Підприємництво та його організаційно-правові засади
8.1. Сутність фінансів суб’єктів підприємницької діяльності. Організація фінансової діяльності підприємств
В економічних відносинах суб´єктів підприємницької діяльності особливе місце займають фінанси. Тому при організації підприємництва слід особливу увагу приділяти фінансовій діяльності, формуванню і використанню фінансових ресурсів, дотриманню вимог фінансової дисципліни.
Фінанси суб´єктів підприємницької діяльності – це особливі економічні відносини, що пов´язані з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів на мікрорівні у процесі відтворення.
Фінансові відносини, які розкривають суть фінансів на рівні суб´єктів підприємницької діяльності, охоплюють такі відносини:
– між засновниками підприємства в процесі формування статутного капіталу;
– підприємства з іншими підприємствами й організаціями з приводу постачання сировини, матеріалів, реалізації продукції;
– між підприємствами та банківською системою з приводу банківських послуг при отриманні й погашенні кредитів, купівлі й продажу валюти та інших операціях;
– підприємства зі страховими компаніями з приводу страхування активів, комерційних і фінансових ризиків;
– між підприємствами та інвестиційними інститутами під час розміщення інвестицій, приватизації;
– підприємства з філіями та дочірніми підприємствами;
– між підприємствами і державою з приводу сплати податків та інших платежів до бюджету і позабюджетних фондів, отримання фінансування з бюджету, надання підприємствам податкових пільг;
– підприємства з інституціями фінансового ринку: товарними, сировинними, фондовими біржами;
– між підприємствами та зовнішніми інвесторами – акціонерами, власниками облігацій підприємства;
– всередині самого підприємства у зв´язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів і фондів;
– між підприємством і його працівниками з приводу виплати заробітної плати, премій, дивідендів тощо;
– підприємства з аудиторськими органами.
Фінанси підприємницьких структур, обслуговуючи процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості ВВП, здійснюють первинний його розподіл на фонди нагромадження, споживання, відновлення матеріальних елементів процесу виробництва.
Організація фінансової діяльності підприємства передбачає форми, методи і способи формування та використання фінансових ресурсів, контроль за їх кругообігом із метою досягнення економічних цілей.
Організація фінансів підприємств за умов ринкової економіки ґрунтується на засадах комерційного розрахунку, який здійснюється шляхом реалізації таких принципів:
1) повна господарська і юридична самостійність підприємства;
2) невтручання держави у внутрішні справи підприємства;
3) отримання максимального прибутку при мінімальних витратах;
4) фінансова відповідальність підприємства за результати своєї діяльності, своєчасне виконання зобов´язань, сплату податків, зборів та інших платежів;
5) самоокупність – покриття витрат на просте відтворення виробництва за рахунок отриманих доходів;
6) самофінансування – покриття витрат на розвиток та розширене відтворення підприємства за рахунок своїх доходів.
Організація фінансів підприємства, структура фінансових ресурсів, напрями використання прибутку, взаємовідносини з бюджетом залежать від форми власності (приватне, колективне, державне підприємство), від галузі діяльності (промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, фінансово-кредитна сфера), від обсягу діяльності (мале, середнє, велике підприємство), від характеру виробництва (технологічні особливості виробництва: фондо-, матеріало-, трудомісткість, тривалість виробничого циклу, залежність від природних умов, сезонність виробництва).
Виробнича і фінансова діяльність підприємств починається з формування фінансових ресурсів, які мають створити передумови для стабільного процесу виробництва та його постійного зростання, що визначає конкурентоспроможність підприємства.
Фінансові ресурси – це акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які призначені для формування основних і оборотних засобів підприємства та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою одержання відповідного доходу.
