Показники обсягу споживання матеріальних благ і послуг характеризують середні рівні споживання населенням найважливіших продовольчих товарів (м’ясо, молоко, яйця, риба, хлібопродукти, картопля, овочі, фрукти) та платних послуг. Середні рівні споживання продовольчих товарів можна розрахувати за допомогою балансових розрахунків валових ресурсів м’яса, молока, яєць, картоплі, зерна, овочів, що виконуються для обчислення показників розвитку сільського господарства. Обсяг споживання платних послуг прогнозується відповідно до прогнозу доходів і структури витрат населення на основі прогнозних споживчих бюджетів і балансу грошових доходів і витрат населення.
Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населенню, такі як: прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет); величина вартості прожиткового мінімуму; вартісна величина «споживчого кошика» з продуктів харчування; межа малозабезпеченості; мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія; стипендія; допомога та ін.
Споживчий бюджет — це балансовий розрахунок, який характеризує обсяг і структуру споживання населенням (або його окремими суспільними верствами) матеріальних благ і споживчих послуг.
Споживчий бюджет складається з індивідуального бюджету, що формується індивідуальними доходами, та грошової оцінки послуг, які надаються населенню із суспільних фондів споживання.
Розрахунки споживчого бюджету проводять у цінах відповідних років.
Прогнозування споживчого бюджету здійснюється за допомогою побудови моделі динаміки і структури споживання, орієнтованої на досягнення раціонального споживання населенням матеріальних благ і послуг.
Прогноз споживчого бюджету застосовується для:
а) оцінювання досягнутого рівня життя населення;
б) пошуку найбільш ефективних шляхів поліпшення добробуту народу;
в) обґрунтування рівня доходів сімей, оплати праці, доходів, соціальних виплат і пільг.
Мінімальний споживчий бюджет (МСБ) — це балансовий розрахунок, який визначає такий обсяг доходів, який уможливлює задоволення потреб в їжі, одежі, предметах господарського вжитку, культурні запити на рівні мінімальних фізіологічних норм, достатніх для життєдіяльності здорової дорослої людини, розвитку дітей, збереження здоров’я людей похилого віку.
Розмір споживання за мінімальним бюджетом обумовлюється:
а) рівнем матеріального виробництва;
б) умовами життєдіяльності людей.
Мінімальний споживчий бюджет розраховується за статистичним, структурним і нормативним методами.
За статистичним методом існуюча структура споживання береться за мінімальну і використовується для формування мінімального споживчого бюджету. Метод доповнюється бюджетними обстеженнями, які дають змогу ліпше обґрунтувати обсяг і структуру споживчих витрат.
Структурний метод означає використання існуючого співвідношення між видами витрат населення на придбання матеріальних благ і споживчих послуг, зокрема між продовольчими та іншими товарами для прогнозування структури бюджету на майбутнє;
Нормативний метод спирається на використання науково обґрунтованих нормативів споживання матеріальних благ і послуг окремими громадянами чи їхніми сім’ями. Цей метод дає змогу встановити межу бідності, коли відтворення погіршується. За
цією межею мінімальний споживчий бюджет уже не збігається навіть із прожитковим мінімумом.
Для цілей державного регулювання доходів населення використовується нормативний метод розрахунку МСБ. Мінімальний споживчий бюджет має розраховуватися в цілому по країні та по окремих адміністративно-територіальних одиницях за єдиною методологією і використовуватися як соціальний норматив для визначення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, грошових допомог, стипендій та інших соціальних виплат, а також витрат держави на харчування в лікарнях, інтернатах, школах, дошкільних та інших закладах соціальної сфери.
Вихідною інформацією для розрахунків МСБ є: дані демографічного прогнозу, склад мінімального нормативного «споживчого кошика», норми споживання населенням товарів (послуг), дані про рівень і динаміку споживчих цін на товари (послуги).
При визначенні натурально-речової структури МСБ використовують дані про склад мінімальних нормативних «споживчих кошиків». Мінімальний нормативний «споживчий кошик» (МНСК) включає збалансований набір товарів (послуг) за такими основними статтями витрат людини: продукти харчування (хліб і хлібопродукти, м’ясо та м’ясопродукти, молоко та молокопродукти, масло, яйця, риба та рибопродукти, картопля, овочі та баштанні, фрукти, ягоди, олія, цукор і т. д.); непродовольчі товари (одяг, білизна, взуття, ліки, предмети сангігієни, меблі, предмети культурно-побутового та господарського призначення і т. п.); послуги (житлово-комунальні, культурно-просвітницькі, побутові, транспорту, зв’язку, перебування дітей у дошкільних закладах і т. п.).
