6.10. Лідерство у державному управлінні

Визначення лідерства

Лідерство в системі державного управління останнім часом привертає все більшу увагу теоретиків і практиків, оскільки воно зазнає значних змін, спричинених реформуванням державного сектору, перспективами його розвитку та новим поглядом на врядування. Діяльність органів публічної влади з часом стає більш конкурентною: мінімізуються відмінності між державним та приватним секторами; норми та правила, які визначали характер суб’єктів управління, стають менш важливими, щоправда, крім тих, які визначають демократичне врядування. Державна служба все більше відповідає принципам відкритості, менеджеризму, генералізму (широкого кругозору), все більша увага приділяється розвитку лідерства. Важливим питанням, яке потребує подальшої уваги, є можливість співіснування ефективного лідерства з традиційними формами управління, ієрархії та підзвітності. Ключова роль, яку відіграє лідерство у створенні ефективної системи державного управління, знайшла відображення у Всесвітній доповіді про стан державного сектору “Розкриття людського потенціалу задля підвищення ефективності державного сектору” за 2005 рік. У доповіді зазнається, що “здатність урядових інституцій домогтися від свого персоналу результативної праці суто в державних інтересах залежить від спроможності, мотивації, доброчесності особистостей, які працюють у цих установах, а також від їхніх лідерських якостей’. За визначенням Головного управління державної служби України, лідерство є сучасною концепцією управління, в тому числі управління змінами, де має значення не рівень посади, а ступінь впливовості окремої особи.

Державна посада формально дає керівникові необхідні передумови бути лідером колективу, але автоматично його таким не робить, хоча сам термін “лідер” (від англ. leader) в перекладі і означає “керівник”, “провідник”. Проте ці поняття не є тотожними. Різниця між ними полягає в тому, що “лідер” висувається завжди “знизу – догори”, а керівник навпаки, “згори – вниз”. З поняттям “лідер” тісно пов’язане поняття “лідерство”, під яким у загальному розуміють складний механізм взаємодії тих, хто проявляє свою спроможність бути лідером, і тих, на кого цей прояв спрямовано. Розглядаючи лідерство, мають на увазі насамперед психологічні відносини, які виникають у групі, категорію ж “керівництво” аналізують з погляду організації діяльності групи та керування нею. Лідерство виникає стихійно, керівництво – усвідомлено, оскільки воно поставлене в певні рамки та норми, є стабільнішим та надійнішим. Американський політолог Р.Такер також застерігає від автоматичного ототожнення лідерства з перебуванням певних осіб на посадах у державному апараті. Він зазначає, що лідерство – це щось значно більше, ніж прийняття управлінських рішень, це вплив на розум та енергію тих людей, які мають зіграти свою роль в тому чи іншому процесі. Спрямованість діяльності лідера та керівника також різна – керівник зорієнтований на реалізацію завдань групи, а лідер – її внутрішніх інтересів.

З проявом лідерства доводиться мати справу практично щодня в реальному житті, на екрані, в художній літературі. Лідерство трапляється скрізь, де є стійке об’єднання людей ще з далеких часів розвитку людства та як соціальне явище присутнє в усіх культурах. Більше того, якість лідерства часто визначає долю групи або організації. Необхідність у лідерові виникає майже завжди, коли роботу неможливо виконати поодинці. Лідер сприяє формуванню системи лідерства в організації. Ця система не обмежується якими-небудь структурами, а охоплює всіх співробітників, тобто це не лише характеристика керівників різних рангів, що мають підлеглих. Лідерами мають бути всі співробітники організації, оскільки лідерство – це, передусім, відповідальність за власні дії і рішення, що справляють вплив на всю організацію, всю команду, відповідальність за досягнення конкретних переконливих результатів.

Лідером є член малої групи, який висувається в результаті взаємодії її членів для організації групи при вирішенні конкретного завдання. Він демонструє вищий, ніж інші члени групи, рівень активності, участі, впливу у вирішенні певного завдання. Тобто лідер висувається в конкретній ситуації, переймаючи на себе певні функції. Решта членів групи приймає лідерство, тобто будує з лідером такі стосунки, які передбачають, що він вестиме, а вони будуть веденими.

Лідерство необхідно розглядати як групове явище: лідер немислимий поодинці, він завжди є елементом групової структури, а лідерство – головним елементом системи міжособистісних стосунків. Тому феномен лідерства належить до динамічних процесів малої групи. Цей процес може бути досить суперечливим: міра домагань лідера і міра готовності інших членів групи сприйняти його провідну роль можуть не збігатися.

З’ясувати справжні можливості лідера означає з’ясувати, як сприймають лідера інші члени групи. Лідер – це член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах визначеної, специфічної, як правило, досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної колективної діяльності людей для найбільш швидкого і успішного досягнення спільної мети.

Р.Л.Кричєвський зазначає, що “роль лідера виникає стихійно, її немає в штатних розписах, лідерство феномен психологічний – тоді як керівництво – соціальний”. П.Друкер пише: “Лідерство – це вдосконалене бачення і його перехід на новий рівень, підвищення ефективності праці співробітника, подолання природних обмежень особи. І найкращою основою для такого лідерства є дух управління, який завдяки щоденному застосуванню практичних методик укріплює високі принципи поведінки і відповідальності, високі стандарти ефективності і пошану до кожної конкретної людини і її праці”.

На думку Р.Дафта, менеджмент допомагає організації здійснювати поточну діяльність, а лідерство веде організацію в майбутнє. Але лідерство не може замінити менеджмент – вони повинні доповнювати одне одного і необхідні для вмілого керівництва організацією. Зіг Зіглар наводить свій урок і образ лідерства. “Дивіться, Зіг, – звернувся до нього наставник, – цей мотузок дуже важко штовхати, зате легко тягнути. Ось так і люди: їх легко вести за собою, але дуже важко штовхати перед собою. Коли ви станете менеджером, то зрозумієте, що я маю на увазі. Подаватимете приклад своїм підлеглим і поведете їх за собою – вам не доведеться штовхати їх у спину”.

М.Х.Мєскон вважає: щоб бути ефективним менеджером, необхідно бути і ефективним лідером. Лідерство – це засіб, за допомогою якого керівник впливає на поведінку людей, примушуючи їх поводитися певним чином. Колишній Голова Цивільної служби Республіки Польща Ян Паства у світлі реформування державної служби характеризує лідерство так: “ Незважаючи на те, що концепція лідерства може бути зрозумілою по-різному в різних культурах, це в основному визначається як процес, що складається із серії постійних взаємодій між лідером та іншими. Лідерство також стосується впливу, оскільки лідери мотивують інших людей робити певні речі, і це має місце у груповому контексті, включаючи багатьох індивідуалів та загальну мету”.

Характеристика видів лідерства

Дослідники, що вивчали лідерство в різних соціальних групах, пов’язаних з різним середовищем і характером професійної діяльності, виявили певні особливості, що дали їм підстави виділити такі види лідерства: управлінське (трансакційне і трансформаційне), політичне, професійне (в науці, спорті, навчанні, мистецтві, іншій професійній діяльності). Також було відзначено лідерство з негативними наслідками (кримінальне).

Ніякий набір правил, планів, процедур або графіків роботи не здатний описати досконало те, що повинне відбуватися усередині організації, якщо вона хоче вижити і досягти успіху. Лідери допомагають інтерпретувати ці правила і плани і заповнювати елементи, яких бракує.

Причини, що зумовлюють потребу в лідерстві

Кац і Кан виділили причини, що зумовлюють потребу організації в лідерстві. Чим більше потреб у кожній із цих сфер, тим вірогідніше, що знайдеться людина, яка візьме на себе роль лідера. Наведемо ці причини.

1. Лідерство як гранична функція. Лідер є ланкою, що пов’язує підсистеми в організації.
2. Змінні умови середовища. Лідери отримують ресурси із зовнішнього середовища і роблять організацію сприйнятливішою до нових зовнішніх впливів.
3. Внутрішня динаміка організації. Організації змінюються і розвиваються. Лідери докладають зусиль до того, щоб ці зміни не зашкодили організації і її членам, і сприяють позитивним змінам.
4. Членський склад організації. Цей склад постійно зазнає змін. Лідерство забезпечує спадкоємність і допомагає людям пристосуватися до змін.

