Питання взаємодії між українським та італійським конституційним правом є дуже цікавою проблемою. Українці та італійці мають багато спільного в ментальному, психологічному та політико-правовому контекстах. Це, зокрема, випливає з особливостей політичного процесу, як в Італії, так і в Україні. Боротьба за політичну владу в обох країнах здійснюється на приблизно однакових ментальних позиціях. Не секрет, що політичний процес та конституційне право – це взаємопов´язані та постійно взаємодіючі категорії.
Одним з цікавих аспектів порівняльного вивчення українського та італійського конституційного права є порівняння принципів базового рівня функціонування місцевого самоврядування. В Італії базовий рівень місцевого самоврядування представлений комунами, тоді як в Україні – це територіальні громади. Територіальна громада в Україні є «основним суб´єктом місцевого самоврядування». Комуна в Італії – це політико-адміністративна одиниця, що уособлює в собі інтереси, що відносяться до територіальної компетенції. Італійська комуна не може існувати без території. В цьому українська територіальна громада та українська комуна подібні – вони формуються за територіальною ознакою. Однак, якщо комуна в Італії – це найменша ланка адміністративно-територіального устрою, то територіальна громада в Україні – це базис всього місцевого самоврядування.
Українська територіальна громада може складатися з жителів одного чи кількох сіл, селищ, міст, що досягли 18-річного віку. Вони не мають бути визнані судом недієздатними. Вони називаються «членами територіальної громади». Крім того, члени територіальної громади – є колективним представником первинного суб´єкту місцевого самоврядування і являють собою джерело для всієї структури влади України, адже є активними представниками «народу України». В Італії комуна характеризується: а) населенням; б) територією. В українській Конституції та Законі про місцеве самоврядування прописано лише територіальну ознаку територіальних громад, тоді як замість категорії «населення» фігурують окремі члени таких громад. Згідно з італійським Законодавчим декретом №197 (1996 р.) до комуни можуть належати такі громадяни Європейського Союзу, що живуть на теренах окремої італійської комуни. В Україні членами територіальної громади можуть бути лише дієздатні громадяни України.
Якщо італійська комуна має право видавати адміністративні акти, що обов´язкові до виконання, то українські територіальні громади не мають такого права. Вони можуть лише об´єднуватись для здійснення місцевого самоврядування, яке регулюється та контролюється місцевими органами центральної виконавчої влади.
Італійська комуна, її ознаки, повноваження та характер визначені статтею 114 Конституції Італії. Зміни до цієї статті внесені Конституційним законом №3 (2001 р.). Українські територіальні громади регулюються лише положенням статті 6 Закону України про місцеве самоврядування. Ознаками української територіальної громади є територіальна, майнова та фіскальна «спільність» членів територіальної громади. В італійському законодавстві вказано, що комуна – це організація, яка наділена рисами незалежності та автономії і має власний статут. На жаль, та- кого положення відносно територіальних громад в українському конституційному праві не існує. Італійська комуна також наділена статусом юридичної особи.
Комуна як юридична особа через референдум може виступати ініціатором адміністративно-територіальних змін в Італії. Стаття 133 Конституції Італії відносить адміністративно-територіальні зміни до компетенції республіканського законодавства, однак, згідно із Законодавчим декретом №267 (2000 р.) комуна, разом із областю та категорією «зацікавлене населення» може бути ініціатором таких змін, висувати свої проекти на розгляд. Зокрема, комуна може ініціювати відокремлення комуни від певної адміністративно-територіальної одиниці та її приєднання до іншої. Інструментом для здійснення таких ініціатив є виключно місцевий референдум. В Україні ж такої норми не існує. Територіальні громади не мають права відокремлюватись від адміністративно-територіальних одиниць.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»: Науково-практичний коментар. – Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – 397 с. 2. Лазор О. Публічна самоврядна влада в Республіці Італія та Україні: Монографія. / О. Лазор, І. Шелепницька. – Київ- Львів, 2007. – 144 с. 3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України. //Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24.