В клінічній педіатрії досить часто зустрічаються різні порушення фізичного розвитку дітей, оскільки дитячий організм дуже чутливо реагує на зміни оточуючого середовища. В результаті цього інтенсивність фізичного розвитку може суттєво змінюватися. Серед різних клінічних форм порушень фізичного розвитку, які викликають найбільшу увагу лікарів і батьків, важливе місце посідає затримка зросту.
Поширеність затримки зросту серед дітей і підлітків та частота виявлення окремих її форм досить варіабельні. В нашій країні у 3,5% дітей спостерігається затримка зросту, причому вона зустрічається у 2 рази частіше у міських школярів, ніж у сільських, у хлопчиків — в 1,5-2,5 раза частіше, ніж у дівчаток, серед підлітків — в 3,5 раза частіше у хлопчиків із профтехучилищ, ніж у школярів загальноосвітніх шкіл.
Епідеміологічні дослідження, проведені в інших країнах, показали, що затримка зросту зустрічається у 1-16% дітей. Таке високе варіювання пов’язане з відсутністю єдиного методу оцінки довжини тіла і підходу до визначення межі між нормальним і низьким зростом (табл. 12).
Навіть при використанні центильного і сигмального методів діагностика затримки зросту проводиться по-різному (при зрості, нижчому 10-го або 3-го центилів, нижчому -15, -25 або -35), тому визначена частота різних форм затримки зросту така варіативна. Крім того, опубліковані дані стосуються різних контингентів дітей і тому порівняння їх утруднене.
Якщо величина зросту менше межі 3-го центиля або Х-35, то такий стан називають нанізмом (карликовість). Величини довжини тіла, що знаходяться в межах від Х-2,55 до Х-35, називають субнанізмом. Серед дітей з затримкою зросту 57,5% мають зріст, нижчий середнього, 37,3% — низький, або субнанізм, і 5,2% — дуже низький, або нанізм. Тому згідно з наведеними даними, визначення поширеності затримки зросту серед дітей і підлітків залежить перш за все від критеріїв оцінки зросту.
В літературі активно дискутується питання про причини затримки зросту У дітей.
Затримка зросту у дітей в багатьох випадках є поліетіологічною. Існує багато факторів, що регулюють процеси зросту(генетичні, середовищні, ендокринні, соціально-економічні та ін.). Інтенсивність їх впливу в різні періоди розвитку дитини неоднакова.Тому важливо встановити головну причину затримки зросту на момент обстеження, оскільки від цього залежить лікувальна тактика.
Таблиця 12. Поширеність затримки зросту серед дітей і підлітків (за В.І.Смоляром, 1982; з доповненнями)
| Автори | Контингент | Країна | Поширеність,
% |
| М.В.Жукова | Школярі | США | 16 |
| СРСР | 2,2 | ||
| Польща | 1/5* | ||
| Дошкільники | США | 1/3* | |
| З.Брінк і співавт. | Сільські діти | Непал | 4 |
| Н.В.Дуденко і Т.Г.Курбанов | Підлітки | СРСР | 3,4 |
| Хлопчики-підлітки | 5,4 | ||
| Дівчатка-підлітки | 1,6 | ||
| В.П.Аніщук і співавт. | Підлітки | СРСР | 7,7 |
| Д.А.Мікалаускайте і співавт. | Діти | СРСР | 1-3 |
| Е.А.Бенікова, О.П. Мінцер | В популяції | Україна | 2,3 |
| Lenz and Pfeiffer | Діти | ФРН | 3 |
| Т.Г.Курбанов | Дошкільники | СРСР | 4,3 |
| В.І.Смоляр | Міські школярі | Україна | 2,3 |
| Сільські школярі | 2,2 | ||
| А.О.Андрущук і співавт. | В популяції | Україна | 7,45 |
* Частина від загальної кількості обстежених дітей.
Вважають, що на затримку зросту у дітей впливають не менше 8 основних причин (22 різні форми).
Умовно до першої групи причин затримки зросту належать діти з ендокринопатіями і ураженнями головного мозку, що спричиняють порушення функції гіпоталамусу, яке врешті-решт проявляється зміною секреції гормонів гіпофіза. До пубертатного періоду швидкість зросту визначається впливом соматотропного гормону гіпофіза, тиреоїдних гормонів і меншою мірою інсуліну. В пубертатному періоді домінуючий вплив на процес росту мають статеві гормони (в першу чергу андрогени). При порушенні секреції вказаних гормонів виникає гіпофізарний, тиреогенний, церебральний (гіпоталамічний) та інші форми нанізму. Порушення процесу росту спостерігається також у хворих на цукровий діабет. До цієї групи належать також форми затримки зросту, пов’язані з гіперплазією тимусу та імунною недостатністю (табл. 13).
