Вибори — один з найдавньїших інститутів конституційного права, який широко використовувся у Стародавній Греції, Римі, а згодом у XVI—XIX ст.
У широкому розумінні — це техніка голосування, яка використовується в галузі публічного і приватного права для визначення, хто буде обраний до складу відповідних державних органів або буде заміщати певну посаду.
У вузькому розумінні — це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади.
Що стосується конституційного права, то вибори є інститутом цієї галузі права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, селищних та місцевих голів, а також Президента України.
Отже, конституційно-правовий інститут виборів — це сукупність норм цієї галузі, які регулюють процес обрання кандидатів у представницькі органи і на виборні посади.
Вибори за конституційним правом можна класифікувати залежно:
- від територіальних меж їх проведення на:
— загальнонаціональні;
— регіональні.
- Від виду органу або посадової особи на:
— парламентські;
— президентські;
— муніципальні;
— вибори судців.
- Від способу волевиявлення виборців на:
— прямі вибори, які передбачають безпосередній тип го-
-207-
лосування, тобто безпосереднє вираження виборцем власного ставлення до висунутих кандидатур;
— непрямі вибори, за яких між виборцями і кандидатами існує проміжна ланка, що опосередковує волю виборців.
У свою чергу непрямі вибори поділяються на два види:
— побічні (непрямі) вибори, за яких виборці шляхом голосування формують колегію виборців, яка збирається один раз, щоб визначити особу або осіб, які будуть заступати виборні посади.
Найпоширеніший цей вид виборів у США.
У процесі їх організації і проведення розрізняють такі етапи: фінансування кандидатів; проведення попередніх виборів (праймеріс), що збираються в одному зі штатів, а згодом — у конвентах політичних партій штатів, на їх з’їздах, на яких обираються виборщики; голосування виборщиків щодо відповідного кандидата;
— багатоступеневі вибори, при проведенні яких виразником волі виборців виступає постійно діючий представницький орган або одна з його палат, до компетенції яких входить обрання іншого органу або посадової особи. Цей вид виборів застосовувався в СРСР з 1924 по 1936 рр.
До предмета правового регулювання конституційно-правового інституту виборів Конституція України і відповідні закони відносять такі основні принципи виборного права: вимоги, які пред’являються до виборців і кандидатів на виборні посади; порядок формування і діяльності органів, які безпосередньо організовують і проводять вибори; статус суб’єктів виборчого процесу — громадян та політичних партій, блоків партій; процедура виборчої компанії і голосування; порядок визначення результатів виборів; способи оскарження порушень у ході виборчої кампанії і голосування та опротестування виборів; види юридичної відповідальності за порушення виборчого закону.
Багато з перелічених принципів закріплюються і регулюються на конституційному рівні, у розділах, присвячених правам і свободам громадян (ст. 38 Конституції України), в окремих статтях розділу III Основного Закону “Вибори. Референдум” (статті 69, 70 та 71), у відповідних статтях, присвячених виборам до вищих представницьких органів держави (ст. 76), виборам Президента України (ст. 103), органів місцевого самоврядування (ст. 143).
-208-
Участь у виборах — це політичне право (ст. 38 Конституції), але у колишньому СРСР та УРСР це був обов’язок.
Законодавча регламентація виборів здійснюється або через органічний закон (ч. 20 ст. 92 Конституції України), або в деяких країнах через саму Конституцію (Киргизстан).
У ст. 71 Конституції України, а також у законах про вибори закріплено принципи виборчого права — керівні ідеї, які покладені в основу регламентації цього конституційно-правового інституту.
Загальність виборчого права — можливість брати участь у виборах усім громадянам, крім осіб, які не досягли виборчого віку та недієздатних.
Рівність — виборці мають однакову кількість голосів, тобто однакову питому вагу при розподілі мандатів.
Вільний характер виборів — відсутність будь-якого впливу на волевиявлення виборців, а також додержання таємниці голосування.
Конституція і закони про вибори визначають вимоги до суб’єктів виборчого процесу — виборців і кандидатів.
