Ще однією важливою доктриною суддівського самообмеження є теорія «нейтральних принципів», яка викладена професором Г. Векслером. В основі цієї теорії — тлумачення принципу верховенства права як такого, що має важливе значення при прийнятті судових рішень, позаяк його значення полягає в упередженні свавільних дій державної влади та досягненні єдності правової системи. Вона передбачає досягнення ідеалу верховенства права шляхом забезпечення дотримання вимог цього принципу судовою системою з метою запобігання суддівському свавіллю та встановлення стабільності юридичної практики. Як вважає автор цієї доктрини P. Векслер, нейтральність означатиме суддівську індиферентність щодо того, хто є переможцем у справі. Така індиферентність — результат діяльності судді із застосування принципу, згідно з яким вирішена попередня справа, до іншої справи за схожих умов, незалежно від того, хто переміг або програв у цих справах, якщо це не впливає на сутність цього принципу.
Теорія виникає як відповідь на специфіку конституційного судочинства, коли суди при вирішенні питань конституційного права неминуче стикаються з питаннями політичними, позаяк вони включають питання вибору між конкуруючими цінностями або бажаннями, тобто з аспектами діяльності законодавчої та виконавчої гілок влади. Відтак, аби запобігти цьому, потрібна теорія нейтральних принципів, альтернативою якій може бути лише оригіналізм, тобто теорія тлумачення конституційних положень згідно з «історичним значенням» конституційного тексту, інакше за інших підходів суд перетвориться у «третю палату парламенту». У цьому аспекті висуваються нейтральні вимоги до формулювання принципу — основи судового рішення: «…принципове рішення (тобто рішення, що базується на чіткому принципі. — С.Ш.) є таким, в основі якого лежать чіткі аргументи з урахуванням всіх аспектів справи, аргументи, які у своїй загальності та нейтральності знаходяться над будь-яким поточним результатом» (судового розгляду).
На думку професора P. Борка, теорія нейтральних принципів полягає у тому, що судові рішення повинні ґрунтуватися на принципах, які є нейтральними як за змістом, так й щодо застосування. Нейтральний зміст для Р. Борка означає, що принцип, який лежить в основі вирішення справи, повинен бути сформульований у формі тільки загальних визначень з метою запобігання наданню переваги певним групам.
Професор М. Ташнет переконаний у тому, що принципи, які повинні бути нейтральні за змістом, не можуть обмежити судову дискрецію. Навіть у поєднанні з певними теоріями (інтерпретивізм, моральна філософія тощо) вимога до нейтральних принципів може бути задоволена, якщо принципи, що походять з іншої теорії, отримують своє нейтральне застосування.