Організація, фірма – це робоча група (колектив), що створена перш за все для виконання певної роботи. Це складний професійний організм, з наявністю зворотних вертикальних та горизонтальних
Пірамідальна (ієрархічна) структура будь-якого робочого колективу ставить на перший план проблему керівництва.
• Керівництво – це приватний випадок управління, сукупність процесів, взаємодія між керівником і підлеглими, діяльність, що спрямована на спонукання співробітників до досягнення певної мети, шляхом впливу на індивідуальну і колективну свідомість. Будь-який керівник завжди вирішує: які завдання першочергові, а які можуть зачекати; що він повинен зробити сам, що можна доручити іншим; як спрямувати діяльність співробітників; що слід зробити для координації їхніх дій, забезпечення атмосфери співробітництва тощо.
Засоби реалізації поставлених завдань можна охарактеризувати як стилі керівництва (або моделі управління). Вони були розроблені у 30-х pp. XX ст. американським ученим К.Левіним і стали класичними. До них належать: авторитарні, демократичні і ліберальні моделі управління.
Моделі управління
| Операція | Авторитарна (директивна) | Демократична (колегіальна) | Ліберальна (попускальна) |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Інформація | Керівник збирає інформацію для особистого використання. Співробітники отримують мінімум інформації | Керівник постійно інформує підлеглих і отримує інформацію від них | Не приділяє інформації достатньої уваги |
| Оцінка | Не визнає послуг експертів, думок підлеглих; оцінює особисто | Керівник визнає думку підлеглих, обмінюється 3 ними точками зору | У невдачах звинувачує підлеглих, успіх приписує собі |
| Рішення | Приймає самостійно | Рішення приймає на підставі обговорення із заступниками і підлеглими | Не бере на себе відповідальність або бере тільки під тиском “зверху” чи “знизу” |
| Методи керівництва | Накази, зауваження, догани, погрози | Обговорення, розпорядження; спілкування відбувається чемно, доброзичливо | Робота підлеглих контролюється рідко. Керівник діє на підставі домовленостей та налагодження особистих контактів |
У повсякденному житті кожен із нас стикається з проявами всіх стилів керівництва. Не завжди вони виявляються в “чистому” вигляді, і не один із них не може претендувати на універсальність.
Численні дослідження американських і японських соціологів довели, що колегіальне і директивне управління має приблизно рівні показники продуктивності, але фактор задоволеності від роботи та інтереси особистості вищі, звісно, при колегіальному стилі керівництва. Попускальний стиль керівництва може бути оптимальним тільки за певних обставин: у творчих колективах, у яких співробітникам притаманна самостійність і творча індивідуальність.
Керівництво обумовлює існування певних взаємовідносин у системі керівник – підлеглий. Американські дослідники Блейк і Мутон запропонували таку класифікацію стилів керівництва, яка базується на комбінації двох основних параметрів: уваги до людини і уваги до виробництва.
“Невтручання” – низький рівень турботи керівника про виробництво і про людей.
“Тепла компанія” – високий рівень турботи про людей, прагнення до встановлення дружніх стосунків, приємної атмосфери, зручного темпу роботи.
“Завдання” – увага керівника повністю зосереджена на вирішенні виробничих завдань.
“Золота середина” – керівник у своїй діяльності намагається поєднувати інтереси виробництва та інтереси персоналу.
“Команда” — керівник прагне до оптимального поєднання інтересів виробництва та інтересів колективу.
Таким чином, майстерність і досвідченість керівника виявляється в умінні володіти різними стилями та використовувати їх залежно від конкретних обставин, специфіки завдань, соціально-психологічних особливостей співробітників і своїх особистих якостей. Тому не випадково такі відомі дослідники бізнесу, як Т.Пітерс і Р.Уотермен, вказують: “Як керівник ви авторитарні або ж демократичні. Дійсно ж ви – не перше і не друге, і в той же самий час ви є і першим і другим” [53, 135].
Керівникам у своїй діяльності слід також враховувати, що люди відрізняються один від одного за своєю культурою, темпераментом, поглядами на життя. Тому їхня реакція на той чи інший стиль керівництва буває неоднозначною. Так, наприклад, у нашій країні літні керівники, які виховувалися та працювали в умовах авторитарного режиму, не дуже охоче переходять до колегіального стилю. І навпаки – молоді керівники надають перевагу демократичному стилю керівництва.
Деякі поради щодо вибору стилю керівництва [37, 63] залежно від:
- Ситуації (стресова, спокійна, невизначена). За браком часу, в екстремальних ситуаціях, в умовах гострої ринкової конкуренції прийнятним є авторитарний стиль.
- Завдання (наскільки чітко сформульоване). При вирішенні складних проблем, що потребують теоретичного аналізу і високого професіоналізму доцільним є колегіальний стиль.
