Безмірне та систематичне вживання алкоголю називається пияцтвом [14, с. 70-71]. Дослідниками виокремлюються первинний алкоголізм, який має генетичне підгрунтя, вторинний, що базується на серйозних психічних розладах та реактивний, який спостерігається у хворих після пережитих значних потрясінь та душевних криз [14, с. 71].
Багатолітній досвід боротьби з ним показав, що алкоголізм – соціальне явище і починається він з чарки, яка випивалася молодою людиною без особливого бажання і задоволення, за традицією, з почуття солідарності з оточуючими людьми. На перших порах ця хвороба непомітна для оточуючих, та й сама людина не помічає, як вона втягується у пияцтво і з часом стає залежною від алкоголю. Характерні для алкоголізму ознаки виникають не відразу, а поступово, через певний проміжок часу: тремтіння рук, головний біль, відсутність апетиту, слабшає пам’ять та воля [18, с. 3].
Тривожним є той факт, що алкоголізм та пияцтво у світі значно помолодшали. Серед людей, які регулярно вживають алкоголь, зустрічаються зовсім молоді люди, майже діти. А, як відомо, звичка до алкоголю у дітей формується значно скоріше ніж у дорослих і лікування досить складне і тривале.
П.Д. Павленок і М.Я. Руднєва, автори навчального посібника «Соціальна робота з особами і групами девіантної поведінки» (2007 р.), також відмічають, що у дітей і підлітків алкоголізм має ряд суттєвих відмінностей:
– швидке звикання до спиртних напоїв, виникнення залежності;
– важке протікання хвороби;
– прийняття дитиною чи підлітком великої дози алкоголю;
– швидкий розвиток запійного пияцтва;
– низька ефективність лікування.
Особливо складні та небезпечні наслідки вживання алкоголю дітьми та підлітками – це:
– соціально-економічні (дочасне припинення навчання, труднощі з працевлаштуванням тощо);
– соціально-психологічні (розрив сімейних та дружніх стосунків, проблеми у класному колективі, загальна деградація морального стану);
– кримінальні (поступове та невпинне втягування у кримінальну сферу, скоєння злочину);
– фізичні (кардинальна шкода власному здоров’ю) [14, с. 73].
До факторів, які сприяють швидкому звиканню молодих людей до алкоголю вчені відносять: приклад вживання спиртних напоїв членами сім’ї та авторитетних для них людей, низький рівень матеріального забезпечення сім’ї, вживання алкоголю як засобу «швидкого дорослішання» та самоствердження, широка та агресивна пропаганда алкоголю у засобах масової інформації, на телебаченні, у кінофільмах, негативний приклад однолітків, пошук виходу зі складних життєвих ситуацій [14, с. 72-73].
Починаючи систематично вживати горілку, вино, пиво тощо і, присвячуючи цьому заняттю декілька днів на тиждень, підліток й гадки не має, що він поступово стає полоненим алкоголізму. З часом привід для випивки знаходиться постійно, формується своя компанія, виникають традиції, ритуали (наливати «однією рукою», пусту пляшку зі столу треба прибрати, зберегти пробку до наступної зустрічі, закушувати лише після третьої тощо), тобто виникає система пияцтва. Видатний психіатр та суспільний діяч В.М. Бєхтєрєв (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Вся справа у тому, що пияцтво є злом, воно пустило глибоке коріння у нашому побуті й породило цілу систему диких пияцьких звичаїв. Ці звичаї вимагають пиття і пригощання вином при всякому зручному випадку».
Алкоголік спрямовує всі свої зусилля на реалізацію нестримного бажання випити спиртного. Його думки й розмови «присвячені» проблемам задоволення своїх нездорових потреб. А задовольнивши їх, тобто напившись до безпам’ятства, він автоматично «відключається» від проблем сімейних, побутових, виробничих, соціальних. Людина, протверезівши, знову думає про те, як напитися до безтями.
Однією з причин зростання кількості алкоголіків серед молоді є нестабільна політична ситуація у країні, фінансова та економічна криза, безробіття, втрата суспільством ідеологічної орієнтації. Особливо різке зростання пияцтва було помітним у середині 1990 років, коли Україна увійшла у смугу суспільної кризи.
Отже, алкоголізм – хвороба за власним бажанням і спрямована на задоволення егоїстичних приватних потреб, і жоден алкоголік не хоче добровільно позбавити себе задоволення, а також є причиною цілої низки суспільних проблем. Незважаючи на наявність хронічних хвороб, загрози смерті, доводи лікарів, умовляння членів сім’ї, алкоголік пити не кидає. У нього знижується відчуття реальності та існуючої небезпеки, спостерігаються відхилення у психіці, фізичні зміни в організмі (обличчя стає землистого кольору, хитаються і випадають зуби, втрачається гострота зору, слуху, уповільнюється реакція). Близько 10 % осіб, що вживають алкоголь, стають алкоголіками. Систематичне вживання горілки, вина, пива призводить молоду людину до часткової чи повної алкогольної залежності. Алкоголіки мало їдять, рідко закушують, у них зникає така захисна функція, як блювотний рефлекс, тому все випите залишається у шлунку і всмоктується у кров. Важливо відмітити, що кожна людина по-своєму переносить алкоголь. У народі давно помічено, що після першої випитої чарки людина стає схожою на пихатого індика, після другої – на вовка, після третьої – на свиню.