До другої групи належать спадкові захворювання, для яких затримка зросту є провідним симптомом і зберігається, незважаючи на лікування (ахондроплазія, дізостози, синдроми Шерешевського-Тернера і Рассела-Сільвера та ін.).
Третю групу причин затримки зросту становлять хронічні захворювання різних органів та систем дитячого організму, які обумовлюють порушення росту скелета за рахунок порушення гемодинаміки, оксигенації тканин, тривалої інтоксикації та інших патогенетичних механізмів. Тривалий перебіг деяких захворювань травного каналу, серця, нирок, печінки, легень та інших органів може бути причиною соматогенного нанізму у дітей (табл. 13).
Четверту групу становлять діти, у яких затримка зросту обумовлена порушенням всмоктування (хвороба Крона, виразковий коліт та ін.) і засвоєння харчових продуктів, а також порушеннями обміну речовин внаслідок ферментопатій (табл. 13).
До п’ятої групи належать діти з затримкою зросту спадково-конституціонального генезу. Для дітей цієї групи характерні пізнє статеве дозрівання і типовий сімейний анамнез (низький зріст батьків).
Шосту групу становлять діти, причиною затримки зросту у яких є хронічна екзогенна інтоксикація свинцем, фосфором, вісмутом та іншими хімічними речовинами, що впливають на росткову хрящову тканину.
До сьомої групи причин затримки зросту у дітей належить кількісно недостатнє або якісно неповноцінне харчування, що призводить до білково-енергетичної недостатності, порушення обміну речовин і процесу росту (табл. 13).
До восьмої групи входять діти з так званою психосоціальною низькорослістю. Ця форма затримки зросту вивчена недостатньо. Поряд з наявністю великої кількості соматогенних факторів, що затримують зріст дитини (поганий догляд і харчування, частий травматизм, недостатнє лікування гострих і хронічних захворювань), деякі дослідники вважають, що основною причиною патології є зворотній гіпосоматотропізм.
Найбільш поширеною формою затримки зросту у дітей є спадково-конституціональна, яка становить 6%, в тому числі субнанізм і нанізм — 2,59%.
Таким чином, наведені дані свідчать, що у дитячому віці має місце значна поширеність затримки зросту, яка однаково часто зустрічається серед хлопчиків і дівчаток. Найбільш частою формою низькорослості є спадково- конституціональна затримка зросту.
Даних літератури про поширеність серед дітей високорослих мало. В тих випадках, коли величина зросту перевищує Х+3§, мають на увазі гігантизм, а якщо знаходиться в межах від Х+2,55 до Х+38, — субгігантизм. Високий (прискорений) зріст, який на +25 перевищує середні показники зросту, спостерігається у 6,5% міських і 8,8% сільських школярів.
Останнім часом у розвинутих країнах відмічається тенденція до збільшення кількості дітей з надмірною масою тіла (НМТ) усіх вікових груп. За даними ВООЗ, ожиріння зустрічається у 20% дорослих і у 10-18% дітей, причому 80% Дорослих хворіють на ожиріння з дитинства. Статистичні дані свідчать, що з кожним роком поширеність тучності серед дітей збільшується приблизно на 1%. Частота дистрофій серед дітей першого року життя з надмірною масою тіла у деяких містах нашої країни становить 3-16,7%, в окремих районах Англії — 16,7%, Швеції — 21,5%.
Серед інших клінічних форм порушення фізичного розвитку дітей першого року життя важливе місце посідає гіпотрофія. Серед дітей першого року життя гіпотрофія діагностується у 7,4-13,7%. Але слід відзначити, що поширеність гіпотрофії, особливо її тяжких форм, в дитячій популяції останніми роками значно зменшилась.