Функції лідера

Лідер як і керівник здійснює такі функції:

– організовує людей на виконання нових завдань і досягнення високих цілей, розподіляє обов’язки, створює умови для виховання і висування нових лідерів;

– координує і погоджує ефективну взаємодію різних людей у групі або структурних підрозділах в організації, погоджує їх поведінку і дії з громадською думкою, з існуючими в суспільстві моральними цінностями;

– мотивує і надихає людей на докладання значних зусиль для досягнення високих цілей, створює умови і можливості для реалізації поставлених завдань, враховує інтереси своїх послідовників, розуміється на тому, що рухає людьми і прагне дати їм бажане;

– інтегрує дії різних людей і організаційних структур в єдиний злагоджений механізм, об’єднує прихильників, розв’язуючи внутрішньогрупові суперечності, об’єднує людей навколо своєї програми, свого бачення майбутнього, формує єдине розуміння сенсу мети всіма учасниками групи, всією організацією.

Лідер і керівник мають справу з проблемами одного типу. Вони покликані стимулювати групу, спрямувавши її на вирішення певних завдань, піклуватися про засоби, за допомогою яких ці завдання можуть бути вирішені. Хоча за сутністю лідер і керівник відрізняються, в психологічних характеристиках їх діяльності існують спільні риси, що і дає право при розгляді проблеми часто описувати цю діяльність як ідентичну, хоча це не зовсім точно. Лідерство – суто психологічна характеристика поведінки певних членів групи, керівництво більшою мірою є соціальною характеристикою стосунків у групі, передусім з погляду розподілу ролей управління і підпорядкування. На відміну від лідерства керівництво виступає як регламентований суспільством правовий процес. Сучасні науки про державне управління визначають, що і державне управління в цілому, і керівництво, і лідерство – явища багатогранні та багатозначні. Співвідношення формального керівництва та лідерства на державній службі є надзвичайно цікавим та суперечливим питанням, адже дії керівника на державній службі суворо регламентовані законодавством та службовою ієрархією, відповідно і лідерство такого керівника мало би бути обмежене цими ж рамками, крім того, призначення на певну посаду не дає змоги автоматично набути лідерські якості.

Порівняння лідерства і керівництва

Б.Д.Паригін називає такі відмінності лідера і керівника:

– лідер в основному покликаний регулювати міжособові стосунки в групі, тоді як керівник – офіційні стосунки групи як певної соціальної організації;

– лідерство можна розглядати в умовах мікросередовища (яким і є мала група), керівництво є елементом макросередовища, тобто воно пов’язане з усією системою суспільних відносин;

– лідерство виникає стихійно, керівник будь-якої реальної соціальної групи або призначається, або обирається, але так чи інакше цей процес не є стихійним, а навпаки, цілеспрямованим, здійснюваним під контролем різних елементів соціальної структури;

– явище лідерства менш стабільне, висування лідера великою мірою залежить від настрою групи, тоді як керівництво – явище стабільніше;

– керівництво підлеглими на відміну від лідерства володіє більш регламентованими санкціями, яких у лідера немає;

– процес ухвалення рішення керівником (і взагалі в системі керівництва) значно складніший і опосередкований безліччю різних обставин і міркувань, що не обов’язково коріняться в даній групі, тоді як лідер ухвалює більш безпосередні рішення, що стосуються групової діяльності;

– сфера діяльності лідера – в основному мала група, де він і є лідером, сфера дії керівника ширша, оскільки він представляє малу групу в більш широкій соціальній системі.

Міжнародний досвід показує, що лідерство і керівництво – два основоположних статуси, з якими пов’язано ефективне управління організаціями.

Теорії лідерства

У теоріях лідерства, що склалися в ХХ ст., розрізняють три основних підходи до розуміння суті лідерства: з позицій особистих якостей лідера, з позицій поведінки лідера і ситуаційний підхід. Підхід з позицій особистих якостей передбачає визначити співвідношення конкретних особистих, індивідуальних якостей у видатних людей, що досягли лідерської майстерності. В рамках цього підходу складений список характеристик (риси, здібності, уміння), що мають важливе значення для лідерського впливу і ефективності лідера. Поведінковий підхід виділив різні стилі поведінки лідера – його манеру поведінки і спілкування з послідовниками або підлеглими – від авторитарного до ліберального. Ситуаційний підхід відображає бажання послідовників іти за такими лідерами, які відображають їхні власні інтереси і бажання, при цьому у лідера виникає висока відповідальність за свої дії перед послідовниками і необхідність взаємної довіри. Прагнення брати на себе зобов’язання і відповідальність за своїх людей, результати вирішених завдань і дій у певних ситуаціях – характерна межа лідерів. Відповідальність – це можливості, які знаходяться поряд, у вашій зоні досяжності. Лідери – це ті люди, які шукають для себе можливості для дій, беруть на себе відповідальність у рамках посадових обов’язків і шукають більшого, якщо це не суперечить інтересам бізнесу. Відповідно до цього підходу лідер – особа, що найбільшою мірою відповідає очікуванням групи і найбільш послідовно додержується спільних ідеалів і цінностей. Професор В.П.Пугачов, узагальнюючи дані літератури, виокремлює три типи лідерства. Ділове лідерство, характерне для груп, що виникають на основі виробничих цілей. У його основу покладено такі якості, як висока компетентність, уміння краще за інших вирішувати організаційні завдання, діловий авторитет, досвід тощо. Ділове лідерство найбільше впливає на ефективність керівництва. Емоційне лідерство виникає в соціально-психологічних групах на основі людських симпатій, привабливості міжособистісного спілкування. Емоційний лідер викликає у людей довіру, випромінює теплоту, вселяє впевненість, знімає психологічну напруженість, створює атмосферу психологічного комфорту. Ситуативне лідерство за природою може бути і діловим, і емоційним. Проте його відмінною рисою є нестійкість, тимчасова обмеженість, зв’язок лише з певною ситуацією. Ситуаційний лідер може повести за собою групу лише в певній ситуації, наприклад у разі загальної розгубленості під час пожежі.

Питання лідерства на державній службі щодо його змістового та політичного контексту залишається досить дискусійним. Лідерами є видатні особи, які зробили важливий внесок у розвиток державної служби. Останні дослідження з лідерства аналізують біографії лідерів і в них наводяться конкретні приклади лідерства, особливо щодо інституційного розвитку та вдосконалення управління. По-перше, аналізуються наслідки змін традиційного управління (в якому домінували поради політичних лідерів і процеси їх імплементації) в напрямі лідерства, що базується на менеджменті та ширшому використанні середовища врядування (залучення зацікавлених сторін). Актуалізується значення лідерів, які ефективно управляють персоналом. Подруге, більше уваги приділяється дослідженню різних стилів лідерства: щодо рівня змін (інкрементальне та трансформаційне), стилю змін (консультативне та директивне), відношення до державної служби (консервативне та опікунське). По-третє, аналізуються процеси переходу від лідерства як “поведінки мандарина” до лідерства на основі навичок, яке означає, що кожен може стати лідером. Тобто “лідера можна виховати, а необхідним навичкам навчити”. Таким чином лідерство стає менш ексклюзивним (закритим) і більш інклюзивним (відкритим). З цим пов’язана теорія прояву лідерства на всіх рівнях. Так, за визначенням ОЕСР, лідерство на всіх рівнях є революційною ідеєю щодо свого потенціалу та його важливості в державній службі. Отже, лідерство в державних органах (установах, організаціях) набуває нового виміру та передбачає розширення повноважень, пов’язаних із управлінням людськими ресурсами, особливо під час змін.

Як виховати в собі лідера

Лідери повинні вміти в мінливому середовищі мислити масштабно і, як правило, управляти набагато більшою кількістю підлеглих, маючи для цього значно менше часу Однією з моделей (з акцентуванням уваги на керування змінами) є модель адаптаційного лідерства. Згідно з моделлю, розробленою дослідниками з Гарвардського університету, лідерство спрямоване на зміну діяльності організації для реагування на зміни та складні політичні явища. Адаптація – динамічний процес, який передбачає вплив на оточення, а це оточення, у свою чергу, змінює особистість. Адаптаційне лідерство має за мету розвиток інтелігентних, моральних, проективних та динамічних відносин з оточенням, а не пристосування до них. Роль лідерства полягає в умінні визначити предмет змін та спланувати дії, необхідні для досягнення поставлених цілей. Існує думка, що лідерство, передусім, полягає в умінні сформувати бачення та стратегії. Лідерство спрямоване на зміни, оскільки це притаманна йому риса – ефективно адаптуватися до змін.

