Фінансова та бюджетна системи
Фінанси в загальному їх трактуванні означають застосування різноманітних способів розподілу ВВП на централізовані та децентралізовані фонди грошових ресурсів. Через розподільчу та контрольну функції фінанси активно впливають на процес суспільного відтворення, опосередковуючи, по-перше, створення фондів нагромадження та споживання і, по-друге, додержання пропорцій обігу натуральних і грошових ресурсів та їх раціональне використання.
Фінансова система кожної країни має свою специфіку. В Україні фінансову систему утворюють: державний і місцеві бюджети, або так званий консолідований бюджет; фінанси підприємств усіх форм власності; централізовані державні та інші фонди; фондовий ринок.
Основною ланкою фінансової системи і найважливішим комплексом засобів державного регулювання економіки є державні фінанси. Через державні фінанси перерозподіляється значна частка ВВП: в Японії та Росії — близько 1/3, у Франції та Нідерландах — близько 1/2, у Швеції — понад 2/3. В Україні питома вага видатків зведеного бюджету у ВВП становить менше 30 %.
Правовою основою бюджетного регулювання в Україні є Конституція України, Бюджетний кодекс України (2001 р.), закон про Державний бюджет України на відповідний рік та інші нормативно-правові акти.
Інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з питань ефективного використання фінансових ресурсів є зведений баланс фінансових ресурсів держави. В Україні цей баланс входить до складу ДПЕСР України і його вміщено в розділі «Основні баланси національної економіки». Метою розроблення балансу є визначення обсягів фінансових ресурсів держави на прогнозний період, можливостей їх використання для фінансування економічних і соціальних програм розвитку, а також встановлення оптимальних напрямів їх розподілу та використання. Зведений баланс фінансових ресурсів України складається щорічно (табл. 3.1).
Таблиця 3.1
ЗВЕДЕНИЙ РІЧНИЙ БАЛАНС ФІНАНСОВИХ
РЕСУРСІВ УКРАЇНИ (ДАНІ УМОВНІ)
| РЕСУРСИ | ВИДАТКИ | ||||
| № | Джерела надходжень | млн грн | № | Напрями використання | млн грн |
| 1 | Доходи бюджетів | 367 | 1 | Видатки бюджетів | 380 |
| 2 | Ресурси підприємств і організацій | 400 | 2 | Витрати підприємств і організацій | 400 |
| 3 | Доходи державних цільових фондів | 140 | 3 | Витрати державних цільових фондів | 140 |
| 4 | Довгострокові кредитні ресурси на розвиток економіки, надані банками України | 7 | 4 | Витрати на реалізацію національних програм розвитку економіки за рахунок довгострокових кредитів | 7 |
| 5 | Кошти іноземних інвесторів | 33 | 5 | Витрати іноземних інвесторів на розвиток економіки України | 33 |
| 6 | Кредити міжнародних фінансових організацій та кредити, отримані на довгостроковій основі | 40 | 6 | Використано кредитів міжнародних фінансових організацій | 40 |
| 7 | Брак фінансових ресурсів | 13 | 7 | Перевищення ресурсів над витратами | — |
| УСЬОГО | 1000 | УСЬОГО | 1000 | ||
У зведеному балансі фінансових ресурсів доходи та видатки бюджетів (перша стаття ресурсної та видаткової частин балансу) включають сумарні показники доходів і видатків державного та місцевих бюджетів. Ресурси підприємств та організацій складаються з прибутку (після сплати податку), амортизаційних та інших відрахувань (наприклад, на шляхові роботи) державних підприємств, установ та організацій. До державних фінансів належать також кошти державних цільових фондів. Цільовими фондами в Україні є пенсійний, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Основна частка державних доходів і витрат акумулюється та перерозподіляється через бюджетну систему. В Україні бюджетна система складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань). Організація та принципи побудови бюджетної системи, а також взаємозв’язок між її окремими ланками характеризуються поняттям «бюджетний устрій». Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу країни.
