У рамках ДРЕП, в умовах децентралізації управління, при роздержавленні та приватизації підприємств державне втручання в економічні процеси регіонів постійно звужується, а роль територій у проведенні економічних реформ, трансформації форм власності, розвитку ринкової та соціальної інфраструктури, розвитку підприємництва, заснованого на комунальній власності, постійно зростає.
Управління соціально-економічним розвитком господарства регіону має забезпечувати вибір і здійснення тільки оптимальних рішень. Збитки, які приносять необґрунтовані рішення, примножено зростають і породжують низку економічних, соціальних та екологічних проблем.
Держава спрямовує і координує діяльність місцевих органів державної виконавчої влади у сфері забезпечення економічної безпеки держави, фінансово-економічної стабільності, зміцнення грошового обігу, фінансово-бюджетної дисципліни, валютного і митного контролю, реалізації структурної, промислової, науково-технічної політики та інших загальнодержавних пріоритетів і програм.
Об’єктами державного регулювання стають природно-економічні регіони, з підприємствами всіх форм власності, що знаходяться на їхній території.
Механізм державного регулювання соціально-економічного розвитку регіону унаочнює рис. 9.1.
Державне регулювання регіонального розвитку складається з адміністративно-правового, економічного та специфічно-територіального регулювання.
Специфічно-територіальне регулювання визначає конкретні методи державного регулювання розвитку регіонів через проведення типологізації регіонів на макро- і мікрорівні.
Типологізація регіонів проводиться за такими параметрами: географічне положення; кліматичні умови; наявність природних ресурсів; рівень економічного і соціального розвитку; структура господарства; рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури; рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.
Після основного розподілу регіонів за типами додатково можна виділити регіони з різною демографічною ситуацією, різним соціально-психологічним кліматом.
Рис. 9.1. Механізм державного регулювання
економіки регіону
Такі фактори враховуються при розробленні та реалізації ДРЕП.
З огляду на природні, економічні, соціально-демографічні та історично-етнічні умови і фактори, що впливають на формування регіональних комплексів, для регулювання основних територіальних пропорцій і визначення стратегії розвитку в Україні застосовується мезорайонування.
В основу мезорайонування покладено вісім економічних регіонів:
- Донецький (Донецька, Луганська області);
- Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області);
- Східний (Полтавська, Сумська, Харківська області);
- Центральний (Київська, Черкаська області, м. Київ);
- Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області);
- Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області);
- Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська області, АР Крим, м. Севастополь);
- Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області).
З урахуванням наявного природно-ресурсного і науково-виробничого потенціалу, необхідності структурної перебудови економіки країни та зближення соціально-економічних рівнів розвитку регіонів для кожного з економічних районів у складі ДРЕП визначаються основні напрями розвитку господарських комплексів регіонів на перспективу.
Донецький економічний район. Залежно від потреб держави збалансування розвитку основних галузей спеціалізації: вугільна, металургійна, хімічна промисловості; впровадження в них ефективних технологій, екологічно безпечних і безвідходних виробництв; структурна перебудова металургійного комплексу, спрямована на розвиток виробництва електросталі, тонколистової продукції, випуск нових видів металопродукції; розвиток сільськогосподарського виробництва; забезпечення ефективної зайнятості населення, створення нових робочих місць.
Придніпровський економічний район. Забезпечення соціальної орієнтованості народногосподарського комплексу; скорочення до рівня державних потреб виробництва залізної та марганцевої руд, зменшення обсягів вивезення цієї сировини і розширення виробництва прогресивних видів прокату, продукції кольорової металургії; реконструкція і конверсія оборонних підприємств; створення технопарків на основі науково-технічного потенціалу міст Дніпропетровська і Запоріжжя; прискорення розвитку галузей АПК; раціональне використання біологічних ресурсів Азовського моря; вдосконалення територіальної організації виробництва за рахунок розвитку малих населених пунктів на основі організації підприємств з випуску товарів народного споживання; подальший розвиток соціальної інфраструктури.
Східний економічний район. Структурна перебудова і часткова конверсія машинобудівної промисловості з метою зростання випуску товарів народного споживання; створення технопарків і технополісів у м. Харкові на базі використання його науково-технічного потенціалу та використовуючи його прикордонне розміщення; вдосконалення сільськогосподарського виробництва і розвиток харчової промисловості; розширення мережі транспортних комунікацій; розвиток будівельної промисловості; збільшення до максимально можливих обсягів видобутку газу, нафти, стабілізація водопостачання і забезпечення раціонального використання водних ресурсів.
Центральний економічний район. Посилення соціальної орієнтації в економіці; розвиток харчової, легкої промисловості та промисловості з переробки сільськогосподарської сировини; розвиток галузей машинобудування, а саме точної механіки та оптики, електроніки, конверсія окремих підприємств ВПК; реконструкція підприємств хімічної промисловості; пріоритетний розвиток наукомістких виробництв, створення технопарків на основі потенціалу м. Києва та створення в Києві міжнародного інфраструктурного центру для обслуговування потреб міжнародного співробітництва України.
Поліський економічний район. Забезпечення розвитку сільського та лісового господарства, харчової, легкої промисловості, приладобудування, сільськогосподарського машинобудування; видобутку і переробки мінералів; відновлення вирощування і виробництва продукції з льону-довгунця; створення наукомістких підприємств з виробництва електронної техніки, електропобутових товарів і товарів народного споживання; прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктури та поліпшення екологічної ситуації в регіоні.
