5.1. Методичні підходи до формування стресостійкості дітей

Стрес, якого нині зазнають діти, спричинений складними соціальними обставинами та подіями. Однак стрес – багатогранне явище, відповідно, і його наслідки також непередбачувані. Він може минути безслідно, а може стати причиною тривожного стану, нервового зриву, депресії або навіть появи суїцидальних думок. Професійна психологічна підтримка фахівця дасть змогу розв’язати проблему, уникнувши її можливих негативних наслідків у майбутньому

Підвищуємо рівень стресостійкості дітей

Сучасні соціальні особливості життя в поєднанні з характерними для дітей молодшого шкільного та підліткового віку несформованістю психічних процесів, відсутністю навичок саморегуляції, а також високим рівнем конфліктності, збудливості, швидкою зміною настрою призводять до виникнення негативних емоційних переживань, розладів і навіть спроб суїциду. Однак із початком навчального року до проблеми стресу в дітей додасться складність і різноманітність учбових завдань, а також дефіцит часу та надлишок інформації. Усе це може спричинити появу негативних емоційних станів, які часто призводять до різних захворювань: соматичних і психічних [55].

Уточнюємо поняття

У науковій літературі відсутнє єдине трактування терміна «стресостійкість», тому більшість дослідників уживають його як синонім поняття «емоційна стійкість».

Одним із важливих психологічних чинників ефективності та надійності діяльності в напружених обставинах є емоційна стійкість. Вона зменшує негативний вплив сильних емоцій, сприяє готовності до дій, запобігає крайнім проявам стресу.

Емоційну стійкість значною мірою детермінують змістові та динамічні характеристики емоційного процесу.

Важливим чинником розвитку емоційної стійкості в дітей молодшого шкільного і підліткового віку є зміст і рівень їхніх емоцій, почуттів та переживань під час напруженої ситуації.

Емоційна стійкість як якість особистості становить єдність таких компонентів, як-от:

• мотиваційний – сила мотивів значною мірою визначає емоційну стійкість, тому змінюючи мотивацію, можна, відповідно, збільшити/зменшити емоційну стійкість;
• емоційний – досвід особистості, набутий у процесі подолання негативних впливів екстремальних ситуацій;
• вольовий – виражається у свідомій саморегуляції дій відповідно до ситуації; інтелектуальний – оцінювання і визначення умов ситуації, прогнозування її можливих змін, прийняття рішень про способи дій.

Під емоційною стійкістю дітей молодшого шкільного і підліткового віку розуміємо здатність їхньої психіки долати стан надмірного емоційного тиску під час виконання складної діяльності, не піддаючись деструктивним емоційним навантаженням і зберігаючи стабільну позитивну спрямованість емоційних переживань. Однак успіх виконання певних дій у складній емоційній ситуації залежить не лише від емоційної стійкості, а й від інших особистісних якостей та досвіду дитини.

Стрес – поняття, введене для позначення стану психічного напруження, обумовленого виконанням діяльності в надскладних умовах. Стрес може як позитивно, так і негативно впливати на діяльність людини, залежно від його спрямованості.

Стресостійкість – це таке поєднання особистісних якостей людини, що дає їй змогу витримувати стресові ситуації, уникаючи негативних наслідків як для життєдіяльності, так і для оточення.

У дослідженнях стресостійкість розглядають як якість особистості, що складається з таких компонентів:

• психофізіологічна якість – тип, властивість нервової системи;
• мотивація – сила мотивів, яка значною мірою визначає емоційну стійкість. Людина проявляє її різною мірою залежно від того, які мотиви спонукають до активізації. Змінюючи мотивацію, можна, відповідно, збільшити/зменшити стресостійкість;
• емоційний – досвід особистості, накопичений під час подолання негативних впливів екстремальних ситуацій;
• вольовий – виражається у свідомій саморегуляції дій відповідно до ситуацієї;
• інформованість – професійна підготовленість і готовність особистості до виконання тих або тих завдань;
• інтелектуальний – оцінювання і визначення умов ситуації, прогнозування її можливих змін, прийняття рішень про способи дій.

Тож явища емоційної стійкості і стресостійкості є доволі подібними та взаємообумовленими. Однак оскільки емоційна стійкість визначає рівень стресостійкості, надалі термін «стресостійкість» вживатимемо як основний.

