6.8. Правове регулювання ринку цукру

Україна, яка є найбільшим виробником цукру в світі, наштов­хнулася істотні проблеми, пов’язані з кризою вітчизняної цукрової галузі. Річ у тім, що обладнання на більшості вітчизняних цукро­вих заводах застаріло, а тому виробництво цукру є нерентабельним. Держава вживає заходів щодо виведення цукрової галузі з кризи. Передумовою для запровадження спеціального державного регулю­вання ринку цукру було становище, що склалося на цьому ринку: у 1991-1995 рр. середньорічне виробництво цукрових буряків ста­новило 31,3 млн т і цукру 3,6 млн т, тобто скоротилося майже на третину порівняно з попередніми 5 роками. Перехід цукрових за­водів на переробку давальницької сировини призвів до зменшення надходження коштів до бюджету, погіршення фінансового стану цукрових заводів, а також перенасичення внутрішнього ринку цук­ром. Кредиторська заборгованість цукрових заводів станом на 1 липня 1996 р. сягнула 47 трлн крб. Сума позичених фінансових ре­сурсів перевищила власні кошти¹. Крім того, Україна приєдналася до Міжнародної угоди з цукру 1992 р. У зв’язку з цим в Україні запроваджено особливий режим регулювання ринку цукру, спочат­ку згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 490 “Про регулювання ринку цукру”, а згодом — згідно із Законом України від 17 червня 1999 р. “Про державне регулю­вання виробництва і реалізації цукру”

Цей Закон визначає бурякоцукровий комплекс як сукупність гос­подарюючих суб’єктів усіх форм власності, які вирощують цукрові буряки, переробляють їх на цукор і реалізують його. Регулюється ринок цукру шляхом квотування реалізації виробленого в Україні цукру. При цьому встановлюються квоти 3 видів: квота “А” — річ­на квота поставки цукру на внутрішній ринок; квота “В” — квота поставки цукру за межі України за міжнародними договорами і квота “С” — цукор, вироблений в Україні понад квоти “А” та “В” і призначений для реалізації його власниками виключно за межа­ми України.

Обсяги виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ри­нок України, обмежуються квотою “А”. Обсяги виробництва цук­ру, призначеного для поставок за межі України з метою виконан­ня зобов’язань держави за міжнародними договорами, обмежують­ся квотою “В”. Граничні розміри квот “А” та “В” визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України. Обсяги виробництва цукру в межах квот “А” та “В” розподіляються між цукровими заводами Мінагрополітики України, на конкурсних умовах, згідно з Поло­женням про умови розподілу обсягів виробництва цукру квот “А” і “В” між цукровими заводами на конкурсних засадах, затвердже­ним наказом Мінагрополітики України від 20 вересня 2000 р. № 186. Розподіл обсягів виробництва цукру в межах квот “А” та “В” здійснюється не пізніше 1 січня поточного року. Положення про порядок формування квот поставки цукру на внутрішній ринок і за міжнародними договорами, визначення та розподіл обсягів виро­щування цукрових буряків і виробництва цукру в межах цих квот затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 р. № 868. Обсяги вирощування цукрових буряків для вироб­ництва цукру в межах квот “А” та “В” визначаються щорічно Ка­бінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом і роз­поділяються обласними та районними органами виконавчої влади на конкурсних умовах. Для стабільного забезпечення потреб внут­рішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних се­зонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місяч­ні обсяги реалізації цукру.

У межах квоти “В” за заявками підприємств, які експортують цукор, Мінекономіки видає спеціальні дозволи (ліцензії) на реалі­зацію цукру за межами України згідно з міжнародними договора­ми та з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру квоти “В” здійснюється за цінами, що визначаються міжна­родними договорами. Реалізація цукру з квот “В” і “С” на внутріш­ньому ринку України забороняється. Ввозити цукор в Україну доз­воляється фізичним особам лише в обсягах, потрібних для їхнього власного споживання. Виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, пе­редбачені законодавством.

Обсяги закупівлі цукру для задоволення внутрішніх державних потреб, а також для виконання зобов’язань держави за міжнарод­ними договорами визначаються щорічно Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Для задоволення державних потреб цукор закуповують орга­ни (підприємства), уповноважені Кабінетом Міністрів України, за умови попереднього фінансування витрат виробників цукру та цук­рових буряків за мінімальними цінами на них. У межах поперед­нього фінансування зазначених витрат може бути застосовуване державне матеріально-технічне забезпечення виробників цукру та вирощування цукрових буряків.

Закон передбачає встановлення мінімальних цін на цукрові бу­ряки і на цукор. Мінімальна ціна на цукрові буряки, які поставля­ються для виробництва цукру квот “А” та “В”, і мінімальна ціна на цукор квоти “А” визначаються щорічно Кабінетом Міністрів Укра­їни за пропозиціями Мінагрополітики України з урахуванням ба­зисної цукристості. Мінімальна ціна на цукрові буряки, які постав­ляються для виробництва цукру квот “А” та “В”, і мінімальна ціна на цукор квоти “А” встановлюються щорічно до 1 січня поточно­го року із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забез­печує прибутковість виробництва відповідних видів продукції. По­рядок визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор зат­верджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2000 р. № 868.