Система травлення у внутрішньоутробному і постнатальному періодах життя зазнає значних змін і має у дітей різного віку анатомічні і функціональні особливості, які стосуються всіх відділів травного каналу.
У новонароджених і дітей раннього віку ротова порожнина відносно мала, піднебіння сплощене, язик широкий і має дещо більші розміри. Слизова оболонка ротової порожнини має ніжний епітелій і багата на кровоносні судини. Вона досить суха, оскільки секреція слини у дітей перших трьох місяців життя незначна, дуже вразлива і легко травмується. Але у дітей віком 3-6 міс. спостерігається посилення секреції слини, що пов’язують з подразненням трічастого нерва зубами, які на цей час починають прорізуватись, а також з введенням до раціону прикорму. При цьому спостерігається також фізіологічна слинотеча, що є наслідком нездатності дітей ковтати слину. Наприкінці першого року життя протягом доби продукція слини досягає 150 мл, що становить 10% секреції слини у дорослої людини.
Слина дітей містить амілазу, яка розщеплює полісахариди до моносахаридів, проте в ротовій порожнині повного розщеплення не відбувається. Реакція слини слабокисла, тому можливе часте інфікування ротової лорожнини Candida albicans з розвитком молочниці (soor). Також досить часто у дітей виникає стоматит.
Стравохід у дітей відносно довший, ніж у дорослих, і становить 1/2 довжини Тіла, тоді як у дорослих — 1/4 довжини тіла. Топографічно він починається на ^ тіла хребців вище, ніж у дорослих, що забезпечує умови майже для
одночасного ковтання і дихання. Крім того, більш високе положення стравоходу потрібно враховувати при езофагогастродуоденоскопії у дітей. Довжину стравоходу у дітей (відстань від зубів до кардіальної частини шлунка) визначають за такою емпіричною формулою:
1 = 1/5 L + 6,3 (см),
де 1 — довжина стравоходу; L — довжина тіла.
За допомогою цієї формули можна визначити довжину введення зонда в шлунок для взяття шлункового соку, промивання шлунка.
Слизова оболонка стравоходу суха і ніжна, залози майже не функціонують. Еластичні волокна і його м’язовий шар розвинені слабко.
Шлунок у дітей також має ряд морфологічних і функціональних особливостей, знання яких дозволяє зрозуміти суть патологічних процесів. Зокрема, у дітей раннього віку шлунок не має певної форми. Вона змінюється залежно від наповнення і характеру харчування. Шлунок може набувати округлої, овальної, грушеподібної та іншої форми. У дітей перших місяців життя шлунок розташований більш горизонтально і тільки наприкінці першого року життя він займає вертикальне положення. Саме ця обставина може бути однією з причин блювання у дітей після годування. Тому рекомендується після годування потримати дітей у вертикальному положенні. Ємність шлунка збільшується з віком: у новонародженого — 35 мл, в 3 міс. — 100 мл, в 1 рік — 250 мл, у 8 років — до 1000 мл. Це необхідно пам’ятати, щоб не давати більший об’єм їжі, ніж ємність шлунка.
У дітей тіло шлунка розвинено слабко, воно становить 1/4 довжини, тоді як у дорослих — 2/3. Протягом першого року життя відбувається інтенсивний ріст тіла і пілоричного відділу шлунка.
М’язова оболонка шлунка розвинена слабко і нерівномірно. Значно слабкіше виражена м’язова тканина в кардіальній та пілоричній частинах шлунка. Еластична тканина шлунка у грудних дітей виражена слабо. Тільки до 7-12 років збільшується кількість еластичних волокон, що сприяє удосконаленню рухової функції шлунка. Слизова оболонка шлунка товста, має багату васкуляризацію, але кількість келихоподібних («пепсиногенних») клітин на одиницю поверхні у дітей до 2 років значно менша, ніж у дітей старшого віку і дорослих. Не зовсім диференційовані інші клітини (головні, обкладні, додаткові ) слизової оболонки шлунка. Вважають, що гістологічна диференціація шлунка триває до кінця другого року життя.
У дітей також досить недосконала іннервація шлунка та нервова регуляція, що пояснюється морфологічною і функціональною незрілістю нервово- м’язових структур. Це досить часто призводить до виникнення пілороспазмУ у дітей раннього віку.