Вживання алкоголю викликає поступове і невпинне отруєння організму. На думку дослідників (А.Ф. Кісельов, С.Г. Хотіна, П.І. Римар, М.Г. Іванов), алкоголізм розвивається за такою схемою:
– перша – початкова стадія або астенічна, супроводжується хворобливим потягом до алкоголю. Виникає психічна залежність, зникає захисний блювотний рефлекс, підвищується толерантність до алкоголю, виникає пияцтво на самоті;
– друга стадія характеризується неперебірливістю у вживанні алкогольних напоїв, подальшим підвищенням толерантності до досягнення його плато, втратою самоконтролю, психічною і фізичною залежністю. Змінюється особистість за астенічним чи апатичним станом з появою частих гострих психотичних розладів при затяжній абстиненції;
– третя стадія – кінцева (енцефалопатична), супроводжується вираженими ознаками психічної, фізичної залежності, сімейної та соціальної дезадаптації, органічної недоумкуватості, втратою
працездатності. Для третьої стадії захворювання характерні ускладнення – часті випадки алкогольних психозів та судомних нападів, помутніння пам’яті, щоденне похмілля, розпад особистості, плутаність думок. Жага випити призводить до систематичного пияцтва. Людина п’є сурогати, одеколон, рідину для системи гальмування автомобіля, лосьйони тощо. У неї розвивається відчуття страху, тривоги, безпідставної підозрілості, психози.
Спираючись на дослідження вчених Науково-дослідного інституту фізіології дітей і підлітків Російської академії освіти, які провели обстеження 1 700 підлітків у різних регіонах країни, професор М.А. Галагузова виділяє рівні залучення старшокласників у процесі алкоголізації та визначає сім таких рівнів:
1) нульовий (установка на повну тверезість);
2) початковий (поодинокі випадки вживання алкоголю) – залучитися до світу дорослих; «вчиняти як всі»;
3) епізодичне вживання алкоголю (знайомство з різними спиртними напоями) – підвищити настрій, комунікабельність; отримати впевненість у собі;
4) високого ризику (зростає кількість випивок) – підвищити тонус; розслабитися; весело провести час у компанії;
5) виражена психічна залежність від алкоголізму (алкогольне сп’яніння є бажаним і регулярним) – усунути погане самопочуття, як наслідок, попередньої випивки; відключитися від реальності; підвищити життєвий тонус;
6) фізична залежність (формується підвищена переносимість спиртного, з’являється синдром похмілля) – усунути погане самопочуття після вчорашнього пияцтва;
7) деградація особистості внаслідок алкоголізму (запої, зниження переносимості алкоголю) – намагання усунути хворобливий стан.
Отже, наступає потреба у терміновому стаціонарному лікуванні [20, с. 416]. У підлітків-алкоголіків відмічається затримка фізичного і психічного розвитку з проявами соматоневрологічних порушень. Швидко наступає психопатизація особи, розвиваються психоорганічні синдроми зі зниженням пам’яті, а відсутність соціальної адаптації призводить до протиправних дій [8, с. 53].
Регулярне та безконтрольне вживання алкоголю викликає цілий ряд ускладнень. Одним із них є «біла гарячка» (алкогольний делірій) – алкогольний психоз, який виникає, як правило, у стані похмілля, безпідставного страху, бсхоння. кошмарів. У алкоголіка тремтять руки, з’являються слухові та зорові галюцинації, видіння. Він бачить своїх переслідувачів, чортів, зелених чоловічків, змій, чудовиська, страшних павуків та комах, які вкрили його тіло. Галюцинації мають для хворого реальний характер. Алкоголік має переляканий вигляд, тікає, ховається від переслідувачів, кидається каменем в уявних ворогів, кричить, розмовляє з уявною людиною, скаржиться йому на свою долю, плаче. Інколи «біла гарячка» призводять до самогубства.
Іншою формою алкогольного психозу є алкогольне марення, яке виникає після короткочасного пияцтва і проявляється у нав’язливих думках, які постійно переслідують алкоголіка (ревнощі, підозрілості, очікування змови).
Отже, алкоголь негативно впливає на молодий організм, руйнує внутрішні органи, викликає психологічні розлади, веде до алкогольної залежності й деградації.