Як виховати лідерів, які б не пошкодували часу, енергії та використали вміння для розвитку нової культури публічної служби та були спроможними ефективно працювати з метою задоволення потреб суспільства? Технічно рішення могло бути у побудові нових структур та процесів. Але наскільки адаптаційне лідерство та контроль будуть ефективними в сучасній системі і якими будуть основні ризики? Також постає питання колективного лідерства і перехід від індивідуально-організаційного лідерства до залучення багатьох інституцій задля досягнення колективних результатів. Важливим питанням є можливість співіснування ефективного лідерства з традиційними формами управління, ієрархії і підзвітності. Перед публічними лідерами постають складні випробування, які потребують підтримки підзвітних структур та опанування нової моралі та цінностей публічної служби. Ці цінності ґрунтуються на створенні відчуття важливості публічної служби для розвитку суспільства.

Персонал, перед яким постало завдання змін, перебуває у стані розгубленості й досить часто чинить опір інноваційним ідеям. Він відчуває розгубленість щодо носія цих змін, вбачає в цій особі причину свого дискомфорту та страху. Тому для лідера дуже важливо розуміти людей, які бояться змін, і не сприймати їх як опозиціонерів, не звинувачувати в недосягненні миттєвих результатів. Певна річ, що дуже складно змінювати існуючий стан речей. Автори тарність, або управління в традиційному розумінні відіграє важливу роль у будь-якому процесі змін, виступаючи не як архітектор змін “зверху-донизу”, а як інструмент заохочення до змін.

Будь-який лідер народжується з усвідомлення власних можливостей і необхідності самовиховання. Для цього людина повинна виховати в собі цілеспрямованість і наполегливість, критичне ставлення до власного досвіду, розвинути в собі бачення власного розвитку і майбутнього, а також своєї організації, бачення майбутнього справи, якій він служить. Щоб стати лідером, людина повинна розвинути в собі певний набір особистісних якостей. Але необхідно знати, що в кожному з нас закладені уміння і якості, які можуть зробити з нас лідера. Наш успіх залежить від того, наскільки ми використовуємо свій досвід, знання і уміння, щоб повести за собою інших. Лідерство починається із самоуправління самим і наполегливості в досягненні цілей. Наприклад, Майкл Джордан, найвизначніший баскетболіст НБА (КБА), який увійшов до 16 номінантів, включених у баскетбольний Зал слави імені Джеймса Нейсміта, пише: “За свою кар’єру я промазав більш ніж 9000 разів. Я програв 300 ігор. 26 разів мені довірили вирішальні кидки, а я не потрапляв в корзину. У житті я зазнавав невдачу за невдачею і знову невдача. Саме тому я добився успіху”. Насамкінець доречно навести слова Уїнстона Черчилля: “Успіх – це рух від невдачі до невдачі без втрати ентузіазму”.

Висування людини на роль лідера в групі, команді або організації відбувається незалежно від займаної нею посади і її владних повноважень. Як стверджує більшість дослідників, лідерами стають, а не народжуються. Ними стають ті, хто забезпечує досягнення результату іншими людьми. Щоб стати ефективним лідером, необхідно встановлювати індивідуальні стосунки з кожним членом групи, враховувати його інтереси і потреби, надихати кожного окремо на досягнення результату. Лідерство – це характеристика поведінки людини, за якою йдуть інші. Не буває лідера без послідовників, без тих людей, які готові йти за ним. У такій ситуації між провідним керівником і підлеглими співробітниками, передусім, повинна виникнути якась спільність. Вони можуть бути об’єднані спільною метою, інтересами, внутрішніми цінностями, культурою, історичним минулим. Усе це викликає у людей спільне відчуття причетності і єдності, формує готовність до взаємодії і трудової активності. Соціальна психологія стверджує, що з погляду послідовників, щоб вони йшли за кимось, вони повинні відчувати свою цінність, важливість, значення для того, хто їх веде, хто ними управляє. І ще один важливий чинник відзначають учені для спільного просування вперед лідера і його послідовників. У них має бути запал, інтерес досягати результату, рухатися до поставленої мети. Цей інтерес і бажання рухатися вперед до наміченої мети повинен пробуджувати і підтримувати у своїх соратників лідер.

Зазнають змін статус та роль державної служби. Особливі права та привілеї, її елітний статус стають все менш загальними характеристиками. Привнесення принципів іззовні спричиняють взаємопроникнення державного та приватного секторів. Водночас державну службу все більше характеризує поєднання децентралізації, внутрішньої диференціації та аутсорсингу. Це, у свою чергу, висуває високі вимоги до політичних лідерів з огляду на обмеження ресурсів та зростання очікувань громадськості.

