7.3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства

Центральним спеціалізованим органом державного управління агропромисловим комплексом є Міністерство аграрної політики України.

Правове становище та повноваження Мінагрополітики України визначаються Положенням про Міністерство аграрної політики України, затвердженим Указом Президента України від 7 червня 2000 р. N° 772/2000′. Згідно з цим актом, Міністерство аграрної по­літики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, дер­жавного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, пе­реробки сільськогосподарської продукції.

Цим документом визначені основні повноваження Мінагропо­літики. Останнє відповідно до покладених на нього завдань:

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 23. — Ст. 933.

 

• забезпечує згідно із законодавством здійснення на підпри­ємствах усіх форм власності державного контролю за якістю вироб­люваної ними сільськогосподарської продукції та сировини, їх збе­ріганням і реалізацією, в тому числі під час здійснення експортно-імпортних операцій;
• координує разом із спеціально уповноваженим органом ви­конавчої влади з питань земельних ресурсів проведення земельної реформи, моніторингу земель сільськогосподарського призначення та відновлення їх продуктивної цінності, визначає основні напря­ми державної політики у сфері використання й охорони земель сільськогосподарського призначення;
• здійснює аналіз діяльності, макроекономічне прогнозування й нормативне планування розвитку галузей агропромислового ви­робництва з урахуванням попиту і пропозицій на продовольчі то­вари;
• бере участь у розробленні й здійсненні заходів щодо рефор­мування майнових і земельних відносин у сфері агропромислового виробництва;
• координує діяльність підприємств, пов’язану з проведенням державних випробувань сільськогосподарської техніки та облад­нання, сортів і гібридів сільськогосподарських культур та об’єктів селекції у тваринництві, в межах своїх повноважень контролює якість техніки та обладнання, пально-мастильних матеріалів, за­пасних частин, насіння, племінних (генетичних) ресурсів, органі­зує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, розсадництва, племінної справи у тваринництві;
• забезпечує у межах своїх повноважень проведення моніто­рингу, економічний аналіз рівня й динаміки цін на світовому, віт­чизняному та регіональних ринках продовольства, готує пропозиції щодо цінової політики на ринку продукції галузей агропромисло­вого виробництва, забезпечує створення системи інформування про попит і пропозицію на зазначеному ринку;
• здійснює в межах своєї компетенції державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, пестициди і агро-хімікати, забезпеченням безпечного використання результатів рос­ту рослин;
• розробляє і здійснює заходи щодо розвитку ринкової інфрас­труктури в АПК (аграрні біржі, аукціони худоби, оптової продо­вольчі ринки, обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кредитні спілки, страхові компанії, виставки й ярмарки тощо);
• розробляє пропозиції з охорони й раціонального використан­ня земель сільськогосподарського призначення, підвищення родю­чості ґрунтів, бере участь у розробленні та в установленому поряд­ку затверджує умови експлуатації меліоративних систем у разі при­ватизації майна сільськогосподарських підприємств, які мають у своєму користуванні меліоративні землі;
• забезпечує, відповідно до законодавства, державне управлін­ня племінною справою у тваринництві;
• забезпечує через Державний департамент ветеринарної меди­цини проведення державної політики в галузі ветеринарної меди­цини та здійснення державного ветеринарного контролю,, держав­ного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, а також охорони території України від за­несення збудників карантинних хвороб тварин;
• здійснює організаційне та медичне забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації керівників у навчальних закладах, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України, сприяє кадровому забезпеченню підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;
• організовує і здійснює державний контроль за забезпеченням схоронності матеріальних цінностей та їх використанням, станом і достовірністю ведення бухгалтерського обліку та звітності, додер­жанням вимог законодавства про боротьбу з корупцією на підпри­ємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управ­ління Міністерства аграрної політики України;
• виконує інші функції, що випливають з покладених на ньо­го завдань.

Рішення Міністерства аграрної політики України, прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання цен­тральними й місцевими органами виконавчої влади, органами міс­цевого самоврядування, підприємствами та організаціями, неза­лежно від форми власності, а також громадянами.

Міністр аграрної політики України несе персональну відпові­дальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів Ук­раїни за стан справ у галузях агропромислового виробництва.

До складу Мінагрополітики входять структурні підрозділи: Уп­равління по обслуговуванню роботи Міністра; Департамент кадро­вої політики, аграрної освіти та науки; Департамент організаційної роботи; Юридичне управління; Управління реформування управ­ління АПК та соціально-трудових відносин; Департамент стратегії розвитку аграрної економіки; Департамент фінансово-кредитної та податкової політики; Департамент міжнародної інтеграції, інвести­ційної політики та розвитку аграрного бізнесу; Управління органі­зації та методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності; Управління ревізії і контролю; Департамент ринків продукції рос­линництва та розвитку насінництва; Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією; Го­ловна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподар­ської продукції (відділ); Департамент розвитку соціальної інфрас­труктури сільської місцевості; Департамент науково-технічної полі­тики; Державна інспекцію по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів; Відділ охоро­ни праці, пожежної безпеки та безпеки дорожнього руху; Департа­мент реформування сільського господарства; Положення про Де­партамент розвитку підприємництва та інфраструктури сільсько­господарських ринків; Управління державною власністю та прива­тизації.

На основі Положення про Міністерство аграрної політики Ук­раїни розробляються відповідні положення про обласні та районні управління сільського господарства і продовольства.

Правомочності Головного обласного управління міністерства аг­рарної політики визначені Типовим положенням про Головне уп­равління сільського господарства і продовольства обласної, управ­ління сільського господарства і продовольства Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. №1546′. Головне управ­ління сільського господарства і продовольства є структурним під­розділом обласної, Севастопольської міської державної адміністра­ції, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадмініс­трації і Мінагрополітики.

