22.7. Правове регулювання ведення сільськогосподарської діяльності в умовах надзвичайних екологічних ситуацій

В Україні, яка зазнала жахливих наслідків Чорнобильської катас­трофи й неодноразово страждала від надзвичайних екологічних си­туацій, важливою є проблема правового регулювання здійснення сільськогосподарської діяльності в зоні екологічного лиха та в зонах надзвичайних екологічних ситуацій. Річ у тім, що з одного боку, ве­дення сільського господарства в екологічно ураженому довкіллі заг­рожує екологічній безпеці продуктів харчування, а з іншого — додат­кове сільськогосподарське навантаження на екологічно уражену еко­систему може тільки посилити негативні процеси. Саме тому у віт­чизняній правовій системі поступово формується спільний правовий інститут аграрного й екологічного права: правового регулювання сільськогосподарської діяльності на екологічно уражених територіях.

Йдеться про 4 правові режими сільськогосподарської діяльнос­ті: в зоні екологічного лиха, в умовах надзвичайного стану, в зоні надзвичайної екологічної ситуації, а також в умовах правового ре­жиму карантину.

Оскільки, відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 1 серпня 1990 р. № 95-ХІІ, всю територію України було оголошено зоною екологічного лиха у зв’язку з наслідками Чорнобильської ка­тастрофи, коли ми говоримо про правовий режим зони екологіч­ного лиха, ми маємо на увазі правовий режим, впроваджений на території України чорнобильським законодавством. Згідно із Зако­ном України від 27 лютого 1991 р. “Про правовий режим терито­рії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобиль­ської катастрофи”, територія, що постраждала внаслідок Чорно­бильської катастрофи поділяється на 4 зони з особливим правовим режимом. Це зона відчуження, зона безумовного (обов’язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення й зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону, в зонах відчуження й безумовного (обов’язкового) відселення забороняється ведення сільськогосподарської діяльності без спеціального дозволу Мініс­терства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту насе­лення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Згідно зі ст. ст. 170 і 172 ЗК, техногенно забруднені землі сільськогосподарського призначення, на яких не забезпечується одержання продукції, що відповідає встановленим вимогам, підлягають вилученню із сіль­ськогосподарського обігу та консервації.

Щодо зон гарантованого добровільного відселення й посилено­го радіоекологічного контролю законодавство дозволяє ведення сільськогосподарської діяльності в цих зонах, але з урахуванням певних обмежень. Зокрема, обмежується внесення пестицидів і аг-рохімікатів, яке здійснюється відповідно до Порядку застосування пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактивно­го забруднення, та в зонах надзвичайних екологічних ситуацій, зат­вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. № 92. У цих зонах забороняється створення нових сільсько­господарських підприємств чи розширення діючих. Здійснювана сільськогосподарська діяльність має вестися такими методами, які дозволяють отримувати екологічно чисту продукцію і не заподію­ють шкоди довкіллю. Відповідні державні органи здійснюють пос­тійний контроль за веденням сільського господарства.

Щодо правового режиму надзвичайного стану, то, відповідно до Закону України від 16 березня 2000 р. “Про правовий режим над­звичайного стану”, правовий режим надзвичайного стану може бу­ти впроваджений у зв’язку із виникненням надзвичайної екологіч­ної ситуації. Стаття 17 Закону передбачає при цьому можливість встановлення таких обмежень: тимчасова заборона створення но­вих сільськогосподарських підприємств або розширення діючих, впровадження правового режиму карантину, зміна режиму роботи сільськогосподарських підприємств з урахуванням потреб усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації, відповід­но до законів України від 13 липня 2000 р. “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” і від 8 червня 2000 р. “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха­рактеру”, передбачає можливість впровадження обмежень на здій­снення сільськогосподарської діяльності. Внесення пестицидів і агро­хімікатів у зоні надзвичайної екологічної ситуації здійснюється згід­но із зазначеним Порядком застосування пестицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій. Порядок, зокрема, передбачає отримання дозволів Мінприроди або МОЗ на здійснення окремих видів заходів щодо захисту рослин. Може обмежуватися створення нових сільськогосподарських підприємств або розширення діючих. Будь-яка сільськогосподарська діяльність може бути обмежена з ура­хуванням специфіки конкретної надзвичайної екологічної ситуації.

Правовий режим карантину може бути санітарним, карантином тварин і карантином рослин. Про правовий режим карантину рос­лин і тварин йшлося у відповідному розділі цього підручника. Що ж до санітарного карантину, то він може впроваджуватися у зв’яз­ку з поширенням на території України інфекційних хвороб, відпо­відно до Закону України від 6 квітня 2000 р. “Про захист населен­ня від інфекційних хвороб” і Правил санітарної охорони території України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 1999 р. № 696. Карантин встановлюється та скасовується Кабінетом Міністрів України за поданням Головного державного санітарного лікаря України. При цьому на сільськогосподарські підприємства можуть бути покладені обмеження щодо ведення сільськогосподарської діяльності, необхідні для захисту населення від інфекційних хвороб.