Підприємництво та його організаційно-правові засади

5.1. Зміст та види конкуренції в системі підприємництва

Конкуренція і підприємництво взаємозумовлені. Чим вищий рівень економічної конкуренції, тим більший ступінь підприємницької активності, і навпаки.

Подібно до обмеженості ресурсів, конкуренція є однією з основ економічного життя. Наприклад, ви хочете продати якусь послугу чи товар, але те саме хоче зробити і хтось інший. А оскільки споживачі вільні купити те, що їм більше подобається, то вам доведеться конкурувати з вашим суперником за перевагу покупців. Конкуренція – це суперництво між людьми, фірмами, організаціями, територіями, зацікавленими в досягненні однієї й тієї мети.

Конкуренція є однією з рушійних сил розвитку економічної системи, складовою частиною внутрішнього економічного механізму функціонування підприємства.

Термін "конкуренція" походить від латинського слова і означає "зіштовхуюсь" (тобто зіштовхуюсь із кимось і взаємно стараємося зіштовхнути один одного). Є різні визначення поняття конкуренції. Наведемо деякі з них:

Конкуренція як економічна категорія – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг із метою привласнення найбільших прибутків.

Конкуренціяце форма змагання між підприємствами (підприємцями) в умовах обмеженого впливу кожного з них на загальні умови реалізації товару на ринку і стимулювання виробництва товарів, яких потребує споживач.

Конкуренціяоб´єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою забезпечення подальшого розвитку: підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати тощо.

Отже, конкуренціяце боротьба між виробниками чи постачальниками, підприємствами, фірмами за найбільш вигідні умови виробництва та збуту з метою досягнення кращих результатів своєї підприємницької діяльності.

У ринковій системі основний зміст конкуренції – боротьба за споживача, повне задоволення його потреб. Це боротьба за частку на ринку, успіх якої залежить від дешевизни та якості товарів.

Конкуренція виникла одночасно з товарним виробництвом, однак лише при капіталізмі вона перетворилась у головний важіль ринкового регулювання суспільного виробництва. У середині XIX ст. широкого розвитку набув ринок з вільною конкуренцією, що не регулювалась державою. Такий ринок впливав на товаровиробників виключно через механізм попиту й пропозиції та коливання цін, постійно змушуючи враховувати вимоги споживачів, підвищувати продуктивність праці, розширювати виробництво, знижувати витрати.

Слід зазначити, що жорсткість, конфліктність конкурентної взаємодії між підприємцями зовсім не знизилась у зв´язку з широким розгортанням інтеграційних процесів. Конкуренція була й залишається формою взаємного суперництва – з переможцями та переможеними – суб´єктів ринкової економіки. Конкуренція обумовлюється суверенним правом кожного із суб´єктів ділових відносин на реалізацію свого економічного потенціалу, а це неодмінно приводить до зіткнення між ними, до досягнення поставлених підприємцями цілей за рахунок обмеження інтересів інших ділових людей.

Предмет конкуренції – товар чи послуга, за допомогою якого суперники прагнуть завоювати споживача і його гроші.

Об´єкт конкуренціїце споживач і покупець, за прихильність якого борються на ринку протилежні сторони. Ступінь напруженості цієї боротьби (конкуренції) визначається маркетинговими дослідженнями.

Конкуренція має місце на будь-якому ринку: товарному, фондовому валютному, ринку праці.

Конкуренція на ринку має свої функції:

  • виявлення чи встановлення ринкової вартості товару;
  • вирівнювання індивідуальних цін і розподіл прибутку в залежності від різних витрат праці;
  • регулювання перетікання ресурсів між галузями і виробництвами.

Визначають дві основні форми конкуренції:

  • внутрішньогалузева;
  • міжгалузева.

Внутрішньогалузеваце конкуренція між товаровиробниками однієї галузі, коли підприємства з більш високою, ніж середня, продуктивністю праці отримують додатковий прибуток, а технічно та організаційно відсталі, навпаки, втрачають частину індивідуальної вартості виготовлюваних ними товарів й розорюються. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює на підприємстві розвиток науково-технічного прогресу.

Міжгалузева це конкуренція між підприємствами різних галузей, яка виражається у переливанні капіталів із галузей, що мають низьку норму прибутку, до галузей з високою часткою прибутку. Прагнучи до більш прибуткових сфер, нові капітали сприяють розширенню більш необхідних для суспільства виробництв, збільшенню пропозиції найбільш необхідних товарів.

Розрізняють конкуренцію:

  • досконалу (вільну);
  • недосконалу.

