У відношеннях, повноцінна дитина-ейтрофік, яка знаходиться в адекватних умовах догляду, виховання та інших факторів навколишнього середовища, повинна поряд з адекватним фізичним розвитком мати також відповідний до її віку розвиток моторики і психіки.
У психомоторному розвитку дітей першого року життя виділяють три періоди:
а) перший період — таламопалідарний — від народження дитини до 4-6 міс;
б) другий період — стріопалідарний (з 4-6 до 10-11 міс) — включення антигравітаційних механізмів (сидіння, стояння), зниження м’язового тонусу, розвиток рухів на основі вроджених рефлексів;
в) третій період — визрівання кіркових функцій: розвиток складних умовних рефлексів, формування другої сигнальної системи, розвиток мовлення, активізація психічної діяльності.
Нижче наводимо основні показники психічного розвитку дітей різних вікових груп, які визначені з урахуванням багатого досвіду вітчизняних і зарубіжних вчених.
Новонароджена дитина здається зовсім безпорадною і фізично безпомічною. М’язи у неї ригідні, рухи непослідовні, атетозоподібні і мають хаотичний характер. У неї спостерігається ряд безумовних рефлексів, які зникають протягом першого року життя і їх можна розділити на три групи (рис. 15).
Перша група — це стійкі довічні автоматизми. До цієї групи належать рогівковий, кон’юнктивальний та сухожильні рефлекси кінцівок, а також орбікулопальпебральний або надбрівний рефлекс (при постукуванні по верхній Дузі орбіти змикається повіка відповідної сторони).
Друга група безумовних рефлексів включає транзиторні рудиментарні рефлекси, які відображають умови рівня розвитку рухових аналізаторів і згодом зникають. Зокрема, до цієї групи рефлексів належать:
а) оральні сегментарні автоматизми — смоктальний, пошуковий, хоботковий та долонно-ротоголовний рефлекси.
Смоктальний рефлекс — якщо покласти до рота дитини соску, то вона починає здійснювати активні смоктальні рухи. Рефлекс фізіологічний до кінця І-го року життя.
Пошуковий рефлекс (Куссмауля-Генцлера) — при погладжуванні шкіри в ділянці куточка рота, не торкаючись губ, відбувається опускання губи, відхилення язика і поворот голови у бік подразнення. Цей рефлекс особливо добре виражений перед годуванням і зникає наприкінці першого року життя.
Пошуковий рефлекс (Куссмауля-Генцлера) — при погладжуванні шкіри в ділянці куточка рота, не торкаючись губ, відбувається опускання губи, відхилення язика і поворот голови у бік подразнення. Цей рефлекс особливо добре виражений перед годуванням і зникає наприкінці першого року життя.
Хоботковий рефлекс — при постукуванні пальцем по губах дитини відбувається скорочення кругового м’яза рота, що викликає втягування губ хоботком.
Долонно-ротоголовний рефлекс (Бабкіна) — викликається натискуванням великим пальцем на підвищення великих пальців рук. У відповідь на подразнення відкривається рот і згинається голова. Вказаний рефлекс зникає у дітей 3-місячного віку.
б) спинальні сегментарні автоматизми — хапальний рефлекс, рефлекс Моро, рефлекси опори, повзання, автоматичної ходи, Таланта, Переса.
Хапальний рефлекс полягає в тому, що дитина схоплює і міцно утримує предмет чи, наприклад, пальці рук при доторканні ними до поверхні її долоні. При цьому іноді вдається підняти дитину над опорою — рефлекс Робінсона. Такий же
рефлекс можна викликати на нижніх кінцівках, якщо натиснути на підошву в ділянці основи ІІ-ІИ пальців, що викликає підошовне згинання пальців.
Зникає цей рефлекс на 2-4-му місяці після народження.
Рефлекс Моро (охоплювальний) викликають різними способами: а) дитину, яка знаходиться на руках лікаря, різко опускають на 20 см, а потім піднімають до вихідного рівня (рис. 17); б) можна також швидким рухом розігнути нижні кінцівки або стукнути по поверхні, на якій лежить дитина, на відстані 15-20 см з обох сторін від голови. У відповідь на ці дії дитина спочатку відводить руки в сторони і розгинає пальці, а потім повертає руки у вихідне положення, і ці рухи рук нагадають охоплювальні. Цей рефлекс зберігається до 4-місячного віку.
Рефлекс опори — дитину беруть під пахви з боку спини, підтримуючи вказівними пальцями голову. Піднята в такому положенні дитина згинає ноги в тазостегнових і колінних суглобах. Опущена на опору, вона впирається на неї всією ступнею, «стоїть» на напівзігнутих ногах, випрямивши тулуб. Цей рефлекс зникає в 2 міс.
