З метою попередження злочинності важливо знати не лише її причини й наслідки, а й вивчати особистість злочинця. Цією проблемою займається наука кримінологія. Для соціологів це повинно бути цікаво тому, що об’єктом дослідження у ряді випадків є особи та їх дії, що перебувають або перебували у місцях позбавлення волі, тобто скоїли злочини. Соціологу важливо сконцентрувати свою увагу на особистості злочинця, тому що він є носієм злочину. Необхідно також зважити на той факт, що злочинець є частиною людської спільноти. Соціальний характер особистості злочинця дозволяє розглядати його як члена суспільства, соціальних груп або нових спільностей як носія соціально типових рис. Тому до нього треба «підходити як до носія різноманітних форм суспільної психології, набутих моральних, правових, етнічних й інших поглядів і цінностей, індивідуально-психологічних особливостей. Включення злочинця в активне і корисне групове спілкування – важлива умова його виправлення. Особистість злочинця являє собою сукупність соціально значимих негативних властивостей, що утворилися в неї у процесі різноманітних і систематичних взаємодій з іншими людьми. Соціально-психологічні особливості злочинця являють собою джерело злочинного поводження, його суб’єктивну причину, визначає необхідність вивчення всієї сукупності соціологічних, психологічних, правових, медичних та інших аспектів особистості злочинця. Вивчення особистості ЗЛОЧИНЦЯ здійснюється для виявлення й оцінки тих її властивостей і рис, що породжують злочинне поводження, і з метою його профілактики. У цьому виявляється найтісніша єдність трьох вузлів кримінологічних проблем: особистості злочинця, причин і механізму злочинного поводження, профілактики злочинів.
Дослідження В.Н. Кудрявцева і В.Е. Ємінова свідчать, що до основних рис особистості злочинця відносяться, насамперед, соціально- демографічні. Так, відомо, що серед злочинців значно переважають чоловіки (85 %), а менше жінки (15 %). Серед злочинів, пов’язаних з насильством, зґвалтуванням, розбійними нападами, викраданням людей, торгівлею людьми більшість представників сильної статі, а серед злочинів, пов’язаних з розкраданням у сфері торгівлі, громадського харчування, а останнім часом шахрайством – першість належить представникам слабкої статі. Більше половини злочинів вчиняють особи віком від 16 до 29 років. Основну масу таких злочинів, як убивства, нанесення тяжкої шкоди здоров’ю, крадіжки, розбої, хуліганство, зґвалтування, чинять особи у віці до ЗО років [10, с. 133].
У той же час найбільш криміногенною групою є особи від 30 до 49 років (47 %). Саме вони чинять особливо тяжкі (36 %) та тяжкі злочини (35 %). Найменше серед злочинців людей літнього віку. У той же час значно зросла кількість неповнолітніх злочинців – до 15 %. Треба звернути увагу на те, що серед неодружених злочини зустрічаються у два рази частіше ніж серед одружених. А також відомо, що злочинність серед непрацевлаштованих значно вище ніж серед тих, хто систематично працював. Люди, які постійно змінюють місце роботи, мають більш високий відсоток злочинності. У залежності від рівня освіти злочинців ганебні вчинки мають певну диференціацію: насильницькі дії, хуліганства, зґвалтування скоюють люди з низьким рівнем освіти, а економічні злочини, розтрати, присвоєння притаманні людям з середнім та високим рівнем освіти.
Усі особи, що скоїли злочини мають схожі та відмінні риси. Критеріями для класифікації є дві групи:
– рівень освіти, рівень матеріального достатку, соціальний стан, наявність сім’ї, рід занять, наявність фаху, місце проживання);
– правові (характер, ступінь ваги скоєних злочинів, учинення злочинів вперше або повторно, у групі або поодинці, тривалість злочинної діяльності, об’єкт злочинного зазіхання, форма провини).
За класифікацією виокремлюються окремі типи злочинців:
– неповнолітні злочинці;
– жінки-злочинці;
– насильницькі злочинці;
– злочинці – міські жителі;
– злочинці – сільські жителі тощо.
Ще одним критерієм для класифікації може бути мотив. Серед основної маси злочинців умовно виділяють «корисливий», «престижний», «ігровий» «насильницький» і «сексуальний» типи. Типологічні групи будуються також за характером злочинної спрямованості: корисливий, насильницький, корисливо-насильницький і «універсальний» типи. «Універсальний» тип включає:
– економічні та сексуальні;
– присвоєння майна;
– катування.
За ступенем суспільної небезпеки – відношення злочинця до головної цінності – людського життя виділяють такі типи, як:
– абсолютно небезпечні (серійні вбивства, сексуальні насильства);
– особливо небезпечні (убивства у конфліктній ситуації, корисливі злочини, керівник злочинної організації);
– небезпечні (злочини проти особистої власності, що порушують суспільний порядок, але не зазіхають на життя);.
– злочини, які являють собою незначну небезпеку (інші злочинці, в першу чергу ті, що учинили злочин не за умислом або в силу несприятливого збігу особистих обставин, але не проти життя людини).