Клініка – це заклад охорони здоров’я, в якому надається лікувально- профілактична допомога населенню і провадиться навчальна робота та наукові дослідження.
Сімейна (родинна) медицина останніми роками зайняла важливе місце як підсистема у системі охорони здоров’я України, а професіонали цієї сфери охорони здоров’я, згідно Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги» від 07.07.20І1 р. № 3611-VI, надають виключно первинну медичну допомогу в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта [4, ст. 35-1]. Вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу, що надається як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах, сімейним лікарям надавати заборонено [там же, стаття 35-2]. Натомість, сімейним лікарям цією ж статтею названого закону надана інтегративна (об’єднувальна) функція в якій сказано, що вторинна (спеціалізована) чи третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається безоплатно відповідно до медичних показань за направленням сімейного лікаря.
Враховуючи поліпрофільність спеціальності «загальна практика – сімейна медицина» і відсутність амбулаторних закладів, в яких повноцінно могли навчались майбутні сімейні лікарі як на додипломному етапі, так і в інтернатурі та у процесі безперервного професійного розвитку, проведена реорганізація комунальної 5-ої міської клінічної поліклініки м. Львова, яка вже до того була клінічним закладом охорони здоров’я і працювала на правах самостійної юридичної особи.
На базі поліклініки створено 3 центри: центр первинної медичної допомоги (ЦПМД), до якого увійшли 5 відділень сімейної медицини, 2 амбулаторії, підліткове відділення валеології та первинної профілактики. Другим центром став консультативний лікувально-діагностичний центр, який об’єднав усі спеціалізовані діагностичні та лікувальні відділення й кабінети поліклініки. Третій центр – центр стаціонарної допомоги організовано для надання такої допомоги як в умовах денних стаціонарів поліклініки для дорослих хворих (терапевтичних, неврологічних, хірургічних тощо) і дітей, так і вдома (централізований домашній стаціонар).
На основі наукових досліджень з використанням механізмів державного управління, їх методів, важелів та інструментів у процесі реорганізації клінічної поліклініки розроблено нову модель закладу амбулаторної допомоги – клініку сімейної медицини. Опрацьовано положення про підрозділи цього закладу і посадові інструкції фахівців усіх відділень і кабінетів, в тому числі й лікаря- стоматолога, які стали інструментами комплексного механізму державного управління зміненою структурою та функціями нового закладу охорони здоров’я з надання первинної медичної допомоги [2, с. 25-26].
На засадах аутсорсингу була створена науково-інноваційна рада при головному лікареві закладу і проведені значні наукові дослідження, результатом яких став захист 2 кандидатських і 2 докторських дисертацій за спеціальністю «механізми державного управління» доцентами Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, що виконані у Львівському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України [1, 2; 3; 6].
Основними важелями комплексного механізму державного управління, що включає політичний, організаційний, мотиваційний, економічний та правовий механізми, стали доступність, керованість, профілактична спрямованість, стандартизація і доказовість всіх лікувально-профілактичних заходів, які реалізують у закладі первинної медичної допомоги 85,9 тис. мешканців м. Львова 76 сімейних лікарів центру ПМД [5].
Активне застосування названих важелів механізмів державного управління з акцентом на профілактичну спрямованість медичних послуг фахівців родинної медицини у великому міському закладі первинної медичної допомоги сприяло зниженню кількості інфарктів міокарда серед 67,8 тис. приписного дорослого населення зі 128 випадків у 2011 році до 88 випадків у 2014 році.
Висновки. 1. Використання механізмів, важелів, методів та інструментів державного управління реформуванням первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини та її розвитком сприяє постійному підвищенню якості та ефективності роботи фахівців родинної медицини. 2. Клініки родинної медицини, в яких інтегровані послуги родинних лікарів із вузькими спеціалістами, які надають вторинну медичну допомогу на догоспітальному етапі, виконують важливу роль не лише щодо постійного підвищення якості та ефективності лікувально- реабілітаційної допомоги хворим і профілактики найпоширеніших захворювань. Вони сприяють підготовці компетентних спеціалістів сімейної медицини як на до- дипломному, так і на післядипломному етапах медичної освіти, а також сприяють дослідженню впливу механізмів державного управління на подальший розвиток сфери первинної медичної допомоги на засадах родинної медицини.
Список використаних джерел
1.Грицко Р. Ю. Державне управління системою освіти фахівців сімейної медицини в Україні [Текст] / Р. Ю. Грицко. – Дрогобич: Посвід, 2014. – 364 с. 2.Грицко Р. Ю., Фуртак І. І., Мороч- ковський Р.С. Напрямки управління впровадженням, діяльністю та вишколом фахівців сімейної медицини в Україні – Львів: Сполом, 2013. – 188 с. 3.Пітко Я. М. Роль державних органів управління і місцевого самоврядування в механізмі реформування первинної медико-санітарної допомоги: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата наук з державного управління: спец. 25.00.02 – механізми державного управління /Я. М. Пітко. – Львів, 2010. – 22 с. 4.Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров ’щодо удосконалення надання медичних послуг / Закон України від 07.07.2011 р. № 3611-УЇ. 5.Механізми державного управління: сутність і зміст / Р. М. Рудницька, О. І. Сидорчук, О. М. Стельмах; за ред. М. Д. Лясечка, А. О. Чемериса. – Львів: ЛРІДУ, 2005. – 28 с. 6.Грицко Р.Ю., Надюк З.О., Мартинюк І.І., Проблеми сімейної медицини в контексті державної політики України з охорони здоров ’я / В кн. Державна політика у сфері охорони здоров’я: кол. моногр.: у 2 ч. / [кол. авт.; упоряд. проф. Я.Ф. Радиш; передм. та заг. ред. проф. ММ. Білинської, проф. Я. Ф. Радиша]. – К.: НАДУ, 2013. – Ч. 2. – 484 с. – С. 93-147.