У загальному розумінні бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій певної організації. Державний бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади та місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Взаємозв’язки бюджету з іншими ланками фінансової системи регулюються чинним законодавством. Сукупність показників державного бюджету, зведеного бюджету АР Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя є зведеним бюджетом України. Дані зведеного бюджету використовуються для аналізу і прогнозування економічного та соціального розвитку країни.
Бюджетним кодексом України визначено принципи бюджетної системи, на яких саме вона й ґрунтується. Такими є принципи: єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості й неупередженості, публічності і прозорості, відповідальності учасників бюджетного процесу.
Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування та інших розпорядників бюджетних коштів (бюджетних установ), а також для аналізу та забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників застосовується бюджетна класифікація, складовими якої є класифікації: доходів, видатків, фінансування бюджету, боргу.
Доходи Державного бюджету
Державні доходи — це, по-перше, грошові відносини з приводу розподілу ВВП і, по-друге, частка ВВП, використовувана державою для здійснення своїх функцій.
Рис. 3.1. Структура доходів Державного бюджету України
(згідно із Законом України «Про Державний
бюджет України на 2003 р.»), %
Доходи державного бюджету України формуються за рахунок: доходів, що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори та обов’язкові платежі, а також від плати за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок державного бюджету; коштів від продажу активів, що належать державі або підприємствам (установам, організаціям); проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств; грантів і дарунків у вартісному обрахунку; міжбюджетних трансфертів з місцевих бюджетів та ін. Доходи Державного бюджету України на 2003 р. встановлено в сумі близько 50 021 млн грн.
За існуючим порядком доходи бюджету класифікують за такими розділами:
- Податкові надходження. Такими визнаються передбачені законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.
- Неподаткові надходження. Неподатковими надходженнями є доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів і фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.
- Доходи від операцій з капіталом. Такими доходами є надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, а також землі та нематеріальних активів.
- Трансферти. Це кошти, одержані від інших органів державної влади, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Структуру доходів Державного бюджету України на 2003 р. наведено на рис. 3.1.
Видатки державного бюджету
Видатки державного бюджету виконують функції політичного, соціального та економічного регулювання. Зміст бюджетних видатків зумовлений суспільним способом виробництва, політичним устроєм країни, природою та функціями держави. Вони відіграють вирішальну роль у задоволенні потреб соціально-економічного розвитку країни. У державній власності перебувають підприємства, установи, організації сектору загального державного управління, які потребують коштів на здійснення своєї діяльності, а також на реконструкцію та оновлення існуючої матеріальної бази. Крім того, видатки бюджету використовуються для перерозподілу доходів населення через трансферні платежі.
Планування державних видатків є складовою бюджетного регулювання. Згідно з Бюджетним кодексом України видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки Державного бюджету України на 2003 р. затверджено в сумі близько 52 056 млн грн.
Державні видатки здійснюються за статтями на основі бюджетної класифікації, яка має чотири рівні деталізації:
- Функціональна класифікація видатків. За функціональною ознакою видатки групуються в розділи (підрозділи, групи), в яких конкретизуються напрями використання бюджетних коштів для здійснення функцій держави, АР Крим або місцевого самоврядування. Фінансування виконання загальнодержавних функцій передбачає витрати на: державне управління; утримання законодавчих, виконавчих і судових органів; міжнародну діяльність, національну оборону, забезпечення громадського порядку і безпеки, а також продукування змішаних суспільних послуг (фундаментальних наукових досліджень, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту, соціального захисту і соціального забезпечення, засобів масової інформації і т. д.).
- Економічна класифікація видатків. За економічною характеристикою операцій видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення. Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств (установ, організацій), яка існує на початок бюджетного року, а також фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів. Капітальні видатки (видатки розвитку) — це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень; фінансування структурної перебудови економіки; субвенції та інші витрати, пов’язані з розширеним відтворенням.
- Відомча класифікація видатків. За цією класифікацією визначається перелік головних розпорядників бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. На основі відомчої класифікації Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів.
- Програмна класифікація видатків. Така класифікація застосовується при формуванні видатків бюджету в розрізі цільових комплексних програм.
