В умовах ринкової економіки ризик є ключовим елементом підприємництва. У Законі України “Про підприємництво” зазначено, що підприємництво – це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і здійснення торгівлі з метою одержання прибутку. Однак процес прийняття відповідальності одночасно є й процесом прийняття на себе ризику. Отже, здатність і готовність до ризику – якість, що притаманна підприємцю.
Розвиток підприємництва в Україні спричинює необхідність вивчення проблем, пов´язаних з ризиками. Перехід підприємств на ринкові умови господарювання обумовлює виникнення ризикової ситуації наступними чинниками:
- непередбачені зміни у внутрішніх і зовнішніх умовах діяльності;
- наявність альтернативних рішень;
- імовірність виникнення збитків;
- імовірність одержання додаткового прибутку.
В умовах політичної й економічної нестабільності ступінь ризику значно зростає. У сучасних умовах розвитку економіки України проблема посилення ризиків дуже актуальна, що підтверджується даними про зростання рівня збитковості підприємств промисловості.
Перехід до соціальної ринкової економіки в умовах глибокої економічної кризи, необхідність виходу з кризи й забезпечення в перспективі стійкого економічного зростання неможливі без формування цивілізованого підприємництва, органічним компонентом якого є ризик.
Ризик – це можливість виникнення несприятливих ситуацій у ході реалізації планів та виконання бюджетів підприємства. Справді ризик пов´язаний з несприятливими господарськими результатами, втратами ресурсів та прибутків. І скасування ризику, усунення його є необхідністю. Завдяки вивченню джерел і факторів ризику, його причин, можна запобігти ризику або вийти з ризикової зони.
Але такий односторонній підхід базується лише на здоровому глузді, а не на науковому обґрунтуванні. Проте якби ризик був пов´язаний тільки з негативними результатами господарської діяльності, то важко припустити, щоб у цивілізованого підприємця він викликав би потребу ризикувати.
В економічній літературі спостерігається неоднозначність у трактуванні рис, властивостей і елементів ризику, у розумінні його змісту, співвідношенні об´єктивних і суб´єктивних сторін. Різні підходи до визначення змісту ризику пояснюються, зокрема, багатоаспектністю цього явища, практично повним його ігноруванням в існуючому господарському законодавстві, недостатнім використанням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, ризик – це складне явище, що має безліч не співпадаючих та протилежних реальних основ.
Розглянемо деякі існуючі підходи до трактування категорії “ризик”.
Термін “ризик” походить від грецької мови – стрімчак, скеля. В італійській мові – небезпека, погроза; лавірувати між скель. У французькій мові – погроза, ризикувати (буквально – об´їжджати стрімчак, скелю).
У словнику Вебстера “ризик” визначається як “небезпека, можливість збитку чи втрат”. У словнику Ожегова “ризик” визначається як “можливість небезпеки” чи як “дія навмання в надії на щасливий результат”.
Як свідчать результати проведених досліджень, у літературі поширене судження про ризик як можливість небезпеки чи невдачі. Аналогічне положення склалося і в економічній літературі. У книзі “Фінансовий менеджмент” дається таке визначення.
Під ризиком прийнято розуміти імовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи появу додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності.
Для більш повної характеристики визначення поняття “ризику” доцільно визначити поняття “ситуація ризику”, оскільки воно безпосередньо пов´язане зі змістом терміну “ризик”.
Поняття “ситуація” можна визначити як поєднання, сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того чи іншого виду діяльності (рис. 6).
При цьому обставини можуть сприяти чи перешкоджати здійсненню даної дії. Серед різних видів ситуацій ситуації ризику займають особливе місце, що зумовлено наступними.
Функціонуванню і розвитку багатьох економічних процесів властиві елементи невизначеності. Це обумовлює виникнення ситуацій, що не мають однозначного результату (рішення). Якщо існує можливість кількісно і якісно визначити ступінь імовірності появи того чи іншого варіанта, то це і буде ситуація ризику.
Рис. 6. Функції підприємницького ризику
Звідси випливає, що ризикова ситуація пов´язана зі статистичними процесами і її супроводжують одночасно три умови:
- наявність невизначеності;
- необхідність вибору альтернативи (при цьому варто мати на увазі, що відмова від вибору також є різновидом вибору);
- можливість оцінити імовірність здійснення обраних альтернатив.
Cлід зазначити, що ситуація ризику якісно відрізняється від ситуації невизначеності. Ситуація невизначеності характеризується тим, що імовірність досягнення результатів подій чи рішень стосовно цих подій немає одностайної альтернативи.