Що стосується виборців, які мають активне виборче право, то це вимоги до віку, громадянства, осудності, включених до списку виборців. Щодо віку, то виборці на день виборів повинні досягти вісімнадцяти років.
Право обирати мають лише громадяни України (активне виборче право).
Щодо пасивного права такими вимогами є: загальні вимоги — вік, громадянство, термін проживання в Україні, осудність, а також спеціальні вимоги, якщо їх пред’являють до кандидатів на виборні посади.
До загальних вимог до кандидатів у народні депутати України належать такі: відповідно до Конституції України народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років (ст. 76 Конституції).
Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
Депутатами місцевих рад, сільськими, селищними та місцевими головами можуть бути громадяни України, які
-209-
на день виборів досягли вісімнадцяти років і мають право
голосу.
Спеціальними вимогами до кандидатів у представницькі органи і на посаду Президента України є необранність та несумісність.
Необранність — це виключення або обмеження можливості балотуватися в якості кандидата. При цьому виділяють абсолютну необранність — неможливість балотуватися у всіх виборчих округах і відносну, коли не можна балотуватися у певних виборчих округах.
Принцип несумісності полягає у забороні особам, які обрані шляхом виборів, обіймати певні посади і працювати на постійній основі на інших посадах. Цей принцип випливає з необхідності здійснення принципу поділу влади та забезпечення рівних можливостей для участі кандидатів у виборчому процесі.
Як правило, виборчий процес, тобто сукупність певних стадій, пов’язаних з організацією і проведенням виборів, включає такі стадії:
І — прийняття відповідним органом або посадовою особою рішення про проведення виборів;
П — утворення виборчих округів. Згідно з законодавством України залежно від кількості осіб, які обираються, розрізняють одномандатні і багатомандатні округи.
Залежно від територіальних кордонів розрізняють загальнодержавні і територіальні округи. Кількість мандатів залежить від кількості виборців (Латвія), чисельності населення (Болгарія), кількості виборців, які взяли участь в останніх виборах (Чехія);
III — складання списків виборців — компетенція муніципальної влади;
IV — висування кандидатів;
V — реєстрація кандидатів;
VI — агітація і пропаганда за висунутих кандидатів;
VII — фінансове забезпечення виборчої кампанії;
VIII — головування;
IX — визначення результатів, яке залежить від виду виборчих систем.
В сучасному світі існують три різновиди виборчих систем, які різняться порядоком визначення результатів голосування:
-210-
— мажоритарна виборча система (французька модель, в основі якої лежить принцип абсолютної більшості, — 50% +; англійська модель відносної більшості — менш як 50% та кваліфікаційна більшість — 2/3 голосів виборців, поданих за кандидатів (Азербайджан);
— пропорційна система, згідно з якою обраними вважаються представники партії, які подолали так звану виборчу квоту (як правило, від 5 до 6%);
— змішана пропорційно-мажоритарна система, відповідно до якої мандати розподіляються за принципом 50 х 50 відносно депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою, і депутатів, обраних за списком партії, яка подолала виборчу квоту в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.
Протягом існування України як незалежної держави згадані виборчі системи, крім пропорційної, були застосовані при формуванні Верховної Ради України. Так, до 1997 р. існувала мажоритарна система виборів народних депутатів.
Згідно з Законом України “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997 р. була запроваджена змішана пропорційно-мажоритарна виборча система.
Особливості цього Закону:
— з 450 депутатів, які обиралися до Верховної Ради України, 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва;
— участь громадян у виборах була визнана добровільною. При цьому вважалося, що виборці, які не брали участі у
голосуванні на виборах, підтримують волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні;
— право висування кандидатів у депутати належала громадянам України і реалізувалася політичними партіями, виборчими блоками партій та безпосередньо громадянами шляхом самовисування (необхідно було зібрати 900 підписів виборців), а також зборами громадян і трудовими колективами;
— одна і та сама особа могла бути включена лише до одного списку кандидатів у депутати від політичної партії, ви-
-211-
борчого блоку партій та одночасно висунута лише в одному одномандатному виборчому окрузі.