Державний бюджет має містити пояснення всіх видатків, за винятком тих, що пов’язані з державною таємницею. Таємні видатки в інтересах національної безпеки включаються до бюджету без деталізації, а звіти про їх проведення розглядаються ВР України на закритому засіданні.
У державному бюджеті передбачається резервний фонд у розмірі до 1 % від обсягу видатків загального фонду державного бюджету для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету.
Отже, кожна держава, використовуючи бюджет, здійснює фінансування розвитку окремих галузей, регіонів і сфер діяльності. Крім прямого фінансування та прямих державних інвестицій, витрати бюджету здійснюються у таких формах, як дотації, субвенції, субсидії. Дотації (від лат. dotatio — дар, пожертва) — це особливий вид асигнувань з державного бюджету, який використовується для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і покриття касових збитків окремих державних підприємств. Бюджетним кодексом України передбачено такий вид дотацій, як дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує. Субвенції (від лат. subvenier — приходити на допомогу) — один із видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі. Згідно з Бюджетним кодексом України субвенції — це міжбюджетні трансферти на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про їх надання. Субвенції використовуються також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство. У фінансовій політиці окремих країн застосовується такий інструмент бюджетного регулювання, як субсидії (від лат. subsidium — допомога) — допомоги, здійснювані державою з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей економіки, розвиток яких має велике значення для суспільства.
Класифікація фінансування бюджету
Фінансування бюджету — це надходження та витрати у зв’язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Рівність доходів і видатків (збалансованість) бюджету є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок (профіцит) бюджету. Перевищення видатків над доходами становить дефіцит бюджету. Прийняття державного бюджету України на відповідний рік з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел його фінансування. Граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2003 р. встановлено в сумі близько 2035 млн грн. Надлишок бюджету може використовуватися урядами країн за непередбачених обставин для дострокових виплат, погашення державного боргу, кредитування або переведення його в дохід наступного бюджетного року. Згідно з Бюджетним кодексом України профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.
Джерелами фінансування дефіциту державного бюджету є державні внутрішні та зовнішні запозичення. Позики використовуються переважно для фінансування капітальних видатків. Право на здійснення запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про державний бюджет, належить державі в особі Міністра фінансів за дорученням Кабінету Міністрів України. З метою економії коштів та ефективності їх використання Міністр фінансів має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.
Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання коштів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (профіциту). Класифікація здійснюється за двома ознаками:
- Фінансування за типом кредитора — за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань;
- Фінансування за типом боргового зобов’язання — за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.
Класифікація боргу
Державний борг — це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб’єктів. Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» установлено, що на 31 грудня 2003 р. граничний розмір державного внутрішнього боргу становить 14,9 млрд грн та 1,3 млрд дол. США, граничний розмір державного зовнішнього боргу — суму, еквівалентну 8,6 млрд дол. США.
Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, АР Крим, місцевого самоврядування. Борг класифікується за типом кредитора та типом боргового зобов’язання. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього боргів і граничний обсяг надання гарантій встановлюються на кожний бюджетний період законом про державний бюджет. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу ВВП.
Збалансованість державного бюджету
Для забезпечення збалансованості державного бюджету на КМ України покладається обов’язок узагальнювати і готувати пропозиції про скорочення видатків бюджету, а також давати висновки щодо відповідності законопроектів, які вносяться на розгляд ВР України, закону про державний бюджет на поточний бюджетний рік і основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний рік, у тому числі на пленарних засіданнях ВР України.
Граничний розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття визначаються Верховною Радою України під час його затвердження. Покриття дефіциту здійснюється за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інститутів. Рішення про залучення позик у кожному конкретному випадку приймає Верховна Рада України. При затвердженні бюджету граничний розмір дефіциту не повинен перевищувати розмір видатків бюджету на розвиток.