Набір товарів (послуг), що включаються до МНСК, визначається для різних соціально-демографічних груп населення на основі науково обґрунтованих норм з урахуванням регіональних особливостей і реальних можливостей економіки. Згідно з міжнародними стандартами (рекомендаціями ФАО/ВООЗ) енергетична цінність продуктового набору МНСК має становити не менше 2546 ккал на добу. Норми споживання населенням продуктів харчування та склад МНСК розробляються Науково-дослідним інститутом харчування Міністерства охорони здоров’я України.
Для оцінки МСБ слід використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням всіх видів торгівлі. Для цього відповідними статистичними органами проводяться систематичні спостереження за рівнем цін (тарифів). Для прогнозування МСБ використовуються дані про рівень цін у базовому році та прогнозна величина індексу цін (тарифів).
Визначаючи мінімальний споживчий бюджет, використовують розрахунки мінімальних «споживчих кошиків» (продовольчих і непродовольчих). Набори кошиків визначаються за нормативами, що їх розраховують наукові заклади для статево-вікових груп населення на душу населення в середньому по країні.
Вартісна оцінка товарів і послуг, які входять до складу «споживчих кошиків», може відігравати роль довгострокового соціального нормативу малозабезпеченості лише у разі достатнього попиту та пропозиції товарів і послуг. За умов інфляції, спаду виробництва ці «кошики», як і мінімальний бюджет, втрачають практичне значення і не можуть використовуватися для будь-яких розрахунків.
Величина вартості прожиткового мінімуму відповідає вартісній оцінці набору прожиткового мінімуму, а також включає витрати на податки та інші обов’язкові платежі.
Мінімальний споживчий бюджет та величина вартості прожиткового мінімуму як інструменти соціальної політики можуть бути використані:
- як орієнтири для регулювання доходів і витрат населення;
- для обґрунтування розмірів оплати праці;
- для оцінювання матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм;
- для регулювання міжгалузевого зростання заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями.
Однак за умов інфляції, спаду виробництва та інших негативних факторів мінімальний споживчий бюджет втрачає практичне значення і не може використовуватися для будь-яких розрахунків.
Закон України «Про прожитковий мінімум» дає визначення прожитковому мінімуму (ПМ), закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадянам на достатній життєвий рівень.
Прожитковий мінімум — це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб індивідуума.
Прожитковий мінімум застосовується для: загального оцінювання рівня життя в Україні; встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком; визначення права на призначення соціальної допомоги, розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших виплат; установлення величини неоподаткованого мінімуму доходів громадян; формування державного бюджету та місцевих бюджетів; визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення населення послугами та об’єктами установ охорони здоров’я, освіти, культури, торгівлі, соціального обслуговування та інших.
Прожитковий мінімум може встановлюватися на одну особу, а також за основними соціальними і демографічними групами населення.
В Україні у 2000 р. прожитковий мінімум становив 270,1 грн у місяць на одну особу, а за основними категоріями населення:
для дітей віком до 6 років — 240,71 грн;
для дітей віком від 6 до 18 років — 297,29 грн;
для працездатних осіб — 287,63 грн;
для осіб, які втратили працездатність — 216,56 грн.
У 2001 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становив — 311,3 грн, за категоріями:
для дітей віком до 6 років — 276,48 грн;
для дітей віком від 6 до 18 років — 345,66 грн;
для працездатних осіб — 331,05 грн;
для осіб, які втратили працездатність — 248,77 грн.
У 2002 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становив — 342 грн, за категоріями:
для дітей віком до 6 років — 307 грн;
для дітей віком від 6 до 18 років — 384 грн;
для працездатних осіб — 365 грн;
для осіб, які втратили працездатність — 268 грн.
На 2003 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 342 грн.
Для оцінювання вартісної величини прожиткового мінімуму слід використовувати середні ціни купівлі відповідних товарів і послуг з урахуванням всіх видів торгівлі. Зокрема, витрати на продовольчі товари можуть розраховуватися на основі середніх цін на продукти харчування, за якими ведуться подекадні систематичні спостереження в державній і кооперативній торгівлі і які друкуються в пресі (експрес-інформація Державного комітету статистики України), а також цін на колгоспних ринках.
Одним із важливих показників рівня життя населення є вартісна величина прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян (межа малозабезпеченості), яка розраховується за такою формулою:
,
де ПРmin — вартісна величина прожиткового мінімуму (межі малозабезпеченості), грн;
— сума вартості споживання продуктів харчування, грн;
Ц — ціна купівлі продуктів харчування фактична, грн;
Nсп — споживання на душу населення продуктів харчування за тимчасовими нормами, кг на рік;
— сума вартості непродовольчих товарів, грн;
— вартість утримання житла, грн (оплата житла, теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергія, газопостачання);
— побутові послуги, послуги зв’язку, послуги культури, грн.
