Адміністративна відповідальність в міграційному праві — це застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки у міграційній сфері, адміністративних стягнень, що спричиняють для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистісного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права.
Адміністративне правопорушення (проступок) — це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, правовим наслідком адміністративного правопорушення.
Адміністративний арешт — короткочасне, до 15 діб, позбавлення волі правопорушника з можливістю притягнення до фізичної праці.
Біженець — це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Видача особи (екстрадиція) — це видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку.
Вина — основна і обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.
Внутрішньо переміщена особа — це громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Громадянин України — особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Громадянство України — правовий зв´язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов´язках.
Депортація — вигнання, висилка з постійного місця проживання або держави окремих осіб чи народів. Застосовується як засіб карного чи адміністративного покарання.
Діаспора — це релігійна та мовно-культурна спільнота або сукупність індивідів, яка мешкає поза межами країни свого походження, і утворює стійкі етнічні групи у країні мешкання, має соціальні інститути для підтримки та розвитку своєї ідентичності та спільності.
Екологічні біженці («техногенні біженці») — це особи, які були змушені залишити місце свого постійного проживання (шляхом переміщення як в межах своєї країни або перетинання її кордону) внаслідок різкого погіршення стану навколишнього середовища, через екологічні катастрофи або негативні наслідки техногенного розвитку.
Екстрадиційний арешт — є застосуванням запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).
Екстрадиція (видача затриманої особи) — форма міжнародної співпраці держав у боротьбі зі злочинністю, яка полягає в арешті й передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця
Завдання Державної міграційної служби України — це той обсяг роботи який необхідно виконати Державні міграційній службі, ті проблеми та питання, які вона має розв’язати (вирішити), реалізуючи своє соціальне призначення.
Іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Конфіскація — примусова безоплатна передача предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, у власність держави за рішенням суду
Мета — це протиправний результат, наслідок, якого прагне досягти особа вчиненням адміністративного правопорушення.
Мігрант — особа, яка здійснює просторові переміщення, незалежно від причин переміщення, їх тривалості і просторових меж
Міграційне право — підгалузь адміністративного права, що здійснює регулювання суспільних відносин, пов’язаних з переміщенням населення через зовнішні і внутрішні кордони адміністративно-територіальних утворень, яке відбувається з метою зміни постійного місця проживання або тимчасового перебування, на певній території.
Міграція — переміщення осіб через адміністративний або державний кордон, що супроводжується зміною їхнього правового статусу.
Мотив — це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася під час вчинення проступку (корисливі, хуліганські, тощо).
Напівлегальні мігранти — особи, які свого часу виїхали за кордон на законних підставах, мали відповідну візу, але після її закінчення відмовилися покинути цю країну і залишилися в ній
Нелегальна міграція — добровільне або вимушене переміщення населення (іноземців або осіб без громадянства) через державні кордони з метою зміни місця перебування або проживання, транзитного проїзду, здійснюване з порушенням законодавства, діючого на території держави міграції.
Нормативно-правове регулювання діяльності Державної міграційної служби України — це сукупність правових засобів державного впливу на діяльність Державної міграційної служби України нормами, законодавчих, підзаконних та інших правових актів, спрямованих на врегулювання всіх сфер діяльності Державної міграційної служби України.
Об’єкт міграційного права — це міграційні процеси і їхня типологія за юридично значущими підставами, а також система правових норм, що регулює дані процеси.
Обов’язки Державної міграційної служби України — це необхідна поведінка Державної міграційної служби України, тобто така, що вимагається від неї законодавством, а її виконання забезпечується силою державного впливу аж до примусу.
Особа без громадянства — це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Особа, яка потребує додаткового захисту — особа, яка не є біженцем, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Особи, які потребують тимчасового захисту — це іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.
Осудність — здатність особи, яка вчиняє адміністративне правопорушення, усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Повноваження Державної міграційної служби України — це коло її прав і обов’язків, які вона реалізує та виконує як по відношенню до суб´єктів, що перебувають поза межами її організаційної системи, так і по відношенню до тих, що знаходяться у її безпосередньому підпорядкуванні, тобто входять до внутрішньо-організаційної структури системи ДМС України.
Права Державної міграційної служби України — це закріплені у законодавстві можливості, якими можуть скористатися Державна міграційна служба України, з метою виконання покладених на неї завдань.
Правовий статус Державної міграційної служби України — це сукупність прав, обов’язків та відповідальності Державної міграційної служби України, які визначають її особливе місце серед інших центральних органів виконавчої влади України.
Предмет правового регулювання міграційного права — відносини, що виникають між державними органами влади й мігрантами із приводу реалізації їхнього правового статусу під час в’їзду в країну, перебуванні або проживанні на її території та під час виїзду із країни.
Принципи діяльності Державної міграційної служби України — це основоположні керівні ідеї діяльності Державної міграційної служби України, які визначають основні напрямки її діяльності.
Реєстрація громадянства України — це внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи.
Склад адміністративного правопорушення в міграційній сфері — це сукупність встановлених законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують дане діяння як адміністративний проступок.
Статус біженця — визнання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, іноземця або особи без громадянства біженцем.
Суб’єкт адміністративного правопорушення в міграційній сфері (за чинним КУпАП) — фізична осудна особа, яка досягла на момент вчинення проступку віку, з якого настає адміністративна відповідальність (16 років).
Суб’єкт міграційних відносин є специфічним: з одного боку — міграційний орган, а з іншого боку — мігрант; між ними виникають відносини влади й підпорядкування, тобто присутні елементи адміністративно-правового методу правового регулювання.
Транзитні мігранти — особи, які перетинають одну чи кілька країн з метою мігрувати до країни кінцевого призначення.
Функції Державної міграційної служби України — це нормативно-закріпленні напрями діяльності Державної міграційної служби України, які спрямовані на виконання її завдань.