Стресогенні чинники та особливості прояву стресу в дітей

Зазвичай чинниками, що провокують появу стресу в дитини молодшого шкільного чи підліткового віку, є такі:

• неадаптованість до предметного аспекту навчальної діяльності. Недостатній інтелектуальний і/чи психомоторний розвиток дитини, брак допомоги та уваги з боку батьків і педагогів;
• нездатність довільно керувати власною поведінкою. Неправильне виховання в родині – недотримання певних правил, норм і обмежень;
• нездатність прийняти темп шкільного життя. Неправильне виховання в сім´ї внаслідок ігнорування дорослими індивідуально-вікових особливостей дитини;
• використання батьками (часто несвідоме) дитини розв´язання власних нереалізованих проблем.

Зазвичай дитина реагує на стрес доволі гостро, через що в і виникають емоційні та поведінкові проблеми. Ознаками того, що вона переживає стресовий стан, є такі розлади:

фізичні – порушення сну (від безсоння до постійної сонливості), порушення апетиту (від відмови від їжі до постійного відчуттятя голоду), часті скарги на головний біль, біль у ділянці серця, нудоту; часті травми, надмірна незграбність, нервові тики (сіпання повік, часте ковтання, смикання, куйовдження волосся тощо), повернень до шкідливих звичок, нетримання сечі, нечітка дикція або заїкань швидка втомлюваність;

емоційні – надмірна стурбованість своїм здоров´ям, невмотивовані спалахи гніву, подразливість, небажання спілкуватися з друзями (замкнутість, відчуженість від оточення), схильність до перфекціонізму (педантизм, максималізм під час виконання домашніх обов´язків, навчальних завдань, доручень, потреба в постійному схваленні), зниження самооцінки;

когнітивні – байдужість, відсутність інтересу до усього, труднощі з концентрацією уваги (нездатність зосереджуватися на конкретному предметі), зниження рівня успішності учбової діяльності;

поведінкові – повернення до поведінкових форм більш раннього віку, жорстоке поводження з тваринами та/або людьми, крадіжки, утечі з дому, вандалізм, постійна і безпричинна брехня, уживання наркотиків, значне підвищення рухової активності, метушливість або навпаки –завмирання у часі та просторі.

Стимулюємо стресостійкість

Важливою умовою тренування стресостійкості є організація таких форм конкурентної взаємодії дітей у школі, за яких вони навчаться враховувати погляди інших людей, координувати їхні дії з своєю позицією. Здатність до децентрації дає змогу правильно оцінювати ситуацію й адекватно визначати своє ставлення до неї.

Вправи на самопізнання дадуть можливість адекватно оцінити власну поведінку, аби визначити, які емоції та ступінь їх прояву виправдані в тій чи тій ситуації, а також з´ясувати походження переконань що породжують ті чи ті реакції. Ця практична робота дасть змогу дітям змінювати характер негативних переживань та навчить їх уникати стресових ситуацій.

Запобігати стресовим ситуаціям можна завдяки створенню в навчально-виховному процесі таких умов, за яких діти мали б змогу звертатися по допомогу одне до одного. Успішна когнітивна децентрація в молодшому шкільному віці сприяє подальшому адекватному оцінюванню дітьми стресових ситуацій, що виникають під час навчання, спілкування та ігор, і не лише в зазначеному віковомуперіоді, а й у наступному –підлітковому.

Ефективною під час формування стресостійкості є також відповідна друкована інформація. Її можна використати або для оновлення стенда психологічної служби навчального закладу, або як роздатковий матеріал. У Додатку 1 подано правила для учнів молодшого шкільного та підліткового віку «Запобігаємо стресовим переживанням», а також рекомендації для батьків тих дітей, які мають схильність до стресів.

Системність у роботі – запорука успіху

Підвищенню рівня стресостійкості дітей молодшого шкільного і підліткового віку сприятимуть вправи, дібрані з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей розвитку, типів нервових систем, життєвого досвіду і за умови адекватно організованого психологічного супроводу навчально-виховного процесу. Однак найліпших результатів можна досягнути лише за умови системного підходу до розв´язання цього завдання.

Оскільки в наших статтях уже йшла мова про роботу щодо іагностування та корегування невротичних станів, а відповідно, і підвищення рівня стресостійкості в дітей молодшого шкільного віку, тому детальніше розглянемо роботу з дітьми підліткового віку.

Орієнтовна програма щодо підвищення рівня стресостійкості в учнів підліткового віку

Метою програми є:

• забезпечення первинної профілактичної роботи щодо побігання стресам серед учнів підліткового віку;
• формування навичок конструктивного реагування у складних ситуаціях.

Завданнями програми було визначено такі:

• мінімізувати симптоми стресу в учнів підліткового віку;
• зменшити рівень стресу, нервово-психічного напруження і рівень тривожності;
• сформувати навички саморегуляції.

