Під час суперечки опоненти можуть вдаватися до навмисного порушення логіки суперечки, використовувати різні психологічні прийоми.
Серед найбільш відомих помилок, логічних вивертів, слід навести наступні.
Втрата або підміна тезису.
У запалі суперечки можна втратити сенс судження. Тому постійно треба стежити за плином власної думки, перевіряти себе.
Якщо втрата тезису є мимовільною помилкою, то підміна – свідоцтво недобросовісності. Часто цей прийом використовують, коли не можуть довести висунуте положення або щоб переключити увагу на другорядне питання: “В Україні немає проблеми з газом, а є проблема з доларами”.
Досить поширений варіант підміни – прагнення перекласти на обставини та інших своє невміння керувати. Найбільш неприйнятна форма підміни – “пошук ворога”.
Варіантом логічної підміни є замовчування у суперечці невигідних фактів та подій.
Невизначеність та суперечливість тезису. Розпливчастість формулювань у процесі суперечки ускладнює обмін думками, призводять до плутанини.
У полеміці з опонентом важливо виявити суперечливість тезису. Це нерідко свідчить про прагнення “служити вашим і нашим”, про виверти та обман.
Характерною помилкою в аргументації є, коли тезис доводиться завдяки аргументам, останні ж обґрунтовуються тезисом. Наприклад: “Факти не залишають сумнівів у тому, що обстановка на фірмі є такою, якою вона склалася”.
Безпідставне обвинувачення – логічне посилання або навмисний прийом, коли на основі окремих спостережень намагаються вивести загальні закономірності.
Важливе місце у суперечці займає логічне спростування, тобто доказ хибності або неспроможності будь-якого тезису опонента. Простий та надійний спосіб спростування – факти, а найбільш ефективний – зведення до абсурду.
Якось на передвиборних зборах прихильник КПРФ намагався спантеличити довірену особу Жириновського: “А як же, ваш Жириновський прилетів на своєму літаку”. А той відповів: “Жириновський – лідер парламентської фракції великої країни. Ви хочете, щоб він їздив на возі?” Зал засміявся. Перемога залишилася за прибічником ЛДПР.
Епатаж – скандальна витівка. Це ще один розповсюджений прийом у полеміці. Засобом епатажу може бути “чіпляння ярликів” – “совки”, “комуняки”, “лайнократи” тощо.
Сьогодні використовуються такі прийоми, як компромат, гра на самолюбстві, огульна незгода, гра в авторитети.
Варіанти вивертів, введення в оману не обмежуються перерахованими. Багато існує й методів їх приглушення. У будь-якій суперечці треба уважно стежити за мовою опонента, його емоційними проявами.
Чого ж, перш за все, бракує у суперечці?
Виявляється, найчастіше ми не вміємо уважно слухати та уловлювати думки співрозмовника, стримувати бажання висловити свою скороспілу думку. Поспішаємо спростувати опонента. Не дослухавши, перебиваємо. Не зважаємо на його мотиви. Вважаючи, що істина на нашому боці, заздалегідь налаштовуємося на незгоду із думкою супротивника, переоцінюємо власні можливості. Вважаємо, що наша думка повинна викликати в інших такі ж емоції. Ця помилка пов’язана з тим, що емоції залежать перш за все від мотивів, які не просто виявити і зрозуміти. Ми надмірно апелюємо до розуму партнера, приділяючи недостатньо уваги емоційному впливу. Тому не слід забувати висновок, зроблений Цицероном: “Оратор повинен володіти двома основними перевагами: по-перше, вмінням переконати точними доказами, а по-друге, хвилювати душі слухачів”.