В україномовній поезії Канади образ Канади неоднозначний. Він розкривається насамперед як світ чужий. Еволюціонуючи, він сприймається як світ свій, набуваючи статусу «другої» батьківщини (у поезії Л. Коровника, Л. Мурович, Б. Мазепи та Яра Славутича).
Чи не найповніше образ «другої» батьківщини зображено в поезії Яра Славутича. Невипадково поета позиціонують «співцем канадського заходу, Альберти, тобто прерій, які називають Канадською Україною» [1,с. 12]. У збірці «Завойовники прерій» він репрезентує Канаду в історичному вимірі, оспівуючи, як стверджує С. Крижанівський, «освоєння, цивілізацію земляками просторих степів-прерій Альберти, Манітоби, Саскечевану, Ріджайни, Саскатуну» [1,с. 11].
Вшановуючи перших поселенців з України, Яр Славутич торкається теми принесення ними на землю Канади культури батьківщини. У баладі «Троє», де йдеться про історію заселення Канади представниками трьох різних народів, виділено психологічні концепти українського емігранта Івана та емігрантів з Англії та Франції. На протиставленні їхніх дій, які подані ретроспективно в їхній розмові, відзначено різницю їх менталітетів. Двоє з них вихваляються один перед одним своєю жорстокістю у завоюванні земель Канади: «Поклав я сотню індіян, / Не пожалівши дробу.» [2,с.193]. Це представники англійських та французьких завойовників – двох домінуючих етнічних груп у Канаді, які шукають вигіднішого життя на сході країни. Українець, непричетний до боротьби з індіанцями, він оселився на заході, щоб обробляти цілинні землі «глухомані», «Аби в ланах родючих нив / Пізнати волі далеч.» [2,с.193], налагоджуючи мирні стосунки з усіма народами, які населяють країну. Яр Славутич підкреслює спільні риси життя і ментальності індіанців та українців: обидва народи працюють на землі, терплять приниження в умовах імперської влади. Образ Івана – це узагальнений образ поселенців, які, приїхавши до Канади, почали освоювати землю. На першому плані в його характеристиці риси українського народу: чисте сумління та наміри жити з іншими народами у мирі та злагоді, гармонії. Яр Славутич наголошує на вагомому внеску перших українських поселенців у розбудові нової батьківщини, висуваючи в епіцентр характеристики їхнього життя працьовитість.
Образ другої батьківщини у Яра Славутича – образ завойованої землі, але не зброєю, а працею: її прикмети рало, плуг, пісня та руки хліборобів – традиційнї модуси роботи українців у полі. Праці на полі присвячена ода Яра Славутича «Слава ралові». У ній, на думку Д. Хріненка, відчувається «гордість письменника за українців, які, прийшовши на нову, чужу землю, своєю працею, своєю щирістю довели своє право жити на цій землі, ростити тут потомство, у жилах якого довіку тектиме українська кров» [3, с.104]. Працею українців у полі Канада перетворюється для них на «новознайдений» дім:
І, здається, врожайні долини Зустрічаю – на рідній землі! [2,с.201].
Асоціативно оприявнюється взаємозв´язок: українці зробили з Канади аграрну державу, із вдячності вона прийняла їх як своїх синів.
У поезії Яра Славутича на канадське тло перенесено українські реалії, насамперед реалії природи. Канадські прерії ліричний герой навіть називає «Степи херсонські Манітоби» [2,с.200]. Надання ознак рідної землі новому краю проходить три стадії: споглядання – пригадування – заміщення. Але повного заміщення не відбувається, бо Україна «В серцях не вмира» [2,с. 203]. Ліричний герой поезії Яра Славутича у своїй свідомості перебуває одночасно у двох просторових площинах, на тлі яких оприявнюється опозиція реальне-ілюзорне. Він переконаний, що наявність у його житті двох батьківщин робить його (як і інших емігрантів) щасливішим і багатшим (насамперед духовно): «А дві Батьківщини / нам силу і радість дають» [2,с. 203]. В оді «Канадський славень» розгорнуто мотив відданості новій вітчизні: «Щоб ти росла, труд наш дамо. / Канадо, ми на варті стоїмо» [2,с. 204]. Наведені рядки є переспівом офіційного гімну Канади «God keep our land glorious and free, / O Canada, we stand on guard for thee», що свідчить про авторську самоідентифікацію як громадянина Канади.
Створюючи свій, український, образ Канади, Яр Славутич використовує національні архетипи – дім, земля, мати – через які перекидає місток до образу рідної України. Концептами в зображенні Канади теж виділено образи дому, матері, а українці, які живуть на її землі ідентифікуються з нею: вони її вартові та вірні сини:
Палкі серця тобі несуть Любов і славну путь [2, с.204].
