Існують дві основні групи методів конкуренції: цінові та нецінові.
Цінова конкуренція – продаж товарів за більш низькими цінами, ніж у суперників. Це суперництво підприємців за вилучення додаткового прибутку на основі зменшення витрат виробництва та реалізації певної продукції, зниження цін на цю продукцію без зміни її асортименту й якості.
Нецінова конкуренція – передбачає пропозицію товарів більш високої якості, з кращими показниками надійності та терміном служби, з вищою продуктивністю, а також більш широкого асортименту. Особливого значення набувають такі параметри продукції, як екологічність, енергоємність, естетичні показники, її безпечність. Все більшу роль у конкурентній боротьбі відіграє надійність та репутація фірми виробника, її престижність.
Останнім часом нецінова конкуренція, пов´язана з суперництвом за досягнення найбільш високої якості продукції, набула домінуючого значення.
Залежно від обставин фірма може застосовувати будь-які методи конкуренції, якщо їх не заборонено законом, і використовувати будь-яку модель конкурентної поведінки.
Недобросовісна конкуренція. В умовах жорсткої боротьби між товаровиробниками часто застосовуються незадовільні методи, що порушують норми та правила конкуренції, тобто недобросовісна конкуренція. Вона виявляється: у демпінгових цінах – продаж товарів за ціною, нижчою від собівартості, встановленні контролю з діяльністю конкурента, зловживання пануючим становищем на ринку, таємних змовах на торгах, неправдивій інформації та рекламі, що вводить конкурента в оману; недобросовісному копіюванні товарів і продукції конкурентів, порушенні стандартів та умов поставок товарів.
Розрізнюють три типи конкурентної поведінки:
- креативна;
- пристосовницька;
- забезпечувальна (гарантуюча).
Креативний тип – система дій, що складається із заходів, спрямованих на створення яких-небудь нових компонентів ринкових відносин, які забезпечували б перевагу над суперниками (нова продукція, нові форми технології та організації виробництва, нові методи розподілу та збуту, включаючи рекламу).
Пристосовницька конкурентна поведінка полягає в урахуванні інноваційних змін у виробництві та в спробах випередити дії суперників, пов´язаних з модернізацією виробництва. Ця поведінка застосовується у разі, якщо підприємець не впевнений у своїх інноваційних можливостях. Тому він прагне до копіювання досягнень суперника у більш стислі терміни.
Забезпечувальна конкурентна поведінка заснована на прагненні підприємців до збереження та стабілізації на тривалу перспективу досягнутих позицій на ринку за рахунок підвищення якості продукції, зміни асортименту, надання додаткових послуг. Ця поведінка застосовується тоді, коли підприємець не має змоги змінювати виробничу програму.
Розвиток конкуренції в сучасних умовах. Конкуренція – основа ринкової економіки, потужний стимул економічного зростання, покращення якості продукції, прискорення науково-технічного прогресу та зниження витрат виробництва і цін.
Спонукаючи підприємства знижувати свої виробничі затрати, приводячи до ліквідації збиткових підприємств, конкуренція сприяє інтенсифікації, підвищенню ефективності суспільного виробництва. Орієнтуючи виробника на потреби ринку, конкуренція створює можливості найбільш широкого вибору товарів і послуг, найбільш повного задоволення виробничих запасів.
Створення конкуренції товаровиробників – найважливіша умова переходу до ефективної ринкової економіки.
Найбільш важлива галузь суперництва виробників – ринки збуту та споживання. Поряд з боротьбою за ринки збуту зростає конкуренція за ринки сировини, трудові ресурси, капітал, право використання науково-технічних відкриттів. Особливо загострилася конкуренція в галузі трудових ресурсів та науково-технічних нововведень. Це пов´язано з наукоємністю виробництва, що значно зросла, вимогами подальшої його інновації.
Національні системи освіти розвинених країн не можуть задовольнити повною мірою зростаючі потреби фірм у висококваліфікованих кадрах. Для вирішення цієї проблеми компанії звертаються до різних способів – від створення власних вищих навчальних закладів (особливо в Японії) до переманювання кадрів з інших компаній або інших країн.
