Нині Конституцією України та чинним законодавством передбачено створення спеціальних статусів для деяких адміністративно-територіальних одиниць та окремих територій. До них відносяться:
– столиця України – м. Київ;
– м. Севастополь;
– гірські населені пункти;
– тридцятикілометрова Чорнобильська зона;
– прикордонні смуги та прикордонні райони;
– та інші території.
5 лютого 1995 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», яким фактично розпочато реформу існуючого адміністративно-територіального устрою України.
Відповідно до положень цього закону, до гірських населених пунктів належать міста, селища міського типу, селища, сільські населені пункти:
1) які розташовані у гірській місцевості;
2) які мають недостатньо розвинуту сферу застосування праці та систему соціально-побутового обслуговування;
3) які мають обмежену транспортну доступність.
Критеріями віднесення населених пунктів до категорії гірських є:
– розташування населеного пункту або частини його, на якій проживає більше частини мешканців цього пункту, на висоті 500 метрів і вище над рівнем моря;
– такий населений пункт розташований на території, рельєф якої є дуже розчленований;
– в цьому населеному пункті 60 і більше відсотків сільськогосподарських угідь знаходяться на схилах крутизною 15 градусів і більше;
– в цьому населеному пункті на одного жителя припадає менш як 0,15 гектара ріллі;
– наявність суворих кліматичних умов.
Статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, мають громадяни:
– що постійно проживають;
– що постійно працюють;
– які навчаються на денних відділеннях навчальних закладів в цьому населеному пункті.
Таким особам виконавчим комітетом відповідної місцевої ради народних депутатів видається посвідчення встановленого зразка.
Пільги громадянам, яким надано статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, котрому надано статус гірського:
- Умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах встановлюються Кабінетом Міністрів України.
- Розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, яка працює, проживає або навчається на території населеного пункту, котрому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
В Україні можуть створюватись закриті адміністративно- територіальні одиниці. Закритою адміністративно-територіальною одиницею є територіальне утворення, в межах якого розташовані:
– промислові підприємства з розробки, виготовлення, збереження та утилізації зброї;
– промислові підприємства з переробки радіоактивних та інших матеріалів;
– військові та інші об’єкти, яким необхідний особливий режим безпечного функціонування та охорони державної таємниці, охоплюючи спеціальні умови проживання громадян і функціонування відповідних органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.
Частина 6 ст. 20 Конституції України визначає місто Київ столицею України, а в ч. 3 ст. 133 Конституції України йдеться про те, що м. Київ має спеціальний статус, визначений окремим законом. Про особливості правового статусу столиці (зокрема щодо здійснення в ній місцевого самоврядування) йдеться в ч. 2 ст. 140 Конституції України.
Така увага щодо правового статусу столиці в Основному Законі держави не є випадковою. Оскільки столиця держави є не тільки, як правило, головним осередком держави – економічним, культурним, історичним, а і політико-адміністративним центром. Останнє означає, що саме в цьому місті знаходяться і працюють вищі органи держави – парламент, глава держави, уряд, вищі судові інстанції, саме тут перебувають акредитовані в державі іноземні посли.
Все це вимагає спеціального правового статусу цього міста – статусу, який би дозволив не тільки якомога ефективніше організувати насамперед роботу вищих державних органів і посадових осіб, іноземних посольств, а й забезпечити їм надійну (за потреби) охорону.
Особливий статус м. Севастополя викликаний конкретними політико-правовими проблемами пострадянського періоду існування колишнього Чорноморського флоту Воєнно-Морських сил СРСР. Нині м. Севастополь не входить в територіальну організацію Автономної Республіки Крим (відповідно до ст. 5 Закону України «Про Автономну Республіку Крим» м. Севастополь є адміністративно-територіальною одиницею загальнодержавного підпорядкування), воно фактично є місцем базування російського і українського флотів на Чорному морі. Статус м. Севастополя має бути врегульовано окремим законом.