Для розрахунку величини вартості прожиткового мінімуму (межі малозабезпеченості) необхідно мати набір продуктів харчування, які об’єднані в 11 укрупнених груп: хлібопродукти, картопля, овочі, фрукти і ягоди, м’ясопродукти, молокопродукти, рибопродукти, яйця, цукор, кондитерські вироби, олія, маргарин.
Тимчасовий набір продуктів харчування на рік розраховується на основі мінімальних розмірів споживання продуктів харчування для непрацездатного населення, розроблених Науково-дослідним інститутом харчування МОЗ України (табл. 11.4).
В основу розрахунку покладено:
- норми фізіологічних потреб у харчових продуктах та енергії для непрацездатного населення України і рекомендації ФАО/ВООЗ щодо потреб людини в енергії та білках;
- відомості про хімічний склад основних продуктів харчування і витрати харчових речовин у процесі технологічної обробки продукції (табл. 11.5).
Енергетична цінність продуктового набору має становити не менше 2546 ккал на добу, що відповідає міжнародним стандартам (рекомендаціям ФАО/ВООЗ).
Таблиця 11.4
ТИМЧАСОВИЙ НАБІР ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ ДЛЯ
НЕПРАЦЕЗДАТНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НА 2003 РІК
| Найменування продуктів |
Кількість (кг/рік на одну особу) |
Найменування продуктів |
Кількість (кг/рік на одну особу) |
| 1. Хлібні продукти | 5. М’ясопродукти | ||
| Борошно житнє | 0,3 | Яловичина | 12,0 |
| Хліб житній | 38,0 | Свинина | 9,5 |
| Борошно пшеничне | 8,8 | Птиця | 5,0 |
| Хліб пшеничний | 62,0 | Ковбаса | 6,6 |
| Макаронні вироби | 4,1 | Баранина | 0,9 |
| Рис | 2,3 | Сало | 2,0 |
| Манні крупи | 0,9 | Субпродукти та ін. | 2,0 |
| Пшоно | 0,9 | 6. Молочні продукти |
|
| Гречані крупи | 2,0 | Молоко незбиране | 83,0 |
| Вівсяні крупи | 1,1 | Збиране молоко, кефір | 22,0 |
| Бобові | 1,9 | Масло вершкове | 3,9 |
| 2. Картопля | 108,0 | Сир | 7,6 |
| 3. Овочі і баштанні | Сметана | 4,0 | |
| Капуста | 27,5 | 7. Яйця (шт.) | 187,5 |
| Помідори, огірки | 22,0 | 8. Рибні продукти | |
| Морква, буряк | 16,0 | Риба свіжа | 2,5 |
| Цибуля, часник | 8,0 | Оселедці | 0,7 |
| Баштанні | 14,5 | 9. Цукор (включаючи кондвироби) | 22,5 |
| 4. Фрукти та ягоди | 10. Маргарин | 1,5 | |
| Фрукти та ягоди свіжі | 31,0 | 11. Олія | 6,7 |
| Сухофрукти | 1,8 |
Таблиця 11.5
| Хімічний склад речовини | Одиниці виміру | Кількість |
| 1. Білки | г | 58,6 |
| 2. Жири | г | 65,7 |
| 3. Вуглеводи | г | 295,8 |
| 4. Енергетична цінність | ккал | 2008,9 |
Оскільки держава бере на себе відповідальність щодо забезпечення лише мінімальних гарантій, що відповідають науково обґрунтованим мінімальним рівням споживання населенням матеріальних благ, дуже важливим для прогнозування й державного регулювання народного споживання є розроблення мінімального споживчого бюджету населення згідно із Законом України «Про мінімальний споживчий бюджет», установлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати згідно з відповідним законом.
Так, з 1 січня 1999 р. було встановлено величину вартості межі малозабезпеченості у розмірі 90,7 грн на місяць, на друге півріччя 1999 р. — 118,3 грн, на 2000 р. — 118,3 грн, а з 31.01.2001 р. — величину прожиткового мінімуму — 248,16 грн, 2002 р., 2003 р. — 268,0 грн (табл. 11.6).
Обчислені прогнозні рівні витрат і споживання на середньому та мінімальному рівнях можуть використовуватися для прогнозування та регулювання потреби у відповідних ресурсах, формування держзамовлення та опрацювання заходів соціального захисту і підтримки добробуту населення.