У дітей ферментний склад шлункового соку не відрізняється від дорослих. В ньому містяться соляна кислота, пепсин, гастриксин, ліпаза, хімозин (сичуговий фермент, лабфермент) та ін. Проте у дітей першого року життя протеолітична активність шлункового соку низька. Активність пепсину на 30- 50% нижча, ніж у дорослих. Зокрема, активність пепсину у дітей першого року життя становить 2-16 од., у дітей старшого віку — 16-32 од. Це пов’язано з малою кількістю в слизовій оболонці клітин, які виробляють пепсин, а також з лужною реакцією pH шлункового соку. Відомо, що пепсин проявляє максимальну активність при pH шлункового соку 1-1,5, тоді як у новонародженого відразу після народження вміст шлунка лужний (pH 6,5-8). З віком величина pH шлункового соку зміщується в кислу сторону (табл.25).
Протягом першого року життя протеолітична активність шлункового соку зростає в 3 рази, а у дорослих вона в 2 рази вища, ніж у дітей наприкінці першого року життя.
Об’єм секреції шлункового соку у дітей також нижчий. У новонароджених і дітей перших місяців життя він становить лише 1/10 об’єму секреції дорослих (див. табл. 25).
У дітей також нижча загальна кислотність шлункового соку. У новонароджених вона становить 3-6 титр.од., тоді як у дорослих — 40-60 титр.од., і з віком загальна кислотність у дітей зростає (табл. 41).
Таблиця 41. Характеристика шлункового соку у дітей різного віку
| Вік | Об´єм,
мл/хв |
pH | Вільна кислотність, титр. од. | Загальна кислотність, титр. од. |
| Новонароджені | 0,1-0,3 | 6,5-8 | 0-0,5 | 3-6 |
| 1 рік | 0,2-1 | 1,5-3 | 5-10 | 10-15 |
| 2-7 років | 0,5-1,5 | 1-2 | 10- 15 | 20-25 |
| 8-10 років | 1-2 | 1-2 | 12- 15 | 25-30 |
| 11-14 років | 1-5 | 1-2 | 15- 20 | 30-35 |
У дитячому віці значно знижена концентрація вільної соляної кислоти в Шлунковому секреті. У новонароджених цей показник становить 0,5 титр. од. 1 в міру росту дітей він збільшується, але не досягає величин дорослих (див. табл. 25).
Знання показників шлункового соку необхідні лікарям-педіатрам для правильної інтерпретації результатів фракційного зондування шлунка.
Тонка і товста кишки у дітей раннього віку відносно довші, ніж у дорослих.
Дітей грудного віку їх довжина в 6 разів перевищує довжину тіла, тоді як у Дорослих — тільки в 4 рази. У дітей кишки більш рухливі, в них виражені не тільки перистальтичні, але й антиперистальтичні рухи. Все це сприяє можливій Швагінації кишок у дітей. Більша довжина і рухливість стосуються також сліпої кишки та апендикса, який легко зміщується, і тому діагностувати апендицит у дітей значно важче, оскільки можливе нетипове його положення.
Крім того, пряма кишка теж довша, має слабко фіксовані слизову і підслизову оболонки, що сприяє випадінню її при патологічних процесах.
Процеси розщеплення і всмоктування харчових речовин у кишках дітей відбуваються досить активно.
Печінка у новонародженого є одним з найбільших органів і становить 4,38% його маси тіла. Вона займає майже половину об’єму черевної порожнини. У дітей до 6 міс. життя печінка виступає з-під краю реберної дуги на рівні серединно-ключичної лінії на 2-3 см, у дітей віком 6 міс. – 2 роки — на 1,5 см, 3- 7 років — на 0,5-1 см. У дітей, старших 7-річного віку, печінка, як правило, не виступає з-під краю реберної дуги.
Структура печінки у дітей не має закінченої будови, вона функціонально незріла, що зумовлює досить часте її ураження патологічним процесом при інтоксикації та інфекції. В першу чергу це пов’язано з тим, що дезінтоксикаційна функція печінка недостатньо розвинена.
Підшлункова залоза у дітей раннього віку більш рухлива, поверхня її гладка, гістоструктура бідна на сполучну тканину і не досить диференційована. Секреторна та інкреторна функції підшлункової залози виражені, але активність ферментів зростає тільки з віком дитини.
Вказані особливості функціонування травного каналу у дітей потрібно враховувати при організації раціонального харчування і клініко-лабораторному їх обстеженні.