Список використаних джерел

1. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / В. Б. Аверьянов. – К. : Наук. думка, 1979. – 150 с.
2. Административная реформа В. Ф. Януковича: общий анализ [Электронный ресурс].
3. Адміністративне право України : Академічний курс : у 2 т / за ред. В. Б. Авер’янова та ін. Т 1 : Загальна частина. – К. : Юрид. думка, 2007. – 592 с.; Т 2 : Особлива частина. – К. : Юрид. думка, 2008. – 600 с.
4. Амелер М. Парламенты / М. Амелер. – М. : Наука, 1967. – 345 с.
5. Англерід Т. Основні принципи оцінки ефективності державної служби / Т. Англерід, Г. Арнель // Основні принципи оцінки ефективності державної служби : матеріали ознайомлюючого семінару, Київ, 16 листоп. 1999 р. – К. : УАДУ, 1999.
6. Англійсько -український словник термінів і понять з державного управління / укл. Г Райт та ін. ; [пер. В. Івашко]. – К. : Основи, 1996. – 128 с.
7. Андреев Ю. П. Социальные институты: содержание, функции, структура / Ю. П. Андреев, Н. М. Коржевская, Н. Б. Костина. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1989. – 240 с.
8. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. – М. : Просвещение, 2008. – 480 с.
9. Андрийко О. Ф. Контроль в демократическом государстве: проблемы и тенденции / O. Ф. Андрийко. – К. : Наук. думка, 1994. – 116 с.
10. Андрійко О. Ф. Розвиток системи державного контролю в контексті адміністративної реформи / О. Ф. Андрійко // Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. – К. : УАДУ, 1999. – 52 с.
11. Аронсон Э. Общественное животное. Введение в социальную психологию / Эллиот Аронсон. – СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2006. – 416 с.
12. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие / Г. В. Атаманчук. – М. : ОАО “НПО “Экономика”, 2000. – 302 с.
13. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – 2-е изд. доп. – М. : Омега-Л, 2004. – 584 с.
14. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
15. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : унив. учеб. / Г. В. Атаманчук. – 2-е изд., стер. – М. : Омега-Л, 2011. – 525 с.
16. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие / Г. В. Атаманчук. – М. : Экономика, 2000. – 302 с.
17. Аудит адміністративної діяльності : навч. посіб. / А. О. Чемерис, М. Д. Лесечко, P. М. Рудніцька, О. М. Чемерис. – Львів : НВФ “Укр. технології”, 2003. – 208 с.
18. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом: опыт системного исследования / В. Г. Афанасьев. – 2-е доп. изд. – М. : Политиздат, 1973. – 392 с.
19. Бакуменко В. Д. Державне управління : конспект лекцій / В. Д. Бакуменко, Д. І. Дзвінчук, О. С. Поважний. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 536 с.
20. Бакуменко В. Д. Державно-управлінські рішення : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко. – К. : ВПЦ АМУ, 2011. – 344 с.
21. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні : навч. посіб. : у 2 ч. / В. Д. Бакуменко. Ч. 2. Науково-прикладні аспекти. – К. ; ВПЦ АМУ, 2010. – 296 с.
22. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В. Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
23. Бакуменко В. Д. Прийняття рішень в державному управлінні : навч. посіб. : у 2 ч. / В. Д. Бакуменко. Ч. 1. Теоретико-методологічні засади. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – 276 с.
24. Бакштановский В. Н. Моральный выбор личности: альтернативы, решения / В. Н. Бакштановский. – М. : [б. и.], 1983. – 180 с.
25. Барнашов А. М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение / М. Барнашов. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. – 100 с.
26. БитякЮ. П. Проблеми правового регулювання організації та діяльності апарату Президента України : наук.-практ. посіб. / Ю. П. Битяк, С. Г. Серьогіна, І. І. Бодрова ; Нац. акад. правов. наук України. – Х. : НДІ держ. буд – ва та місцев. самоврядування, 2011. – 138 с.
27. Бойхэм У. С. Воспитай своего лидера. Как находить и удерживать талантливых руко – водителей / Бойхем Уильям С., Смит Одри Б., Пизи Мэтью Дж. : пер. с англ. – М. : Издат. дом “Вильямс”, 2002. – 416 с.
28. Большаков А. С. Современный менеджмент: теория и практика / А. С. Большаков, И. Михайлов. – СПб. : Питер, 2002. – 416 с.
29. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. / [гл. ред. А. М. Прохоров]. – Изд. 3-е. – М. : “Совет. Энцикл.”, 1972. – 632 с. – Т. 18. – Никко – Отолиты, 1974.
30. Боришполец К. П. Методы политических исследований : учеб. пособие для студентов вузов / К. П. Боришполец. – М. : Аспект Пресс, 2005. – 221 с.
31. Бурневский Ю. Три версии ИСО 9000 : двадцать лет спустя [Электронный ресурс] / Ю. Бурневский // Стандарты и качество.
32. Бюлетень законодавства і юридичної практики. N° 10. Законодавство України про контроль та перевірки. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 416 с.
33. Вакуленко А. В. Управління якістю : навч.-метод. посіб. / А. В. Вакуленко. – К. : КНЕУ, 2004. – 167 с.
34. Василевська Т. Е. Особистісні виміри етики державного службовця : монографія / Т Е. Василевська. – К. : НАДУ, 2008. – 336 с.
35. Васильев Д. В. Административная этика как средство противодействия коррупции / [Д. В. Васильев, П. Ю. Дробышев, А. В. Конов]. – М. : Моск. Центр Карнеги, 2003. – 46 с.
36. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер ; [пер. с нем.] ; сост. и общ. ред. Ю. Н. Давыдова. – М. : Прогресс, 1990.
37. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
38. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – Ірпінь : ВТФ Перун, 2007. – 1736 с.
39. Верба В. А. Організація консалтингової діяльності : навч. посіб. / В. А. Верба, Т. І. Решетняк. – К. : КНЕУ, 2000. – 244 с.
40. Версан В. Г. Какая государственная политика качества нужна России [Электронный ресурс] / В. Г. Версан.
41. Виханский О. С. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс : учебник / О. С. Виханский, А. И. Наумов. – М. : Изд-во МГУ, 1995. – 418 с.
42. Всемирная энциклопедия: философия / главн. науч. ред. и сост. А. А. Грицанов. – М. : ACT ; Минск : Харвест, Соврем. литератор, 2001. – 1312 с.
43. Вступ до політичної аналітики : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. С. О. Телешуна. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – 220 с.
44. ВумекДж. П. Бережливое производство: как избавиться от потерь и добиться процветания вашей компании / Вумек Дж. П., Джонс Д. Т. ; пер. с англ. – 2-е изд. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2005. – 473 с.
45. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні : навч. посіб. / В. М. Гаращук. – Х. : НЮА України, 1999. – 55 с.
46. Глазунова Н. И. Система государственного управления : учеб. для вузов / Н. И. Глазунова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 551 с.
47. ГорбатенкоВ. П. Політичне прогнозування. Теорія, методологія, практика / В. П. Гор- батенко. – К. : Ґенеза, 2006. – 400 с.
48. ГорбашкоЕ. А. Управление качеством : учеб. пособие / Е. А. Горбашко. – СПб. : Питер, 2008. – 384 с.
49. Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади / Л. М. Горбунова. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 240 с.
50. ГрачевМ. Н. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, векторы развития : монография / М. Н. Грачев. – М. : Прометей, 2004. – 328 с.
51. Громов Г. Национальные информационные ресурсы: проблемы промышленного использования / Г. Громов. – М. : Наука, 1984. – 186 с.
52. ГурнеБ. Державне управління / Б. Гурне ; [пер. з фр. В. Шовкуна]. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
53. Давидович I. Є. Контролінг : навч. посібник / I. Є. Давидович. – К. : Центр учб. л-ри, 2008. – 552 с.
54. Дафт Р. Л. Уроки лидерства / Р. Л. Дафт ; при участии П. Лейн. – М. : Эксмо, 2008. – 480 с.
55. Дегтярев А. А. Принятие политических решений : учеб. пособие / А. А. Дегтярев. – М. : КДУ, 2004. – 416 с.
56. Демократичні засади державного управління та адміністративне право : монографія / кол. авт. : Ю. С. Шемшученко, В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко та ін. ; за заг. ред. В. Б. Авер’я- нова. – К. : Юрид. думка, 2010. – 496 с.
57. Державне управління : навч. посіб. / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко ] ; за ред. А. Ф. Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
58. Державне управління: основи теорії, історія і практика : навч. посіб. / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа, Г І. Арабаджи ; за заг. ред. П. І. Надолішнього, В. Д. Бакуменка. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.
59. Державне управління : словник-довідник / уклад. : В. Д. Бакуменко (кер. творч. кол.), Д. О. Безносенко, І. М. Варзар та ін. ; за заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
60. Державне управління: теорія і практика : монографія / В. Б. Авер’янов, В. В. Цвєтков, В. М. Шаповал та ін. ; за ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
61. Державне управління в Україні : навч. посіб. / за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В. Б. Авер’янова. – К. : ТОВ “СОМИ”, 1999. – 266 с.
62. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львів. політехніка”, 2002. – 352 с.
63. Державне управління в Україні [Електронний ресурс] : навч. посіб. / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
