Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів, пов’язаних із викраденням, привласненням, вимаганням документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем, передбачена ст. 357 КК України.
Основними елементами криміналістичної характеристики, що розкривають особливості такого виду злочинів, є: спосіб вчинення злочину, місце і час вчинення злочину, предмет посягання та типові сліди злочину. Розглянемо їх детальніше.
Цей вид злочину може вчинятися як з попередньою підготовкою до його вчинення, так і без неї. Серед типових способів підготовки до вчинення злочину слід назвати:
1) вивчення режиму роботи об’єкта, з якого хочуть незаконно вилучити документ, печатку чи штамп;
2) визначення кола осіб, які мають вільний доступ до документа, печатки чи штампа;
3) вивчення способу життя цих осіб, їх зацікавленостей, слабкостей;
4) визначення можливих способів проникнення на об’єкт, де зберігається документ, печатка чи штамп, підшукування необхідних для цього знарядь та засобів;
5) підбір співучасників (за необхідності) та розподіл між ними функцій;
6) підшукування місця, де буде зберігатися незаконно здобутий документ, штамп чи печатка.
Типовим способом вчинення злочину є такі дії стосовно відповідних документів, штампів і печаток:
1) викрадення;
2) привласнення;
3) вимагання;
4) заволодіння шляхом шахрайства;
5) заволодіння шляхом зловживання особи своїм службовим становищем;
6) знищення;
7) пошкодження;
8) приховування;
9) заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом.
Під викраденням слід розуміти вилучення документів, печаток, штампів із офіційного обігу підприємства, установи чи організації і заволодіння ними шляхом крадіжки, грабежу або розбою.
Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні (утриманні, неповерненні) винним документа, штампа, печатки, які знаходились у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути їх на свою користь чи користь третіх осіб.
Під вимаганням слід розуміти викладення у рішучій формі пропозиції винного до потерпілого про передачу документа, штампа, печатки. Пред’явлення такої вимоги повинно бути протиправним, тобто у винного не було законних прав на предмет посягання.
Під шахрайством слід розуміти заволодіння документом, печаткою або штампом шляхом обману чи зловживання довірою.
Заволодіння шляхом зловживання службовим становищем розглядається тоді, коли службова особа незаконно обертає документ, печатку чи штамп на свою користь, використовуючи при цьому своє службове становище. Відмінним від привласнення є те, що предмет посягання не був ввірений йому безпосередньо, не перебував у його віданні.
Під знищенням розуміються дії, внаслідок яких документи, штампи, печатки припиняють фізично існувати. Ці дії призводять до стану, за якого повністю і назавжди виключається можливість використання документів, штампів, печаток за цільовим призначенням (наприклад, спалювання документа, розчинення печатки у кислоті чи її спалювання тощо).
Під пошкодженням слід розуміти заподіяння шкоди матеріальній основі документа, штампа або печатки, внаслідок чого їх використання за цільовим призначенням без відновлювальних заходів істотно ускладнюється чи стає повністю неможливим. Від пошкодження слід відрізняти підроблення документа, яке також може поєднуватися із частковим пошкодженням.
Під приховуванням слід розуміти дії, спрямовані на утаювання документів, штампів, печаток, їх переміщення з місць належного зберігання в інше, внаслідок чого підприємство, установа, організація чи громадянин позбавляються можливості використовувати зазначені предмети за їх цільовим призначенням.
Порушення роботи підприємства, установи чи організації означає, що дії злочинця істотно ускладнили чи унеможливили на певний час виконання підприємством, установою чи організацією покладених на них функцій, завдань чи обов’язків (наприклад, засвідчення судом постанов або вироків; посвідчення документів нотаріусом; видача довідок установою чи організацією; укладення підприємством договорів чи неможливість виплатити заробітну плату тощо).
Серед типових способів приховування цього злочину слід виокремити: 1) знищення, викидання (підкидання) документа, печатки чи штампу після використання у злочинних цілях; 2) інсценування їх викрадення або нещасного випадку. Також вживаються заходи щодо знищення традиційних криміналістичних слідів (стирання відбитків пальців рук тощо).
Місцем вчинення злочину зазвичай є те місце, де зберігається документ, печатка чи штамп. З урахуванням того, що предметом цього злочину можуть бути офіційні та приватні документи, серед типових місць їх зберігання можна назвати: архів, бухгалтерію, секретаріат (канцелярію), кабінет, офіс, будинок, квартиру, інші приміщення. Печатки і штампи використовуються підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, а також приватними підприємцями. В такому разі вони можуть знаходитися або в приміщенні, або в офісі, або при особі.
Час вчинення злочину обирається з урахуванням декількох чинників: 1) коли злочинець може вільно зайти в приміщення, де знаходиться документ, печатка чи штамп (зазвичай, це можна зробити вдень – упродовж робочого дня); 2) коли ніхто не зможе побачити чи підтвердити факт заволодіння документом, печаткою, штампом (зазвичай, обирається нічний час або створюються умови, щоб залишитися наодинці з особою, яка володіє предметом злочинного посягання).