Рефлекс автоматичної ходи полягає в тому, що коли дитину, яка знаходиться в положенні опори, злегка нахилити вперед, то вона «крокує» по поверхні, не супроводжуючи ці кроки рухами рук.
Рефлекс повзання (Бауера) — дитину кладуть на живіт так, щоб голова і тулуб були розташовані по середній лінії. В такому положенні дитина на деяку мить піднімає голову і здійснює плазуючі рухи (спонтанне плазування). Якщо підставити під підошви дитини долоню, то ці рухи пожвавлюються, в «плазування» включаються руки, і вона починає активно відштовхуватися ногами від долоні. Вказаний рефлекс зникає у дітей до 4 міс.
Рефлекс Таланта — якщо у дитини, яка лежить на боку, провести великим і вказівним пальцями по паравертебральних лініях в напрямі від шиї до сідниць, то подразнення шкіри викликає вигинання тулуба дугою, відкритою зовні (рис. 18). Рефлекс, як правило, зникає до 4- місячного віку.
Рефлекс Переса — у положенні дитини на животі проводять пальцем по остистих відростках хребта в напрямі від куприка до шиї, що викликає прогинання тулуба, згинання верхніх і нижніх кінцівок, піднімання голови, тазу, а іноді сечовипускання і дефекацію. Цей рефлекс викликає біль, тому його треба досліджувати останнім. Зникає вказаний рефлекс у дітей до 4 міс. життя.
в) мієлоенцефальні, позотонічні рефлекси — лабіринтний тонічний рефлекс, асиметричний шийний тонічний рефлекс та симетричний шийний тонічний рефлекс.
Лабіринтний тонічний рефлекс проявляється у здорових дітей легким напруженням м’язів-згиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо вони лежать на животі, і таким же легким напруженням розгиначів-кінцівок при зміні положення на спині. Цей рефлекс у здорових дітей зникає наприкінці першого місяця життя.
Симетричний шийний тонічний рефлекс проявляється тим, що при пасивному згинанні голови у новонародженого, який лежить на спині, виникає підвищення тонусу м’язів-згиначів рук і м’язів-розгиначів ніг. При розгинанні голови спостерігаються зворотні співвідношення. У здорових новонароджених вказані реакції виражені слабо і повністю зникають на 2-му місяці життя.
Асиметричний шийний тонічний рефлекс досліджують таким чином: голову дитини, яка лежить на спині, повертають на бік так, щоб підборіддя торкалось плеча. При цьому зменшується тонус кінцівок, до яких повернено обличчя, іноді вони розгинаються на короткий час, і підвищується тонус протилежних кінцівок. Рефлекс зникає на 2-3-му місяці життя.
До третьої групи належать мезенцефальні установчі автоматизми, які з’являються і формуються не відразу після народження, а через деякий час. Зокрема, до цієї групи належать лабіринтні установчі рефлекси, прості та ланцюгові шийні і тулубові установчі рефлекси.
Лабіринтний установчий рефлекс у новонароджених відсутній або дуже слабкий. Його відсутність проявляється тим, що голова у новонародженого звисає донизу під дією сили тяжіння. Протягом перших тижнів життя дитина робить спробу підняти і втримати голову. Але лише на 2-му місяці життя виявляється досить виражений лабіринтний установчий рефлекс, і діти починають вільно втримувати голову і переміщувати її в просторі.
Прості шийні і тулубові установчі рефлекси полягають у тому, що поворот голови в бік викликає поворот тулуба в той же бік, але не одночасно, а роздільно: спочатку повертається грудний відділ, а потім тазовий. Ці рефлекси з’являються від народження і видозмінюються в 6-7 міс.
Ланцюговий установчий рефлекс з тулуба на тулуб викликається при повороті плечей дитини в бік, що приводить до повороту тулуба і нижніх кінцівок у той же бік, але не одночасно, а роздільно. Поворот тазового відділу також викликає поворот тулуба. Цей рефлекс формується в 6-7 міс.
Крім вищезазначених безумовних рефлексів, у новонароджених мають місце рефлекси Бабінського (штрихове подразнення підошви по зовнішньому краю стопи в напрямі від п’ятки до основи великого пальця викликає тильне згинання великого пальця і підошовне згинання решти пальців, які розходяться віялоподібно) і Керніга (при спробі розігнути ногу, зігнуту в колінному і кульшовому суглобах під прямим кутом, у дитини, яка лежить на спині, це не вдається). Рефлекс Бабінського може бути фізіологічним у дітей до 2 років, а рефлекс Керніга — до 4-6 міс.