64. Державне управління і менеджмент : навч. посіб. у табл. і схемах / Г. С. Одінцова, Г. І. Мостовий, О. Ю. Амосов та ін. ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г. С. Одінцової. – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.
65. Державні організації як складова механізму держави : навч. посіб. / А. М. Балашов, Т. М. Безверхнюк, В. О. Зінкевічус та ін. ; за заг. ред. П. І. Надолішнього. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. – 228 с.
66. Детермінанти соціально-економічної нерівності України : монографія / [О. М. Балакі- рєва, В. А. Головенко, Д. А. Дмитрук та ін.] ; за ред. канд. соціол. наук О. М. Балакірєвої ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозування. – К. : [б. в.], 2011. – 592 с.
67. Деякі питання Адміністрації Президента України : Указ Президента України від 5 квіт. 2011 р. № 352/2011 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 27. – Ст. 1124.
68. Дзвінчук Д. І. Менеджмент організацій : конспект лекцій / Д. І. Дзвінчук, В. І. Малі- мон, В. П. Петренко. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. – 272 с.
69. ДністрянськийМ. С. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики : [монографія] / М. С. Дністрянський. – Львів : Літопис, 2006. – 490 с.
70. Довгий С. О. Засади регіональної інформатизації / С. О. Довгий, О. В. Копійка, Ю. Т. Черепін. – К. : ВПЦ “Тираж”, 2004. – 304 с.
71. Донченко Е. А. Фрактальная психология. Доглубинные основания индивидуальной и социетальной жизни / Е. А. Донченко. – К. : Знання, 2005. – 323 с.
72. Доступ до інформації та електронне урядування / авт.-упоряд. М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с.
73. ДрукерП. Ф. Менеджмент : пер. с англ. / П. Ф. Друкер, Дж. А. Макьярелло. – М. : ООО “И. Д. Вильямс”, 2010. – 704 с.
74. Дубов Д. В. Основи електронного урядування : навч. посіб. / Д. В. Дубов, С. В. Дубова. – К. : Центр навч. л-ри, 2006. – 176 с.
75. Дункан Джек У. Основополагающие идеи в менеджменте. Уроки основоположников менеджмента и управленческой практики / Джек У. Дункан ; пер. с англ. – М. : Дело, 1996. – 272 с.
76. Дьюи Джон. Школа и общество / Джон Дьюи. – М. : [б. и.], 1922. – 264 с.
77. Економічна енциклопедія : у 3 т. – К. : ВЦ-Академія, 2000-2002. – Т. 3. – 952 с.
78. Електронна демократія: сподівання та проблеми / Джоан Кедді, Крістіан Вергез [та ін.] ; [пер. з англ. С. Соколик, О. Оржель, К. Гомма]. – К. : Центр адаптації держ. служби до стандартів Європ. Союзу, 2009. – 164 с.
79. Електронна інформаційна система “Електронний Уряд” [Електронний ресурс] : Вебпортал КМДА. – Режим доступу : http://www.kmv. gov.ua/servdir.asp
80. Електронне управління: Хроніка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. ehronica.com
81. Електронне урядування в Україні: аналіз та рекомендації. Результати дослідження / О. А. Баранов, І. Б. Жиляєв, М. С. Демкова, І. Г. Малюкова ; за ред. І. Г. Малюкової. – К. : ТОВ “Поліграфія-Плюс”, 2007. – 254 с.
82. Електронний уряд : наук.-практ. довід. / [уклад. С. А. Чукут, І. В. Клименко, К. О. Ли- ньов] ; за заг. ред. С. А. Чукут. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 76 с.
83. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за заг. ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сур- міна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
84. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.
85. Етика / авт. кол. : М. Ф. Шмиголь, О. В. Сулим, Л. О. Сандюк та ін. ; за ред. М. Ф. Шми- голя, О. В. Сулима. – Одеса : Астропринт, 2003. – 188 с.
86. Загальні правила поведінки державного службовця // Офіц. вісн. України. – 2010. – 12 груд. (№ 90).
87. Зверинцев А. Б. Коммуникационный менеджмент : рабочая книга менеджера PR / А. Б. Зверинцев. – 2-е изд., испр. – СПб. : Союз, 1997. – 288 с.
88. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. И. Ильин. – СПб. : Питер, 2004. – 509 с.
89. Іванюта С. М. Антикризове управління : навч. посіб. / С. М. Іванюта. – К. : Центр учб. л-ри, 2007. – 288 с.
90. Кальниш Ю. Г. Політичні системи та процеси : метод. рек. до вивч. навч. дисцип. – К. : НАДУ – 52с.
91. КампоВ. Проблеми еволюції урядової влади / В. Кампо // Укр. право. – 1995. – № 1 (2). – С. 21-23.
92. Карпенко О. А. Основи антикризового управління : навч. посіб. / О. А. Карпенко. – К. : Вид-во НАДУ, 2006. – 208 с.
93. Качество как элемент политики государства [Электронный ресурс] / М. Г. Круглов, С. К. Сергеев, В. А. Такташов и др. // По материалам книги “Менеджмент систем качества”
94. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). Державний класифікатор України. ДК 009-2005. – К. : Держстандарт України, 2005.
95. Клименко І. В. Технології електронного урядування / І. В. Клименко, К. О. Линьов. – К. : Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби, 2006. – 192 с.
96. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 лип. 2005 р. № 2747-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 35. – Ст. 446.
97. КозловаЕ. И. Конституционное право России : учебник / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – 4-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби ; Проспект, 2008.
98. Колосов В. А. Геополитика и политическая география / В. А. Колосов, Н. С. Мироненко. – М. : Аспект Пресс, 2001. – 479 с.
99. Комунікаційне забезпечення регіонального управління : навч. посіб. / Т. М. Безверх- нюк, Ю. Б. Пігарєв, Л. Л. Приходченко, Е. А. Ставицький ; за заг. ред. Т. М. Безверхнюк. – Одеса : Поліграф, 2006. – 320 с.
100. Конституционное (государственное право) зарубежных стран : в 4 т. Т. 1-2. Часть общ. : учебник / отв. ред. проф. Б. А. Страшун. – 3-е изд., обновл. и дораб. – М. : БЕК, 1999. – 784 с.
101. Конституционное право зарубежных стран : учебник. – М. : ТК Велби, Изд-во Проект, 2007.
102. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 черв. 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/1%D0%BA/95-%D0%B2%D1%80
103. Конституція (Основний Закон) Української РСР від 20 квіт. 1978 р. [Електронний ресурс] : станом на 13 лют. 1992 р. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/888-09
104. Конституція Автономної Республіки Крим // Голос України. – 1999. – 12 січ. – С. 6-11.
105. Конституція України від 28 черв. 1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – N° 30.
106. Коротич О. Б. Механізми державного управління: проблеми теорії та практичної побудови / О. Б. Коротич // Вісн. НАДУ – 2006. – № 3. – С. 79-84.
107. Корупція в Україні: причини поширення та механізми протидії. Зелена книга державної політики / С. В. Дрьомов, Ю. Г. Кальниш (кер. авт. кол.), Д. Б. Клименко [та ін.]. – К. : Пріоритети, 2010. – 88 с.
108. Кравченко В. В. Конституційне право України : навч. посіб. / В. В. Кравченко. – [4-те вид., випр. та допов.]. – К. : Атіка, 2006. – 568 с.
109. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-Ш (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України, 2001. – № 25.
110. Кричевский Р. Л. Психология лидерства : учеб. пособие / Р. Л. Кричевский. – М. : Статут, 2007. – 542 с.
111. Крупчан О. Д. Організація виконавчої влади : монографія / О. Д. Крупчан. – К. : УАДУ, 2001. – 132 с.
112. Кряжков В. А. Конституционная юстиция в РФ : учеб. пособие / В. А. Кряжков, Л. В. Лазарев. – М. : БЕК, 1998. – С. 61-62.
113. Кубко Є. Б. Координація / Є. Б. Кубко // Юридична енциклопедія : у 6 т. – К. : Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 345.
114. Кубр М. Управленческое консультирование : в 2 т. : пер. с англ. / М. Кубр. – М. : СП “Интерэксперт”, 1992. – Т. 1. – 319 с.
115. Кунц Г Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций / Г Кунц, С. О’Доннел ; [пер. с англ.] : в 2 т. / под общ. ред. Д. М. Гвишиани. – М. : Прогресс, 1981. – Т. 1. – 497 с.
116. Курашвили Б. П. Очерк теории государственного управления / Б. П. Курашвили. – М. : Наука, 1987. – 295 с.
117. Леонтьев А. Н. Потребность, мотивы, эмоции / А. Н. Леонтьев. – М. : Изд-во МГУ, 1971. – С. 13.
118. ЛиллекерД. Политическая коммуникация. Ключевые концепты / Д. Лиллекер ; пер. с англ. С. И. Остнек. – Х. : Гуманит. центр, 2010. – 300 с.
119. Литвин В. М. Історія України / В. М. Литвин. – К. : [б. в.], 2008.
120. Лоза О. В. Діловодство та документування управлінської діяльності / О. В. Лоза. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 68 с.
121. Лунев А. Е. Теоретические проблемы государственного управлення / А. Е. Лунев. – М. : Наука, 1974. – С. 148.
122. Лютенс Ф. Организационное поведение : [пер. с англ.] / Ф. Лютенс. – 7-е изд. – М. : Инфра-М, 1999.
123. Мазур И. И. Управление качеством / И. И. Мазур, В. Д. Шапиро ; под общ. ред. И. И. Мазура. – 2-е изд. – М. : Омега-Л, 2005. – 400 с.
124. Макеєв С. О. Соціологія / С. О. Макеєв. – К. : Грані-Т, 2007. – 385 с.
125. Малиновський В. Я. Державне управління : навч. посіб. / В. Я. Малиновський. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2003. – 608 с.
126. Малиновський В. Я. Територіальна організація влади України: концептуальні засади трансформації : монографія / В. Я. Малиновський. – Луцьк : СПД Гадяк Ж. В., 2010. – 451 с.
127. Мартиненко В. М. Інноваційна стратегія демократичного розвитку України: від місцевої демократії до демократичної держави : монографія / В. М. Мартиненко. – Х. : Константа, 2004. – 225 с.