Програма містить цикл занять, тематичний план яких подано в Додатку 2. Орієнтовна тривалість кожного заняття – 60-90 хв. Структура заняття містить такі елементи:

• вступна частина – комплекс вправ, що сприяє активізації учасників, створенню доброзичливої атмосфери, підвищенню рівня згуртованості;
• основний етап – ігри, вправи, які обговорюють для засвоєння теми заняття; рефлексія – обмін думками, відчуттями, емоціями.

Приклади вправ та ігор програми «Підвищення рівня стресостійкості в підлітковому віці» подано в Додатку 3.

Зазвичай заняття проводять раз на тиждень у позаурочний час. Кількість учнів на занятті – до 15 учасників. Найліпше запланувати роботу на п´ятницю, щоб дати підліткам можливість зняти напруження після навчального тижня.

Додаток 1

Запобігаємо стресовим переживанням

Правила для учнів молодшого шкільного та підліткового віку

• Вважай себе удачливим.
• Не ухиляйся від прийняття рішення.
• Люби себе.
• Люби інших.
• Вір, що можна досягнути всього, якщо діяти.
• Доводь почате до кінця. Не шукай собі виправдань.
• Знай свої права.
• Аналізуй інформацію: остерігайся інформаційного «мотлоху», уникаи людей, які постійно конфліктують, скаржаться, нарікають.
• Будь терплячим.
• Ти маєш право робити помилки.
• Розвивай упевненість у собі.
• Учися бути щасливим!
• Будь наполегливим. Не відступай!

Рекомендації батькам тих дітей, які мають схильність до стресів

• Обмежте перегляд дитиною телепередач. Особливо шкідливими можуть бути фільми з невеликою кількістю реплік, оскільки дитина до нейтрального сюжету може додумувати фрази, які її найбільше вразили. У такому разі травматична ситуація стає пролонгованою та посилюється.
• Обмежте прослухування рок-музики: вона порушує баланс внутрішнього ритму дитини.
• Обмежте перебування дитини за комп´ютером, особливо до восьми років.
• Не дозволяйте дитині дивитися і слухати те, що на Вашу думку, не є зразком для наслідування.
• Щодня приділяйте увагу дитині, розмовляйте з нею, чітко промовляючи слова, грамотно будуючи речення.
• Читайте разом (навіть із підлітками) і слухайте класичну музику.