Свою управлінську діяльність управління здійснює відповідно до завдань та компетенції, визначених Типовим положенням. Най­важливішими серед них слід визнати повноваження щодо його участі у формуванні та реалізації державної аграрної політики, ор­ганізації розроблення і здійснення заходів щодо гарантування про­довольчої безпеки держави; розробленні та здійсненні заходів що­до державної підтримки й захисту товаровиробників, сприяння де­монополізації виробництва й розвитку конкуренції в агропромис­ловому комплексі, формування ринкової інфраструктури, створен­ня сприятливих економічних, матеріально-технічних і соціальних умов для прискореного розвитку реформованих господарств; учас­ті у формуванні та реалізації соціальної політики на селі; забезпе­чення рівних умов для розвитку всіх форм власності та господарю­вання в галузях агропромислового виробництва; організації роботи з питань насінництва й розсадництва, сортовипробування і захис­ту рослин, племінної справи, з питань наукового й кадрового за­безпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці й техніки безпеки.

Обласне управління готує пропозиції до проектів програм соці­ально-економічного розвитку відповідної території та до проектів місцевого бюджету; складає місцеві баланси забезпечення сільської місцевості трудовими, сировинними, продовольчими, матеріально-технічними й енергетичними ресурсами.

До його компетенції належить сприяння формуванню інфрас­труктури аграрного ринку та розвитку підприємництва в галузях аг­ропромислового виробництва; забезпечення державної підтримки підприємництва в сільській місцевості, зокрема селянських (фермер­ських) господарств та особистих підсобних господарств; узагальнен­ня практики реформування сільського господарства, внесення про­позицій з цих питань до Мінагрополітики й розроблення заходів та рекомендацій з питань реформування сільського господарства.

В межах повноважень воно приділяє увагу забезпеченню додер­жання підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності вимог законодавства з охорони праці, нагляду за техніч­ним станом машин та обладнання пожежної безпеки, безпекою до­рожнього руху; додержання законодавства про охорону навколиш­нього природного середовища й раціональне використання при­родних ресурсів.

Обласне управління сільського господарства і продовольства здійснює планування, організацію, ведення лісового господарства й використання лісових ресурсів у галузях агропромислового ви­робництва.

Його важливим повноваження є здійснення аналізу стану ціно­вої політики і подання Мінагрополітики пропозицій щодо її про­ведення з метою забезпечення цінового паритету на сільськогоспо­дарську продукцію, і щодо зміни в установленому порядку умов оподаткування, кредитування, державної підтримки суб’єктів гос­подарювання всіх форм власності агропромислового виробництва.

У процесі своєї діяльності обласне управління взаємодіє з інши­ми підрозділами обласної (міської) державної адміністрації, пред­ставницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також із підприємствами, установами, організаціями, об’єднання­ми громадян.

Правомочності управління (відділу) сільського господарства і продовольства районної державної адміністрації визначені Типо­вим положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1546^і.

Органом державного управління землями сільськогосподар­ського призначення, які є головним засобом виробництва в сіль­ському господарстві, є Державний комітет України по земельних ре­сурсах (Держкомзем). Він є центральним органом виконавчої вла­ди, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Мі­ністрів України через Міністра екології та природних ресурсів Ук­раїни. Правове становище і компетенція Держкомзему визначені Положенням про Державний комітет України по земельних ресур­сах, затвердженим Указом Президента України від 14 серпня 2000 р. № 970/2000².

Держкомзем України узагальнює практику застосування законо­давства з питань, що належать до його компетенції, розробляє про­позиції щодо його вдосконалення і в установленому порядку вно­сить їх на розгляд Президентові України і Кабінету Міністрів Укра­їни. У межах своїх повноважень він організує виконання актів зако­нодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Держкомзем бере участь у підготовці пропозицій щодо форму­вання державної політики у сфері регулювання земельних відно­син, використання, охорони та моніторингу земель, впровадження державного земельного кадастру та забезпечення реалізації цієї по­літики; координує проведення земельної реформи в Україні; здій­снює державний контроль за використанням та охороною земель; здійснює реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, веде Державний ре­єстр прав на землю та нерухоме майно, організує в установленому законодавством порядку в єдиній системі державних органів зе­мельних ресурсів надання громадянам і юридичним особам додат­кових платних послуг у сфері землеустрою та використання даних державного земельного кадастру за переліком, що визначається Ка­бінетом Міністрів України; розробляє та бере участь у реалізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулюван­ня земельних відносин, раціонального використання, охорони та моніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів, ведення дер­жавного земельного кадастру.

Відповідно до покладених завдань Держкомзем здійснює в ме­жах своїх повноважень державний контроль за додержанням зе­мельного законодавства, зокрема встановленого порядку вилучен­ня й надання земельних ділянок, режиму їх використання, відпо­відно до їх цільового призначення та умов надання їх власниками і землекористувачами.

Держкомзем має право організовувати та забезпечувати про­ведення робіт з грошової, в тому числі експертної, оцінки зе­мель, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та поряд­ку проведення таких робіт; забезпечувати розроблення та здій­снення організаційних, економічних, екологічних та інших захо­дів, спрямованих на раціональне використання земель, їх захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель, забезпе­чення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреа­ційного та історико-культурного призначення; бере участь у роз­робленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, кре­дитних відносин і вдосконалення системи оподаткування; готує разом з іншими центральними органами виконавчої влади про­позиції щодо вдосконалення захисту права власності на землю та права користування нею; бере участь у формуванні інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебу­дови економіки.

На місцях контроль за використанням земель у системі Дер­жкомзему покладено на обласні, Київське і Севастопольське місь­кі головні управління земельних ресурсів та районні відділи зе­мельних ресурсів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 200 “Про затвердження типових положень про територіальні органи земельних ресурсів”.