Таким чином, ситуацію ризику можна охарактеризувати як різновид невизначеності, коли настання подія ймовірне і може бути визначене, тобто в цьому випадку об´єктивно існує можливість оцінити імовірність подій, що виникають у результаті спільної діяльності партнерів по виробництву, контр дій конкурентів чи супротивника, впливи природного середовища на розвиток економіки, впровадження науково-технічних досягнень тощо.
Виділяють такі модифікації ризику:
- суб´єкт, що робить вибір з декількох альтернатив, має в розпорядженні об´єктивні імовірності одержання передбачуваного результату, що ґрунтуються, наприклад, на проведених статистичних дослідженнях;
- імовірності настання очікуваного результату можуть бути одержані на основі суб´єктивних оцінок, тобто суб´єкт має справу із суб´єктивними ймовірностями;
- суб´єкт у процесі вибору і реалізації альтернативи володіє як об´єктивними, так і суб´єктивними ймовірностями.
Для того, щоб зняти ризикову ситуацію, суб´єкт робить вибір і прагне реалізувати його. Цей процес знаходить своє вираження в понятті “ризик”, що існує як на стадії вибору рішення (плану дій), так і на стадії його реалізації. І в тому, і в іншому випадку ризик є моделлю зняття суб´єктом невизначеності, способом практичного вирішення протиріччя при неясному (альтернативному) розвитку протилежних тенденцій за конкретних обставин.
В цих умовах більш повним є формулювання поняття “ризик”, наведене в книзі “Ринок і ризик”:
Ризик – це дія (діяння, вчинок), виконувана в умовах вибору (в ситуації вибору в надії на щасливий результат), коли у разі невдачі існує можливість (ступінь небезпеки) опинитися в гіршому становищі, ніж до вибору (ніж у разі нездійснення цієї дії).
Найбільш повне визначення ризику наведено в книзі “Ризик і його роль у суспільному житті”:
Ризик – це діяльність, пов´язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість кількісно і якісно оцінити імовірність досягнення передбаченого результату, невдачі чи відхилення від мети.
Таким чином, категорію “ризик” можна визначити як небезпеку втрати ресурсів чи недоодержання доходів у порівнянні з варіантом, що розрахований на раціональне використання ресурсів.
Під підприємницьким ризиком мається на увазі ризик, що виникає при будь-яких видах підприємницької діяльності, спрямованих на одержання прибутку і пов´язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією; товарно-грошовими і фінансовими операціями; комерцією, а також реалізацією науково-технічних проектів.
Підприємницький ризик пов´язаний насамперед з вибором і ухваленням управлінського рішення на різних рівнях структури управління: галуззю, підприємством чи його підрозділами. Ризик підприємницької діяльності, крім елементів господарського ризику, включає специфічні види ризику, пов´язані з особистими майновими грошовими внесками в дане підприємство. Підприємницький ризик включає ризик повної чи часткової втрати майна або грошового внеску, у тому числі й ризик банкрутства, характерний для ринкових відносин.
Оскільки ризик — невід´ємна риса господарських рішень, то з еволюцією умов господарювання змінюється й його характер.
Особливістю сучасного ризику є його тотальність, всеосяжність. Пояснюється це багатьма причинами, але визначальною є та, що стрижнем сучасної цивілізації є науково-технічний прогрес. Передбачити його результати з абсолютною точністю неможливо, оскільки він ґрунтується на науковій творчості. Науково-технічний прогрес породжує нові технології, види матеріалів, які в стислі терміни можуть здійснити революцію на ринку. Тому капіталовкладення, які раніше вважалися перспективними, можуть призвести до створення потужностей для виробництва не конкурентоздатної продукції. Або навпаки, сектор національної економіки з обмеженої галузі діяльності перетворюється на індустрію, яка визначає розвиток сучасної економіки, як, наприклад, інформатика.
У домашинну епоху ризик ототожнювався з ризиком втрати (заморські подорожі, азартні ігри тощо). У залізомашинну епоху ризик — це ризик первісного ринку, банкрутства, втрати засобів для існування. Нині ризик втрати не є визначальним. Сучасна інтерпретація ризику – це не втрата, якої можна зазнати під час реалізації господарського рішення, а можливість відхилення від цілі, заради якої приймалось рішення. Тобто сучасний ризик визначається не стільки втратами, скільки відсутністю значних економічних результатів.
Безумовно, ризик містить негативні моменти для особи, яка приймає рішення. Проте повна відсутність ризику для неї – свідчення серйозних дефектів в організації процесу управління. Відсутність же будь-якого ризику для особи, яка приймає рішення стосовно управління соціально-економічної системи, означає відсутність стимулів до компетентного керівництва і є побічним свідченням відсутності демократії.
