Горизонтальна дія прецеденту також є доволі потужним інструментарієм прецедентного права, хоча і не має такої ж обов’язкової сили як вертикальний прецедент. Вона застосовується, коли Суд слідує своїм раніше прийнятим прецедентам, або коли суд слідує прецедентам іншого суду, що має однакові повноваження та місце у судовій системі (наприклад, між судами різних штатів або різними федеральними судами). Так, наприклад, Верховний суд США, в якому в силу характеру його діяльності як найвищої судової інстанції не застосовується доктрина вертикальної дії прецедента, покладається на свої попередні прецеденти при винесенні рішення. Хоча він може правомірно скасовувати свої власні прецеденти, він застосовує такі свої повноваження доволі нечасто.
Класичним прикладом застосування жорсткої доктрини горизонтальної дії прецеденту може слугувати практика Палати лордів, сформульована
у рішенні 1898 року London Tramways яка залишалась чинною майже до початку 70-х років ХХ ст. У названій справі Палата лордів відмовилася від своєї попередньої практики доволі гнучкого ставлення до власних прецедентів на користь жорсткої концепції обов’язковості своїх прецедентів для вирішення подальших справ. Лише у 1966 році Палата лордів проголосила у Зводі практики про відмову від такої доктрини на користь загального повноваження скасовувати свої попередні прецеденти, коли вважатиме за потрібне. Незважаючи на запеклі дебати, що точилися на науковому рівні перші роки по тому, нова правова політика Палати лордів виявилася доволі обережною та обачною, адже цей найвищий судовий орган доволі обережно використовує такий свій інструмент, як скасування попереднього прецеденту. Натомість судді підходять до питання перегляду своїх прецедентів та ідеології, що стоїть за ними, гармонійно та поступово, здійснюючи цей перегляд при прийнятті кількох рішень, щоб мінімізувати можливість помилки або неочікуваних наслідків. Іншими словами, як зазначив професор А. Патерсон, така нова політика дозволяє лордам-суддям «позбуватися прецедентів, які їм не подобаються, шляхом застосування традиційних методів (загального права), навіть якщо вони не відчували б себе вправі використати такі методи за відсутності Зводу практики».
Вплив доктрини горизонтального прецеденту є найбільш потужним на рівні вищих судів, адже з огляду на міркування уникнення хаосу неузгодженої практики між різними вищими судами, такі суди зазвичай слідують своїй судовій практиці та практиці інших судів однакового рівня, за відсутності відмінного прецеденту Верховного суду.
Як свідчать останні дослідження впливу прецедентів, прийнятих судами однакової інстанції, такі прецеденти мають значний вплив на судову практику таких судів.