У скрутних ситуаціях покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися через додаткову емісію грошей. Наслідки грошової емісії загальновідомі: з’являється ризик неконтрольованої інфляції, руйнуються стимули довгострокових інвестицій, розкручується цінова спіраль, знецінюються заробітна плата та заощадження населення, відтворюється новий бюджетний дефіцит. В Україні застосування емісійних коштів НБУ для фінансування бюджетного дефіциту заборонено законом.
Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АР Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування (підрозд. 3.3).
Існує багато способів подолання бюджетного дефіциту, але всі вони пов’язані з удосконаленням податкової, грошово-кредитної, інвестиційної, цінової, зовнішньоекономічної політики, демонополізацією економіки, зміцненням податкової дисципліни. Отже, бюджетні проблеми слід розглядати в контексті макроекономічних проблем. Тому й потрібний системний підхід до формування та реалізації соціально-економічної політики держави.
Складові бюджету
Складовими державного бюджету України є загальний та спеціальний фонди. Загальний фонд бюджету включає: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду; всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду; фінансування загального фонду бюджету. Спеціальний фонд бюджету включає: бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти або дарунки, одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про державний бюджет. Відповідно до законодавства України створення позабюджетних фондів органами державної влади та іншими бюджетними установами не допускається.
Стадії бюджетного процесу
Бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему. Зміст етапів бюджетного процесу регламентований Конституцією та Бюджетним кодексом України.
Стадіями бюджетного процесу в Україні є: складання проектів бюджетів; розгляд і прийняття закону про державний бюджету, рішень про місцеві бюджети; виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності, внесення змін до закону про державний бюджет, рішення про місцеві бюджети; підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. На всіх стадіях здійснюються фінансовий контроль і аудит та оцінювання ефективності використання бюджетних коштів
- Складання проекту державного бюджету. Проект закону про державний бюджет розробляє КМ України. Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради у парламенті відбуваються слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. За їх результатами ВР України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. У проекті Основних напрямів бюджетної політики, розробленому на основі прогнозу макропоказників економічного і соціального розвитку, містяться пропозиції Кабінету Міністрів України щодо: граничного розміру бюджетного дефіциту (профіциту); частки ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет; граничного обсягу та структури державного боргу; питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів і капітальних вкладень у видатках бюджету; взаємовідносин державного і місцевих бюджетів; змін законодавства, прийняття яких необхідне для реалізації бюджетної політики; переліку головних розпорядників коштів бюджету; захищених статей видатків тощо.
Для підготовки пропозицій проекту державного бюджету Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів. Бюджетний запит — це документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, який містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період. На основі аналізу бюджетних запитів Мінфін готує проект бюджету, який подається КМ України для розгляду.
Кабінет Міністрів України на своєму засіданні приймає постанову щодо схвалення проекту закону про державний бюджет та подає його разом із відповідними матеріалами Верховній Раді України. Проект закону має бути поданий до ВР України до 15 вересня.
До проекту закону про державний бюджет додаються такі матеріали:
- пояснювальна записка;
- прогнозні показники зведеного бюджету та зведений баланс фінансових ресурсів;
- перелік пільг по податках, зборах (інших обов’язкових платежах) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання;
- показники видатків бюджету, необхідних на наступні бюджетні періоди для завершення програм, які враховані в проекті бюджету, за умови реалізації цих програм протягом більш як одного бюджетного періоду;
- зведення та структура фінансових зобов’язань із державного боргу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетний періоди до повного погашення боргових зобов’язань, включаючи суми на обслуговування державного боргу;
- перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період;
- доповідь про хід виконання бюджету в поточному періоді;
- проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів;
- пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до проекту;
- інші матеріали.
- Розгляд і прийняття державного бюджету здійснюються в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом та Регламентом ВР України. Проект закону про державний бюджет представляє на засіданні парламенту Міністр фінансів. Доповідь про відповідність проекту закону вимогам Бюджетного кодексу і основним напрямам бюджетної політики здійснює голова парламентського комітету з питань бюджету.
Процедура розгляду державного бюджету передбачає прийняття проекту закону у трьох читаннях. Згідно з Бюджетним кодексом Закон про державний бюджет України приймається ВР України до 1 грудня року, що передує плановому.
