ВІЛ потрапляє в організм людини головним чином трьома шляхами: під час незахищеного статевого контакту, парантерально, попадання в організм інфікованої крові, біологічної рідини організму (виділення жіночих статевих органів, грудне молоко), або через медичний інструментарій (голки, шприци) при спільному вживанні наркотиків, проколювання мочки вуха, пірсингу, татуювання, при переливанні крові. Третій шлях – пренатальний, або вертикальна трансмісія вірусу від ВІЛ-інфікованої матері до дитини. Доцільно навести дані про структуру шляхів інфікування ВІЛ/СНІДу. За 12 місяців 2007 року це виглядало таким чином: парентенальний (в основному при введенні ін’єкційних наркотиків) – 40,1 %, статевий – 38,4 % (переважно гетеросексуальний), від матері до дитини – 19,4%, не встановлений – 2,1 %. Практика свідчить, що люди, які вступають у статеві стосунки з ВІЛ-носіями, у 80 % заражаються і 20 % мають реальний шанс заразитися.
Багато про СНІД вже відомо, але кожного дня з’являється нова інформація. Стрімко росте кількість інфікованих, хворих та померлих від СНІДу. Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати і почувати себе здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються простудні симптоми. Дуже часто основна причина смертності є навіть не СНІД, а інші інфекції, з якими ослаблений ВІЛ-інфекцією організм не може боротися.
У людському організмі, як у великій країні, кожна клітинка виконує свою роботу. Клітини м’язів роблять нас сильними, клітини легенів дають нам кисень, червоні клітини крові розносять поживні речовини по всьому організму і все під керівництвом клітин мозку. Але є особливі клітини, які утворюють імунітет – ціла армія солдатів, вони вміють розпізнавати шкідливих мікробів і знищувати їх. Вірус імунодефіциту, або ВІЛ, це теж хвороба. Вона виникає від того, що в організм потрапили особливі порушники – віруси. Головна шкода від цієї хвороби, якраз у тому, що віруси імунодефіциту проникають у головні командні пункти імунітету і знищують охоронну сигналізацію. Якщо вірусів багато, то вони можу ть знищити всіх охоронців і організм не зможе боротися з іншими хворобами. Цей процес триває багато років і якщо людину не лікувати, то у неї може початися СНІД – остання стадія ВІЛ-інфекції. На жаль, цю хворобу ще не навчилися лікувати, Люди, в яких аналізи дали позитивний результат, називаються ВІЛ-інфікованими, або ВІЛ-позитивними.
В організмі вірус проникає в клітини, на поверхні яких є СБ-4 рецептори. Найчастіше уражаються Т-лімфоцити, моноцити, макрофаги, але ВІЛ може проникати в нейрони центральної нервової системи. Т-лімфоцити – це критично важливі клітини імунної системи організму. Генетичний матеріал вірусу проникає у клітину. РНК вірусу завдяки ферменту зворотної траскрептазі перетворюється у вірусний ДНК- транскрипт. Максимальна кількість вірусного ДНК виявляється в інфікованій клітині вже за 6 годин. Далі вірусна ДНК вбудовується в хромосому і починається процес виробництва копій вірусу. В цитоплазмі на базі РНК синтезується генетичний матеріал і білки нового вірусу, а також специфічна протиаза. Поліпептиди нового типу накопичуються біля стінок клітини, які завдяки протиазі стають функціональними білками. Внаслідок цього утворюється нова оболонка, і вірус готовий атакувати нові клітини. Оскільки вірус переважно вражає імунні клітини, організм поступово втрачає здатність протистояти різним інфекціям. Після інкубаційного періоду, тривалістю від 2-х до 6-ти тижнів, у певної частини починається гостра стадія інфекції, але традиційно ця стадія швидко минає і переходить у стадію безсимптомного носійства. Вона характеризується повною відсутністю клінічних проявів і триває в середньому до 10-15 років. Людина почувається абсолютно нормальною і веде повноцінне життя. Але увесь цей час може інфікувати інших. Саме тому Міністерство охорони здоров’я рекомендує медичним працівникам сприймати всіх без винятку пацієнтів як потенційно інфікованих. З одного боку, це профілактика інфікування медиків, з іншого – розвиток толерантності у суспільстві. Зараз в Україні затверджені клінічні протоколи застосування антивірусної терапії для дітей, підлітків та дорослих. Крім того, працює вже п’ята національна програма профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією. Особливість АРВ-терапії полягає в тому, що перш ніж її призначити, лікар має пояснити пацієнту важливість чіткого дотримання режиму прийому – суворо по годинах. Протягом року людина має прийняти 95 % прописаних ліків. Але, крім власне проявів ВІЛ, у пацієнтів із часом розвиваються приєднані або опортуністичні інфекції. І тут завдання лікаря надати якісну допомогу в їх лікуванні. Зараз ліки доступні й для медиків, які поранилися під час надання допомоги. Це називається постконтактна профілактика. Медичний працівник, якщо сталося поранення, має звернутися до найближчого центру СНІД, де йому швидко призначать терапію. Важливо прийняти ліки у перші години після контакту, або принаймні протягом перших двох днів. За статистикою на 300 проникаючих контактів, лише 1 призводить до інфікування. Терапія зводить ризик інфікування до мінімально низького рівня. Але тим не менше фахівці радять бути дуже обережними, а не заляканими.
Важливо пам’ятати про те, що ВІЛ/СНІД не передається при рукостисканні, обіймах, користуванні спільним посудом, музичними інструментами, підручниками, комп’ютерною клавіатурою, ванною, у побуті, при поцілунках, при навчанні або іграх, через повітря, плавання в басейнах, при укусах комах або тварин.