Таким чином, дитина народжується з комплексом безумовних рефлексів, які мають велике значення для її подальшого нервово-психічного розвитку. В міру розвитку кори головного мозку ці безумовні рефлекси гальмуються, і на їх основі формуються численні умовні рефлекси.
Слуховий аналізатор у доношеної дитини анатомічно і функціонально сформований настільки, що вона може сприймати звукові подразнення відразу після народження. Новонароджені реагують на звуки здриганням, зміною дихання, пульсацією тім’ячка, морганням, закриттям очей тощо.
Зоровий аналізатор при народженні ще має ознаки неповного розвитку. В перші 2-3 тиж. життя у дитини спостерігаються фізіологічна світлобоязнь, ністагм. Наприкінці першого місяця вона вже затримує погляд на блискучих предметах на 2-5 с, слідкує за рухомою високо піднятою іграшкою, повертаючи голову, що вже свідчить про початок розвитку координації рухів шийних м’язів.
У місячному віці у дитини зникає фізіологічний ністагм, дитина плавно стежить за рухомим предметом. З’являється довге слухове зосередження (прислуховується до голосу дорослого, звуку іграшки). Дитина починає відтворювати окремі звуки у відповідь на розмову з нею. З’являється перша посмішка, крик набуває деякого емоційного відтінку. Лежачи на животі, вона намагається підняти і утримати голову, їй вдається утримати голову прямо при вертикальному положенні декілька секунд. У 1,5-місячному віці вона вже утримує голову, потягується,упирається ніжками при підтримуванні під пахви, він становить близько 20 год. на добу.
У віці 2 міс. швидко накопичуються умовні рефлекси, які утворюються з усіх аналізаторів, розвивається властивість розпізнавати сигнали, чіткішими стають орієнтувальні реакції. Виразнішою стає здатність зорового і слухового зосередження. Дитина довго дивиться на нерухомий предмет або обличчя, що приваблюють увагу. Довго стежить за рухомою іграшкою. З’являються шукаючі повороти голови при тривалому звуці. Повертає голову в бік дорослого, припиняє ссання при показі яскравого предмета. Дитина добре тримає голову в лежачому на животі положенні і утримує її 1-1,5 хв у вертикальному положенні. Емоційні реакції стають різноманітнішими. Дитина швидко відповідає посмішкою на розмову з нею. Повторно промовляє окремі звуки (агукає).
У віці 3 міс. у дитини з’являється зорове зосередження у вертикальному положенні (на обличчі дорослого, який розмовляє з нею, іграшках). Відмічається стійкий зоровий рефлекс на годування груддю. Якщо раніше у дитини спостерігалось «безладне шукання» ротом материнської груді, то тепер воно змінилось відкриванням рота при наближенні до груді, при вигляді пляшечки або ложечки. Дитина проявляє комплекс емоційного пожвавлення у відповідь на спілкування з нею (розмова). Впізнає матір, починає гуліти. Криком виражає незадоволення, якщо від неї відходять дорослі. Музикальні звуки викликають у дитини позитивні емоції. Випадково вона натикається на іграшки, які низько висять над ії грудьми. Починає зникати гіпертонус з верхніх кінцівок. Дитина лежить на животі, піднімає тулуб, спираючись на лікті і передпліччя, високо піднявши голову. При підтримці під пахви міцно упирається на тверду поверхню ногами, зігнутими в кульшових суглобах. Добре втримує голову у вертикальному положенні (на руках у дорослого). Сидить при підтримці за таз, перевертається зі спини на бік.
У 4 міс. дитина відрізняє основні спектральні кольори і музикальні звуки, різниця між якими становить 4-5 тонів. Повертає голову в бік невидимого звуку і знаходить його. По-різному реагує на спокійну і танцювальну мелодії. Рухи у дитини стають вільними, вона тягне руки до іграшок, обмацує предмети, захоплює їх. Повертається зі спини на бік і на живіт. Під час неспання часто виникає «комплекс пожвавлення». Голосно сміється у відповідь на емоційне звернення до неї. Гуління стає довшим, з’являються співучі і гортанні звуки. Незадоволення виражається хниканням.
Наприкінці 5-го місяця дитина добре впізнає близьких їй людей, розрізняє звернення до неї. Відрізняє від чужих матір за зовнішнім виглядом. Впізнає голос матері або близької людини. Розрізняє суворі і ласкаві інтонації голосу при зверненні до неї. Чітко бере іграшку з рук дорослого та утримує її в руках. Довго лежить на животі, піднявши тулуб і спираючись на долоні випрямлених рук. Повертається зі спини на живіт. Може рівно стояти при підтримуванні під пахви. Довго співуче гулить, їсть з ложечки напівгусту та густу їжу.
