Як відомо, комунікація, що відбувається між людьми, це обмін інформацією, настроєм, ідеями, емоціями.
Використовуючи термінологію теорії інформації, схематично цей процес можна зобразити наступним чином.
На першому етапі відправник повідомлення відбирає необхідну інформацію. На другому – вибирає найбільш ефективний засіб її передавання (кодування), оскільки одне й теж повідомлення можна передати вербально (словами), графічно, мовою жестів, за допомогою міміки. III етап – власне передавання і відповідно IV етап – сприйняття інформації; V етап – декодування, розшифрування інформації обов’язково потребує знання адресатом мови, на якій передається повідомлення. Повідомлення при цьому повинно складатися таким чином, щоб аналізуючи його, отримувач (адресат) звернув увагу саме на ті аспекти, які були значущими для відправника. Наскільки ефективним було передане повідомлення, свідчить реакція отримувача (адресата), тобто зворотній зв’язок.
Наведена схема допомагає проаналізувати процес комунікації у цілому, проте не враховує багатьох факторів, що впливають на успішність спілкування. Під час спілкування інформація не тільки передається, але постійно перетворюється, змінюється. Змінюється часто і сам тип відносин між людьми, наприклад, малознайомі люди стають близькими друзями і навпаки.
Таким чином, шлях до взаєморозуміння між людьми доволі тернистий. Часто на цьому шляху виникають бар’єри, що притаманні лише людським відносинам та самій природі людини.
• Бар’єр спілкування – це внутрішня перешкода психологічної природи, що заважає людині успішно спілкуватися.
Ця проблема розглядається не випадково, оскільки існування таких бар’єрів призводять до почуття незадоволення, до непорозумінь, стресів, до міжособистісних конфліктів тощо.
Аналізуючи факт непорозуміння, варто подумати, як запобігти Цьому, вміти прогнозувати виникнення можливих бар’єрів.
Процес спілкування може порушуватися внаслідок помилок, відшкодуванні інформації, внаслідок недостатньої уваги до Релігійних, професійних та вікових розбіжностей. Крім того, для людської комунікації, на відміну від моделі простого обміну
інформацією, надзвичайно важливі такі чинники, як: стиль, контекст та підтекст. Неочікуване фамільярне звертання може звести нанівець все інформаційне наповнення. Основний смисл повідомлення може зовсім не виражатися вербально, а тільки матиметься на думці. Наприклад, повідомлення чоловіка про майбутню ділову зустріч є достатнім для його жінки, щоб привести в порядок його діловий костюм і т.ін.
Найбільш розповсюдженим бар’єром у спілкуванні є мова. Мова-універсальний засіб людського спілкування. Слова — це символи, за допомогою яких ми кодуємо інформацію. Відрізняються не лише мови різних народів, але й мови різних соціальних груп (наприклад, мова так званих “нових росіян”). Існує також професійна мова, місцеві діалекти, молодіжний сленг, грабіжницький жаргон тощо.
Крім того, існує індивідуальний стиль мовця, аналіз якого дозволяє в багатьох випадках зрозуміти “що за словом”. Для цього, наприклад, використовують компонентний аналіз (аналіз складу), який дозволяє виділити в тексті ключові слова, підрахувати їх кількість та виявити приховані мотиви або додаткові характеристики автора.
У психолінгвістиці, соціології, рекламі використовують метод семантичного диференціювання, який дозволяє аналізувати, як сприймаються певні словосполучення, та програмувати відповідну реакцію на них.
Механізми такого вербального впливу на поведінку і установки людини лягли в основу розробленої у 1975 – 1979 pp. Д. Гріндером та Р. Бендлером (США) нейро-лінгвістичного програмування (НЛП) [17, 64].
Це – психологічна технологія, яка сприяє правильній організації спостереження в ситуаціях спілкування.
Другим за частотою прояву можна назвати бар’єр першого враження.
У цьому розділі ми вже розглядали соціальну перцепцію – сприйняття і ті фактори, що можуть впливати на наше ставлення до іншої людини.
На побутовому рівні це відбувається, наприклад, тоді, коли особистість оцінюється на підставі якоїсь риси характеру: всі вчинки “поганої” людини сприймаються негативно, “хорошої” – вважаються правильними. Ці звичні, усталені судження складають основу “ефекту ореолу”.
Знайомлячи нас з іншою людиною, друзі зазвичай характеризують її, і ця їхня оцінка здебільшого програмує наше ставлення, корегувати яке дуже важко. Такий ореол, як правило, створюють характеристики, які отримує працівник, влаштовуючись на нове місце роботи, а також листи-рекомендації.
Згадаємо казку “Кіт у чоботях”. Кіт використав цілий комплекс заходів, щоб створити своєму господарю позитивний ореол. Сила “ефекту ореолу” полягає в тому, що в багатьох випадках він залежить саме від першого враження про людину. Вважається, що людина, яка “виграла” перші чотири хвилини спілкування, виграє як мінімум рік. Якщо їй вдалося справити гарне враження в першу хвилину, привернути увагу співрозмовника, то доволі довго після цього можна не обтяжувати себе турботою про формування ставлення до себе, воно вже сформовано і зруйнувати його дуже важко [10, 67].
Бар’єром спілкування слід вважати і негативні емоції.
Цей бар’єр дуже багатогранний і здебільшого є наслідком дії інших бар’єрів. Його атрибути – поганий настрій, страх, сором, почуття провини, міжособистісні зіткнення та ін.
Вони можуть бути пов’язані з самооцінкою. Якщо людина сприймає інших, як більш сильних, то спілкування з ними супроводжується страхом зробити щось неправильно і мати смішний вигляд. Така позиція веде до того, що людина з дитинства стримує свої емоції. На перший погляд, самодисципліна це дуже добре, але в багатьох випадках це насилля над особистою природою. Спілкуватися з такими людьми дуже важко, вони з тих, хто може виконувати чітко визначені завдання, і зовсім неспроможні до імпровізації.
Перешкодою, що ускладнює спілкування, можна вважати визначеність соціальних ролей. Так, більшість службовців буде тримати себе “в руках” у присутності керівника навіть у неформальній обстановці. Батько буде батьком своєї дитини, скільки б років їй не було, але на зустрічі з однокурсниками знову стане студентом-бешкетником. І дуже дивно, якщо було б інакше. Тому людині треба вміти “переключатися” залежно від обставин.
Заважає спілкуванню також непоступливість та однобокість. Люди зазвичай не люблять переглядати свої погляди, і те, чому без сумніву звикли вірити, як правило, завзято відстоюють.
Науковці щодо цього зазначають, що частіше за все непохибно впевнені у своїй правоті люди найбільш обмежені.
Намалюйте коло на папері. Уявіть, що всередині кола те, що знає людина, а зовні – невідоме їй.
У людини з обмеженими знаннями і коло менше, і, зрозуміло, Довжина окружності. Вона вважає, що невідомого їй небагато. Людина ж із ширшим кругозором впевнена, що невідомих їй галузей
більше, тому визнає існування більшої кількості альтернатив. Давній мудрець колись сказав: “Я знаю тільки те, що нічого не знаю”.
Все це тісно пов’язане з одним із самих міцних бар’єрів – неповаги до інших поглядів, нетерпимістю (расовою, національною, соціальною, політичною, етнічною, релігійною тощо).
Якщо ви намагаєтесь успішно спілкуватися, зверніть увагу на себе. Наше ставлення до людини – скоріше за все наш портрет, а не її.