Розділ 3. Принципи організації лікувально-профілактичної допомоги дітям

Педіатрична служба є однією з найважливіших галузей не тільки медицини, а й народного господарства. У ній зайнято понад 10 тис. лікарів-педіатрів, які надають допомогу близько 11 млн. дітей, що проживають в Україні. Нині в нашій країні створена досить потужна мережа дитячих лікувально-профілактичних установ, яка нараховує понад 90 тис. ліжок в дитячих стаціонарах та близько 4 тис. дитячих поліклінік. За кількістю лікарняних ліжок (81 на 10 тис. дітей) Україна випереджає всі розвинені країни світу, але якісні характеристики цих ліжок незадовільні. Створена мережа спеціалізованої допомоги дітям. Близько 30% усього ліжкового фонду виділено для спеціалізованих відділень. Майже в усіх обласних центрах і великих містах збудовані багатопрофільні дитячі лікарні. Постійно здійснюються заходи щодо вдосконалення підготовки і підвищення кваліфікації лікарів-педіатрів. Підготовлено лікарів-педіатрів – спеціалістів за основними групами захворювань кардіологія, пульмонологія, ендокринологія, нефрологія, гастроентерологія та ін. Відкрито дитячі відділення інтенсивної терапії і реанімації для надання ефективної медичної допомоги дітям з тяжкими екстремальним» – станами, а також організовано від ділення патології новонароджених і другого етапу виходжування недоношених дітей.

Завдяки створенню цілісної системи охорон» здоров’я дитячого населення в Україні значно зменшилась захворюваність на гострі інфекційні хвороби. Знизилася смертність немовлят з 191 (у 1915 р.) до 12,8 (у 1990 р.) на 1000 новонароджених, у тому числі і смертність новонароджених і недоношених дітей. Причому до 1990 р. в Україні спостерігалася стійка тенденція до зниження показника смертності немовлят, який є інтегральним показником рівня надання медичної допомоги дітям, добробуту суспільства, його соціально-економічного розвитку і чуттєвим індикатором широкого спектра комбінованої дії факторів, що шкідливо впливають на здоров’я матері і дитини.

Показник дитячої смертності (чи смертності немовлят) належить до розряду спеціальних демографічних показників, які за встановленим правилом розраховуються на 1000 народжених.

В умовах дестабілізації економіки, несприятливої економічної ситуації, ускладненої чорнобильською бідою, зниження життєвого рівня, починаючи з 1991 p., намітилася тенденція до підвищення смертності немовлят, яка вже в 1992 р. становила 14,0 на 1000 новонароджених (табл.1).

Таблиця 1. Показники смертності немовлят в Україні протягом 1990-1996 років (За даними Державного комітету статистики України)

Померло дітей віком до 1 року на 1000 народжених
1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996
Всього

У міських поселеннях У сільській місцевості

12,8

12.5

13.5

13,9

13,5

14,7

14,0

13,8

14,4

14,9

14,7

15,4

14,5

14.1

15.2

14,7

14.3

15.3

14.3

14.3 14,3

Дитяча смертність в Україні нижча, ніж в інших країнах СНД, Центральній та Східній Європі в цілому, проте майже вдвічі вища, ніж середній показник для Європейського Союзу.

У віковій структурі розрізняють такі групи смертності немовлят:

— перинатальна смертність — включає всі випадки смертності плодів та новонароджених в перинатальному періоді, який починається з того моменту, коли плід стає життєздатним та закінчується 7-ю добою (168 годинами) після народження;

— рання неонатальна смертність — випадки смерті новонароджених до 7 діб життя;

— неонатальна смертність — випадки смерті новонароджених до 28 діб життя;

— постнеонатальна смертність – випадки смерті дітей віком від 28 діб до 1 року.

Окремо розраховуються показники мертвонароджуваності. Критерієм мертвонароджуваності є відсутність самостійного позаутробного легеневого дихання при народженні і безуспішне штучне оживлення. Показники смертності дітей віком до 1 року в Україні наведені в табл.2.