У віці 6 міс. емоційні, мімічні і голосові реакції стають більш активними. Дитина починає промовляти окремі склади: «ма», «ба», «да» тощо (початок лепету). По-різному реагує на своє та чуже ім’я. Вільно бере іграшки з різних положень і довго ними грається, перекладає їх з однієї руки в іншу. Перевертається з живота на спину. Пересувається, переставляючи руки і трохи підповзуючи, намагається повзти. Добре їсть з ложечки, знімає їжу губами. П’є з блюдця або чашки невелику кількість рідкої їжі.
У 7-місячному віці дитина самостійно тягне до рота пляшечку, довго повторює одні й ті ж склади типу «ба-ба-ба» або «ма-ма-ма», лепече. Грає іграшкою, стукає, розмахує нею, перекладає, кидає тощо. Добре повзає (багато, швидко, в різних напрямах). На запитання «де ?» шукає і знаходить поглядом предмет, який неодноразово називався і постійно знаходиться в певному місці. П’є з чашки.
У віці 8 міс. дитина цікавиться своїм відображенням у дзеркалі, посміхається йому, шукає поглядом потрібний їй предмет, виражає мімікою подив і цікавість при вигляді нових предметів. Іграшками займається довго і по-різному діє з ними. Наслідує дії дорослого з іграшками (штовхає, стукає, виймає тощо). Самостійно сідає, сидить, лягає. Підтримуючись за бар’єр руками, сама встає, стоїть, опускається. Переступає, тримаючись за бар’єр. На запитання «де ?» знаходить декілька знайомих предметів у різних місцях незалежно від їх постійного місця знаходження. Знає своє ім’я, оглядається на оклик. Наслідує дорослому, повторює за ним склади, які вже є в її лепеті. Добре п’є з чашки, яку тримає дорослий.
У віці 9 міс. дитина стежить за падаючим предметом, шукає іграшки, сховані під пелюшку, намагається звернути увагу дорослих на себе, тягнеться до них. Під танцювальну мелодію робить танцювальні рухи. З предметами діє по-різному залежно від їх властивостей (качає, виймає, відкриває, натискує, гримить тощо). Може переходити від одного предмета до іншого, злегка притримуючись за них руками. На запитання «де ?» знаходить декілька знайомих предметів в різних місцях незалежно від їх постійного місця знаходження. Відповідає на прохання «дай руку». Наслідує дорослому, повторює за ним склади, які вже є в її лепеті. Добре п’є з чашки, підтримуючи її руками. Формуються навички охайності.
У віці 10 міс. дитина правильно орієнтується в назвах деяких предметів, знає імена близьких людей, повторює за дорослими різноманітні звуки, склади, пов’язуючи їх з визначеними предметами, наприклад, називає собаку — «гав-гав», кота — «киць-киць», корову — «му-му», промовляє окремі слова, такі як «мама», «баба». Самостійно на прохання дорослого виконує різні дії з іграшками (відкриває, закриває, виймає, вкладає тощо). Дії з предметами мають стійкий характер. Дитина вже піднімається на невисоку поверхню або гірку, тримаючись за поручні, і сходить з неї, ходить, тримаючись за руки дорослого. На прохання «дай» знаходить і дає знайомі предмети. При заграванні з нею («дожену-дожену», «сорока-злодійка», «схованки» тощо) дитина виконує розучені дії і рухи. Наслідує дорослому, повторює за ним склади, яких нема в її лепеті. Закріплюються вміння охайності, набуті в 9 міс.
В 11 міс. дитина може довго зосереджено самостійно гратися: складати, розкидати і збирати пірамідки. Оволодіває новими розученими діями і починає виконувати їх на прохання дорослого (кладе кубик на кубик, знімає і нанизує кільця на стержень). Самостійно стоїть. Робить перші самостійні кроки. За словесною інструкцією виконує різні дії, які не підказані предметами (водить ляльку, годує собачку тощо). З’являються перші узагальнення в розумінні мови (на прохання дорослого знаходить будь-яку ляльку, яку бачить серед іграшок, будь-який м’яч, всі машини, годинники тощо). Промовляє слова-позначення «дай», «киць-киць», «гав-гав» та ін. Уміння і навички охайності закріплюються.
У12 міс. дитина знає назви багатьох предметів, виконує невеликі доручення на прохання дорослих, показує частини тіла. Розрізняє предмети за формою. Впізнає фото дорослої знайомої людини. Шукає сховану іграшку. Самостійно виконує розучені дії з іграшками (качає, водить, годує тощо). Переносить дії, розучені з одним предметом, на інший (водить, годує, колише ляльку тощо). Самостійно ходить, присідає без опори. Не присідаючи, а лише нахилившись, може підняти предмет. Розуміє (без показу) назви кількох предметів, дії, імена дорослих і дітей, виконує окремі доручення («знайди», «принеси», «віддай тіточці», «поклади на місце» тощо). Розуміє слово «не можна» (припиняє дію). З розумінням промовляє 8-10 слів. Деякі слова у вимові дорослого набувають узагальненого характеру. На прохання дорослого виконує розучені дії з іграшками. Самостійно п’є з чашки (бере руками, ставить на стіл).
