Складовим елементом ДРЕП є державна регіональна фінансова політика, яка розглядається як сукупність державних фінансових заходів розв’язання фінансових проблем у регіоні. Державна регіональна фінансова політика передбачає низку заходів з удосконалення пропорцій розподілу доходів і видатків зведеного бюджету між державним бюджетом і місцевими бюджетами відповідно до компетенції, функцій та обов’язків, які виконують центральні та місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Важливою ланкою бюджетної системи є місцеві бюджети. Місцевий бюджет відповідно до Бюджетного кодексу України містить у собі надходження і витрати на виконання повноважень органів влади АР Крим, МДА та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Головними функціями місцевих бюджетів є: формування грошових фондів для забезпечення діяльності місцевих органів влади; розподіл і використання грошових коштів між галузями економіки; контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств (установ, організацій), підвідомчих органам місцевого самоврядування.
У межах регіональної політики держава здійснює регулювання міжбюджетнних відносин, метою якого є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Інструментом регулювання міжбюджетних відносин є міжбюджетні трансферти.
Бюджетним кодексом України визначено склад доходів і видатків місцевих бюджетів. Доходи та видатки місцевих бюджетів згідно з бюджетною класифікацією поділяються на такі, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, і такі, що не враховуються.
До доходів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори:
- прибутковий податок з громадян (до доходів міст Києва і Севастополя — 100 % загального обсягу прибуткового податку, що справляється на території цих міст; до доходів бюджетів міст республіканського підпорядкування в АР Крим і міст обласного значення — 75 %; до доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи їх об’єднань — 25 %);
- державне мито, що належить відповідним бюджетам;
- плата за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;
- плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
- плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;
- надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними комісіями;
- єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.
Зазначені податки і збори складають так званий «кошик доходів», вони є обов’язковими платежами і закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи бюджету АР Крим та обласних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
- 25 % прибуткового податку з громадян, що справляється на території АР Крим та відповідної області;
- 25 % плати за землю, що справляється на території АР Крим та відповідної області;
- плати за ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою міністрів АР Крим та обласними державними адміністраціями.
Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад доходи районних бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за рахунок:
- 50 % прибуткового податку з громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
- 15 % плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
- плати за ліцензії на впровадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;
- плати за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;
- надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями чи утвореними ними адміністративними комісіями.
Певні особливості формування бюджетів мають АР Крим і міста Київ і Севастополь. Їх надходження та витрати формуються в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України, з урахуванням Конституції АР Крим, Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» та закону, що визначає особливий статус міста Севастополя.
Склад доходів і видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним радам у містах.
До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:
- місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;
- 100 % плати за землю для бюджетів міст Києва і Севастополя, 75 % плати за землю для бюджетів міст республіканського значення в АР Крим і міст обласного значення, 60 % для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань;
- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
- надходження сум процентів за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
- податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
- надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади; плата за забруднення довкілля у частині, що зараховується до відповідного бюджету;
- кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній власності;
- фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;
- плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;
- надходження від грошово-речових лотерей;
- плата за гарантії, надані з дотриманням визначених Кодексом умов;
- гранти та дарунки у вартісному обрахунку; власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;
- податок на прибуток підприємств комунальної власності;
- платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;
- інші надходження, передбачені законом.
Для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів слід враховувати, що розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюються на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:
перша група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів. Ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;
друга група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України. Ці видатки здійснюються з бюджетів міст обласного значення, а також районних бюджетів;
третя група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки здійснюються з бюджету АР Крим та обласних бюджетів.
З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.
До видатків, які здійснюються з бюджету АР Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки за такими напрямами:
- державне управління (включає видатки на утримання органів представницької і виконавчої влади та обласних рад);
- освіта (загальна середня, професійно-технічна, вища, післядипломна і т. д.);
- охорона здоров’я (первинна медико-санітарна допомога, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога; спеціалізована амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога; санаторно-курортна допомога; інші державні програми медичної та санітарної допомоги);
- соціальний захист і соціальне забезпечення (державні, регіональні та інші програми);
- культура і мистецтво (державні культурно-освітні, театрально-видовищні та культурно-мистецькі програми);
- фізична культура і спорт (державні програми розвитку фізичної культури і спорту, програми з інвалідного спорту і реабілітації).
Для розподілу міжбюджетних трансфертів використовується фінансовий норматив бюджетної забезпеченості. Він визичається шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг. Фінансові нормативи для місцевих бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у вартості надання соціальних послуг залежно від кількості населення та споживачів соціальних послуг, а також соціально-економічні, демографічні, кліматичні, екологічні та інші особливості регіонів.
Основними видами міжбюджетних трансфертів є: дотації вирівнювання; субвенції; кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації.
У державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:
- дотація вирівнювання;
- субвенція на здійснення програм соціального захисту;
- субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, встановлених державою;
- субвенція на виконання інвестиційних проектів;
- інші субвенції.
Дотація вирівнювання бюджету АР Крим та обласним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків цих бюджетів над прогнозними показниками доходів. Такі видатки обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів.
Субвенції на компенсацію відповідних втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування обумовлені наданням державою податкових пільг, які зменшують доходи бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень. Такі дії держави мають супроводжуватися внесенням змін до закону про державний бюджет на поточний бюджетний період.