Поет звертає увагу і на проблему збереження українцями споконвічних українських традицій у Канаді, зокрема звичаю пускати у хату мандрівників.
У юнацькій пісні канадських українців «Дві батьківщини» Яр Славутич розгортає мотив життя цілого покоління з двома батьківщинами: доля змусила їх покинути Україну, «Де голі та босі / Державу будують брати» [2,с. 203]. У Канаді вони живуть вільно, безтурботно: «У хаті багаті, / В полях – королі» [2,с.203], так, як повинні жити всі українці. Але у канадських українців Україна тільки в серцях, бо за влади Радянського Союзу вона стала для них чужою.
У поетичному доробку Яра Славутича образ Канади інтерпретується і як аналог України. У романсі «Саскечеванка» у розвитку любовної теми закодовано тему другої Батьківщини. Центральний образ дівчини-саскечеванки (дівчини з Канади) співвідноситься з архетипом української дівчини, що підкреслено деталями зовнішності: «тополина стать», довга коса, карі очі. Образ очей – центральний в її характеристиці:
Кароокі зірки, гойте душу мою,
Не згасайте, світіть на малину [2,с.199].
Співвіднесеність образів Канади та України реалізована через образ малини у подієвому плані: малину збирає дівчина й дає ліричному героєві в руки (цей жест – вияв позитивної відповіді дівчини на почуття хлопця, що асоціативно прочитується як «прийняття» героя новою країною і як підтекстова паралель – піднесення хліба- солі дорогим гостям в Україні), і як просторова точка – гай, де росте малина («Я зустрінув тебе у блакитнім гаю. / Ти зривала у кошик малину» [2,с. 199]).
Особливістю зображення «другої» Батьківщини у поезії Яра Славутича збірки «Завойовники прерій» є умовний її поділ на дві просторові площини – південно- західну та північно-східну. Перша за кліматичними умовами природою схожа на Україну, у ній мешкає найбільша за чисельністю українська діаспора, тому й сприймається вона ліричним героєм як рідна. Друга – північно-східна частина Канади – тундра з незвичною природою, вона холодна й чужа українцям. Яр Славутич влучно відтворює пейзаж холодного краю, концептуалізуючи його деталі-ознаки «чахла далеч», «напоєна журбою» [2,с.210]. У його характеристиці півночі Канади майже відсутні кольори. Образи безлистих дерев, ситих ворон, виття вітру скеровують на сприйняття чорного кольору. А зимові образи неталого снігу, морозяної «бліді», блакитної безодні, полярних пустель асоціативно спрямовують на білий колір, що, на перший погляд, контрастує із чорним. Але їх поєднання зорієнтовує на єдиний мотив – холоду, смерті:
Біла далеч – немов труна.
Устає сухостій хрестами [2,с. 214].
Надзвичайно довга полярна ніч у свідомості ліричного героя асоціюється зі смертю природи, такий зміст актуалізовано через образи труни й хрестів. Прийом контрасту чорного й білого кольорів у циклі поезій «Північне сяйво» зумовлює розвиток мотивів дисгармонії та зловісності, але водночас і захоплення ліричного героя феноменом північного сяйва: «О як люблю я милуватися вами, / Раптові мерехти нічних небес!» [2,с.219]. Ліричний герой вважає полярне сяйво таємним Божим знаком, що «вістує радість» [2,с. 219].
Таким чином, образ Канади як «другої» батьківщини багатосторонньо репрезентовано у творчості Яра Славутича. Важливу роль у художньому зображенні відіграють реалії історії еміграції українців до Канади: згадки про особливості формування громади, облаштування побуту та входження у нове суспільство. Позитивне сприйняття «другої» батьківщини оприявнюється шляхом поетизації природних реалій цього краю. Звертається Яр Славутич і до питання подвійної ідентичності, наголошуючи на самоідентифікації як громадянина Канади.
Список використаних джерел
І.Крижанівський С. Пора щедрих жнив (До 80-річчя Яра Славутича) / С. Крижанівський //
Херсонський збірник: До 80-річчя Яра Славутича / Упор. А. Крат. – К.-Херсон: Дніпро, 1998. – С. 7-15. 2. Славутич Яр. Твори. [У 5 т.] /Яр Славутич. – К: Дніпро, Едмонтон: Славута, 1998. – Т. 1: Поезії (1937-1997). – 470 с. 3.Хріненко Д. Завойовники прерій Яра Славутича – історико- художній документ української діяспори в Канаді / Д. Хріненко // Херсонський збірник: До 80- річчя Яра Славутича / Упор. А. Крат. – К.-Херсон: Дніпро, 1998. – С. 103-108.