Законом України про державний бюджет визначаються:
- загальна сума доходів і загальна сума видатків;
- граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) бюджету в наступному бюджетному періоді і державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій, а також обсягу цих гарантій;
- бюджетні призначення головним розпорядникам коштів бюджету за бюджетною класифікацією;
- доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
- бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;
- додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
Якщо до початку нового бюджетного періоду закон не набрав чинності, КМ України має право здійснювати бюджетні витрати з певними обмеженнями.
- Виконання державного бюджету забезпечує Кабінет Міністрів України. На Міністерство фінансів України покладено функції організації та управління виконанням бюджету, а також координації діяльності учасників бюджетного процесу.
В Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету. Згідно з Бюджетним кодексом і відповідним положенням Державне казначейство України здійснює: операції з коштами бюджету; розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань і проведенні платежів; бухгалтерський облік і складання звітності про виконання державного бюджету.
Державний бюджет виконується за розписом, який затверджує Міністр фінансів відповідно до бюджетних призначень. Бюджетний розпис — це документ, в якому встановлюється розподіл доходів і фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.
Виконання бюджету включає його виконання за доходами та видатками. Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в дохід бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету. Стадіями виконання державного бюджету за видатками є: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису; затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; взяття бюджетних зобов’язань; отримання товарів (робіт, послуг); здійснення платежів; використання товарів (робіт, послуг) на виконання бюджетних програм.
У разі відхилення фактичних надходжень до бюджету від запланованих до закону про державний бюджет можуть вноситися зміни. Вони встановлюються законом про внесення змін до закону про державний бюджет України. Підставами для внесення змін є перевиконання дохідної частини бюджету та недоотримання доходів. Перевиконання дохідної частини бюджету визнається за результатами висновків Рахункової палати та Міністерства фінансів України за підсумками трьох кварталів у разі перевищення показників доходів, урахованих у розписі бюджету, більш як на 15 %. Недоотримання доходів визнається, якщо за результатами квартального звіту має місце недоотримання доходів загального фонду бюджету більше як на 15 % від суми, передбаченої розписом бюджету.
Брак доходів бюджету змушує вирішувати проблему пріоритетності напрямів витрачання бюджетних коштів. У цих випадках стає неминучим секвестр витрат, тобто їх пропорційне зменшення (крім спеціально захищених). Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень. Передовсім фінансуються поточні видатки. Законом України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» визначено перелік захищених статей видатків бюджету. Цей перелік за економічною структурою видатків включає: оплату праці працівників бюджетних установ, нарахування на заробітну плату, придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів, забезпечення продуктами харчування, виплата процентів за державним боргом, трансферти населенню та місцевим бюджетам, будівництво (придбання) житла для військовослужбовців та забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування та реабілітації.
- Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. В Україні застосовується оперативна, місячна, квартальна та річна звітність про виконання бюджету. Оперативна, місячна та квартальна звітність розробляється переважно для аналітичних цілей та прийняття оперативних заходів щодо мінімізації відхилень від параметрів затвердженого бюджету. За результатами річного звіту ВР України приймає відповідне рішення.
Основними напрямами вдосконалення бюджетної політики в Україні у найближчі роки є такі:
- реформування податкової системи, посилення податкової дисципліни;
- удосконалення бюджетного процесу через підвищення наукової обґрунтованості прогнозів показників бюджету, запровадження системи середньо- та довгострокового бюджетного планування, скорочення переліку головних розпорядників коштів державного бюджету, забезпечення прозорості бюджетного процесу, оптимізації обсягів державного боргу;
- зміцнення системи управління державним боргом (утримання КМ України від надання урядових гарантій за кредити підприємств, збільшення частки середньо- та довгострокових запозичень тощо);
- законодавча заборона здійснення бартерних операцій в економіці;
- запровадження реалістичної політики державних витрат;
- структурна перебудова економіки;
- удосконалення політики у сфері приватизації державного майна і т. д.