Багато з цих положень Закону було визнано Конституційним Судом України неконституційними.
Так, положення закону згідно з яким “виборці, які не брали участь у голосуванні на виборах підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у голосуванні на виборах”, було визнано Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)1.
Врахувавши це, Верховна Рада України 18 жовтня 2001 р. прийняла новий Закон України “Про вибори народних депутатів України”. Закон зберігає змішану пропорційно-мажоритарну систему.
Відповідно до Закону народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Кількісний склад Верховної Ради України визначається Конституцією України.
Вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою:
1) 225 депутатів обираються за пропорційною системою у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій;
2) 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.
Підтверджується, що участь громадян України у виборах депутатів є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.
Право голосу на виборах депутатів (право обирати депутатів) мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років.
Закон дає перелік документів, які підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвід-
1 Див.: Рішення Конституційного Суду України у справі про вибори народних депутатів України від 26 лютого 1998 р. № 1-рп/98. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 1997—2001. — Кн. 1. — С. 123— 135.
-212-
чення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; військовий квиток для військовослужбовців строкової служби.
Передбачається, що громадяни України, які мають право голосу, можуть брати учать у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у передвиборній агітації, спостереженні за проведенням виборів депутатів та інших заходах у порядку, визначеному цим та іншими законами України.
Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняються. Не допускаються обмеження участі громадян у виборчому процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією України та Законом.
Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.
Громадянин України, який проживає або перебуває в період підготовки і проведення виборів за межами України на законних підставах, має право голосу на виборах депутатів.
Закон розкриває зміст основних принципів виборчого права.
Так, вибори депутатів є рівними, тобто громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. При цьому кожний виборець на виборах депутатів має один голос у багатомандатному окрузі та один голос — в одномандатному окрузі. Виборець може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці.
Вибори депутатів є прямими. Громадяни України безпосередньо обирають депутатів шляхом голосування за кандидатів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку), та за кандидатів у депутати в одномандатних округах.
Відповідно до Закону вибори депутатів є вільними. Виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших Дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється.
-213-
Голосування на виборах депутатів є таємним. Контроль за волевиявленням виборців забороняється. Кожний виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється.
Закон закріплює принцип пасивного виборчого права, тобто право бути обраним.
Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.
Проживання в Україні за цим Законом означає проживання на території, яка включає: територію в межах державного кордону України, морські судна, що перебувають у плаванні під Державним прапором України, а також перебування громадян України у встановленому законодавством порядку у відрядженні за межами України, в дипломатичних та інших офіційних представництвах і консульських установах України, міжнародних організаціях та їх органах, на полярних станціях України, а так само перебування громадян України за її межами відповідно до чинних міжнародних договорів України.
Не може бути включений до виборчого списку, висунутий в одномандатному окрузі і обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
Визначаються також суб’єкти висування кандидатів у депутати, тобто громадяни України, яким надано активне виборче право.
Право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які досягли вісімнадцяти років і мають право голосу. Це право вони реалізують через партії (блоки) або шляхом сомовисування у порядку, встановленому Законом.
Визначається також зміст виборчого процесу, його засади та стадії.
Виборчий процес — це здійснення суб’єктами, визначеними Законом, виборчих процедур, передбачених ним.
До суб’єктів виборчого процесу належать: виборці; виборчі комісії; кандидати у депутати, зареєстровані у порядку, встановленому законом; партії (блоки), які висунули кандидатів у депутати; органи державної влади та органи
-214-
місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом, та офіційні спостерігачі від партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу, від кандидатів у депутати, зареєстрованих в одномандатних округах, від іноземних держав і міжнародних організацій.
Виборчий процес здійснюється на засадах:
політичного плюралізму (багатопартійності); гласності і відкритості виборчого процесу; рівності прав партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу; рівності всіх кандидатів у депутати; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації; неупередженості до партій (блоків), кандидатів у депутати з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та керівників підприємств, установ і організацій.
Початок виборчого процесу оголошує Центральна виборча комісія відповідно до строків, визначених Конституцією України та Законом.