Субвенції на виконання інвестиційних проектів мають надаватися місцевим бюджетам на засадах конкурентності між бюджетами та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, в яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бюджетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на виконання інвестиційних проектів.
Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних виконавчих органів та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом відповідних рад самостійно розглядати та затверджувати бюджети.
До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:
- місцеву пожежну охорону;
- позашкільну освіту;
- соціальний захист і соціальне забезпечення;
- місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;
- культурно-мистецькі програми місцевого значення;
- програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення;
- місцеві програми розвитку фізичної культури і спорту;
- типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення;
- транспорт, дорожнє господарство;
- обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;
- програми природоохоронних заходів місцевого значення;
- управління комунальним майном;
- регулювання земельних відносин;
- інші програми.
Місцевими податками і зборами в Україні є: готельний збір; збір за паркування автотранспорту; ринковий збір; збір за участь у перегонах на іподромі; збір за виграш на перегонах; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок з реклами; збір за право використання місцевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; комунальний податок; збір за проїзд по території прикордонних областей з автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та ін.
Чинна система державного регулювання місцевих бюджетів уможливлює забезпечення регіонів необхідними коштами для виконання ними завдань ДРЕП, створює передумови для вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів, стимулює місцеві органи до виконання планів мобілізації державних і місцевих податків.
Схему побудови місцевого бюджету наведено у табл. 9.1.
Поетапне реформування бюджетної системи та міжбюджетних відносин є органічною складовою ринкових трансформаційних процесів і здійснюється на основі бюджетного унітаризму в поєднанні з елементами бюджетної децентралізації. В Указі Президента України «Про концепцію державної регіональної політики» передбачається:
- удосконалення системи стратегічного бюджетного планування та фінансового вирівнювання, з тим щоб вони ґрунтувалися на об’єктивних критеріях, гарантованих державою соціальних стандартах, нормативах мінімальної бюджетної забезпеченості, законодавчо визначеному переліку завдань місцевого значення, виконання яких є обов’язковим для органів місцевого самоврядування на всій території України;
Таблиця 9.1
ДОХІДНІ ТА ВИДАТКОВІ СТАТТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
| Доходи | Видатки |
| І. Власні доходи | І. Фінансова підтримка галузей народного господарства |
| 1. Податки на майно | 1. Промисловість, будівництво |
| 2. Платежі за використання природних ресурсів, у тому числі земельний податок і орендна плата за землю | 2. Сільське та рибне господарство |
| 3. Податки, збори та мито, у тому числі місцеві податки і збори | 3. Транспорт, дорожнє господарство |
| 4. Інші власні доходи | 4. Житлово-комунальне господарство |
| ІІ. Регулюючі доходи | ІІ. Соціально-культурні заходи |
| 1. Податок на прибуток | 1. Освіта |
| 2. Прибутковий податок з фізичних осіб | 2. Культура і мистецтво |
| 3. Податок на додану вартість | 3. Охорона здоров’я |
| 4. Акцизи | 4. Соціальна політика |
| 5. Дотації з державного і регіонального бюджетів | ІІІ. Управління |
| 6. Субвенції з регіональних бюджетів | ІV. Правоохоронна діяльність |
| 7. Кошти, отримані за взаєморозрахунками з бюджетами | V. Інше |
| Усього | Усього |
- розроблення та впровадження бюджетних трансфертів, включаючи дотації, субвенції, субсидії, та механізму їх надання для забезпечення виконання функцій, які зараз виконуються центральними та місцевими органами виконавчої влади і можуть бути делеговані органам місцевого самоврядування;
- посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у розширенні та виконанні дохідної частини місцевих бюджетів шляхом закріплення за ними на довгостроковій основі часток загальнодержавних податків і зборів, трансфертів;
- подальше вдосконалення системи місцевих податків і зборів, підвищення їхньої ролі у формуванні місцевих бюджетів;
- планування та фінансування видатків бюджетів усіх рівнів на заходи з соціального захисту населення та утримання об’єктів соціальної сфери на програмно-цільовій основі, оптимізацію мережі установ, організацій та закладів, що фінансуються з державного бюджету та місцевих бюджетів;
- чітке розмежування видатків з державного бюджету та відповідних місцевих бюджетів відповідно до повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з урахуванням розподілу повноважень на власні і делеговані;
- запровадження для обрахування обсягів видатків і доходів місцевих бюджетів коефіцієнтів податкової спроможності територій;
- поступовий перехід до взаємовідносин державного бюджету безпосередньо з бюджетом АР Крим, обласними, районними та бюджетами територіальних громад;
- стимулювання місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до об’єднання на договірних засадах фінансових та інших ресурсів для вирішення місцевих, регіональних та міжрегіональних проблем розвитку, оптимального використання бюджетних коштів;
- зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів шляхом законодавчого закріплення внесення до них податків і зборів відокремленими підрозділами господарюючих суб’єктів, які розташовані на відповідних територіях;
- завершення переведення місцевих бюджетів на обслуговування органами Державного казначейства України;
- упровадження механізмів залучення заощаджень населення з метою збільшення інвестиційного потенціалу регіонів.
Реалізація цих завдань передбачається у Бюджетному та Податковому кодексах України, шляхом внесення змін до Законів України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про основи містобудування», інших законодавчих актів.