Фінансові ресурси підприємств залежно від джерел формування поділяються на такі:
– сформовані під час заснування підприємства (внески засновників у статутні фонди);
– сформовані за рахунок власних та прирівняних до власних коштів (прибуток від основної діяльності, фінансових операцій, інших видів діяльності, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації зайвих товарно-матеріальних цінностей тощо);
– мобілізовані на фінансовому ринку (кошти від випуску цінних паперів, кредитні інвестиції);
– одержані в порядку перерозподілу (страхові відшкодування, бюджетне фінансування, кошти позабюджетних фондів, надходження від керівної організації, дивіденди та відсотки від цінних паперів інших емітентів).
За правом власності фінансові ресурси бувають:
– власні (статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування);
– залучені (кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов´язання підприємства по розрахунках);
– позикові кошти (довгострокові і короткострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов´язання).
Матеріально-технічною основою процесу виробництва на підприємстві є основні виробничі фонди і оборотні активи.
Основні виробничі фонди – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи інших видів діяльності, очікуваний строк використання яких більше одного року. Вони зберігають товарно-речову форму і по частинах переносять свою вартість на виготовлений продукт.
Первісне формування основних фондів, їх функціонування і розширене відтворення здійснюється за участю фінансів, за допомогою яких створюються та використовуються грошові фонди цільового призначення. Формування основних засобів на підприємствах, що створюються, відбувається за рахунок фінансових ресурсів статутного капіталу. В міру участі у виробничому процесі основні фонди поступово зношуються. Та частина їхньої вартості, що дорівнює зносу, переноситься на вартість готової продукції та в міру реалізації останньої поступово нагромаджується в грошовій формі в спеціальному амортизаційному фонді, що створюється за рахунок щорічних амортизаційних відрахувань. Інша частина вартості наявних основних фондів виражає залишкову вартість.
Суми амортизаційних відрахувань визначаються за формулою:
А = Бв · Н – 100%
де Бв – балансова вартість основних засобів,
Н – норма амортизації, в %.
Нараховані амортизаційні відрахування використовуються для простого та частково розширеного відтворення основних фондів.
Просте відтворення основних фондів здійснюється шляхом заміни окремих зношених частин основних засобів через проведення ремонтів чи шляхом придбання нових фондів на заміну старих. Це відновлення основних фондів у тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули.
Розширене відтворення передбачає розширення діючих основних фондів через здійснення нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих підприємств, модернізації обладнання. Розширене відтворення основних фондів здійснюється у формі капітальних вкладень. У складі власних фінансових ресурсів, що використовуються підприємствами на розширене відтворення основних фондів, важливе місце займає прибуток підприємства. На капітальні вкладення спрямовуються також акціонерний і пайовий капітали, що мобілізуються на фінансовому ринку, залучаються довгострокові кредитні ресурси, інвестиційний податковий кредит, в особливих випадках – бюджетні асигнування та кошти позабюджетних фондів, придбання основних фондів на основі фінансового лізингу.
Для здійснення виробничого процесу підприємству поряд із основними фондами необхідні оборотні виробничі фонди, до складу яких входять запаси сировини, матеріалів, палива, допоміжних матеріалів, залишки незавершеного виробництва, витрати майбутніх періодів.
Оборотні виробничі фонди – активи, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва, споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на готову продукцію. Спожиті в процесі виробництва оборотні фонди залучаються до сфери обігу вже в товарній формі у вигляді готової продукції на складі та відвантажених товарів, які в міру реалізації переходять у грошову форму – грошові засоби в розрахунках, грошові засоби в касі підприємства, на рахунку в банку. Товарна і грошова форми ресурсів, які перебувають у сфері обігу, становлять фонди обігу.
З метою забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції кожне підприємство повинно володіти водночас оборотними виробничими фондами та фондами обігу. Грошові засоби, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять обігові кошти підприємства, для нарощування яких підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси.
Основні і оборотні фонди підприємство використовує для здійснення підприємницької діяльності, мета якої – отримання доходу (прибутку). Частину доходу у вигляді податку підприємство перераховує в бюджет.
У забезпеченні ефективної діяльності підприємства належну роль повинні відігравати банки.