14.7. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів

З точки зору наслідків, викликаних припиненням юридичної особи, розрізняють дві форми цього припинення: 1) реорганізацію; 2) ліквідацію.

Реорганізація кооперативу — це форма його припинення як юридичної особи з переходом його справ (прав і обов’язків) та майна в порядку правонаступництва до інших осіб. Реорганізація кооперативу не означає припинення тієї діяльності, для здійснен­ня якої він був створений. Не ліквідується і його майно. Але суб’єктом прав на майно і суб’єктом відповідної діяльності, а також пов’язаних з нею обов’язків стає правонаступник — інший коопе­ратив як юридична особа.

Організаційними формами реорганізації можуть бути: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Останні можна поді­лити на 2 групи:

• за яких кооператив припиняється як юридична особа (злит­тя, поділ, перетворення);
• за яких кооператив як юридична особа зберігається (приєд­нання, виділення).

Реорганізація кооперативу здійснюється за рішенням загальних зборів його членів. Інколи реорганізація кооперативу у формі його поділу або виділення з його складу однієї або кількох юридичних осіб провадиться за рішенням суду.

Злиття як форма реорганізації має місце тоді, коли два або біль­ше кооперативів об’єднуються в один новий, вони припиняють своє існування. При цьому до новоствореного кооперативу перехо­дять усі права та обов’язки кооперативів, які злилися. Кооператив може бути утворений таким шляхом тільки тоді, коли зливаються 2 чи більше кооперативів. Не треба плутати злиття зі вступом у чле­ни іншого кооперативу. Наприклад, виробничий кооператив стає членом обслуговуючого кооперативу. Але він продовжує існувати як самостійна юридична особа, користуючись певними правами та виконуючи обов’язки як член обслуговуючого кооперативу.

Злиття кооперативів провадиться на основі рішення загальних зборів кожного з кооперативів, які зливаються. На загальних збо­рах (або зборах уповноважених) треба затвердити правочин, на ос­нові якого має відбутися злиття. Правочин повинен бути затвер­джений спочатку загальними зборами (зборами уповноважених) кооперативів, що зливаються.

Правочин про злиття кооперативів є підставою для розробки та затвердження статуту новоствореного кооперативу, в якому обов’язково повинно бути зазначено, що він є правонаступником кооперативів, що злилися, і вказано його нову назву.

Дуже близькою за змістом до злиття є така форма реорганізації, як приєднання, за якої один кооператив входить до складу іншого, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Пра­ва та обов’язки приєднуваного кооперативу переходять до того ко­оперативу, що припиняє своє існування. Кооператив, що приєд­нався, припиняє своє існування.

Злиття та приєднання — схожі форми реорганізації. Рішення про це має бути повідомлено в певний строк всім кредиторам ко­оперативів, що реорганізуються, щоб вони знали, до кого тепер ма­ють право звертати вимоги щодо повернення боргу, а також коо­перативним спілкам або тим об’єднанням, членами яких були ці кооперативи. Однак такі повідомлення доцільніше замінити публі­кацією в пресі, як це робиться в разі ліквідації юридичної особи.

З дня реєстрації статуту всі кооперативи, які злилися або увій­шли до складу іншого кооперативу, вважаються такими, що при­пинили свою діяльність, і всі їх права та обов’язки переходять у ра­зі злиття — до новоствореного внаслідок злиття кооперативу, а у разі приєднання — до існуючого кооперативу, до якого увійшли ін­ші кооперативи.

Поділ означає, що на базі одного кооперативу виникає 2 або більше нових, а цей перший — припиняє своє існування. Майно поділеного і припиненого кооперативу розподіляється між новос-твореними.

3( дня реєстрації статутів новостворених кооперативів, які виник­ли внаслідок поділу певного кооперативу, до них переходять від розділеного кооперативу права та обов’язки згідно з постановою за­гальних зборів. Розподілений кооператив вважається припиненим з моменту державної реєстрації всіх новостворених кооперативів.

Виробничі кооперативи можуть перетворюватися на господар­ські товариства різних видів. Головна відмінність кооперативів від господарських товариств полягає в тому, що в перших обов’язко­вою є трудова участь (виробничі кооперативи) або участь у госпо­дарських операціях (обслуговуючі кооперативи) їхніх членів, а в господарських товариствах — ні. Виробничі кооперативи — це об’єднання осіб, а господарські товариства — коштів (капіталів) різних осіб. Проте, визначивши частку кожного члена кооперативу у вартісному вираженні його майна, можна перетворити його у то­вариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство чи інший вид господарського товариства.