Узагальнюючі показники розвитку моторики у дітей першого року життя наведені в табл. 15 та рис. 19 і 20.
Таблиця 15. Середні і можливі рубіжні строки розвитку моторики у дітей 1-го року життя
| Рухи чи навички | Середній вік | Рубіжні межі |
| Посмішка | 5 тиж. | 3-6 тиж. |
| Гудіння | 7 тиж. | 4-11 тиж. |
| Тримає голову | 3 міс. | 2-4 міс. |
| Направлені рухи рукою | 4 міс. | 2,5-5,5 міс. |
| Повертається зі спини на живіт | 5 міс. | 3,5-6,5 міс. |
| Сидить | 6 міс. | 4,5-8 міс. |
| Повзає | 7 міс. | 5-9 міс. |
| Встає | 9 міс. | 6-11 міс. |
| Крокує при підтримуванні | 9,5 міс. | 6,5-12,5 міс. |
| Стоїть | 10,5 міс. | 8-13 міс. |
| Самостійно ходить | 11.5 міс. | 9-14 міс. |
На 2-му році життя у дитини вдосконалюється координація рухів рук і посилюється контроль з боку зору. Рухи стають більш цілеспрямованими, чіткими. Дитина вільно бере пальцями предмети, намагається проводити олівцем прямі лінії, ловить м’яч тощо. Довго ходить, змінює положення (нахиляється, присідає, повертається, задкує, переступає через перепону, спочатку приставним, а наприкінці 2-го року чергуючим кроком). Ходить по обмеженій поверхні шириною 15-20 см, піднятою над підлогою на 15-20 см. (рис.21). В цьому віці у дитини з’являється розуміння мови. Швидко розширюється запас зрозумілих слів. Дитина узагальнює предмети за істотними ознаками (знаходить на прохання серед декількох зовнішньо схожих предметів два однакових за значенням, але різних за кольором). Наприкінці 2-го року розуміє нескладне оповідання дорослого за сюжетною картинкою, відповідає на запитання дорослого, а також розуміє оповідання дорослого про події, які були у досвіді дитини.
Покращується активна мова. Спочатку дитина ще користується лепетом і полегшеними словами під час рухової діяльності. Полегшеними («бі-бі») і правильно вимовленими словами («машина») називає предмети і дії під час великої зацікавленості. Далі свої дії під час гри позначає словами і двоскладовими реченнями.
При спілкуванні з дорослими користується трискладовими реченнями, використовує прикметники і прийменники. Елементарні фрази будує ще неправильно, часто в них мають місце власні «дитячі» слова. В запасі дитина 2 Років має 200-400 слів. У неї починається сенсорний розвиток. Вона вже орієнтується в двох контрастних величинах предметів (типу кубів) з різницею З см, потім відрізняє 3-4 контрастних за формою предмети (шар, куб тощо).
Рис. 19. Розвиток моторики у дітей перших 8 місяців життя
В кінці 2-го року орієнтується в трьох контрастних за величиною предметах з різницею 3 см, підбирає за образом і словом дорослого три контрастних кольори. Удосконалюється гра і дії з предметами. Дитина відтворює дії з предметами, які були розучені раніше (годує ляльку, нанизує кільця на стержень), а також окремі дії, які часто спостерігала. Вона відтворює нескладні побудови-перекриття типу «воріт», «будинку», «лавки», а також ряд послідовних дій (початок сюжетної гри). На 2-му році життя дитина самостійно їсть спочатку густу, потім рідку їжу ложкою, частково роздягається з невеликою допомогою дорослого (знімає черевики, шапку), а наприкінці 2-го року частково одягається (черевики, шапку).
Рис. 20. Розвиток моторики у дітей на протязі 9-12 місяців життя.
