіциту заліза, зустрічається значно рідше, ніж при штучному вигодовуванні.
Важливе біологічне значення має мідь, яка входить до складу ферментів (цитохромоксидаза, супероксиддисмутаза, амінооксидаза), гормонів (адреналін, норадреналін) і біогенних амінів (дофамін, гістамін, серотонін), впливає на ріст, розвиток, обмінні процеси, гемоглобінутворення, фагоцитарну активність лейкоцитів, пігментацію, остеогенез та інші процеси життєдіяльності. В жіночому молоці міститься майже в 5 разів більше міді, ніж в Коров’ячому (табл. 90), і його біодоступність також вища. В зв’язку з цим процеси життєдіяльності, що залежать від міді, значно краще перебігають у Дітей, які знаходяться на природному вигодовуванні.
Таблиця 90. Вміст мінеральних речовин і мікроелементів у жіночому і коров´ячому молоці
| Елемент | Жіноче молоко | Коров´яче молоко | ||
| Середній
рівень |
Межі
коливань |
Середній
рівень |
Межі
коливань |
|
| Натрій, г/л | 0,17 | 0,06-0,44 | 0,74 | 0,39-ІД |
| Калій, г/л | 0,51 | 0,37-0,63 | 1,43 | 0,38-2,87 |
| Кальцій, г/л | 0,34 | 0,17-0,61 | 1,37 | 0,56-3,81 |
| Магній, г/л | 0,03 | 0,02-0,06 | 0,13 | 0,07-0,22 |
| Фосфор, г/л | 0,14 | 0,07-0,27 | 0,91 | 0,56-1,12 |
| Сірка, г/л | 0,14 | 0,05-0,30 | 0,30 | 0,24-0,36 |
| Хлор, г/л | 0,37 | 0,09-0,73 | 1,08 | 0,93-1,41 |
| Кобальт, мг/л | Сліди | – | 0,6 | – |
| Залізо, мг/л | 0,50 | 0,20-0,80 | 0,45 | 0,25-0,75 |
| Мідь, мг/л | 0,51 | – | 0,11 | – |
| Марганець, мг/л | Сліди | – | 0,02 | 0,01-0,07 |
| Цинк, мг/л | 1,18 | 0,17-3,02 | 3,9 | 1,7 -6,6 |
| Фтор, мг/л | 0,03 | 0-0,05 | 0,03 | – |
| Йод, мг/л | 0,06 | 0,04-0,09 | 0,04 | 0,04-0,1 |
| Селен, мг/л | 0,02 | 0,01-0,04 | 0,04 | 0,01-0,07 |
Значну роль у розвитку дитини відіграють кальцій і фосфор, вміст яких в жіночому молоці хоча й нижчий, ніж в коров’ячому (табл. 90), але співвідношення кальція і фосфору в жіночому молоці (2:1) є ідеальним і оптимальним, оскільки це забезпечує їх кращу резорбцію і мінералізацію кісткової тканини. Більш висока резорбція кальцію із жіночого молока порівняно з коров’ячим пов’язана також з високою концентрацією лактози, низьким pH травного каналу і складом жирних кислот в жінрчому молоці. Встановлено, що резорбція кальцію із жіночого молока може досягати 200- 300 мг/добу.
У жіночому молоці виявлено також ряд біологічно активних речовин, які є чинниками росту, фізичного розвитку і протиінфекційного захисту. Багато з цих речовин сприяє дозріванню мозку, підвищенню активності і дозріванню кишечника, печінки, підшлункової залози.
Таким чином, жіноче молоко є найкращою їжею для дитини першого року життя. Воно містить всі необхідні інгредієнти (білки, жири, вуглеводи), що знаходяться в оптимальному співвідношенні (1:3:6) і найповніше задовольняють потреби інтенсивного росту дитини.