Таблиця 11.6
РОЗРАХУНОК ВЕЛИЧИНИ ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ
(МЕЖІ МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ) ДЛЯ НЕПРАЦЕЗДАТНОГО
НАСЕЛЕННЯ (ЗА ЛЮТИЙ 2003 Р. ЗА ТИМЧАСОВИМИ
НОРМАМИ СПОЖИВАННЯ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ МОЗ)
| Набір продуктів і послуг | Ціна купівлі фактична (грн, коп.) за 1 кг |
Споживання на душу населення за тимчасовими нормами МОЗ (кг на рік) | Вартість споживання в цінах фактичних середніх (грн, коп.) |
| 1. Хлібні продукти | 189,46 | ||
| Борошно житнє | 0,95 | 0,3 | 0,28 |
| Хліб житній | 1,33 | 38,0 | 50,54 |
| Борошно пшеничне | 1,29 | 8,8 | 11,35 |
| Хліб пшеничний | 1,56 | 62,0 | 96,72 |
| Макаронні вироби | 2,17 | 4,1 | 8,89 |
| Рис | 2,66 | 2,3 | 6,11 |
| Манні крупи | 1,77 | 0,9 | 1,55 |
| Пшоно | 1,46 | 0,9 | 1,31 |
| Гречані крупи | 3,39 | 2,0 | 6,78 |
| Вівсяні крупи | 2,29 | 1,1 | 2,51 |
| Бобові | 1,80 | 1,9 | 3,42 |
| 2. Картопля | 1,35 | 108 | 145,8 |
| 3. Овочі та баштанні | 403,19 | ||
| Капуста | 2,11 | 27,5 | 58,02 |
Закінчення табл. 11.6
| Набір продуктів і послуг | Ціна купівлі фактична (грн, коп.) за 1 кг |
Споживання на душу населення за тимчасовими нормами МОЗ (кг на рік) | Вартість споживання в цінах фактичних середніх (грн, коп.) |
|
| Помідори, огірки | 11,67 | 22,0 | 256,87 | |
| Морква, буряк | 1,94 | 16,0 | 31,04 | |
| Цибуля, часник | 5,20 | 8,0 | 41,6 | |
| Баштанні | 1,08 | 14,5 | 15,66 | |
| 4. Фрукти та ягоди | 157,52 | |||
| Фрукти та ягоди свіжі | 4,65 | 31,0 | 144,15 | |
| Сухофрукти | 7,43 | 1,8 | 13,37 | |
| 5. М’ясопродукти | 403,84 | |||
| Яловичина | 10,35 | 12,0 | 124,2 | |
| Свинина | 12,46 | 9,5 | 118,37 | |
| Птиця | 9,72 | 5,0 | 48,6 | |
| Ковбаса | 10,97 | 6,6 | 72,40 | |
| Баранина | 10,32 | 0,9 | 9,28 | |
| Сало | 7,34 | 2,0 | 14,68 | |
| Субпродукти та ін. | 8,15 | 2,0 | 16,3 | |
| 6. Молочні продукти | 343,48 | |||
| Молоко незбиране | 1,61 | 83,0 | 133,63 | |
| Збиране молоко, кефір | 2,19 | 22,0 | 48,18 | |
| Масло вершкове | 12,42 | 3,9 | 48,43 | |
| Сир | 11,40 | 7,6 | 86,64 | |
| Сметана | 6,65 | 4,0 | 26,60 | |
| 7. Яйця (шт.) | 0,28 | 187,5 | 52,50 | |
| 8. Рибні продукти | 22,72 | |||
| Риба свіжа | 7,12 | 2,5 | 17,80 | |
| Оселедці | 7,03 | 0,7 | 4,92 | |
| 9. Цукор (включаючи кондвироби) | 2,82 | 22,5 | 63,45 | |
| 10. Маргарин | 4,64 | 1,5 | 6,96 | |
| 11. Олія | 5,20 | 6,7 | 34,84 | |
| Усього продовольчих товарів: |
||||
| на рік | 1823,76 | |||
| на місяць | 151,98 | |||
| ІІ. Непродовольчі товари | 68,90 | |||
| ІV. Вартість набору послуг | 47,12 | |||
| Прожитковий мінімум (місяць) | 268,00 | |||
До системи державного регулювання рівня життя входять: індексація грошових доходів населення, компенсація за подорожчання товарів, субсидування. Головна мета індексації — збереження життєвого рівня населення або, як мінімум, захист його найменш забезпечених верств. Індексації підлягають грошові доходи громадян, що не мають одноразового характеру: державні пенсії, соціальна допомога, стипендії, оплата праці, відшкодування в разі втрати працездатності. Компенсація передбачає відшкодування подорожчання окремих видів товарів і послуг (дитячого шкільного одягу, хліба, комунальних послуг) і передбачає виплату різниці у цінах громадянам або їх окремим групам. Субсидування — це вид грошової допомоги населенню для оплати споживання окремих видів товарів або послуг (житлові субсидії).