- Групи (складу, віку, терміну існування колективу, особистісних характеристик). Для згуртування колективу, що зацікавлений в успішній діяльності, виконанні завдання доцільним є демократичний, а в творчих колективах – ліберальний стиль керівництва.
Безумовно, крім зазначених факторів на стиль керівництва впливають особистісні риси керівника. Більшість дослідників вважають, що можна сконструювати “ідеальний” образ керівника, в якому будуть гармонійно поєднані як інтелектуальні, особистісні, так і ділові, професійні якості. Основними рисами такого керівника мають бути:
1. Стиль мислення. У процесі своєї діяльності керівник повинен вміти мислити проблемно і на перспективу, охоплюючи всі сторони проблеми; оригінально й оперативно (останнє дуже важливо, оскільки до цього підштовхує динаміка ринку), а також самокритично і об’єктивно.
2. Вміння спілкуватись. Ділове спілкування повинно здійснюватися незалежно, як від особистого емоційного стану, так і від ставлення до партнера (симпатичний, не симпатичний).
3. Гідність та відповідальність.
4. Висока працездатність, постійне прагнення бути кращим і робити все найкращим чином.
5. Вміння організувати роботу колективу, використовуючи норми ділової етики.
На останньому зупинимося детальніше.
- Навчіться керувати своїми емоціями за будь-яких обставин. Будьте доброзичливими, тактовними, стриманими не тільки у стосунках із керівниками вищого рангу і партнерами, а перш за все зі своїми підлеглими. Пам’ятайте, обличчя, що випромінює доброзичливість, оптимізм притягує людей, як магніт.
Чемність і привітність – одне із головних правил всіх відомих фірм Заходу.
- Вітайтеся зі своїми співробітниками, коли приходите на роботу. Дайте їм зрозуміти, що вони можуть розраховувати на вашу допомогу і підтримку. Великий Ейнштейн якось сказав, що найбільша проблема сучасного спілкування з його великими виробничим структурами полягає в тому, що кожна людина почуває себе маленькою і загубленою. “Ось на що потрібно звернути увагу, і вселити віру в кожного з своїх колег. Як не поспівчувати, коли хтось із близьких захворів?! Не вникнути в ті чи інші проблеми. Не пояснити, коли щось незрозуміло”, – вважають сучасні американські дослідники [51,195].
- Поважайте гідність кожного зі своїх підлеглих, звертайтеся на “ви”. Це не лише засвідчує культуру спілкування, але є умовою підтримання нормального психологічного клімату і трудової дисципліни, сприяє збереженню дистанції.
- Будьте терплячі у спілкуванні із підлеглими. Це підійме ваш авторитет. Дотримуйтеся наступних порад: не робіть так, щоб розмовник почував себе ніяково; намагайтеся не перепитувати, вислуховувайте співрозмовника до кінця; не відкидайте запропоноване тільки тому, що ви з ним не згодні; не втрачайте теми розмови; запитуйте зацікавлено; стримуйте гнів і роздратування.
- Цінуйте самостійність підлеглих. Вони формують нормальний психологічний клімат і допомагають керувати. Проте не оточуйте себе “улюбленцями” і уникайте нав’язливих людей.
- Не зловживайте своїми правами керівника, делегуйте повноваження, частіше радьтеся зі співробітниками, обговорюйте з ними цілі — тоді вони будуть вважати їх своїми і будуть здатні допомогти в їх досягненні. На схемі наведено оптимальний варіант реалізації службових обов’язків співробітником фірми “Фієста”:
♦ Намагайтеся брати відповідальність на себе у разі невдачі, а не шукайте “козла відпущення” серед підлеглих. Ваше завдання – встановити об’єктивні причини і знайти вихід із складної ситуації.
♦ Доручайте підлеглим роботу, яка відповідає їхньому характеру. Пам’ятайте, що люди завжди краще виконують ту роботу, яка є для них цікавою. Так, наприклад, екстраверт краще працює в колективі; інтроверт – на самоті; люди нервові, які легко збуджуються потребують спокійної обстановки. Тому екстраверта не можна залишати на самоті, інтроверту краще доручити роботу із паперами, кореспонденцією, інтелектуалам – складну роботу, що потребує використання всіх його можливостей.
Типові помилки керівника в офіційному спілкуванні з підлеглим (за Ю. Дорошенком)
♦ Не дає конкретних завдань, але постійно дошкуляє підлеглим великою кількістю питань загального характеру.
♦ “Зациклений” на одній темі у спілкуванні з персоналом, наприклад, на трудовій дисципліні.
♦ Кожен день дає нові завдання.
♦ Постійно говорить про свої задуми.
♦ Не довіряє своїм співробітникам, зловживає дріб’язковим контролем.
♦ Захоплюється нововведеннями.