САМООСВІТА ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ – цілеспрямований процес і результат самостійного оволодіння цілісною системою знань, умінь та навичок у сфері публічного управління відповідно до професійних та індивідуальних потреб публічного службовця. З огляду на дефініції самоосвіти виділимо її основні сутнісні характеристики, зокрема, це: своєрідний вид навчання протягом усього життя; освіта, яку здобувають самостійно, за межами навчальних закладів, без допомоги того, хто навчає; вид вільної діяльності особистості, що характеризується її вільним вибором і спрямованістю на задоволення потреб у соціалізації, самореалізації, підвищенні культурного, освітнього, професійного та наукових рівнів; процес навчання, який веде до збагачення інтелекту та розвитку особистості загалом, відповідно до її соціальних, професійних та індивідуальних потреб.
© Нестеренко Г.П.