Підвищення рівня стресостійкості в підлітковому віці

Тематичний план орієнтовної програми

Тема і мета заняття	Зміст циклу занять із підвищення рівня стресостійкості в підлітковому віці
	Вправа, гра	Самоаналізування
1	2	3
Наш настрій Мета: налаштування на продуктивну роботу, створення хорошого настрою	Подарунок Водоспад Імена Що ви відчували під час виконання вправ? Чи приємно було дарувати одне одному подарунки, говорити компліменти?
Емоційне напруження Мета: формування вміння знімати емоційну напруженість	Корабель і вітер Маяк Казковий ліс Повітряна кулька Що вам сподобалося на занятті, а що ні? Що ви відчували під час виконання вправ?
Причини стресу Мета: аналізування причин виникнення стресу релаксація	Сунична галявина Храм тиші Руки-танцюристи Створення малюнка на тему «Чому діти бояться ходити до школи?» Обговорення створених малюнків та відчуттів, які вони викликають
Довіра Мета: розвиток уміння довіряти одне одному	Привітаймося Обмін місцями Штанга Скелелаз Насос і м´яч Що вам сподобалося на занятті? Що було складно виконати? Чи відчули ви розслаблення?
Учимося розслаблятися Мета: зняття емоційного напруження, розслаблення м´язів рук та спини	Прекрасний сад Маяк Корабель і вітер Хитун-Бовтун Обговорення результатів заняття та обмін відчуттями – «Мені сподобалося, як ти сьогодні…»
Я – особистість Мета: підвищення рівня власної значущості, опанування навичок релаксації	Привітаймося Дружба починається з усмішки Імена Чарівний стілець Обговорення результатів заняття, обмін думками і відчуттями – «Мені сподобалося, як ти сьогодні…»
Ставлення до себе Мета: розвиток позитивного самоставлення	Комплімент Подарунок Перелік слів «Гарячий» стілець Що вам сподобалося на цьому занятті? Що нового ви дізналися?
М´язове напруження Мета: формування вміння звільнятися від м´язового напруження	Сопілочка Квіткова галявина Сліпий танок Сліпий поводир Падіння Що ви відчували, коли йшли із заплющеними очима? Чи довіряли ви своєму партнеру? Чи страшно вам було падати? Чому?
М´язові затиски Мета: звільнення від скутості, зняття м´язового напруження	Привітання Подарунок під ялинкою Бурулька Гусениця Повітряна кулька Цікава Варвара Обговорення результатів заняття та обмін відчуттями – «Мені сподобалося, як ти сьогодні…»
Учимося знімати напруження і затиски Мета: формування вміння звільнятися від емоційного напруження та м´язових затисків	Гімнастика Гермеса Затиск Цеглина Нове місце Чи відчули ви розслаблення після вправ? Чи можливо, на вашу думку, самостійно виконувати ці вправи?
Релаксація Мета: сформувати прагнення використовувати релаксації, мотивувати до емоційної та м´язової релаксації	Трояндовий кущ Дружба починається з усмішки Тривожна скульптура Стійкість нервової системи Обговорення результатів заняття, обмін думками і відчуттями – «Мені сподобалося, як ти сьогодні…»
Люди навколо мене Мета: закріплення позитивного ставлення до себе та інших	Гніздечко Паровоз Голка і нитка Кільце Човен Цуценя обтріпується · Що вам сподобалося на занятті, а що ні? Чому? · Чи потрібно виконувати такі вправи, коли відчуваєте напруження? Для чого?
Учимося розв´язувати проблеми та долати труднощі Мета: поліпшення настрою, підвищення стресостійкості	Чи любиш ти свого сусіда? Дракон-самоїд Рама Проблема Могло б бути й ліпше Пурхання метелика Що для вас було складно, а що – ні? Що нового ви дізналися одне про одного? Чи відчували ви згуртованість? Чи вам удалося розслабитися, звільнитися від певних проблем?
Навчаємося саморегуляції Мета: формування навичок саморегуляції	Крокодил Олівці Дерева хитаються Квітка Незвична веселка Настрій Як змінювався ваш настрій під час заняття? Чи він поліпшився? Чи вдалося вам заспокоїтися і позбавитися негативних емоцій?
Негативні емоції Мета: формування навичок ефективного самоаналізування	Комплімент Подарунок Настрій Емоційна гімнастика Внутрішній промінь Подорож Продовж речення Які ваші враження від заняття? Чи змінився ваш настрій під час заняття? Чи змогли ви розслабитися? Чи корисні такі вправи? Чому? Чи дають вони змогу звільнитися від емоційного напруження?

Приклади вправ та ігор програми

Вправа «Маяк»

Практичний психолог:

Уявіть маленький скелястий острів в океані далеко від континенту. На його вершині – високий маяк. Уявіть себе цим маяком. Ваші стіни такі товсті та міцні, що навіть постійні сильні вітри не можуть похитнути вас. Із вікон верхнього поверху ви і вдень, і вночі, у гарну і в погану погоду спрямовуєте потужний промінь світла, який є орієнтиром для суден. Пам´ятайте про енергетичну систему, що підтримує ваш промінь світла, який, ковзаючи поверх нею океану, попереджає мореплавців про мілини та є символом безпеки. Тепер спробуйте відчути в собі внутрішнє джерело світла, яке ніколи не згасає.

Після розповіді практичний психолог пропонує учасникам зайнятися самоспостереженням.

Практичний психолог:

Про що ви думаєте в цю мить? Пригадайте все, що ви помітили чи про що дізналися про себе під час виконання вправ. Зверніть увагу на свої реакції.

Мистецтво самоспостереження – основний метод, за допомогою якого можна опанувати свої думки, почуття, емоції. Важливо спочатку лише спостерігати за собою, не аналізуючи, не критикуючи, не намагаючись змінитися. Так ви ніби створюєте альбом думок-фотографій самого себе, зроблених нейтральною фотокамерою в різні моменти життя, під час різних емоційних станів на кшталт: «ось я плачу», «ось я тріумфую», «ось я збентежений» тощо.

Займіться самоспостереженням – зробіть фотографії подумки без критики і прагнення поліпшити себе, інакше це може стати самокатуванням. Якщо хочете зрозуміти себе, ви маєте лише спостерігати. Намагаючись щось у собі поліпшити, ви мимоволі критикуєте та засуджуєте себе. Відтак, засуджуючи, ви не зможете ні спостерігати за собою, ні побачити себе такими, якими ви є.

Вправа «Казковий ліс»

Практичний психолог пропонує учасникам зробити вправу для дихальної підготовки: сісти в зручне положення, випрямити спину. Потім пояснює, що в такій позі під час вдиху в легені потрапляє більше кисню, відповідно мозок також його більше отримує і ліпше функціонує.