Надзвичайно важливе значення має документальне (юридичне) закріплення реорганізації. Обов’язково повинен бути правочин (якщо має місце злиття чи приєднання), рішення загальних зборів, статути новостворених внаслідок реорганізації кооперативів. Ці до­кументи можна вважати установчими, які необхідно представити для державної реєстрації.

Питання ліквідації сільськогосподарського кооперативу врегу­льовано в Законі “Про сільськогосподарську кооперацію” лише в загальних рисах.

Ліквідація кооперативу зачіпає інтереси не тільки самого коопе­ративу та його членів, але й його партнерів у господарських відно­синах, їх кредиторів та ін., а сільськогосподарських кооперативах ще й інтереси багатьох приватних товаровиробників. Тому підста­ви й процедура припинення діяльності кооперативів мають особ­ливе значення.

Ліквідація кооперативу спричинює припинення його діяльності без переходу прав та обов’язків до інших осіб у порядку правонас-тупництва. Оскільки кооператив є добровільним об’єднанням, то і діяльність його, за загальним правилом, може бути припинена в добровільному порядку за рішенням загальних зборів.

У випадках, передбачених законом, кооператив може бути лік­відовано за рішенням суду.

Єдиною підставою для ліквідації кооперативу за рішенням за­гальних зборів є воля більшості членів кооперативу. Жоден держав­ний орган не має права примусити кооператив до самоліквідації або заборонити йому це зробити. Добровільний порядок створення кооперативу передбачає і добровільний порядок його ліквідації.

Можна вирізнити такі підстави ліквідації кооперативів:

• за рішенням загальних зборів членів кооперативу, зокрема у зв’язку з досягненням мети, заради якої він був створений; за спливом строку, на який було створено кооператив, та ін.;
• за рішенням суду, якщо діяльність здійснювалась без ліцен­зії, була заборонена законом* або супроводжувалась іншими груби­ми чи неодноразовими порушеннями законодавства;

3)   у разі визнання кооперативу банкрутом у судовому порядку;

4)   якщо припинено право власності чи право користування зе-
мельною ділянкою (для виробничих кооперативів);

5)   в інших випадках, встановлених чинним законодавством.
Важливе значення має також правова регламентація процедури

ліквідації сільськогосподарських кооперативів та її наслідки. Сьо­годні вона не достатньою мірою врегульована законодавством. За­кон України “Про сільськогосподарську кооперацію” лише в до­сить загальних рисах визначає порядок проведення ліквідації коо­перативу.

Рішення про ліквідацію можуть прийняти загальні збори членів кооперативу або суд.

Ліквідаційна комісія обирається загальними зборами членів ко­оперативу або призначається судом (якщо рішення про ліквідацію кооперативу ухвалив суд).

Обов’язками ліквідаційної комісії є: точне встановлення пасиву й активу кооперативу, розшук, оцінювання та реалізація майна, стягнення боргів, складання ліквідаційного балансу, вироблення плану ліквідації майна і задоволення вимог кредиторів, виконання цього плану й складання ліквідаційного звіту.

З моменту призначення ліквідаційної комісії вона одержує від правління правомочності з управління справами цього кооперати­ву. Комісія користується всіма правами правління відповідно до статуту і може укладати всі правочини, якщо вони потрібні для лік­відації кооперативу, представляти кооператив, що ліквідується, в інших випадках. Правління припиняє свою діяльність.

Ліквідаційна комісія, обрана загальними зборами членів коопе­ративу, підлягає контролю з боку ревізійної комісії кооперативу до завершення ліквідації.

Для вирішення окремих питань, що стосуються процесу лікві­дації, затвердження звіту про проведену ліквідацію, ліквідаційна комісія має право скликати загальні збори. Від імені кооперативу ліквідаційна комісія виступає в суді.

Надзвичайно важливим у процесі ліквідації кооперативу є вста­новлення черговості задоволення претензій, яка повинна бути виз­начена в законодавстві. За ст. 38 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”, майно кооперативу, яке залишилося після розрахун­ків із бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно вартості їх паю. Разом з тим, у зазначеному положенні не передбачено розрахунки із най­маними працівниками та ін. Найперше треба розрахуватися з най­маними працівниками, ліквідувати борги перед бюджетами, уста­новами банку, компенсувати витрати на відновлення природного середовища, якому завдана шкода ліквідованим кооперативом.

Ліквідація вважається завершеною, а кооператив таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про це до державного реєстру.