Демократичні реформи в Україні, поряд з позитивними моментами, створили у суспільстві цілий ряд проблем соціального характеру, які сприяють розвитку девіації серед населення і особливо серед молоді, тому профілактика негативної поведінки є надзвичайно актуальною.
Багато молодих людей відчуває розгубленість перед сьогоденням і потребують невідкладної допомоги. Тому основні зусилля суспільства направляються на боротьбу з різними проявами правопорушень – пияцтвом, наркоманією, проституцією, хуліганством, злочинністю, відхиленнями в поведінці людей. Для цього створена ціла низка важливих державних документів: «Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві»; «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»; «Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки», Загальна Концепція правової політики в галузі прав людини та ін.
Основним базовим постулатом у цій важливій справі повинно бути положення «Прав і свобод людини й громадянина». Повага до людини є одним з пріоритетів Статуту ООН, яка була створена «для утвердження віри у фундаментальні права людини, гідність та цінність свободи, у рівні права жінок та чоловіків» [3, с. 240]. Генеральна Асамблея прийняла Всесвітню декларацію прав людини, Декларацію прав дитини, що є свідченням про намагання світової спільноти до підвищення статусу людини і захисту її від покарання, нелюдського поводження, законних прав на свободу, гідність, поводження. Особливе місце у захисті прав людини займає Гаазька Міністерська Декларація (1997 р.) [З, с. 240,241].
Актуальним напрямком профілактики девіантної поведінки серед молоді є спеціальна профілактика, яка включає в себе економічні, виховні, правові, організаційні заходи, що спрямовані на нейтралізацію причин конкретних форм девіацій [6, с. 11].
Профілактика поділяється на:
– первинну (спрямованість на забезпечення умов щодо сприяння збереженню здоров’я і життя дітей, попередження негативного впливу на них несприятливих факторів соціального і природного довкілля);
– вторинну (виявлення симптомів негативних змін у поведінці дитини, що уможливлює попередження їх подальшого розвитку та поглиблення, а також забезпечує проектування й реалізацію адекватних заходів щодо усунення);
– третинну (використовують як сукупність заходів попередження переходу відхилень у поведінці неповнолітніх у значно важчі стадії (здійснення дій, які передбачають кримінальну відповідальність).
Завдання і принципи соціальної профілактики:
– проведення системних та комплексних заходів з профілактики негативних явищ у суспільстві;
– використання інноваційних форм соціальної роботи, які здатні ефективно впливати на ціннісні пріоритети підлітків та молоді;
– формування позитивної мотивації вчинків, підвищення рівня інформованості молодих людей, їхніх батьків та найближчого оточення.
Отже, профілактика негативних суспільних явищ та процесів має сформовані й апробовані форми, методи, завдання і принципи роботи, використання яких забезпечує ефективний процес соціалізації особистості й повернення індивіда до нормального суспільного життя. А використання апробованих та ефективних методик сприятиме попередженню різного роду девіацій та відхилень у поведінці, насамперед, молодих людей.