У віці від 2 до 3 років у дитини значно удосконалюється активна мова. Вона говорить вже багатослівними реченнями, починає використовувати складні підрядні речення. У неї з’являються запитання «де ?», «куди ?», а наприкінці 3-го року — «чому ?», «коли ?». Удосконалюється також сенсорний розвиток. Дитина підбирає за зразком основні геометричні фігури в різноманітному матеріалі, починає правильно використовувати ці фігури в своїй діяльності. Підбирає за зразком різноманітні предмети чотирьох основних кольорів, наприкінці 3-го року називає ці кольори. Гра набуває сюжетного характеру. Дитина відтворює дії з життя оточуючих. З’являються елементи рольової гри, а також конструктивна діяльність. Дитина самостійно робить прості сюжетні побудови і дає їм назву, наприкінці 3-го року життя з’являються складні сюжетні побудови. З допомогою пластиліну, олівця відображає прості предмети і називає їх, тобто з’являється образотворча діяльність. Удосконалюються навички. Дитина повністю сама одягається, але ще не може застебнути гудзики. Наприкінці 3-го року самостійно одягається. їсть охайно, використовує серветку без нагадування. Рухи стають удосконаленими. Переступає через палку, горизонтально підняту від підлоги на 20-30 см, а наприкінці 3-го року — на 30-35 см. На 3-му році життя розширюється емоційна сфера дитини — з’являється почуття жалю, сором’язливості, самолюбивість тощо.
У віці 4-7 років психічний розвиток дітей значно диференціюється і вдосконалюється. Зростає роль гальмівних реакцій в корі головного мозку. Поведінка дітей стає більш складною. З’являються асоціативні зв’язки, власні судження, повністю усвідомлюється особистість власного «я». Починає формуватись характер, з’являється тяга до самостійності і такі риси характеру, як упертість і свавільність. В цей час психіка дітей дуже сприйнятлива: вони швидко запам’ятовують слова, легко засвоюють іноземні мови. Словниковий запас швидко зростає, в граматично правильно збудованих фразах зустрічаються майже всі частини мови. Мова стає зв’язаною, діти можуть чітко висловлювати свої враження і думки. У поведінці дітей цього віку починають проявлятись типологічні індивідуальні риси характеру. Продовжують ускладнюватись емоційні реакції, з’являються початкові естетичні уявлення.
Діти можуть співати прості пісеньки, малювати нескладні фігури, навчатися музиці. У них легко формуються складні умовні рефлекси. Добре розвинена моторика, в діях переважають ігрові елементи. Відсутня можливість тривалого зосередження, а також самокритики і самоконтролю. У цьому віці виникає прагнення до контакту з іншими дітьми, до перебування в дитячому колективі.
У віці 4-5 років дитина може самостійно застібати гудзики. Розуміє призначення предметів, їх властивості, форму, колір, величину і з чого вони зроблені. Знає про суспільно корисну працю дорослих. Бере участь у бесідах, розповідає казки. Знає утворення чисел в межах 5. Орієнтується в просторі і часі. Стрибає в довжину (60 см) і висоту (10 см), може влучити м’ячем у вертикальну ціль, рачкує по похилій дошці, вилазить на гімнастичну стінку. У малюнках відображає навколишнє життя (дерева, бруньки, будинок тощо). Ліпить з глини та пластиліну. Володіє ножицями, рівно ріже по прямій, викладає і наклеює предмети з 4-6 частин. Конструює з будівельного матеріалу та паперу.
У віці 5-6 років дитина досить добре орієнтується в просторі (наліво, направо, угору, вниз). Знає назви професій, а також з чого що зроблено, назви диких і свійських тварин та риб. Знає цифри, лічить до 10. Досить легко може пролазити в обруч, прив’язаний на висоті 20-30 см, накидати кільця на стержень, стрибати на скакалці і виконувати різні вправи по пам’яті.
У віці 6-7 років дитина знає міста, столицю України, професію батьків, свою адресу. Називає пори року, місяці, дні тижня. Розуміє, де що росте (у лісі, саду, на полі), робить звуковий аналіз слів, читає прості речення. Володіє навичками підготовки до письма. Знає геометричні форми, складає і розв’язує прості арифметичні задачі. Конструює з паперу, стрибає з розбігу у висоту (40 см) та з місця в довжину (90-100 см), накидає на стержень кільця з відстані 2-3 м.
Діти молодшого шкільного віку (7-11 років) чутливі до формування здібностей, подовженої цілеспрямованої діяльності як розумової, так і фізичної. На цей вік припадає максимум ігрової діяльності дітей. На перервах вони намагаються компенсувати вимушену нерухомість на уроках, що обумовлено їх фізіологічними потребами. Оптимальне задоволення рухових потреб як на уроках фізичної культури, так і в позаурочний час сприяє розвитку основних рухових якостей. У цьому віці, з одного боку, діти ще не досягають максимальних показників швидкості в простих рухах, їх абсолютна і відносна сила невелика, а з другого — у них уже завершується формування такої рухової якості, як спритність, що ґрунтується на тонкій координації рухів за рахунок збалансованого управління м’язами-антагоністами. У цьому віці діти катаються на ковзанах, лижах, а також захоплюються видами спорту, які вимагають витривалості.
