Правове регулювання управління відходами є складовою частиною права навколишнього середовища Європейського Співтовариства. Зменшення об’ємів виробництва відходів та усунення їх виробництва взагалі, шляхом удосконалення методів управління й розумного споживання ресурсів, є одним із пріоритетів європейської політики в галузі навколишнього середовища. При цьому акцент Співтовариством робиться саме на переробці й утилізації, а не видаленні відходів, на так званому принципі трьох R: Reduce (зменшення), Recycling (рециркуляція) та Recovery (утилізація). Такий підхід має за мету забезпечити права людини на сприятливе для життя та здоров’я навколишнє середовище.
Стале управління відходами було однією з перших сфер діяльності Співтовариства у галузі охорони навколишнього середовища і надалі залишається однією з пріоритетних сфер, згідно з Шостою програмою дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища на період з 2002 до 2012 року1. Законодавство ЄС у сфері управління відходами бере свій початок із 70-х років, коли було прийнято дві перші директиви про відходи: Директива 75/439/ЄEC про видалення відпрацьованих мастил та Рамкова директива 75/442/ЄEC про відходи. Такий ранній інтерес Співтовариства до регулювання поводження з відходами не є випадковим. Взаємозв’язок між довкіллям й спільним ринком у сфері управління відходами, можливо, чи не найтісніший, враховуючи, що поводження із відходами є особливою сферою промислової діяльності. У свою чергу, відходи також набули економічної вартості. Таким чином правове регулювання управління відходами на рівні Співтовариства одночасно сприяє як екологічним, так і економічним інтересам.
Головне завдання законодавства Співтовариства у сфері управління відходами — охорона здоров’я людей і довкілля від шкідливого впливу операцій поводження з відходами. Базовим правовим інструментом, який закладає основу ефективного управління відхо-
дами і напрямки подальшого регулювання на рівні Співтовариства є Рамкова Директива 75/442/ЄEC про відходи2. Після набуття нею чинності у 1977 році, до даної директиви було внесено ряд змін і доповнень. Зокрема, Директивою 91/156/ЄEC3 було внесено зміни із метою інкорпорації керівних принципів, викладених у Стратегії Співтовариства щодо управління відходами від 1989 р. При перегляді даної стратегії у 1996 році її основні елементи було підтверджено та адаптовано до потреб наступних п’яти років4. У 1996 році було внесено зміни також до Додатка ІІ, що містить переліки операцій з утилізації та видалення відходів5.
На основі Рамкової директиви було прийнято ряд нормативно-правових актів, які деталізують положення даної директиви, та, відповідно, встановлюють більш конкретні вимоги до поводження з відходами. За предметом регулювання ці акти можна умовно поділити на три групи:
1) акти, які регулюють конкретні операції поводження з відходами. Основну актів цієї групи складають директиви, що встановлюють вимоги до діяльності та дозволів на діяльність із видалення відходів (в основному, спалювання чи захоронення). Основними нормативно-правовими актами цієї групи є Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів6 і Директива 2000/76/ЄС про спалювання відходів7.
2) акти, які регулюють поводження з окремими видами відходів. Це, в основному, директиви, що встановлюють вимоги до поводження з небезпечними відходами та їх окремими типами, а також з відпрацьованими мастилами, пакувальними матеріалами, батареями й акумуляторами. Основними нормативно-правовими актами даної групи є Директива 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи8 та Директива 94/67/ЄC про спалювання небезпечних відходів9, Директива 75/439/ЄЕС про видалення відпрацьованих мастил10, Директива 94/62/ЄС про пакування та відходи пакування11, Директива 91/157/
ЄЕС про батареї й акумулятори, що містять певні небезпечні речовини12.
3) акти, що регулюють переміщення відходів. Основну частину актів даної групи складають регламенти, які встановлюють вимоги до транзиту, експорту й імпорту відходів у межах та за межі Співтовариства. Основним нормативно-правовим актом цієї групи є Регламент Ради 259/93 про нагляд і контроль за переміщенням відходів у межах Європейського Співтовариства, ввезення в та вивезення за його межі13.
Законодавство Співтовариства про відходи досить динамічне і періодично переглядається й адаптується, з огляду на технічний та економічний прогрес і розвиток Співтовариства. З метою оцінки імплементації й ефективності законодавства Співтовариства щодо управління відходами та задля інформування громадськості про стан навколишнього середовища, законодавством Співтовариства про відходи передбачено процедури періодичного звітування державами-членами і Комісією про заходи вжиті для імплементації даного законодавства. Згідно з процедурами звітування та на основі положень Директиви 91/692/ЄEC про стандартизацію й раціоналізацію звітів щодо імплементації директив у сфері навколишнього середовища14, Комісія підготувала ряд звітів про імплементацію законодавства Співтовариства про відходи (за періоди з 1990-1994 р., 1995-1997 р. та 1998-2000р).
Згідно з останнім звітом Комісії про стан імплементації законодавства Співтовариства про відходи у період 1998-2000 рр.15, було встановлено, що стан імплементації цього законодавства не можна вважати задовільним, незважаючи на отримані позитивні результати. Зокрема, недостатньо імплементованими визнані Рамкова Директива 75/442/ЄEC про відходи, Директива 91/689/ЄЕС про небезпечні відходи, Директива 75/439/ЄEC про видалення відпрацьованих мастил, Директива 86/278/ЄEC про охорону навколишнього середовища, та, зокрема, ґрунтів, при використанні стічного мулу у сільському господарстві та Директива 94/62/ЄC про пакування та відходи пакування.
У свою чергу, Шоста програма дій Співтовариства у сфері навколишнього середовища, визначає розроблення чи перегляд законодавства про відходи одним з пріоритетних заходів щодо управління
відходами на період 2002-2012 років. Зокрема, такими що потребують доопрацювання визначено нормативно-правові акти щодо відходів будівництва і демонтажу, стічного мулу, відходів, що розкладаються біологічним шляхом, пакування та відходів пакування, батарей та переміщення відходів. Крім того визначено потребу подальшого розроблення поняття відходів (уточнення різниці між відходами і не відходами) та розробки адекватних критеріїв для подальшого розроблення Додатку ІІА та ІІВ Рамкової директиви про відходи.