128. Мартинюк Р. С. Перспективи розвитку парламентаризму як форми правління в Ук- раїні [Електронний ресурс] / Р. С. Мартинюк // Часоп. Нац. ун-ту “Остроз. акад ”. – 2012. – № 1(5). – (Серія “Право”). – Режим доступу : http://lj.oa.edu.ua/articles/2012/n1/12mrspvu.pdf
129. Марченко М. Н. Теория государства и права : учебник / М. Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 640 с.
130. МатузовН. И. Теория государства и права : учебник / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2004. – 512 с.
131. Мелехин А. В. Теория государства и права : учебник / А. В. Мелехин. – М. : Маркет ДС корпорейшн, 2007. – 633 с.
132. МельтюховаН. М. Державне управління як єдність діяльності та відносин : монографія / Н. М. Мельтюхова. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – 204 с.
133. Менеджмент у державному управлінні: особлива частина : навч. посіб. / С. В. Пєтков, Л. Р. Наливайко, О. Г. Комісаров та ін. ; за заг. ред. С. В. Пєткова. – К. : КНТ, 2011 – 216 с.
134. Месарович М. Теория иерархических многоуровневых систем / М. Месарович, Д. Мако, И. Такахара ; пер. с англ. под ред. Г. С. Поспелова. – М. : Мир, 1973.
135. Мескон М. Х. Основы менеджмента : [пер. с англ.] / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М. : Дело ЛТД, 1994. – 702 с.
136. Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни “Вступний модуль” підмодуля “Культура та етика публічного адміністрування” (для слухачів спеціальності “Публічне адміністрування” денної форми навчання) / уклад. : В. М. Князєв, Т. Е. Василевська. – К. : НАДУ, 2007. – 48 с.
137. Механізми державного управління / В. Б. Дзюндзюк, О. Б. Коротич, Н. М. Мельтю- хова та ін. // Енциклопедичний словник з державного управління / за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – С. 421.
138. Миронова Н. С. Контроль в державних інституціях [опорний конспект лекцій] / Н. С. Миронова. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. – 46 с.
139. Михальченко М. Корупція в Україні: політико-філософський аналіз : монографія / М. Михальченко, О. Михальченко, Є. Невмержицький. – К. : ІПІЕНД ім. Кураса НАН України, 2010. – 615 с.
140. Муніципально-громадський центр електронного урядування [Електронний ресурс] : Майстерня е-урядування. – Режим доступу : www.e-gov.in.ua
141. Науково-практичні рекомендації щодо консультування та проведення аналітичного дослідження політики / авт. кол. : С. О. Телешун, С. І. Вировий, О. Р. Титаренко, І. В. Рейтерович ; за заг. ред. С. О. Телешуна, д-ра політ, наук., проф. – К. : НАДУ, 2007. – 48 с.
142. Научная организация труда и управления / под ред. А. Н. Щербаня. – М. : Экономика, 1965. – С. 362-363.
143. Національний центр електронного урядування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.nc.gov.ua
144. Нерсесянц В. С. Сократ / В. С. Нерсесянц. – М. : Наука, 1977. – 151 с.
145. НижникН. Р. Системний підхід в організації державного управління : навч. посіб. / Н. Р. Нижник, О. А. Машков ; за заг. ред. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
146. Нисневич Ю. А. Государство XXI века: тенденции и проблемы развития : монография / Ю. А. Нисневич. – М. : Кнорус, 2012. – 288 с.
147. Нэсбитт Д. Что нас ждёт в 90-е годы. Мегатенденции : год 2.000 / Д. Нэсбитт, П. Эбурдин. – М. : Республика, 1992. – 212 с.
148. О практике рассмотрения судами дел об оспаривании нормативных правовых актов полностью или в части : Постановление Пленума Верхов. Суда Рос. Федерации от 29 нояб. 2007 г. № 48 (в ред. от 10 июня 2010 г.) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http:// base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=LAW;n=125971
149. Обзор технологий интеграции информационных систем Microsoft [Электронный ресурс] : Материалы Microsoft.
150. Оболенський О. Ю. Державна служба України: реалізація системних поглядів щодо організації та функціонування : монографія / О. Ю. Оболенський. – Хмельницький : Поділля,
151. – 294 с.
152. Организация экономического сотрудничества и развития (ОЭСР) [Электронный ресурс] // Программа государственного управления. Инфраструктура этики.
153. Основи вітчизняного парламентаризму : підруч. для студ. вищ. навч. закл. : у 2 т / за заг. ред. В. А. Гошовської. – К. : НАДУ, 2012.
154. Основи інформаційно-аналітичної діяльності в публічному управлінні : навч. посіб. / С. О. Телешун, О. Р. Титаренко, І. В. Рейтерович. – К . : НАДУ, 2009. – 168 с.
155. Основи правового забезпечення державного управління : навч. посіб. / уклад. М. О. Кушнір. – К. : ВПЦ АМУ, 2011. – 128 с.
156. Основи публічної політики та управління : навч. посіб / авт. кол. : С. О. Телешун, С. В. Ситник, І. В. Рейтерович та ін. – К. : НАДУ, 2011. – 312 с.
157. Основы теории коммуникации / под ред. М. А. Василика. – М. : Г ардарики, 2003. – С. 11.
158. Основы теории управления : учеб. пособие / под ред. В. Н. Парахиной, Л. И. Ушвиц- кого. – М. : Финансы и статистика, 2003. – 560 с.
159. Оссовський В. Л. Громадська думка: спроба соціологічної інтерпретації / В. Л. Ос- совський ; НАН України. Ін-т Соціології. – К. : [б. в.], 1999. – 136 с.
160. Павліха Н. В. Управління сталим розвитком просторових систем: теорія, методологія, досвід : монографія / Н. В. Павліха. – Луцьк : Волин. обл. друк., 2006. – 380 с.
161. Павловський М. Шлях України. Шлях вліво, шлях вправо – хибний шлях / М. Павловський. – К. : Техніка, 1996. – 152 с.
162. Пал Леслі А. Аналіз державної політики / Леслі А. Пал ; пер. з англ. – К. : Основи, – 422 с.
163. Панфилова А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности / А. П. Панфилова. – СПб. : [б. и.], 2001.
164. Паречина С. Г. Теории государственной власти / С. Г. Паречина // Полымя. – 2002. – № 6. – С. 6.
165. Парламентаризм та парламентська діяльність : словник-довідник / уклад. : В. А. Го- шовська, Н. Г. Протасова, М. М. Газізов та ін. ; за заг. ред. д-ра політ, наук., проф. В. А. Гошовської. – К. : НАДУ, 2012. – С. 140.
166. Парсонс В. Публічна політика: вступ до теорії і практики аналізу політики / В. Парсонс. – К. : Видавн. дім “Києво-Могилян. акад ”, 2006. – С. 29.
167. Парсонс Т. О структуре социального действия / Т. Парсонс. – М. : Академ. проект,
168. – 880 с.
169. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологических теорий / Б. Д. Парыгин. – М. : Изд. МГУ, 2001. – 520 с.
170. Пилипишин В. П. Щодо сутності мети та завдань державного управління в Україні [Електронний ресурс] / В. П. Пилипишин // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 377-381. – Режим доступу : http://www.nbuv. gov.ua/e-journals/FP/2010-2/10pvpuvu.pdf
171. Питерс Т. Д. В поисках совершенства: уроки самых успешных компаний Америки : пер. с англ. / Томас Дж. Питерс, Роберт Х. Уотерман. – М. : Издат. дом “Вильямс”, 2005. – 560 с.
172. Пісьмаченко Л. М. Контролінг в органах державної влади і органах місцевого самоврядування : навч. посіб. / Л. М. Пісьмаченко. – К. : НАДУ, 2008. – 72 с.
173. План дій для нового Міністра : практ. посіб. / Т. Мотренко, А. Вишневський, В. Баєв, А. Бондаренко ; за заг. ред. Т. Мотренка.- К. : Центр сприяння інституц. розвитку держ. служби, 2006. – 352 с.
174. Политика. Толковый словарь: русско-английский. – М. : ИНФРА ; Весь Мир, 2001. – С. 420.
175. Політична аналітика в системі публічного управління : навч. посіб. / кол. авт. ; за заг. ред. С. О. Телешуна. – К. : НАДУ, 2008. – 284 с.
176. Політологічний словник : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. – К. : МАУП, 2005. – 792 с.
177. Посадский А. П. Консультационные услуги в России для менеджеров и предпринимателей / А. П. Посадский, С. В. Хайниш. – М. : Финстатинформ, 1995. – 176 с.
178. Почебут Л. Г. Социальная психология / Л. Г. Почебут, И. А. Майжерс. – СПб. : Питер, 2010. – 672 с.
179. ПочепцовГ. Г. Теория коммуникации / Г. Г. Почепцов. – М. : [б. и.], 2003. – С. 293-355.
180. Правові основи формування та функціонування органів державної влади у контексті євроінтеграції : монографія / за ред. Ю. П. Битяка, О. Г Данильяна. – Х. : Право, 2010. – 384 с.
181. Про адміністративні послуги [Електронний ресурс] : проект Закону України від 9 листоп. 2011 р. № 9435.
182. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 5 жовт. 1995 р. № 356/95-ВР (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 34.
183. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим : Закон України від 10 лют. 1998 р. № 90/98-ВР (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 29.
184. Про внесення змін до Типового регламенту місцевої державної адміністрації [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовт. 2007 р. № 1270.
185. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Указ Президента України від 3 жовт. 1992 р. 493/92 (зі змінами) // Зб. указів Президента України. – 1992. – № 4; Офіц. вісн. України. – 1998. – № 20.
186. Про державну службу : Закон України від 16 груд. 1993 р. № 3723-XII (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 52.
187. Про державну службу : Закон України від 17 листоп. 2011 р. № 4050-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2012. – № 26.
188. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від 7 квіт. 2011 р. № 3206-VI (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 2011.
189. Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР : Закон УРСР від 5 лип. 1991 р. № 1293-XII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 33.
190. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим : Закон України від 23 груд. 1998 р. №» 350-XIV (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст 43; 2009. – № 31. – Ст. 460.
191. Про затвердження наукової програми дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України від 8 серп. 2001 р. № 953. – Режим доступу : http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/953-2001
192. Про затвердження Положення про порядок роботи із законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом України на розгляд Верховної Ради України [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 30 берез. 1995 р. – Режим доступу : http:// zakon1.rada.gov.ua/
193. Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лип. 2007 р. № 950 // Офіц. вісн. України. – 2007.
194. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 7 жовт. 2010 р. № 2591-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – № 9.
195. Про комітети Верховної Ради України : Закон України від 4 квіт. 1995 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
196. Про комплексну програму підготовки державних службовців : Указ Президента Ук – раїни від 9 листоп. 2000 р. № 1212/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1212/2000
197. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовт. 1996 р. № 422/96-ВР (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 49.
198. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 трав. 1997 р. № 280/97- ВР (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
199. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 9 квіт. 1999 р. № 586-XIV (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
200. Про Національний банк України : Закон України від 20 трав. 1999 р. № 679-XIV (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
201. Про недовіру Кабінету Міністрів України : Постанова Верховної Ради України від 7 лип. 1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 15.
202. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 9 груд. 2010 р. № 1085/2010.
203. Про Положення про Адміністрацію Президента України : Указ Президента України від 2 квіт. 2010 р. № 504/2010 // Офіц. вісн. України. – 2010. – № 25.
204. Про Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України : Указ Президента України від 15 листоп. 2006 р. № 970/2006: станом на 23 листоп. 2007 р. // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 47.
205. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації : Закон України від 23 верес. 1997 р. № 539/97-ВР (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 49. – Ст 299.
206. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності : Указ Президента України від 10 черв. 1997 р. № 503/97 (зі змінами) // Офіц. вісн. України. – 1997. – № 24.
207. Про правила етичної поведінки : Закон України від 17 трав. 2012 № 4722-VI // Офіц. вісн. України. – 2012. – № 45.
208. Про представництво Президента України в Автономній Республіці Крим : Закон України від 2 берез. 2000 р. № 1524-Ш // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 21.
209. Про Президентський кадровий резерв “ Нова еліта нації” [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 5 квіт. 2012 р. № 246/2012 р.
210. Про прокуратуру : Закон України від 5 листоп. 1991 р. № 1789-XII (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 53.
211. Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим : Закон України // Уряд. кур’єр. – 2011. – 31 серп.
212. Про Рахункову палату : Закон України від 11 лип. 1996 р. № 315/96-ВР (зі змінами) // Відом. Верховної Ради України. – 1998. – № 24.
213. Про Регламент Верховної Ради України : Закон України від 10 лют. 2010 р. № 1861-VI (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 2010. – № 14-15.
214. Про статус народного депутата України : Закон України від 17 листоп. 1992 р. № 2790-XI (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 3.
215. Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 12 серп. 2012 р. № 45/2012.
216. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 лип. 2010 р. № 2453-VI // Відом. Верхов. Ради України. – 2010.
217. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23 груд. 1997 р. № 776/97-ВР (зі змінами) // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 20.
218. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17 берез. 2011 р. № 3166-VI // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 27.
219. Проблемы общей теории права и государства : учебник для вузов / под ред. В. С. Нер- сесянца. – М. : Норма, 2004. – 832 с.
220. Профілі компетенцій лідерства на державній службі в Україні / Гол. упр. держ. служби України, Канад. бюро міжнар. освіти. – [Б. м. : б. в.], 2010.
221. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабінович. – 6-те вид. – X. : Консум, 2002. – 160 с.
222. Райт Г. Державне управління / Г Райт ; пер. з англ. – К. : Основи, 1994. – 191 с.
223. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / кол. авт. ; наук. кер. В. В. Цвєтков. – К. : Оріяни, 1998. – 364 с.
224. Риск-менеджмент : учебник / [В. Н. Вяткин, И. В. Вяткин, В. А. Гамза и др.] ; под ред. И. Юргенса. – М. : Издат.-торг. корпорация “Дашков и К”, 2003. – 512 с.
225. Рішення Конституційного Суду України від 10 груд. 2003 р. 20-рп/2003 у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції Ук – раїни (конституційності) п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 32, 33, 34, 35, 36, 37, підп. 5 п. 3 розд. VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “ Про судоустрій України” (справа про Касаційний суд України) [Електронний ресурс].
226. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України (справа про повноваження Президента України реорганізовувати центр. органи виконавч. влади) від 28 січ. 2003 р. № 2-рп/2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 6.
227. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України” (справа про комунальні послуги) від 2 берез. 1999 р. № 2-рп/99 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 10.
228. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 17, ч. 2 ст. 27 Закону України “Про статус народного депутата України” (справа про гарантії діяльності народного депутата України) від 10 квіт. 2003 р. № 7-рп/2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 17.
229. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підп. “а” п. 2 ст. 5, ст. 8, абзаців 1, 2 п. 2 ст. 23 Закону України “Про організаційно- правові основи боротьби з організованою злочинністю”, указів Президента України “Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю” та “Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю” (справа про Координаційний комітет) від 7 квіт. 2004 р. № 9-рп/2004 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 16.
230. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 груд. 2004 р. № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 верес. 2010 р. № 20-рп/2010 (справа 1-45/2010) [Електронний ресурс].
231. Рішення Конституційного Суду України у справі про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві від 25 груд. 2003 р. № 21-рп. / 2003 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 52.
232. Рой О. М. Исследование социально-экономических и политических процессов / О. М. Рой. – СПб. : Питер, 2004. – 320 с.
233. Саймон Г. А. Адміністративна поведінка. Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції / Г А. Саймон ; пер. з англ. вид. – Вид. переробл. і допов. числен. заув. авт. – К. : АртЕк, 2001. – 392 с.
234. Сауляк О. П. Законность и правопорядок: на пути к новым парадигмам : монография / О. П. Сауляк. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 224 с.
235. Серьогін С. М. Державний службовець у відносинах між владою і суспільством : монографія / С. М. Серьогін. – Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2003. – 456 с.
236. Системи управління якістю, вимоги. ISO 9001 : 2001 і ДТ. ДСТУ ISO 9001-2001. – К. : Держстандарт України, 2001. – 23 с.
237. Системы, методы и инструменты менеджмента качества : учеб. пособие / М. М. Кане, Б. В. Иванов, В. Н. Корешков, А. Г. Схиртладзе. – СПб. : Питер, 2008. – 560 с.
238. Скібіцька Л. І. Лідерство та стиль роботи менеджера : навч. посіб. / Ліана Скібіцька. – К. : Центр учб. л-ри, 2009. – 192 с.
239. Совершенствование аппарата государственного управления: Конституционный аспект / под общ. ред. В. В. Цветкова. – К. : Наук. думка, 1982. – 376 с.
240. СтадникВ. В. Менеджмент : підручник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. – Вид. 2-ге. – К. : Академкнига, 2007. – 472 с.
241. Стандарт, що приводиться в діючих нормативно-методичних документах, ІСО 8402-94. Якість. Словник. ДСТ 15467-79 Управління якістю продукції. Основні поняття. Терміни і визначення. – К. : Держстандарт України, 1994.
242. Степаненко В. Ф. Етика в проблемних і аналітичних задачах / В. Ф. Степаненко. – К. : ТОВ “Вид-во Лібра”, 1998. – 272 с.
243. Стрілець М. І. Місце кадрової політики серед основних напрямів державного управління : монографія / М. І. Стрілець. – Чернігів : РВК “Деснянська правда”, 2006. – 92 с.