Досконала конкуренція – це конкуренція в ідеальному варіанті, коли існує необмежена кількість виробників-конкурентів в усіх галузях суспільного виробництва. У даному випадку, коли є велика кількість товаровиробників, то окремий виробник невеликої частки товару не має значного впливу на ринок, на ціну того ж товару. Але досконалої конкуренції в дійсності ніколи не було. В умовах вільної конкуренції існувала й монополія, але як певний виняток із правил. Тому такі монопольні прояви не набули значного масштабу і не мали значного впливу на конкуренцію. Така конкуренція називається "недосконалою". На цій стадії нема єдиної монопольної системи, яка охоплювала б весь ринок, але немає і вільної (чистої, досконалої) конкуренції. "Недосконала" конкуренція здатна переростати в монопольну конкуренцію.

Основні ознаки вільної (досконалої) конкуренції:

1. Необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний доступ на ринок та вихід з нього;

  1. Абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;
  2. Повна поінформованість кожного учасника конкуренції (про попит та пропозицію, ціни, норми прибутку тощо);
  3. Абсолютна однорідність однойменних товарів, що виражається, зокрема, у відсутності торгових марок та інших індивідуальних характеристик якості товарів.

Наявність тієї ж торгової марки ставить продавця у привілейоване монопольне становище, а це не є вільний ринок.

Економічні наслідки конкуренції. З одного боку:

  • освоєння передової продукції, яка раніше не вироблялася;
  • виробництво модернізованої продукції;
  • виробництво продукції високої якості;
  • збільшення виробництва при скороченні витрат. З іншого боку:
  • анархія, кризи;
  • розподіл виробничих сил;
  • розшарування суспільства.

Ринок недосконалої конкуренції включає:

  • чисту монополію;
  • монополістичну конкуренцію;
  • олігополію.

Чиста (абсолютна) монополія. Коли одна фірма є єдиним виробником продукту, що до того не має близьких замінників. Цій моделі властиві такі риси:

  • продавець є синонімом фірми, оскільки фірма – одна;
  • продукт, який реалізується, унікальний у тому розумінні, що немає його близьких замінників;
  • монополіст має ринкову владу, контролює ціни, поставки на ринок;
  • на шляху входження у ринок монополіста встановлюються нездоланні бар´єри для конкурента – як природні, так і штучні.

Природні монополії – це електричні та газові компанії, підприємства водопостачання, лінії зв´язку та транспортні підприємства. Вони діють під суворим державним контролем або є власністю держави.

Штучні монопольні бар´єри – патенти та ліцензії, які надають деяким фірмам виняткового права функціонувати на даному ринку.

Монополістична конкуренція – велика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію. В умовах чистої конкуренції фірми виробляють стандартизовану чи однорідну продукцію, при монополістичній – диференційовану. Це зачіпає якість продукції, завдяки чому у споживача складаються нецінові переваги. Ця риса – головна для цієї моделі ринку. Ще одна риса – відносна легкість входження в ринок. Кожна фірма має монопольну владу над своїм товаром, вона може змінювати ціну. У сучасних ринкових структурах західних країн переважають саме ринки монополістичної конкуренції.

Взагалі, монополія – це протилежність конкуренції. Вона вкрай обмежує можливості конкурентного механізму регулювання ринку. У цих умовах ринкова економіка починає втрачати здатність до саморегулювання, загострюються суперечності виробництва: зростає безробіття, зменшується платоспроможність попиту. Така ситуація, що складається в результаті панування монополій, змушує державу втрутитися в економічне життя з метою обмеження монополій і стимулювання конкуренції.

На основі такого втручання державна економічна політика створила олігополію – своєрідну конкуренцію невеликої кількості виробників (слово "олігополія" означає "небагато продавців"). Виробників небагато, але достатньо для того, щоб включився механізм ринкової конкуренції. І така конкуренція, створена в результаті державного регулювання, отримала назву "розумної" (П.Самуельсон). Така конкуренція характерна для перехідної стадії розвитку ринкової економіки.

Головна особливість олігополії – невелика кількість учасників конкуренції (в межах десяти). Класичні олігополії утворюються 3-5 виробниками. Наприклад, автомобільна промисловість США, де володарює "велика трійка": "Дженерал Моторз", "Форд", "Крайслер".

Виділяють також такі види конкуренції:

  • конкуренція в цінах;
  • у якості;
  • у новизні товару (послуги).

На ринку форми конкурують найчастіше з приводу ціни.

Конкуренція і ціни. Усім відома фірма громадського харчування "Макдональдс". У 2003-20004 рр. компанія "Тако Белл" розв´язала проти конкуруючої "Макдональдс" повномасштабну цінову війну, знизивши ціни на свої "тако" і "буррито" з 90 до 60 центів. Коли обсяг продажів підскочив на 27%, вона знизила ціни ще на 16 з 23-х страв свого меню. Обсяг продажів знову зріс на 19%. У свою чергу "Макдональдс" теж знизив ціни. Тоді всі підприємства зазнали збитків. Подібним шляхом йдуть і українські компанії "Оболонь" і "Сармат".

Таким чином, фірми що конкурують, намагаються підвищити свою ефективність і утримати прибуток в розумних границях шляхом жорсткого контролю за витратами, тому що завдяки більш низьким цінам збільшується кількість клієнтів.