Подільський економічний район. Розвиток АПК і підприємств з виробництва засобів виробництва для нього; забезпечення подальшого розвитку легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів; збереження в машинобудуванні пріоритетного розвитку екологічно чистих, наукомістких виробництв з низькою металомісткістю та розвиток виробництва скляних і фаянсових виробів на основі власної сировини; підвищення екологічної безпеки в місцевостях, що прилягають до Хмельницької АЕС, Кам’янець-Подільського цементного комбінату та Вінницького ВО «Хімпром».
Причорноморський економічний район. Удосконалення галузевої структури промисловості в напрямі розвитку наукомістких екологічно чистих підприємств; ефективний розвиток суднобудування; здійснення часткової конверсії підприємств ВПК; розвиток морегосподарського комплексу; збільшення виробництва зерна, соняшнику, овочів, фруктів, винограду, м’яса і молока; прискорений розвиток інфраструктури курортного господарства, ефективне і комплексне використання рекреаційних ресурсів; забезпечення Кримського півострова енергоресурсами за рахунок екологічно чистих джерел енергії, розв’язання проблеми водопостачання та охорони місцевих водних ресурсів; інтенсифікація сільського господарства в Криму, відновлення виноградників і виробництва вина; розвиток і раціональне використання біологічних ресурсів Чорного та Азовського морів, внутрішніх водойм; технічне переоснащення портового господарства і риболовецького флоту; розвиток інфраструктури транспорту і засобів зв’язку.
Карпатський економічний район. Формування високорозвинених рекреаційно-туристичних, оздоровчо-лікувальних комплексів загальнодержавного і міжнародного призначення; структурна перебудова промислового комплексу; реконструкція хімічної промисловості; подальший розвиток лісового господарства; відновлення народних промислів і ремесел; розвиток прикордонної торгівлі та прикордонного співробітництва; реконструкція підприємств паливно-енергетичного комплексу; розвиток сільського господарства, легкої та харчової промисловості.
Для поліпшення державного регулювання у сфері соціально-економічного розвитку регіонів Концепцією державної регіональної політики передбачається:
- удосконалити державне стратегічне регіональне планування, яке б дозволяло точніше та обґрунтовано визначити основні довгострокові та поточні пріоритети регіонального розвитку на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях, врахувати їх під час розроблення відповідних розділів проектів загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку України, регіональних і місцевих програм і планів;
- поліпшити механізм державної підтримки розвитку регіонів, концентрації державних ресурсів на вирішення його пріоритетних проблем, що мають загальнодержавне значення;
- стимулювати розвиток транскордонних і міжрегіональних економічних зв’язків на основі виробничої кооперації та інтеграції, сприяти створенню відповідних промислово-фінансових груп, інших сучасних форм господарювання;
- здійснити систему заходів із розбудови інфраструктури регіонального розвитку (ринків продовольства, землі, праці, капіталу, включаючи товарні біржі, агроторгові дома, оптові ринки тощо, а також регіональні агентства розвитку) з метою поліпшення умов використання передових інноваційних технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів, удосконалення підготовки і перепідготовки відповідних фахівців з проблем регіонального розвитку, координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку;
- стимулювання розвитку регіонів або їхніх частин, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в країні (так звані депресивні території), шляхом упровадження особливих механізмів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій з метою стимулювання їхнього розвитку на основі ефективного використання власного природного, економічного, трудового, наукового потенціалу.
Суб’єктами, що безпосередньо здійснюють регулювання соціально-економічного розвитку в регіонах, проводять політику держави на місцях, є обласні, районні та міські держадміністрації. Вони забезпечують реалізацію законів України, указів Президента, постанов Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, рішень відповідних представницьких органів регіонального самоврядування. Отже, для виконавчої влади — Президента, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств — держадміністрації є інструментом в процесі реалізації законів та інших правових актів.
Регіональні державні адміністрації мають широкі повноваження щодо: соціально-економічного розвитку; бюджету та фінансів; управління майном, приватизації та підприємництва в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування транспорту і зв’язку; використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля; в галузі міжнародних і зовнішньоекономічних відносин.
Для виконання функцій управління територією, реалізації загальнодержавної та регіональної політики в складі місцевих державних адміністрацій створено відповідні економічні служби — управління економіки. Основними завданнями управлінь економіки місцевих державних адміністрацій є: реалізація ДРЕП на відповідній території; забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку регіону; сприяння проведенню економічних реформ, забезпечення раціонального використання виробничо-технічного та наукового потенціалу регіону, його природних, трудових і фінансових ресурсів; методичне керівництво економічною роботою в регіоні. Також управління економіки виконують певні функції в галузі використання і охорони земель, природних ресурсів, навколишнього середовища; в галузі обслуговування населення; міжнародних та зовнішньоекономічних зв’язків.
Специфіка діяльності місцевих державних адміністрацій пов’язана з тим, що їхню фінансово-економічну основу становлять земля, природні ресурси, комунальна власність, доходи місцевого бюджету. У комунальній власності перебувають життєво важливі об’єкти житлово-комунального господарства (житлові будинки, ліфтове господарство, тепло-, водо-, газо-, електропостачання, каналізація, благоустрій і т. д.), міського транспорту, шляхового господарства, соціально-культурної і побутової сфери (дошкільні дитячі заклади, школи, бібліотеки, лікарні, станції швидкої медичної допомоги тощо).
До основних функцій МДА стосовно регулювання економічних відносин та соціально-економічного розвитку регіонів належать: розроблення прогнозів і програм соціально-економічного розвитку регіону; бюджетна діяльність; забезпечення функціонування об’єктів комунальної власності; забезпечення раціонального використання землі, природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища; впорядкування та стимулювання діяльності малого та середнього бізнесу; соціальний захист та розв’язання проблем зайнятості населення і т. д.