Нам з попереднього матеріалу відомо, що проституція існувала у всі часи і є культурологічним елементом у всіх без винятку народів. Історія проституції сягає глибини віків, тому не випадково називають її «найдавнішою професією». У своїх працях цій темі приділяли увагу К. Маркс, Ф. Енгельс, А. Бебель, А. Бердяєв, М. Гернет, Е. Дюпуї та інші.
За радянських часів ця проблема замовчувалася і вважалося, що проституція пережиток капіталізму, тому не було потреби піднімати її у суспільстві та не існувало ефективних засобів боротьби з нею. Лише за часів «перебудови» у сатиричному журналі «Крокодил» з’явилася перша стаття про «нічних метеликів», яка й наробила багато галасу в суспільстві. Згодом художній фільм «Інтердівчинка» підвів підсумок нашим сумнівам і вказав на те, що проституція у нас існує.
Що ж маємо сьогодні? В останні роки на телебаченні, радіо, на сторінках періодичної преси секс-бізнес став предметом пожвавленого обговорення. З однієї сторони наголошується на його пагубному впливі на підростаюче покоління, ганебність, аморальність, а з іншого – на ліберальне ставлення. Справа у тому, що поки в державі не створено ефективного механізму попередження та профілактики проституції, а навпаки – всупереч волі підігрівається нездоровий інтерес до неї. Свідоцтвом тому є розмови серед представників влади, різних політичних партій про легалізацію проституції, впровадження оподаткування для «трудівниць кохання», створення профспілок, які б захищали їх інтереси, забезпечення пенсією.
Безумовно, боротьба з проституцією вимагає термінових та невідкладних дій. Зважаючи на це, Україна одна з перших країн Європи підняла цю надзвичайно важливу проблему на законодавчий рівень. Державою встановлена кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини (ст. 149 чинного Кримінального кодексу). Термін ув’язнення винних до 7 років.
Відкриті кордони, розвинена транспортна мережа, мобільний зв’язок, Інтернет дозволяють швидко поширюватися інформації, хворобам, наркоманії, токсикоманії і… проституції. Значна кількість молодих дівчат для заняття проституцією виїжджає в інші країни. Деякі вітчизняні автори вказують, що за оцінками міжнародних організацій, щорічно з пострадянських країн вивозять у сексуальне рабство за кордон не менше 50 тис. жінок. При цьому щорічний оборот работоргівлі у масштабах усього світу складає не менше 700 тис. осіб. За дослідженням
В.М. Набоки, з України інтенсивно здійснюється експорт жінок на надсвітові ринки інтимного бізнесу Туреччини, Польщі, Угорщини, Чехії, Греції, Росії, Арабських Еміратів, Ізраїлю, Сполучених Штатів Америки, Японії та інших країн. Міжнародним співтовариством Україна визнана країною транзиту і постачання жінок на ці ринки, а громадянки України складають значну частину живого «товару» на відкритих і таємних ринках продажі людей Європи та Азії [8. с. 3].
А. Марциновський, який досліджував цю проблему, встановив, що посольство Таїланду в Москві отримує щодня близько 1 тис. заяв українок та росіянок на виїзд до цієї країни. Згідно з інформацією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з 1990 року і до теперішнього часу понад 500 тис. українок шляхом обману були вивезені за кордон, у тому числі 100 тис. для занять у сфері сексуального бізнесу. Слід зазначити, що Україна стала третьою державою Європи поряд з Бельгією й Німеччиною, які на законодавчому рівні визнали торгівлю людьми тяжким злочином і встановили міру покарання за нього. В Україні вже порушено 55 кримінальних справ, пов’язаних із торгівлею людьми.
Таблиця 1. Кримінальні справи, пов’язані з «сексуальною експлуатацією» в Миколаївській області
| Рік | Кількість порушених кримінальних справ | Кількість розкритих | Направлено до суду |
| 2004 | 1 | 1 | 0 |
| 2005 | 7 | 4 | 1 |
| 2006 | 17 | 16 | 19 (+ минулі роки) |
| 2007 | 17 | 17 | 17 |
Згідно зі статистичними даними щодо виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, УМВС України в Миколаївській області повідомляє, що у період з 2004 до 2007 років (до цього періоду статистика не велася) були порушені 37 кримінальних справ, які стосувалися «сексуальної експлуатації» жінок (табл. 1).
Як видно з наведених даних, спостерігається процес подальшої криміналізації секс-бізнесу. Так, у 2005 році за матеріалами оперативного обліку ВБЗПТЛ УМВС у Миколаївській області було порушено кримінальну справу за ознаками ч. З ст. 149 КК України за фактом незаконної угоди щодо передачі мешканок м. Миколаєва громадянам Греції. В рамках справи був налагоджений зв’язок з Регіональним Центром Південно-Східної ініціативи щодо боротьби з транснаціональною злочинністю (8ЕСІ), який знаходиться у Бухаресті. Також правоохоронними органами Болгарії за ініціативою працівників міліції Миколаївського обласного відділу по боротьбі з незаконним продажем людей було порушено кримінальну справу відносно громадян Болгарії – членів міжнародного організованого злочинного угрупування за ознаками злочину, передбаченого ст. 159 «а» та ст. 155 КК Болгарії (торгівля людьми з метою їх сексуальної експлуатації). В 2007 році в області припинено діяльність злочинного угрупування у складі 6 осіб, яке займалося торгівлею людьми. За рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва 05.05.2008 року всі учасники групи отримали різні терміни ув’язнення за скоєння злочину передбаченого ст. 28, ч. З ст. 149 КК України.
Сексуальна революція, яка має місце в нашому суспільстві, в основному негативно впливає на свідомість підростаючого покоління. Тому кількість проституток невпинно зростає. Так, працівниками міліції Миколаївської області у 2006 році було затримано 455 представниць секс-бізнесу, у 2007 – 581, у 2008 році цей показник вже дорівнював майже 700 особам. Важливо відмітити, що це лише верхівка айсбергу. Насправді жінок, які займаються проституцією, набагато більше.
Легкодоступність сексуальних утіх помилково сприймається молодими людьми як позитивний результат демократичних перетворень у країні. Бажання отримати сексуальне задоволення та гроші швидко та без особливих зусиль (як говорила одна малолітня повія: «головне, що не треба нічого робити»), стало приманливим для багатьох дівчат. За даними Українського інституту соціальних досліджень, 20 % дівчат займаються проституцією для власного фізіологічного задоволення, 70 % шукають легких грошей, 60 % розглядають секс-бізнес як тимчасове заняття, близько 30 % працюють повіями за примусом.
Отже, секс-бізнес, незважаючи на цілий ряд правових перепон, продовжує поширюватися, особливо серед молоді. Сьогодні Україна залишається одним з основних джерел постачання повій у різні країни світу. У пошуках щасливого життя дівчата та жінки від’їжджають закордон, де попадають у сексуальне рабство і страждають від фізичного, морального та сексуального насильства.