Панування монополій не тільки обмежило свободу конкуренції, а й зробило жорсткішим її характер. За останні десятиліття значні технологічні зрушення у виробництві зменшили переваги великого виробництва, а рентабельність дрібного підприємництва зросла за рахунок його гнучкості та пристосованості до змінюваного ринку. У результаті цього на світовому капіталістичному ринку суперництво між великими монополіями сусідує з боротьбою середніх та дрібних фірм.
Зростає роль конкуренції й у інвестиційній діяльності. Тут важливу роль відіграватиме антимонопольна експертиза великих інвестиційних проектів.
Висока якість та швидке оновлення асортименту продукції, що виробляється, стають в умовах ринкової економіки найважливішим фактором конкурентоспроможності підприємств незалежно від форм власності.
Показники конкуренції значною мірою залежать від якості товарів і сервісу. Так, у компанії “Славутич” якість продукції вища ніж у компанії “Сарматів”, але, відповідно, і ціна вища. У “Оболоні” якість таке ж, як і в “Славутича”, але ціни вище за рахунок торгової марки і реклами.
Конкуренція і новинка. На ринку з´являється все більша кількість товарів і послуг. Перспектива отримати прибуток незмінно залучає підприємців, готових ризикнути своїми грошима і часом.
Пріоритет приватного інтересу здатний підштовхнути землевласників до встановлення високих ставок орендної плати, інших підприємців – до випуску неякісної продукції, до обману покупців і т.д. У реальній практиці такі ексцеси виникають часто. Основною перешкодою на шляху несприятливого розвитку подій є конкуренція. Якщо особисті інтереси дають сильну мотивацію учасникам господарських процесів (усе, що вони роблять, використовується винятково для себе, для власної вигоди), то конкуренція спрямовує їхню діяльність у сприятливе для суспільства русло. У ній перемагає той, хто краще задовольняє інтереси споживачів.
У сучасній ринковій економіці зусилля підприємців концентруються не на “цінових війнах” і усуненні конкурентів, а на виявленні споживчих переваг і пошуку можливості для їхнього адекватного задоволення через пропозицію нових товарів і послуг.
Багато залежить від того, який саме критерій використовується. Якщо в суспільстві розподіл здійснюється на основі готовності платити гроші, люди будуть намагатися заробити гроші. Якщо в якості критерію використовується фізична сила, члени такого суспільства будуть займатися культуризмом. Ключова роль конкуренції для функціонування ринкової економіки була узагальнена у XVIII ст. Адамом Смітом у його знаменитому принципі “невидимої руки”: немов невидима рука править світом, змушує підприємців діяти відповідно до деякого “ідеального” плану розвитку економіки. При цьому конкретним механізмом, що змушує підприємців підкорятися вказівкам “невидимої руки”, є саме конкуренція.
Конкурентна боротьба, як і будь-яка інша, ведеться відповідно до визначених стратегій. Джон Грайм провів паралелі між виживанням живих істот у природі і підприємств на ринку, виділивши чотири типи конкурентних стратегій:
- коммутантна (пристосувальна);
- патієнтна (нішева);
- віолентна (силова);
- експлерентна (піонерська).
Силова (віолентна) стратегія характерна для фірм, що діють у сфері великого, стандартного виробництва товарів і послуг. Стратегія силовиків проста: спираючись на гігантську силу, фірма прагне домінувати на ринку, витісняючи конкурентів. Залучає покупця порівняльною дешевизною і добротністю виробів.
Віоленти використовують переваги, створювані широкомасштабними науковими дослідженнями, розвитком збутової мережею і великими рекламними акціями. Такі фірми займають монопольне становище на ринку, тому що багато людей бажають задовольнити свої потреби за рахунок продукції великих фірм і підприємств.
Нішева (патієнтна) стратегія типова для фірм, що стали на шлях вузької спеціалізації – виготовлення особливої, незвичайної продукції для певного кола споживачів. Перевага в тому, що товари патієнтів тією чи іншою мірою незамінні для відповідної групи споживачів. Такі фірми – в основному дрібні і середні – контролюють невелику частину ринку, маленький сегмент, уникаючи конкуренції з великими монополістами, їх називають “хитрі лиси”.