Виборчий процес включає такі етапи:
— складання списків виборців;
— утворення одномандатних округів;
— утворення виборчих комісій;
— висування та реєстрація кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків) багатомандатного округу, та кандидатів у депутати в одномандатних округах;
— проведення передвиборної агітації;
— голосування;
— підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів депутатів;
— реєстрація обраних депутатів.
Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.
У Законі також визначаються види виборів депутатів, порядок і строки їх призначення. Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними та проміжними.
Червові вибори депутатів проводяться у зв’язку з закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення.
-215-
Позачергові вибори депутатів призначає Президент України в порядку, встановленому Конституцією України.
Повторні вибори депутата призначає в одномандатному окрузі Центральна виборча комісія у порядку, встановленому цим Законом, у разі визнання виборів депутатів у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка відмовилася від депутатського мандата.
Проміжні вибори депутата призначає в одномандатному окрузі Центральна виборча комісієя в порядку, встановленому цим Законом, у разі вибуття депутата, обраного в цьому окрузі.
Чергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю березня четвертого року повноважень Верховної Ради України.
Початок виборчого процесу чергових виборів депутатів Центральна виборча комісія оголошує за 90 днів до дня виборів.
Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.
Повторні вибори депутата відбуваються в одномандатному окрузі в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Центральною виборчою комісією рішення про їх призначення. Рішення про призначення повторних виборів депутатів приймає Центральна виборча комісія не пізніш як у тридцятиденний строк з дня дострокового припинення повноважень депутата, обраного в цьому окрузі.
Початок виборчого процесу повторних та проміжних виборів депутата в одномандатному окрузі оголошує Центральна виборча комісія не пізніше наступного дня після опублікування рішення про їх призначення.
Повторні та проміжні вибори депутата в одномандатному окрузі протягом одного року до дня проведення чергових виборів не проводяться.
У Законі встановлено порядок висування та реєстрації кандидатів у депутати.
Кандидатів у депутати може висувати партія, що зареєстрована не пізніше як за рік до дня виборів, виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніше як за рік до дня виборів.
-216-
Висунутих кандидатів реєструє Центральна виборча комісія.
Громадяни України можуть самовисуватися кандидатом у депутати у відповідному одномандатному окрузі. Таких кандидатів реєструють відповідні окружні виборчі комісії.
Для реєстрації кандидатів у депутати передбачена грошова застава: для партій — у розмірі п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, для кандидатів-самовисуванців — у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обраними депутатами від політичних партій (блоків партій) вважаються ті кандидати, які отримали більше 4 % голосів виборців.
В одномандатних округах обраними вважаються кандидати у депутати, які одержали більшість голосів виборців, які взяли участь в голосуванні, відносно інших кандидатів, що балотувалися у відповідному виборчому окрузі.
На відміну від Закону’України “Про вибори народних депутатів України”, який закріплює змішану пропорційно-мажоритарну систему, законодавство про місцеві вибори та вибори Президента України встановлює лише мажоритарну систему виборів.
При цьому на основі Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, місцевих голів” від 14 січня 1998 р. вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, районної у місті ради проводяться за цією системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідного села, селища, міста, району в місті.
За цією самою схемою обирається сільський, селищний, міський голова.
Виникає питання, чи може голова також бути обраний до представницького органу місцевого самоврядування або обраний народним депутатом України.
Конституційний Суд України визнав, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою відповідної териториальної громади з представницьким мандатом.
Громадянину України надано право вільно бути обраним до будь-якого органу державної влади, до органу місцевого самоврядування, а також бути обраним сільським, селищним, місцевим головою, але реалізувати набутий предсталі? –
ницький мандат громадянин може тільки в одному з цих органів чи на посаді сільського, селищного, міського голови1.