Таблиця 13. Причини і форми затримки зросту у дітей
| Причина | Форма |
| Ендокринні порушення і аномалії ЦНС
Спадкові захворювання Хронічні захворювання різних систем Порушення живлення і обміну речовин Спадково-конституціональна затримка зросту Хронічна екзогенна інтоксикація Кількісна недостатність або якісна неповноцінність харчування Соціально-побутові умови |
Гіпофізарний, тиреогенний, церебральний (гіпоталамічний) нанізм, цукровий діабет, гіперплазія тимусу, імунна недостатність Вроджений токсоплазмоз (хронічний перебіг), затримка психофізичного розвитку, енцефалопатія, гемолітична хвороба, епілепсія Дізостоз з переважним ураженням кінцівок, ахондроплазія, псевдоахондроплазія, osteogenesis imperfecta, вроджена спондилоепіметафізарна дисплазія, хвороба Кніста, синдроми Шерешевського-Тернера і Рассела-Сільвера Вроджена вада серця, хронічна ниркова недостатність, вода розвитку товстої кишки, хронічний персистуючий гепатит, хронічний гастродуоденіт, стафілококова інфекція, гіпотрофія, бронхіальна астма, хронічна пневмонія, туберкульоз
Муковісцидоз, целіакія, фенілкетонурія, цистиноз, гістидинемія, гіперфосфатазія, алактозія, галакто- земія, мукополісахаридоз, муколіпідоз та ін. Хронічні отруєння різними хімічними речовинами — фтором, фосфором, вісмутом, свинцем та ін. Білково-енергетична недостатність (квашіоркор та ін.), рахіт, ендемічний зоб, гіповітаміноз Психосоціальна низькорослість |
Залежно від особливостей клінічного перебігу та величини дефіциту маси тіла розрізняють три ступені гіпотрофії, характеристика яких наведена в табл. 14.
Як вже зазначалось, важливою характеристикою фізичного розвитку дітей є його гармонійність.
До групи з гармонійним фізичним розвитком належать діти, у яких маса тіла та окружність грудної клітки відповідають даній довжині тіла або відрізняються на одну «сигму» (+18), а також ті, у яких маса тіла збільшена на 1,1-28 за рахунок розвитку мускулатури. Дисгармонійно розвинутими вважають дітей, у яких маса тіла і окружність грудної клітки більші від належних за рахунок збільшеного жировідкладання або менші на 1,1-25. Діти з перевищенням або зменшенням цих показників на 2,18 зараховуються до групи з різко дисгармонійним розвитком.
Таблиця 14. Клінічні особливості різних форм гіпотрофії у дітей
| Клінічні ознаки | Ступінь гіпотрофії | ||
| І | II | III | |
| Дефіцит маси тіла | 11-20% | 21-30% | 31% і більше |
| Загальний стан | Задовільний | Середньої | Тяжкий |
| тяжкості | |||
| Стан жирової підшкірної | Стоншений на | Стоншений на | Цілковите |
| клітковини | животі | животі, тулубі, | зникнення |
| кінцівках | |||
| Тургор тканин | Помірно | Знижений | Різко |
| знижений | знижений | ||
| Еластичність шкіри | Помірно | Різко знижена | Відсутня |
| знижена | |||
| Відставання в зрості | Відсутнє | На 1-3 см | На 3-5 см |
| Психомоторний розвиток | Відповідний | Сповільнений | Значно |
| до віку | відстає | ||
| Імунологічна реактивність | Нормальна | Знижена | Різко знижена |
| Толерантність до їжі | Не змінюється | Знижена | Різко знижена |
Аналіз результатів проведених досліджень показав, що кількість гармонійно розвинутих дітей становить 68,04%, надмірну масу тіла за рахунок підвищеного жировідкладнення мають 6,38% дітей, в тому числі різко дисгармонійно розвинутих 1,7%. У 25,58% обстежених дисгармонійний розвиток пов’язаний з дефіцитом маси тіла (22,73% — дисгармонійних і 2,85% різко дисгармонійних). Звертає увагу те, що високий процент дисгармонійності фізичного розвитку (14,6% хлопчиків і 23,3% дівчаток) обумовлений недостатнім розвитком окружності грудної клітки, що, напевно, пов’язано з недоліками в організації 1 недостатнім контролем за проведенням фізичного виховання дітей.
Слід відмітити, що у дисгармонійно розвинутих дітей за рахунок відставання маси тіла і окружності грудної клітки відмічаються значно нижчі Показники спірометрії (81,2%) і динамометрії (78,4%), за рахунок перебільшення маси тіла — відповідно у 86,3 і 79,8%. Зазначене потребує особливої уваги до Дисгармонійно розвинутих дітей при організації фізичного виховання.
В клінічному плані важливо відзначити, що у підлітків з негармонійним ізичним розвитком спостерігаються більш високі показники загальної атологї. Так, загальна патологічна ураженість у підлітків із гармонійним ізичним розвитком становить 1258,9+32,5 (на 1000 обстежених), з егармонійним — 1455,4+30,5 (Р<0,05). При цьому у підлітків з негармонійним ізичним розвитком істотно вища поширеність деяких захворювань. Зокрема, структурі патології у них переважає затримка статевого розвитку, гіперплазія щтовидної залози, порушення постави.
Таким чином, в сучасних умовах у дітей досить часто зустрічається егармонійний фізичний розвиток. Дітей з негармонійним фізичним розвитком лід розглядати як «групу ризику», оскільки показники загальної патологічної раженості різних органів і систем організму у них істотно вищі.