Таблиця 2. Динаміка смертності дітей віком до 1 року за періодами життя, 1991-1996 (на 1000 народжених)

Показник 1991 1992 1993 1994 1995 1996
Рання неонатальна (до 7 діб життя) 6,1 6,1 5,6 5,2 5,4 5,4
Неонатальна (до 28 діб) 7,5 7,8 7,5 7,2 7,3 7,5
Постнеонатальна 6,2 7,4 7,1 7,4
(від 28 діб до 1 року)
Перинатальна 14,3 7,4 12,8 12,3 12,2 12,2
(28 тиждень вагітності – 7 діб життя)
Мертвонароджуваність 8,4 8,0 7,2 7,1 6,9 6,8

В структурі причин смертності немовлят переважають стани, що виникають в перинатальному періоді, вроджені вади розвитку, хвороби органів дихання, інфекційні та паразитарні хвороби, нещасні випадки, травми і отруєння.

Слід відзначити, що несприятливі фактори нашого сьогодення позначились на рівні народжуваності, яка набула тенденції до зниження і становила в 1992 р. в Україні 11,5%о. На фоні постаріння населення і підвищення загальної смертності природний приріст населення України набув від’ємного значення.

Для поліпшення охорони здоров’я дітей зроблено багато, але ще слід вирішити чимало проблем, у тому числі й невідкладних. Планується вжити заходів, спрямованих на подальше поліпшення амбулаторно-поліклінічної допомоги, особливо спеціалізованої, жінкам і дітям. До цих заходів належать підвищення якості диспансеризації вагітних (насамперед жінок з групи ризику), зростання рівня профілактичної роботи серед здорових дітей у дитячих поліклініках, удосконалення диспансерного спостереження за здоровими і хворими дітьми, а також медичної допомоги дітям у дошкільних закладах і школах, спрямоване на організацію правильного фізичного розвитку дітей, загартовування їх, зниження захворюваності. Передбачається подальший розвиток спеціалізованої акушерсько-гінекологічної та педіатричної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах, поліпшення швидкої медичної і анестезіолого-реанімаційної допомоги, організація відновного лікування в дитячих лікарнях, поліклініках і гінекологічних стаціонарах.

Система організації надання медичної допомоги дітям ґрунтується на таких основних принципах. Найважливіший з них — це дільнично-територіальний, тобто вся територія населених пунктів поділена на дільниці таким чином, щоб на ній проживало до 800 дітей віком до 15 років, з них 60-100 дітей першого року життя. Медичну допомогу цим дітям надають дільничний педіатр і дільнична медична сестра (1,5 ставки). Кожні 8 педіатричних дільниць об’єднуються у відділення на чолі з завідуючим.

Другий важливий принцип — це етапність надання медичної допомоги дітям, яка здійснюється в такому порядку: дільничний лікар-педіатр (перший етап) → консультації вузьких спеціалістів (другий етап) → обстеження і лікування в районній (міській) дитячій лікарні (третій етап) → обласні дитячі лікарні (четвертий етап) → Республіканский центр охорони материнства і дитинства та спеціалізовані центри при науково-дослідних інститутах (п’ятий етап) → санаторій (шостий етап).

Для реалізації цього принципу необхідно дотримуватись ще одного важливого принципу — спадкоємності.

Дитячі медичні заклади поділяють на лікувально-профілактичні та навчально-виховні. До лікувально-профілактичних належать пологовий будинок, дитяча лікарня, дитяча поліклініка, ясла, будинок дитини, дитячий санаторій. Ці заклади перебувають у віданні органів охорони здоров’я.

До навчально-виховних закладів належать дитячі садки, школи, школи-інтернати, лісні школи, дитячі будинки. Вони перебувають у віданні органів народної освіти, а медичним обслуговуванням у них займаються штатні лікарі та медичні сестри, їхню роботу планують і контролюють поліклініки.

Майбутні матері перебувають під наглядом жіночої консультації протягом усього періоду вагітності. Медичне спостереження за вагітними здійснюють не лише жіночі консультації, а й дитячі поліклініки. Лікарі-педіатри та патронажні сестри повинні проводити дородовий патронаж для того, щоб знати стан здоров’я вагітної. Тому в роботі цих двох закладів має бути певна наступність.

Дитяча поліклініка є найважливішою ланкою в системі охорони здоров’я дитячого населення, оскільки понад 80% дітей, які звертаються за медичною допомогою в поліклініку з приводу різних захворювань, розпочинають і закінчують лікування тільки в умовах поліклініки.

Site Footer