244. Сурмин Ю. П. Аналитическая деятельность / Ю. П. Сурмин, И. П. Бидзюра. – К. : Освіта України, 2012. – 494 с.
245. Сурмін Ю. П. Соціологія управління / Ю. П. Сурмін, І. П. Бідзюра. – К. : Освіта України, 2012. – 688 с.
246. Сушинський О. І. Контроль у сфері публічної влади: теоретико-методологічні та організаційно-правові аспекти : монографія / О. І. Сушинський. – Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2002. – 468 с.
247. Телешун С. О. Моніторинг джерел інформації в системі державного управління / С. О. Телешун, І. В. Рейтерович. – К. : НАДУ, 2009. – 36 с.
248. Телешун С. О. Основи інформаційно-аналітичної діяльності в публічному управлінні / С. О. Телешун, О. Р. Титаренко, І. В. Рейтерович ; за заг. ред. С. О. Телешуна, д-ра політ. наук., проф. – К. : НАДУ, 2009. – 168 с.
249. Телешун С. О. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації : курс лекцій / С. О. Телешун, А. С. Баронін. – К. : Паливода А. В., 2001. – 111 с.
250. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник / В. О. Зайчук та ін ; відп. ред. В. О. Зайчук ; наук. ред. Н. М. Оніщенко ; М-во освіти і науки України. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
251. Теорія та історія державного управління : навч. посіб. / Г. С. Одінцова, В. Б. Дзюнд- зюк, Н. М. Мельтюхова та ін. – К. : Видавн. дім “Професіонал”, 2008. – 288 с.
252. ТертичкаВ. В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні / В. В. Тертичка. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – 750 с.
253. Типове положення про міністерство України, затверджене Указом Президента України “Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади” від 24 груд. 2010 р. № 1199/2010 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 100.
254. Типове положення про центральний орган виконавчої влади України, діяльність яко – го спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України, затверджене Указом Президента України “Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади” від 24 груд. 2010 р. № 1199/ 2010 // Офіц. вісн. України. – 2011. – № 100.
255. Тихонов А. В. Социология управления. Теоретические основы / А. В. Тихонов. – 2-е изд., доп. и перераб. – М. : Конон; Реабилитация, 2007. – 471 с.
256. Толочек В. А. Современная психология труда : учеб. пособие / В. А. Толочек. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2008. – 432 с.
257. Транспарентність влади в контексті європейської інтеграції України : конспект лекції до короткотермінового семінару в системі підвищення кваліфікації кадрів / уклад : Е. А. Афонін, О. В. Суший. – К. : НАДУ, 2010. – 48 с.
258. Трубников Н. Н. О категориях “цель”, “средство”, “результат” / Н. Н. Трубников. – М. : Высш. шк., 1968. – 148 с.
259. Українська еліта та її роль в державотворенні : навч. посіб. / за заг. ред. В. А. Го- шовської. – К. : НАДУ, 2010. – 136 с.
260. Управление общественными отношениями : учебник / под общ. ред. В. С. Комаровского. – М. : РАГС, 2003. – 400 с.
261. Усягин А. В. Территориальное управление в России: теория, история, современность, проблемы и перспективы [ Электронный ресурс] / А. В. Усягин, М. К. Шишков [ Спецкурс или монография в Интернете].
262. Уткин Э. А. Антикризисное управление / Э. А. Уткин. – М. : Тандем, ЭКМОС, 2000. – 346 с.
263. Фатхутдинов Р. А. Разработка управленческого решения / Р А. Фатхутдинов. – М. : ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 1998. – 272 с.
264. ХабермасЮ. Вовлечение другого. Очерки политической теории / Ю. Хабермас ; пер. с нем. Ю. С. Медведева ; под ред. Д. А. Скляднева. – М. : Наука, 2001. – 417 с.
265. ХавронюкМ. І. Науково-практичний коментар до Закону України “Про засоби запобігання і протидії корупції” / М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2011. – 424 с.
266. ЦвєтковВ. В. Демократія – Управління – Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства : монографія / В. В. Цвєтков, В. П. Горбатенко. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 248 с.
267. Цвєтков В. В. Демократія і державне управління: теорія, методологія, практика : монографія / В. В. Цвєтков. – К. : ТОВ “Вид-во “Юрид. думка”, 2007. – 336 с.
268. Цвєтков В. В. Державне управління і політика : монографія / В. В. Цвєтков, В. М. Се- ліванов, О. В. Скрипнюк. – К. : Абрис, 2006. – 312 с.
269. Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу [Електронний ресурс].
270. Челлен Р. О политической науке, ее соотношении с другими отраслями знания и об изучении политического пространства / Р. Челлен // Полис. Полит, исслед. – 2005. – № 2. – С.115-126.
271. ЧикерВ. А. 18 программ тренингов. Руководство для профессионалов / В. А. Чикер. – СПб. : Речь, 2008. – 368 с.
272. Шамхалов Ф. И. Теория государственного управления : монография / Ф. И. Шамха- лов. – М. : Экономика, 2002. – 638 с.
273. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм / В. Шаповал. – Львів : Основи, 1993. – 143 с.
274. Шаповал В. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні / В. Шаповал, В. Бор- денюк, Г. Журавльова. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 216 с.
275. Шаповал М. І. Менеджмент якості : підручник / М. І. Шаповал. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2007. – 471 с.
276. Шарвадзе Б. А. Философия Джона Дьюи / Б. А. Шарвадзе // Историко-философские труд ы. – Тбилиси : [б. и.], 2009. – 312 с.
277. Шарков Ф. И. Политический консалтинг (специализация курса „Консалтинг в связях с общественностью”) : учеб. пособие / Ф. И. Шарков. – М. : Издат.-торг. кооперация “Дашков и К”, 2004. – 460 с.
278. Шефер Б. Законы победителей / Б. Шефер. – Минск : Попурри, 2006. – 188 с.
279. Шульга М. Соціальний ареал життя особистості як предмет соціологічного дослідження / М. Шульга // Соціальний ареал життя особистості. – К. : ІС НАНУ, 2005. – С. 18-54.
280. Ющик О. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні / О. Ющик. – К. : Ін-т законодавства Верхов. Ради України, 1997. – 190 с.
281. Якубовський О. П. Управління кризами і ризиками суспільного розвитку : навч.-метод. посіб. / О. П. Якубовський, Т. І. Пахомова, Н. М. Драгомирецька. – Одеса : ОРІДУ НАДУ 2005. – 188 с.
282. Яхонтова Е. С. Тренинг-семинар “Мотивация персонала к достижениям” (метод. пособие) / Е. С. Яхонтова. – М. : Тасш, 2000. – 65 с.
283. Civil society and governance in China / ed. by Jianxing Yu and Sujian Guo. – New York : Palgrave Macmillan, 2012. – xiii, 240 p. : ill.
284. Constructing a policy-making state? : Policy dynamics in the EU / ed. by Jeremy Richardson. – Oxford : Oxford University Press, 2012. – xii, 420 p.
285. Cooper С. L. The Occupational Stress Indicator Management Guide / С. L. Cooper, S. J. Sloan, S. Williams. – Windsor : NFER Nelson, 1988. – 66 p.
286. Dewey John. The Public and Its Problems / John Dewey. – NY : Henry Holt. – 1927. – P 12.
287. Dye T. R. Understanding Public Policy : [textbook] / T. R. Dye. – 7th ed. – Englewood Cliffs, NJ : Prentice Hall, 1992. – 383 p.
288. Europe 2020 [Електронний ресурс].
289. European Governance. A White Paper 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // europa. eu. int / comm / governance / suivi_lb_en. htm. – Заголовок з екрана.
290. Garandeau E. L‘organisation adminisrtative du Portugal / E. Garandeau // Les Cahiers de l‘ENA. – 1996. – Admin. comparee n3
291. GontardD. L‘organisation adminisrtative de l‘Italie / D. Gontard // Les Cahiers de l‘ENA. – 1998. – Admin. comparee n2
292. Jennifer Smith. The role of the Legislature in liberal – democratic societies / Smith Jennifer. – [s. l.] : Dalhouse University, 2001. – P. 17.
293. Kaufmann Daniel. Governance Matters V : Governance Indicators for 1996-2008 [Електронний ресурс] / Daniel Kaufmann, Aart Kraay and Massimo Mastruzzi // World Bank Policy Research. – June 2009.
294. Mathieu S. L‘organisation adminisrtative de la Norvege / S. Mathieu // Les Cahiers de l‘ENA. – 1997. – Admin. comparee n4
295. Prieto G. L‘organisation adminisrtative de la Grece / G. Prieto // Les Cahiers de l‘ENA. – 1997. – Admin. comparee n6
296. Public Finance: Theory and Practice in the Central European Transition / Ed. by J. Nemec, G. Wright. – Bratislava : NISPAcee, 1997. – 458 p.
297. Rainey H. Understanding & Managing Public Organizations / H. Rainey. – 3-rd ed. – Jossey – Bass : [s. n.], 2003. – 484 p.
298. Rashid N. Managing performance in local government / N. Rashid. – London : Kogan Page Limited, 1999. – XII p., 193 p.
299. Rosenfeld R A. Lektures on public policy / R. A. Rosenfeld ; The Ukr. Acad. of Publ. Administration, Office of the President of Ukraine. – К. : К.І.С., 2002. – 54 с.
300. SimonH. A. Administrative behavior : a study of decision-making processes in administrative organizations / Herbert A. Simon. – 3rd ed. – New York : The Free Press, 1976. – 364 p.
301. The Transfer of Power: Decentralization in Central and Eastern Europe / Ed. by J. D. Kimball. – Budapest : LGI, 1999. – 149 p.
302. Warren M. A practical guide to improving production. Stage 1 : The discovery stage. Operator’s Manual / Mark Warren. – Athens : Heritage Papers, 2003. – 31 p.
303. YongE. Writing Effective Public Policy Papers: A Guide for Policy Advisers in Central and Eastern Europe / E. Yong, L. Quinn. – Budapest : OSI/LGI, 2002. – 113 с.