На регіональному рівні місцеві вибори мають свою специфіку. Вибори депутатів районної ради проводяться за мажоритарною виборчою системою відносної більшості у багатомандатних виборчих округах, межі яких збігаються з межами відповідних сіл, селищ, міст районного значення, які є адміністративно-територіальними одиницями, що входять .] до складу відповідного району. і
У свою чергу вибори депутатів обласної ради проводять- •] ся за мажоритарною виборчою системою відносної більшості ‘ у багатомандатних виборчих округах, межі яких збігаються ‘ з межами районів та міст обласного значення, що входять до ; складу цієї області.
Згадані відмінності щодо виборчих округів безпосередньо ; впливають і на порядок визначення кількості депутатів, які ! обираються у відповідні ради.
Рішення про загальний склад (кількість депутатських мандатів) місцевої ради, що має обиратися, приймає відповідна рада поточного скликання. У разі коли рада поточного скликання у цей строк не визначиться щодо загального складу ради, яка має обиратися, загальний склад відповідної ради дорівнює мінімальній межі, встановленій Законом.
Загальний склад сільської, селищної, міської, районної у місті ради має становити в адміністративно-територіальних одиницях з чисельністю населення:
до 3 тисяч — від 15 до 25 депутатів;
до 5 тисяч — від 20 до ЗО депутатів;
до 20 тисяч — від 25 до 35 депутатів;
до 50 тисяч — від ЗО до 45 депутатів;
до 100 тисяч — від 35 до 50 депутатів;
до 250 тисяч — від 40 до 60 депутатів;
до 500 тисяч — від 50 до 75 депутатів;
до 1 мільйона — від 60 до 90 депутатів;
понад 1 мільйон — від 75 до 120 депутатів.
1 Див.: Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. М°7-рп 199 у справі про сумісництво посад народного депутата України і міського голови. Конституційний Суд України. Рішення. Висновки. 1997— 2001. — Кн. 1. — С. 440—446.
Загальний склад районної ради визначається з урахуванням кількості територіальних громад адміністративно-територіальних одиниць, що входять до складу району. Територіальні громади в межах району повинні мати в районній раді рівну кількість депутатських мандатів. Прц цьому за наявності у районі до 10 (включно) територіальних громад кожна територіальна громада має бути представлена в районній раді не менш як 4 депутатами, від 11 до ЗО (включно) — 3 депутатами, понад ЗО — 2 депутатами. Загальний склад районної ради не повинен перевищувати 120 депутатів.
Загальний склад обласної ради визначається з урахуванням кількості районів, міст обласного значення, що входять до складу області. Райони, міста обласного значення повинні мати в обласній раді рівну кількість депутатських мандатів. При цьому за наявності в області до 15 (включно) районів, міст обласного значення кожний район, місто обласного значення має бути представлено в обласній раді не менш як 4 депутатами, від 16 до ЗО (включно) — 3 депутатами, понад ЗО — 2 депутатами. При цьому загальний склад обласної ради не повинен перевищувати 200 депутатів.
Участь у місцевих виборах є особистою справою кожного громадянина України. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у місцевих виборах.
Право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося вісімнадцять років і які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах.
Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни України, яких визнано судом недієздатними. Здійснення виборчого права призупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, — на час перебування у цих місцях.
Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який має право голосу і на день виборів йому виповнилося вісімнадцять років.
Громадянин України одночасно може балотуватися кандидатом у депутати лише однієї ради або кандидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського голови. Згід-
-219-
но з ч. 5 ст. 6 Закону Громадянин України може бути депутатом лише однієї ради.
Проте, це не відповідає рішенню Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови) №7-рп199. Положення згаданого закону мало б бути приведено у відповідність з цим рішенням
Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, а також сільським, селищним, міським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.
Особи, які обіймають посади, що відповідно до закону є несумісними зі статусом депутата ради, сільського, селищного, міського голови, зобов’язані в разі їх обрання залишити посаду (припинити діяльність), яка є несумісною зі статусом депутата, сільського, селищного, міського голови, та у передбачених законом випадках припинити будь-яку підприємницьку діяльність.
Право висування кандидатів у депутати місцевих рад та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам України, які мають право голосу, і реалізується ними як безпосередньо шляхом самовисування, висування на зборах виборців за місцем їх проживання, трудової діяльності (зборах трудових колективів) або навчання, так і через місцеві осередки політичних партій, виборчі об’єднання місцевих осередків політичних партій — блоки (далі — блоки), громадські організації, що легалізовані відповідно до чинного законодавства України.
Вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість тих депутатів і голів, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної
одиниці.
Рішення про проведення чергових і позачергових виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає Верховна Рада України.
Рішення про проведення повторних виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів приймає відповідна територіальна виборча комісія.
-220-
Рішення про проведення виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів замість тих, які вибули, приймають відповідні ради.
Рішення про проведення виборів депутатів місцевої ради, сільського, селищного, міського голови у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці приймають органи, визначені законом.
Обраними по одномандатному виборчому округу вважаються кандидати у депутати на посаду сільського, селищного, міського голови, які одержали найбільшу, порівняно з іншими кандидатами, кількість голосів.
Обраними по багатомандатному виборчому округу вважаються ті кандидати, які на виборах одержали більшу, порівняно з іншими кандидатами, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. При цьому загальна кількість обраних кандидатів не може перевищувати кількості встановлених депутатських мандатів по даному виборчому округу.
На відміну від порядку створення виборчих округів при виборах депутатів місцевих рад та голів сіл, селищ і міст кількість округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлює Центральна виборча комісія, враховуючи їх адміністративно-територіальний устрій та кількість населення. Територіальний виборчий округ включає один або кілька районів, міст, районів у містах або їх частини.
У свою чергу за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад утворюються окружні виборчі комісії.
В одномандатних виборчих округах кандидати у депутати висуваються на зборах (конференціях) обласних, республіканських, в Автономній Республіці Крим, міських у містах Києві і Севастополі осередків політичних партій, виборчих блоків партій, що висунули списки кандидатів у депутати, зареєстровані Центральною виборчою комісією. При цьому вони можуть висунути лише одного кандидата в депутати в кожному окрузі. В одномандатних округах право висувати кандидатів належить виборцям шляхом самовисування.
Свої особливості має Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. Відповідно до цього закону вибори Президента проводяться за мажоритарною виборчою системою абсолютної більшості.
-221-
Право висувати претендента на кандидата у Президенти України мають політичні партії, їх виборчі блоки, а також через збори виборців, у тому числі шляхом самовисування.
Призначає вибори Верховна Рада України (ч. 7 ст. 85 Конституції, ст. 9 Закону України “Про вибори Президента
України”).
Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними.
Чергові вибори проводяться в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента. Позачергові вибори проводяться у разі дострокового припинення повноважень Президента України в період 90 днів з дня припинення повноважень. Рішення про проведення таких виборів приймається не пізніше як на п’ятий день після припинення повноважень Президента. Повторні вибори Президента України призначає Верховна Рада України в місячний строк з дня одержання подання Центральної виборчої комісії.
Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає всю територію України. Для проведення виборів територія єдиного загальнодержавного адміністративно-виборчого округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлює Центральна виборча комісія, враховуючи їх адміністративно-територіальний устрій та кількість населення. Територіальний виборчий округ включає один або кілька районів, міст, районів у
містах або їх частин.
Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів забезпечує Центральна виборча комісія, яка є постійно діючим державним органом.
Відповідно до Закону України “Про Центральну виборчу комісію” від 3 листопада 1997 р., Комісія здійснює консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів. Вона очолює систему виборчих комісій, які ут-
-222-
ворюються для підготовки і проведення виборів та всеукраїнських референдумів, спрямовує їх діяльність.
Призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії Верховна Рада України за поданням Президента України. Члени Комісії перед вступом на посаду складають перед Верховною Радою України присягу.
У Законі визначаються повноваження Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів, всеукраїнського референдуму; вона здійснює фінансове забезпечення їх підготовки і проведення. Закон також встановлює правовий статус та повноваження членів Комісії, гарантії забезпечення діяльності Комісії та її членів.
Порядок організації і внутрішньої роботи Комісії визначається також регламентом, який затверджується на засіданні Комісії. Роботу Комісії забезпечує Секретаріат.