У зв’язку зі стрімкими змінами в суспільно-політичному житті України та процесом виникнення нових форм впливу, а також нових суб’єктів впливу актуальним завданням на сьогодні є розвиток наукового знання стосовно проблеми впливу та соціально-психологічних механізмів реалізації політичного впливу.
Основною метою соціально-психологічних механізмів впливу є зміна образів, уявлень, спогадів, думок, почуттів, ставлень, вольових дій, спонтанних реакцій іншого суб’єкта (В. Бехтерєв, Г.Ле Бон, Г.Тард, Ф.Том, Є.Доценко, Ф.Зімбардо, М.Ляйппе, В Москаленко, В.Татенко, Г. Ковальов, Б. Поршнєв, Р. Чалдіні та інші).
Традиційними механізмами соціально-психологічного впливу на особистість є навіювання, зараження, спонукання до наслідування, формування прихильності, прохання, деструктивна критика, ігнорування, маніпуляція, примус, санкціонування. Основним критерієм для вибору та застосування того чи іншого механізму є психологічний ефект чи результат, який очікує отримати суб’єкт впливу. В. Татенко аналізуючи соціально-психологічний механізм переконування відмічає цілеспрямований, усвідомлюваний характер впливу через застосування аргументів і фактів, дотримання логіки доведення і обґрунтування, апелювання до істинності, значущості та свідоме, уважно-критичне ставлення реципієнта до змісту інформації та способу її подання. Основна мета переконування – змінити, перетворити чи зміцнити переконання реципієнта, викликати у нього відчуття і розуміння неможливості жити за іншими змістовими сценаріями. На відміну від переконування, механізм навіювання не вимагає аргументації, логічних доведень та критичного ставлення. При навіюванні суб’єкт впливу апелює до соціальних стереотипів, які знімають необхідність детального аналізу повідомлення. Відповідальність за цей аналіз об’єкт впливу перекладає на його джерело, звичайно, якщо це джерело є авторитетним і викликає довіру. Серед основних умов виникнення довіри до політика, влади, ЗМІ є власний досвід взаємодії з відповідним суб’єктом впливу, ставлення до цього суб’єкта референтної групи або авторитетних людей, симпатія та позитивне емоційне ставлення до суб’єкта впливу. У випадку навіювання діє інший механізм: замість аргументації і доведення – порада, рекомендація, авторитетна думка і навіть умовляння. Психологічним ефектом застосування такого соціально-психологічного механізму як приклад є наслідування. Суб’єкт впливу організовує таким чином цей процес, щоб об’єкт впливу перейнявся запропонованим зразком поведінки, прикладом учинку, засвоїв його і за власним бажанням і з максимальною точністю відтворював у відповідних ситуаціях. Для більшої ефективності наслідуванню прикладу зовнішній зразок повинен відповідати внутрішньому зразку, конкретизувати його, а носієм зразка поведінки повинна бути людина з якою можна ідентифікуватися. Соціально-психологічний механізм санкціонування здебільшого обслуговує нормативні стосунки і є необхідним для нормального функціонування будь-якої соціальної структури. Проте, за певних умов, зокрема, соціально-психологічного протистояння, він може набувати домінуючого значення, витісняти на периферію механізми переконування, навіювання, наслідування, підпорядковувати їх собі і перероджуватись у маніпулятивний вплив. Маніпулювання – особливий різновид соціально-психологічного тиску, коли суб’єкт впливу ніби вдається до пропозитивних механізмів, а насправді намагається обмежити свободу об’єкта чи підпорядкувати його своїй волі. Кінцева психологічна мета, яку переслідує маніпулятор, полягає в тому, щоб підпорядкувати іншу особу своїй волі, а, отже, мати можливість керувати нею [4, 60-72].
Усю сукупність відомих соціально-психологічних механізмів впливу можна розподіляти на різні типологічні групи в залежності від критеріїв, обраних для такого поділу. Зокрема, досить чіткий типологічний розподіл дозволяє зробити застосування критерію «свобода-необхідність», вважаючи, що одні механізми дають можливість вибору і свободу дій об’єкту впливу, а інші вимагають підпорядковуватися правилам, нормам, звичаям, традиціям і, зокрема, вимогам суб’єкта впливу.