Практичний психолог:

Давайте зробимо кілька повільних глибоких вдихів так тихо, щоб ніхто їх не почув, а потім так само повільно видихнемо.

Сьогодні ми здійснимо коротку подорож. Завдяки нашій фантазії ми будемо створювати різні картини в нашій уяві. Спочатку давайте вирушимо до лісу. Ви дихаєте спокійно й уявляєте, що йдете лісовою стежиною. Погода прекрасна, вас оточує казковий ліс. Яскраво світить сонце, ви відчуваєте, як воно гріє, яке воно тепле і ласкаве. Дме легкий прохолодний вітерець. Сонце світить крізь листя дерев, а в повітрі витає дивовижний лісний аромат. Ви йдете вперед, відчуваючи твердий грунт і те, як під ногами шелестить листя. Стежка приводить вас до прекрасного лісового джерела, від якого віє прохолодою.

Гра «Руки-танцюристи»

Практичний психолог:

Перед кожним із вас лежать шпалери. Ми будемо на них малювати в незвичайний спосіб.

Розкладіть шпалери на підлозі. Потім оберіть для кожної руки крейду того кольору, який вам спо добався. Тепер лягайте на шпалери так, щоб ваші руки від кисті до ліктя були над папером. Заплющіть очі, і коли почуєте музику, починайте малювати обома руками. Рухайте руками в такт музики. Після закінчення музики ви можете подивитися, що у вас вийшло.

Вправа «Гімнастика Гермеса»

Практичний психолог пропонує учасникам виконати вправу, побудовану на ритмічних переходах від максимального напруження до подальшого максимального розслаблення всієї м´язової системи. Ці вправи потрібно робити з перервою 4 с після кожної фази, поступово доводячи до періоду 6 с на кожну фазу дихання.

Практичний психолог:

Напруження–розслаблення будемо здійснювати в ритмі дихання. Протягом 4 с зробіть енергійний вдих. Під час затримки дихання протягом 4 с напружте всі м´язи тіла, а під час видиху має виникнути відчуття, наче енергія сповнює всі частини вашого тіла. Окрім того, під час затримки дихання під час видиху ви маєте відчути цілковите розслаблення.

Примітка: вправу виконують протягом 5 хв.

Вправа «Нове місце»

Практичний психолог:

Зручно сядьте та зробіть кілька глибоких вдихів. Дайте очам можливість спокійно розглянути навколишні предмети або поступово заплющіть їх.

А тепер подумайте, чи хотіли б ви пересісти на інше місце? Де буде це місце: праворуч, ліворуч, навпроти чи позаду вас? Чи буде воно вище або нижче за місце, на якому ви сидите зараз?

Якщо у вас з´явилося відчуття нового місця, злегка підійміть голову. Подумки перемістіться на нове місце, спробуйте уявити і максимально реально відчути те, де ви знаходитесь, де знаходиться ваше тіло.

Тепер подумки змініть позу. Ви відчуваєте дисоціацію, оскільки розірвали єдність реального положення вашого тіла і видіння-відчуття цього положення. Уявляючи, що ви вже на новому місці, злегка підійміть голову, повільно розплющіть очі та відчуйте, наскільки реальні всі подразники і предмети, що вас оточують. Не втрачаючи нових відчуттів, потягніться, як кішка після сну.

Якщо вам вдалося все це зробити – ви подумки здійснили реасоціацію, тобто нову, уявну асоціацію після попередньої дисоціації.

Вправа «Олівці»

Практичний психолог пропонує учасникам виконати таке завдання: об´єднатися в пари, стати одне навпроти одного на відстані 70-90 смі втримувати два олівці, затиснувши їх кінці подушечками вказівних пальців. Кожна пара має, не випускаючи олівців, рухати руками вгору-вниз, вперед-назад.

Після виконання завдання практичний психолог пропонує групі утворити коло, де відстань між учасниками буде 50-60 см. Учасники-сусіди затискають олівці між подушечками вказівних пальців. Не випускаючи олівців, група синхронно виконує завдання. Орієнтовні завдання:

• підняти руки, опустити їх, повернути у вихідне положення;
• витягнути руки вперед, відвести назад;
• зробити крок уперед, два кроки назад, крок уперед;
• присісти, встати.

Запитання для обговорення:

• Які дії має виконувати кожен з учасників, щоб олівці не падали?
• На що потрібно орієнтуватися під час виконання цих дій?
• Як налагодити взаєморозуміння з оточенням, навчитися відчувати іншу людину?
• Чи важливо будувати свої дії з урахуванням рухів партнерів?