У молодшому шкільному віці удосконалюється нейронна організація кори великих півкуль. В кірково-підкірковій взаємодії панує кора. Посилення впливу кори сприяє наростанню стриманості в проявах емоцій і контролю поведінки. У дітей значно зростає обсяг уваги, її стійкість. За словесною інструкцією вчителя діти цього віку можуть концентрувати увагу, зосереджуватися на суттєвому, організовувати конкретну діяльність. Одночасно вони привчаються до самостійної творчої діяльності, яка відповідає пізнавальним потребам. У цьому віці діти можуть багато чому навчитися, сприйняти, оволодіти навичками і знаннями, що значно полегшує їх подальше навчання.
Підлітковий вік (12-15 років) — один із найскладніших періодів розвитку дитини, який вимагає нових ефективних методів виховання і навчання. Для цього віку характерна емоційна нестійкість, неурівноваженість, зниження працездатності і витривалості, швидка втома. Значною мірою специфіка цього віку обумовлена біологічним фактором — статевим дозріванням. Спостерігається високий рівень підкіркової активності, якою досить складно управляти. Зазначені особливості в кірково-підкіркових відношеннях проявляються перш за все в емоційній сфері. Як і у дітей молодшого віку, в забезпеченні уваги знову переважає генералізована активація емоційного характеру. В учнів цього віку відмічається утруднення в зосередженні уваги, в можливості вибіркового сприйняття навчального матеріалу. Вони швидко стомлюються, у них погіршується розумова працездатність. Ці особливості підлітків слід враховувати.
Емоції підлітків рухливі, мінливі, суперечливі: підвищена чутливість нерідко поєднується з холодністю, сором’язливість — з нарочитою розв’язністю, з’являється непомірний критицизм і нетерпимість до опіки рідних.
Особливості в діяльності головного мозку, які знижують можливості школяра, наприкінці підліткового періоду зникають. При цьому значно покращується працездатність, ефективно розвиваються швидкісні, силові і швидкісно-силові якості, удосконалюється спритність та інші прояви координації рухів. Зникає незграбність рухів, формується їх пластичний малюнок. Підлітки починають захоплюватись танцями.
У перехідному періоді підліткам особливо потрібне чуйне ставлення рідних і вчителів. Дуже важливо, щоб у них підліток бачив приятелів. Увагу підлітка слід переключати на різноманітні та багатогранні види діяльності.
У зв’язку з психофізіологічними особливостями підлітків їх значно важче залучити до праці, ніж молодших школярів. У них дуже велике прагнення відчувати себе дорослими, але ще не завершене соціальне дозрівання.
Юнацький вік, або старший шкільний вік, — дуже відповідальний стан в житті школяра. В цьому віці завершується морфофункціональне дозрівання організму, відбуваються суттєві зміни в його особистості, психологічне і соціальне дозрівання. Виникають значні утруднення, пов’язані з інтенсивним навчанням і емоційним напруженням, які зумовлені необхідністю вибору професії і підготовки до вступу в доросле життя. Виховується природна потреба до праці.
У цьому віці продовжується структурне дозрівання кори великих півкуль. Формуються характерні для дорослої людини міжкульові відношення при розумовій діяльності: права півкуля переважно активується при зорово-просторовій діяльності, а ліва — при мовній і абстрактній. Головний мозок в юнацькому віці відрізняється високою пластичністю, його резервні можливості занадто великі. Але у більшості школярів цього віку не розвинене вміння не просто заучувати матеріал, а, запам’ятовуючи, осмислювати його. Посилюються міжвікові зв’язки. Юнаки і дівчата несвідомо намагаються наслідувати дорослим, вибирають серед них собі кумирів, образ яких значною мірою визначає розвиток особистості.
Адаптація до соціального оточення в ці роки відбувається за рахунок найбільшого розвитку тих природжених задатків, які можуть дати юнакам і Дівчатам найбільші шанси на успіх в житті. В цьому віці слід допомогти дитині вибрати такий життєвий шлях, який дав би змогу не тільки найбільш повно використати природжені задатки, зберегти творчий запал у вибраному виді діяльності на все життя, але й гармонізувати її розумовий та фізичний розвиток.
Під впливом різних чинників і несприятливих факторів навколишнього середовища вказані вище закономірності психічного розвитку дитини можуть зрушуватися.
У деяких випадках негативні фактори зовнішнього середовища можуть викликати тимчасове гальмування дозрівання структур мозку та їх функцій, що призводить до затримки психічного розвитку, який може компенсуватись при сприятливих умовах подальшого розвитку. Такий тип затримки психічного озвитку називають неспецифічним, або доброякісним. Це не патологічна підтримка психічного розвитку, оскільки вона проявляється тільки запізненням розвитку моторних або психічних функцій. Вона відносно швидко компенсується і не супроводжується патологічними неврологічними і психоневрологічними симптомами.