В контексті вище перерахованих механізмів зростає потреба в поглибленні знань про такі прийоми впливу на свідомість електорату як: навішування ярликів (бездоказове нав’язування суспільству негативних, з погляду більшості, оціночних категорій з метою компрометації кандидатів, партій, суспільно-політичних рухів); демагогія, яка є одним із найпоширеніших у сучасній політиці маніпулятивних прийомів суть якого полягає у використанні евфемізмів, епітетів, метафор та інших мовних прийомів, що використовуються для надання значущості висловлюванням політиків або приховування неприємної суті їхніх вчинків (мова має не тільки комунікативне, а й сугестивне значення, що дозволяє звертатися не до розуму, а до почуттів та асоціацій); «перенесення негативного образу» суть якого полягає у проекції негативних якостей людини чи об’ єкта, або предмета моральних цінностей на іншу людину чи ідею з метою дискредитувати її; «суспільне несхвалення» полягає у створенні ілюзії несхвалення дій кандидата з боку широких верств населення й здійснюється методом добору різних висловлювань груп впливу, представників різних верств населення, різних соціологічних опитувань, часто поєднується з технологією рейтингів, посилання на авторитети тощо; «імітаційна дезінформація» полягає у внесенні певних змін в агітацію конкурента, що надає їй іншого напряму, знижує довіру до неї, створює негативний образ; контрпропаганда, як представлення обрання того чи іншого кандидата як загрозу життю, безпеці і добробуту громадян, стійкості соціальної системи тощо; «псевдологічні висновки» полягають в тому, що аудиторія робить неправильні висновки на основі отриманої інформації; «застосовування контрасту» полягає у доборі фактів, образів, на основі яких оцінка певних елементів іміджу набуває необхідного відтінку; сенсаційність і терміновість, що забезпечують підняття рівня психічної напруги, яка зменшує психологічний захист. Створення штучного фону сенсаційності переслідує конкретну мету – відволікання уваги; повторення інформації перетворює твердження в нав’язливу ідею і таким чином оберігає людину від інших точок зору. Через повторення у повідомленні можна поєднати судження та речі, які між собою в принципі не поєднувані; плітки хоча і можна віднести до традиційних соціально-психологічних засобів впливу, але слід детальніше досліджувати критерії класифікацію пліток (класифікація за рівнем циркуляції; за типом емоційного стану, що викликають; за інформаційною ознакою) [2; 3, 131-138].
Сьогодні варто окремо звернути увагу на таке середовище впливу, яке активно застосовує вище перераховані соціально-психологічні механізми – засоби масової інформації. Основна мета ЗМІ полягає у послабленні впливу інтелекту та створенні загальних думок та почуттів на відстані. Москаленко В. відмічає, що повідомлення які транслюються телебаченням, радіомовленням і в друкованих виданнях, за своєю природою є найменш індивідуалізованими і вони передбачаються й наповнюються смислом для широкої публіки та передаються опосередковано. Вплив через ЗМІ є дуже успішним, чим, власне кажучи й користуються політичні діячі. Стрімка інформаційна атака різних ЗМІ здійснює величезний вплив на психіку людини. Багаторазові повторення повідомлення «правдивого змісту» здатні визначити бачення світу, страхи і прихильності. Для того щоб інформація могла вплинути на людину, вона має опинитися в полі її зору і слуху, тобто людина повинна звернути на неї увагу. Складні для розуміння повідомлення, які апелюють до мислення, сприймаються більш ефективно, коли вони подані у письмовому вигляді. На відміну від усного повідомлення, письмовий текст дозволяє читачеві самостійно регулювати темп і порядок засвоєння інформації. Повідомлення, що спрямовані на почуття людини, краще спрацьовують, коли вони передаються аудіовізуальними засобами, оскільки маніпулюють не раціональними доводами, а чуттєвими образами, які спрямовуються на те, щоб викликати певний емоційний ефект. Впровадження інформаційних технологій, які сприяють інтенсифікації комунікативних процесів у суспільстві, окреслило комплекс проблем, пов´язаних зі специфікою впливу на особистість Інтернет-повідомлень. Розширення спектра форм діяльності в Інтернеті поступово перетворило її на окрему комунікативну сферу людської життєдіяльності, яка є дієвим доповненням до традиційних засобів масової інформації. Інформація, яка передається через комп´ютерні мережі, має значний потенціал впливу на людину [1, 19-30].
Знання особливостей соціально-психологічних засобів впливу й способів їхньої реалізації покликано забезпечити можливість свідомого прийняття рішення, посилити опір та захист перед маніпуляціями політиків.
Список використаних джерел
1. Москаленко В.В. Психологія соціального впливу. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 448 с. 2. Почебут Л.Г. Социальная психология толпы. – СПб.: Речь, 2004. – 240 с. 3. Прасюк О. Маніпулювання свідомістю виборців як комунікативна технологія здобуття політичної влади // Теле- та радіожурналістика. – 2010. – Вип. 9. – Ч. 2. – С. 134-139. 4. Татенко В. Соціально- психологічні механізми впливу людини на людину // Соціальна психологія. – 2003. – №1. – С. 60-72.