Пристосувальна (коммутантна) стратегія переважає при звичайному бізнесі в невеликих масштабах. Це дрібні неспеціалізовані фірми, що задовольняють незначні (часто короткочасні) потреби конкретного клієнта. Відсутність великих виробничих потужностей, особливих знань у вузькій області, тобто всього, чим сильні віоленти і патієнти, приводить до того, що коммутантам не важливо, чим займатися. Така непомітність відповідає назві, яку присвоїли коммутантам, – “сірі миші”. Переваги таких фірм: легко піддаються різким змінам сфери діяльності (спеціалізації), підвищена гнучкість, здатність пристосуватися до змін митних податків, кон´юнктури ринку. Коммутантна стратегія набула поширення після розпаду Радянського Союзу. Могутні нині підприємства починали як виробничі кооперативи, потім займалися переправкою “іномарок”, торгівлею комп´ютерами і т.д.
Піонерська (експлерентна) стратегія пов´язана зі створенням нових чи радикальних перетворень старих сегментів ринку, причому мова йде про вкрай ризикований (але дуже вигідний у разі успіху) пошук революційних рішень. Головна перевага експлерентів – випередження в часі принципових нововведень, тому їх називають “перші ластівки”. Така фірма прагне до створення нового ринку і отримання вигоди зі спочатку одноособової присутності на ньому, однак можна впевнено стверджувати, що шанси на успіх у неї мінімальні. Експлеренти вірять, що реалізація технічних ідей переверне ринок і в 85 випадках зі 100 закінчують банкрутством, але в 15 випадках домагаються великого технічного і фінансового успіху. В Україні експлерентів мало, але перспективи розвитку цього типу в нашій країні з її науковим потенціалом величезні.
Конкурентна боротьба йде повним ходом у всіх сферах діяльності людини. Можна виділити деякі фактори, що впливають на темпи розвитку конкуренції:
- розмір ринку – чим більше, тим сильніші конкуренти;
- темпи росту ринку – швидкий ріст полегшує проникнення на ринок;
- потужності – зайві потужності приводять до спаду цін;
- перешкоди для входу чи виходу з ринку – бар´єри захищають позицію підприємства, їхня відсутність робить ринки уразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків;
- ціна;
- рівень стандартизації товарів – покупці мають перевагу, тому що їм легко переключитися з одного товару на інший;
- вимоги до розмірів необхідних капіталовкладень – тверді вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар´єри «входу – виходу»;
- швидке відновлення асортименту продукції.
Конкуренція проходить сьогодні з небаченою раніше масштабністю, динамізмом, гостротою і такими особливостями:
1. Масштабність конкуренції обумовлена збільшенням чисельності суперників на ринку, у яких з´явилися умови для діяльності в результаті роздержавлення і приватизації власності, розвитку підприємництва, доступності закордонних ринків, відкриття кордонів для іноземних товарів, лібералізація економіки.
2. Загострення конкуренції викликане тим, що поряд з монополіями, гігантськими корпораціями, акціонерними товариствами в боротьбу за ринки і покупців вступає велика кількість агресивних малих підприємств.
3. Відбувається швидке відновлення форм і методів конкуренції, посилюється потік нових конкурентоздатних товарів, зростає значення нецінової конкуренції, з´являються нові ринки, загострюється суперництво за зниження витрат на виробництво і просування товарів до покупця, максимізацію прибутку, підвищення якості, надійності, сервісу пропонованих товарів.
4. Ключовим фактором конкурентної боротьби сьогодні стає новизна, використання досягнень НТП, впровадження інновацій в усі сфери виробництва і просування продукції до покупця, задоволення вимог споживача до інтелектуальності виробів. Прискорення технічного і технологічного прогресу зменшує терміни реалізації комерційних ідей і веде до скорочення витрат, здешевлення товарів і зменшення їх життєвого циклу.
Значний вплив на конкурентну боротьбу здійснюють нецінові фактори, такі як якість, надійність, сервіс, дизайн, жорсткість державних заходів регулювання конкуренції, нові засоби комунікації, глобалізація й інтеграція ринків.