В інших випадках негативні фактори можуть викликати пошкодження структур мозку і його якісні морфологічні зміни, що призводить до стійкої, органічної і специфічної затримки психомоторного розвитку. Якщо ця затримка зумовлена внутрішньоутробним ураженням плода або виникає в перші три роки життя дитини, то вона називається олігофренією. Набута затримка психічного розвитку у пізніший період життя, після 3-го року та в наступні періоди, називається деменцією.
Олігофренія характеризується непрогредієнтним перебігом, неспроможністю до повноцінної абстракції, незрілістю суджень, нездатністю до узагальнень і відтворень, афективно-вольовими розладами. Залежно від ступеня шраженості затримки психічного розвитку розрізняють олігофренію ступеня дебільності, імбецільності та ін.
У дітей з дебільністю спостерігається недостатня здатність до аналітичної, особливо синтетичної, діяльності, слабкість узагальнень, примітивне абстрагування. Проте така дитина може бути старанною, здатна орієнтуватися в нескладних життєвих ситуаціях. їй доступне пізнання простих, конкретних явищ, і при спеціальних умовах виховання можливе розширення пізнавальних функцій.
Деменція — це набуте захворювання, клінічні варіанти якого залежать від етіологічного фактора, глибини ураження мозку і віку. Для деменції характерний прогредієнтний перебіг з вираженою деградацією особистості, втратою навичок мови, спонуки до діяльності, наростає апатія, адинамія. Повільно, але неухильно наростає збіднення інтелекту, гіпо- та амнезії, порушується будова логічного мислення і цілеспрямована діяльність, спотворюється емоційно-вольова сфера.
Проведені епідеміологічні дослідження свідчать, що поширеність затримки психічного розвитку серед дітей залежить від віку, соціально-побутових факторів, регіону проживання, умов догляду і виховання та багатьох інших факторів.
У зв’язку з цим показники поширеності затримки психічного розвитку в різних країнах коливаються в дуже широких межах (табл. 16).
Слід відзначити, що вказані дані стосуються лише затримки психічного розвитку (олігофренія та ін.), тоді як низький рівень психомоторного розвитку зустрічається у дітей значно частіше. Так, серед дітей першого року життя відставання в психомоторному розвитку спостерігається у 5,7-10,9%. В динаміці розвитку виявляється зменшення кількості дітей з низьким рівнем психічного розвитку. Серед дошкільників і школярів чисельність дітей з низьким рівнем психічного розвитку становить 4-4,56%.
Таблиця 16. Поширеність затримки психічного розвитку
| Автори | Контингент | Країна | Поширеність,% |
| Т.І.Гольдовська,
І.І.Тимофєєва, 1970 Wilkins, 1973 Grunewald, 1974 Dupont, 1975 Kushlick, 1975 Cytrin, Lourie, 1975 І.П..Ефроімсон, М.Г.Блюміна, 1978 |
В популяції населення Діти 5-17 років В популяції населення
П М It В ізоляті |
Росія
Німеччина Швеція Данія Великобританія США Норвегія |
0,24-0,49
0,52 0,44 0,428 1 3 5,56 |
Затримка психічного розвитку дітей виникає під впливом багатьох причин і найрізноманітніших факторів. Це може відбуватися в результаті інфекційних (краснуха, токсоплазмоз, герпес, цитомегаловірус та ін.), ендокринних (гіпотиреоз, гіпопаратиреоз та ін.) і обмінних (фенілкетонурія, гомоцистинурія, гіпергліцинемія, глікогеноз, мукополісахаридоз та ін.) захворювань, уражень нервової системи (енцефаліт та ін.), хромосомних аберацій (хвороба Дауна, синдроми Клайнфелтера, Шерешевського-Тернера, Патау та ін.), а також інших пошкоджень, травм, інтоксикацій тощо.
Але в кожному конкретному випадку не завжди вдається встановити причину затримки психічного розвитку. Тільки у 6% дітей відома причина затримки психічного розвитку, тоді як у більшості випадків етіологію встановити не вдається.
Ще на один важливий факт слід звернути увагу — це своєчасність Діагностики. В ранньому дитячому віці (до 2 років) затримка психічного Розвитку вперше діагностується у 15,2% дітей, в дошкільному — у 17,7%, в молодшому шкільному віці — у 49,6% всіх дітей з патологією психічного Розвитку. Ці дані підтверджують необхідність оцінки психічного розвитку дітей Раннього дитячого віку, тому що своєчасна діагностика сприяє можливості більш ефективної профілактики та ранної медико-педагогічної реабілітації.