Предмет посягання визначений у ст. 357 ККУ. Ним можуть бути: 1) документи (офіційні та приватні); 2) штампи; 3) печатки;
1) паспорт або інший важливий особистий документ.
Документом визнається передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, відеоплівці, оптичному диску або іншому носії. Під документом як предметом цього злочину слід розуміти не лише ділові папери, які підтверджують факти, що мають юридичне значення, а й інші матеріальні об’єкти, наділені здатністю посвідчувати такі факти (наприклад, фотокопії, відеоплівка, відтиски тощо).
Електронним визнається документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Штампи і печатки – це спеціальні форми-кліше, на яких містяться рельєфи або заглиблені дзеркальні відображення текстів, малюнків, інших позначок і які призначені для отримання відбитків на папері, сургучі, воску, металі, інших матеріалах. Відбитки печаток і штампів на документах посвідчують справжність останніх. Печатки бувають каучукові – для плоских відбитків і металеві – для рельєфних відбитків на твердих матеріалах. Плоскі відбитки печаток найчастіше фарбують мастикою, пастою; рельєфні відбитки не фарбують (їх ставлять на паспорти, посвідчення та інші документи, на пломби, сургучні та пластмасові зліпки). За формою печатки бувають круглі, овальні та трикутні. Прямокутні і квадратні печатки називають штампами.
Документи, штампи і печатки визнаються офіційними, якщо їх зміст стосується відносин, врегульованих правом, і якщо вони видаються або використовуються у встановленому законом порядку для посвідчення конкретних подій і фактів, що мають юридичне значення. Офіційні документи за формою повинні бути складені належним чином і мати необхідні реквізити – відбиток печатки, підпис, номер, дату тощо. Офіційним слід визнавати також документи приватних осіб за умови, що вони нотаріально посвідчені або передані громадянами для зберігання чи використання на підприємствах, в установи чи організації (наприклад, приватизаційний сертифікат). Приватні документи визнаються предметом злочину за умови, що вони знаходяться на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності або у віданні їх уповноважених працівників.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Крім паспорта громадянина України, існують паспорт для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт. Також предметом злочину є паспорт громадянина (підданого) іншої держави.
Відповідно до Постанови ВРУ від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ (п. 22) та Наказу МВС України від 15.06.2006 р. № 600 (п. 36) паспорти осіб, обвинувачених і підозрюваних у вчиненні злочинів, вилучаються тільки у випадках взяття цих осіб під варту або якщо їх паспорти є речовими доказами. В осіб, узятих під варту, паспорти вилучаються органами досудового слідства. В разі звільнення особи з-під варти паспорт їй повертається під розписку. Відповідно до Постанови КМУ від 31.03.1995 р. № 231 (п. 25), паспорт для виїзду за кордон вилучається лише у випадках його підробки чи використання особою для вчинення злочину. Якщо вилучений паспорт долучений до кримінальної справи як доказ, то про це інформується орган, що його видав. Якщо він не є речовим доказом, то він повертається з повідомленням причини вилучення до територіального органу, що його видав (якщо паспорт видали за кордоном – він надсилається з відповідною інформацією в МЗС).
До інших важливих документів, з огляду на судово-слідчу практику, входять: посвідчення водія, пенсійне посвідчення, військовий квиток, трудову книжку, платіжна пластикова картка, диплом про закінчення вищого закладу освіти, свідоцтво про народження, проїзні документи дитини, свідоцтво про одруження, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, інші документи, які засвідчують важливі факти і події в житті людини (договір купівлі-продажу майна, договір позики, договір страхування тощо) і втрата яких істотно утруднює реалізацію її прав, свобод і законних інтересів.
Документ, який містить державну, комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію, за наявності відповідних підстав, не є предметом цього злочину, і злочинні дії особи слід кваліфікувати за ст.ст. 111, 114, 231 чи 330 ККУ.
Питання про особливу важливість документа, печатки чи штампа слід вирішувати у кожному конкретному випадку, зважаючи на матеріали кримінальної справи. До таких предметів можуть бути віднесені, наприклад, особові справи працівників установи, докази у кримінальних чи цивільних справах, печатка із зображенням Державного герба України.
Типові сліди злочину. В результаті вчинення такого виду злочинів можуть залишатися сліди ідеального та матеріального характеру. Ідеальні сліди залишаються в пам’яті потерпілої особи, свідків, підозрюваної (обвинувачено) особи. Сліди матеріального характеру найперше можна виявити в документах, які засвідчують факт існування (видачі) документа, печатки чи штампа, які стали предметом злочинного посягання. Також до матеріальних слідів вчинення злочину входять документи, які були створені внаслідок використання неправомірно отриманих документів, печаток, штампів. Сліди вчинення злочину можна виявити за місцем проживання злочинця або безпосередньо при ньому.
Для цього виду злочинів є характерними традиційні криміналістичні сліди: відбитки пальців рук; сліди знарядь злому; матеріальні носії інформації із записами камер спостереження; сліди, що свідчать про знищення предмета злочинного посягання тощо.