Для існування ризику необхідна не тільки демократія, а й можливість прийняття одноособових рішень (елементи централізму). Навіть під час прийняття рішення на повністю демократичних засадах (наприклад, голосуванням) кожен із членів колективного органу управління приймає одноособове рішення, віддаючи голос за ту чи іншу альтернативу, а отже, ризикує. Про це свідчать коливання рейтингу депутатів за результатами поіменного голосування у країнах з розвиненою демократією. Проте при будь-якому ступені демократизації суспільства є сфера компетенції саме одноособових глобальних рішень (наприклад, право вето президента США), де ризик є величезним.
Важливість фактора ризику зумовила перетворення його на товар; створився потужний ринок ризику. Диференціація умов господарювання та прийняття рішень щодо об´єктів ризику, а також різне ставлення до ризику в суб´єктів викликають необхідність обміну ризиками. Потужними споживачами ризику є страхові компанії, фірми, організації, фонди. Вони отримують ризик від багатьох суб´єктів і за деяку винагороду повертають їм певні гарантії. Іноді ризик бажаний для суб´єктів, тому він створюється штучно (гральний бізнес).
Отже, ризик — це об´єктивна необхідність, він органічно пов´язаний з фундаментальними інститутами сучасного суспільства. Джерела ризику досить різноманітні: науково-технічний прогрес, кон´юнктура ринку, внутрішня та зовнішня політична ситуація, погодні умови, наявність корисних копалин, природа людини та багато інших.
Підприємницька діяльність – це інноваційна ризикова діяльність. Застосовуючи нові технології, нову техніку, нові методи організації праці, виробництва, інноваційний маркетинг, менеджмент і т. д., підприємець, звичайно, ризикує понести збитки, втратити частину чи повністю ресурси. Проте він розраховує не на втрати, а на отримання підприємницького доходу. І, як свідчить практика, у багатьох випадках отримує його. Ось чому фірми інноваційного типу мають більш високу рентабельність і більш високий рівень конкурентоспроможності порівняно з тими, які здійснюють процес відтворення з використанням традиційних технологій, методів організації та управління.
Зміст ризику як економічної категорії обумовлює його основні функції, що виконуються в процесі підприємницької діяльності.
Основна функція ризику у створенні підприємницького доходу. Головним джерелом доходу є інновації та реалізація здатності підприємця ризикувати.
Серед додаткових функцій слід виділити такі: інноваційна; регулятивна; захисна; аналітична, соціальна (Рис.7).
Рис. 7. Функції підприємницького ризику
Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому. Ця функція нерозривно пов´язана з ризиком: допущення помилки у новаторській ідеї, у виробництві, у його результатах, у реалізації нового товару. Тому підприємець, використовуючи інновації, організовуючи інноваційний процес, ризикуючи при цьому, тим самим створює особливий інноваційний клімат.
Регулятивна функція – підприємець надає динамізму процесу господарювання. Це рух уперед з багатьма невідомими, з ризиком. Щоб надати цьому процесу стійкості, адаптуватися в умовах невизначеності, потрібна особлива регулятивна функція. Ця функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У першому випадку – коли властивість ризикувати є одним із шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб´єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного врахування закономірностей розвитку явища. У цьому випадку ризик є дестабілізуючим фактором.
Захисна функція ризику – якщо для підприємця ризик є природним станом, то нормальним має бути і терпиме відношення до невдач. Ініціативним, заповзятливим господарникам необхідний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають покарання і стимулюють виправданий ризик. В умовах визначеності є небезпека втрат і непередбачених витрат ресурсів, недоотримання доходів порівняно із запланованим варіантом. Прораховуючи й передбачаючи імовірність непередбачених ситуацій, підприємець запобігає багатьом втратам або швидко компенсує їх.
Аналітична функція ризику пов´язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного із можливих варіантів рішення, у зв´язку з чим підприємець в процесі ухвалення рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані. Ризик вимагає великої аналітичної роботи, тому що необхідне прорахування можливих варіантів, вибору оптимального варіанту, який дозволить здійснити господарський маневр у потрібний момент, з найменшими втратами або з найбільшим виграшем.
Соціальна функція. Сприяючи підвищенню ефективності виробництва, ризик тим самим створює реальну матеріальну базу для задоволення соціальних потреб, підвищення добробуту населення. При стійкій роботі підприємства стабілізується зайнятість населення.