З одного боку, система конституційного права як галузі національного права являє собою єдність і послідовність розподілу конституційно-правових норм на певні групи залежно від їх змісту, значення цих норм та характеру політико-пра-вових суспільних відносин, які ними регулюються. З другого боку, як система норм галузі конституційного права вона обумовлена рядом ознак: конституційне право — функціо-
-51-
нальна система, в якій норми взаємопов’язані, логічно взаємоузгоджені і розміщені за певною субординацією.
Системоутворюючими факторами є предмет правового регулювання, метод правового регулювання, рівень розвитку загальнолюдських цінностей у суспільстві, процес сформування демократичної правової держави, єдність і послідовний розподіл норм конституційного права на певні групи залежно від їх змісту, значення та характеру політико-право-вих суспільних відносин, які регулюються. Місце кожної з груп у системі конституційного права залежить від питомої ваги цих правових норм, які охоплюються цією групою, їх значення, а також принципів, на підставі яких будується галузь права. Ці критерії здійснюють перш за все зовнішній вплив на систему конституційного права. У той же час єдність і стабільність системи цих норм забезпечують і зв’язки системоутворення та системозбереження з точки зору внутрішньої системно-функціональної організації конституційного права. Такими системоутворюючими зв’язками є генетичні, субординаційні, координаційні (взаємодії) та управління. На систему конституційного права поширюються й інші закони системоутворення. До них належать: логічний взаємозв’язок, взаємозалежність і побудова елементів системи залежно від їх важливості для людини і держави; структурованість системи як засіб зв’язку елементів в одне ціле і ускладнення системи в міру її розвитку, розширення функціональних зв’язків між ними і наявність головного елемента системи (людина як вища соціальна цінність), який визначає закономірності побудови всієї системи в цілому; відносна самостійність інших елементів системи стосовно головного.
Отже, під системою норм конституційного права розуміється обумовлене системоутворюючими зв’язками і факторами розміщення норм за інститутами, що перебувають у таких взаємозумовлених зв’язках, які дають можливість функціонувати системному утворенню як
єдиному цілому1.
Аналіз теоретичних основ систематики норм конституційного права дозволяє викласти систему цієї галузі національного права виходячи з того, що конституційне право Ук-
1 Див.: Степанюк О. І.. Зазнач, автореферат. — С. 16—17.
-52-
пального права виходячи з того, що конституційне право України покликане служити перш за все вільній від природи людині — головному елементу системи конституційного права як галузі.
Таким чином, система конституційного права України включає:
— конституційні загальні засади конституційного ладу (форма устрою, форма правління, механізм закріплення і здійснення державної влади, принципи верховенства права, територіальної цілісності України, пріоритету загальнялюд-ських цінностей і загальновизнаних принципів міжнародного права тощо);
— правовий статус особи в Україні, права, свободи, обов’язки, гарантії прав і свобод громадян, як вихідні для інших елементів системи;
— права українського народу (народний, національний суверенітет, право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, право на референдум, право виборів представницьких органів державної влади);
— виборче право і референдум (принципи, порядок призначення і проведення);
— основи громадянського суспільства та його взаємовідносини з державою (власність, підприємництво, екологічна безпека, сім’я, освіта, наука і культура, громадські об’єднання, свобода інформації);
— Верховну Раду України (зміст мандата, структура, компетенція, процедура діяльності, законодавчий процес, охорона парламентаризму тощо);
— Президента України (повноваження, умови обрання, компетенція, припинення повноважень);
— систему і організацію виконавчої влади (організація і діяльність Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади);
— систему та організацію судової влади;
— Конституційний Суд України і конституційний процес;
— систему та організацію місцевої самоврядної влади (порядок формування, повноваження, акти).
Разом з розкриттям змісту системи конституційного права України необхідно розглянути питання і про співвідношення системи Конституції і системи конституційного права.
-53-
Конституція інтегрована в конституційне право як частина, тому потрібно виходити з того, що конституційне право як галузь права не можна розглядатися поза Конституцією. Отже, система конституційного права і система Конституції нерозривно пов’язані, єдині у своїй основі, однак ці поняття не можна ототожнювати, кожній з цих систем притаманні характерні специфічні критерії побудови і обсяг.