Громадяни та юридичні особи, залежно від різних життєвих обставин, змушені звертатись до суду в якості позивачів або бути відповідачами. Ведення таких справ здійснюється або безпосередньо особою, яка звертається до суду, або через представника (знайомого, родича, адвоката, спеціаліста права). Порядок вирішення справ у судах визначений процесуальними кодексами: Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПКУ), Кримінально-процесуальним кодексом України (КПКУ), Господарським процесуальним кодексом України (ГПКУ), Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ). Розмежування юрисдикції між процесуальними кодексами (за винятком кримінальних справ) залишається слабким місцем української правової системи. Отже, цей парад процесуальних кодексів значно ускладнив процедуру та створив чимало труднощів, які чатують на практикуючих юристів.
Для успішного ведення справ потрібно мати певні професійні навички та знання законів, тобто знати ремесло. Навіть особа, яка має вищу юридичну освіту, може виявитись неготовою до участі у господарському процесі. Тому покладатись тільки на свої сили, не маючи певного рівня підготовки, – значить легковажити результатами судової справи.
Правосуддя – це складна соціальна система, вирішення справ залежить від багатьох факторів, і передбачити результат господарської справи з високою вірогідністю дуже непросто. Тому слід з обережністю ставитись до безапеляційних прогнозів людей, які взялися вас консультувати. Слід також усвідомлювати, що основною, ключовою фігурою у господарському процесі залишається суд. Ця обставина повинна враховуватися завжди. Особа, яка звертається до суду, має усвідомлювати, Що існує певна процедура, знання якої необхідне для успішного ведення справи. Процедура визначається Господарським процесуальним кодексом України. Спеціалісти права користуються таким кодексом, який містить і коментар до тієї чи іншої статті.
Господарські справи вимагають від юристів не тільки досконалого знання процесу, а й знань у різних галузях права, знайомство з судовою практикою та правовими позиціями судів. Далеко не завжди забезпечується єдність судової практики, і різні суди інколи дотримуються діаметрально протилежних правових позицій.
Книга, яка пропонується, не може розглядатися ні як підручник з господарського процесу, ні як коментар до Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК). У ній зроблено спробу висвітлити методику підготовки господарських справ до судового розгляду і ведення їх з позицій особи, яка звертається до суду або відстоює в суді свої права.