Кримінальна відповідальність за незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини передбачається у ст. 268 КК України. Об’єктом злочину є безпека поводження з відходами і вторинною сировиною. Неконтрольоване поширення таких предметів загрозливе для життя і здоров’я людей, природного середовища, матеріальних цінностей – тобто воно порушує громадську безпеку.
Предметом злочину є:
1) відходи;
2) вторинна сировина (ч. 1 ст. 268 КК України);
3) речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються для ввезення на територію України (ч. 2 ст. 268 КК України).
Поняття відходів охоплює будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюються у процесі діяльності людини і в подальшому не використовуються за місцем утворення чи виявлення і яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Радіоактивними відходами вважаються матеріальні об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умов, що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається.
Вторинна сировина – це залишки виробництва та побуту (вже використана сировина, тара, відпрацьовані матеріали), які придатні для переробки і використовуються повторно.
Речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, – це відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини, та які потребують спеціальних методів поводження з ними. До них, зокрема, належать, непотрібні фармацевтичні товари, ліки та препарати, свиняча гноївка (фекалії), каналізаційний мул, аз- бест (пил та волокна), тощо… (повний їх перелік міститься в Постанові КМУ, від 22.02.1994 р. «Про впорядкування ввезення в Україну і транзиту через її територію відходів (вторинної сировини)».
До найзагальніших способів підготовки до вчинення аналізованих злочинів можна віднести: розробку злочинного плану, підшукування співучасників і консультантів, підбір необхідних транспортних засобів, підбір необхідної маскувальної тари, виготовлення підроблених документів, вибір маршруту пересування, місця та часу перетину кордону тощо.
Способи вчинення цього злочину чітко окреслені в диспозиції ст. 268 КК України. До них належать: 1) ввезення на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268 КК України); 2) транзит через територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини (ч. 1 ст. 268 КК України);
1) ввезення на територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК України); 4) транзит через територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК України).
Під ввезенням на територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини розуміється фактичне переміщення відходів чи вторинної сировини через митний кордон України на її територію.
Транзит через територію України без належного дозволу відходів або вторинної сировини – це переміщення відходів чи вторинної сировини під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту на митному кордоні України.
Ввезення або транзит відходів чи вторинної сировини без належного дозволу має місце тоді, коли: дозвіл відсутній взагалі; дозвіл виданий неуповноваженим на те органом; порушені умови щодо кількості, видів, упаковки тощо відходів чи вторинної сировини; не дотримані вимоги щодо строків, місця ввезення, маршруту транзитного перевезення. Можливості надання дозволу на ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, законодавство України не передбачає.
Приховування аналізованого злочину – це умисна дія злочинця, що полягає у перешкодженні встановлення об’єктивної істини про незаконне переміщення відходів, вторинної сировини чи речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, шляхом приховування, маскування, знищення чи фальсифікації слідів злочину, спрямована на повне або часткове ухилення винного від кримінальної відповідальності.
Серед основних способів приховування цього злочину є:
1) переміщення – безпосередній відхід злочинця з місця злочину або зміна розташування суб’єкта злочину на цьому місці, а також зміна місця розташування об’єкта, що стосується справи;
2) утаювання інформації або її носіїв (подання неправдивих документів під час митного оформлення, використання транспортних засобів, у яких відсутні дозволи для перевезення такого вантажу);
3) знищення інформації (документів, дозволів, сертифікатів інших речових доказів, видалення інформації з електронних баз даних);
4) маскування інформації або її носіїв (упакування відходів у тару, яка призначена, наприклад, для пакування певних промислових товарів, використання транспорту, необладнаного для такого виду діяльності);
5) фальсифікація інформації або її носіїв (підроблення дозволів, листів маршруту, митних декларацій, товаротранспортних та інших документів);
6) висунення неправдивого алібі;
7) вчинення іншого злочину з метою приховування факту незаконного ввезення в Україну відходів чи вторинної сировини і т.д.
Місце, час, обстановка вчинення злочину. Місце вчинення цього виду злочину загальне – ним є територія нашої держави, як правило, прикордонна зона, адже злочин вважається закінченим з моменту перетину державного кордону. Отже безпосереднім місцем вчинення цього злочину є митний кордон, визначення якого дається у статтях 5, 6 Митного кодексу України. Митним кордоном є межі митної території України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Розкриття поняття державного кордону дається у ст. 1 Закону України № 1777- ХІІ від 04.11 1991 р. «Про державний кордон». Ним визнається лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.
Щодо місця готування до незаконного ввезення в Україну відходів і вторинної сировини, то ним, зазвичай, є територія іншої держави, з якою Україна має укладені договори щодо перевезення чи транспортування відходів та вторинної сировини.
Час вчинення цього злочину залежить від способу його вчинення (так щодо транзиту через територію України речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 ККУ). Часом вчинення цього виду злочину є, як правило, вечірній та нічний, що характеризується умовами, які можуть полегшити перевезення через кордон заборонених речовин), а також обстановки (вибираються митниці, які знаходяться в місцях, в яких є можливість певним чином вирішити питання щодо перетину кордону).
Особа злочинця. Типова особа злочинця в системі криміналістичної характеристики злочинів розглядається як система соціально- демографічних показників (стать, вік, освіта, місце праці, навчання, роботи, сімейний стан, судимість, тощо), які дають можливість сформувати комплексний портрет особи у суспільстві. Крім указаних відомостей інформативного характеру, кримінально значущими є показання психоемоційного стану та поведінки особи злочинця.
Організаторами такого виду злочину є, зазвичай, суб’єкти підприємницької діяльності, заінтересовані у вивезенні на територію чужої держави відходів, вторинної сировини, які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей, природного середовища, матеріальних цінностей, з потрібною їм метою. Виконавцями в багатьох випадках є особи чоловічої статі – водії транспортних засобів, за допомогою яких ці відходи перевозяться. Зазначені вище особи можуть вчинити розглядуваний злочин як умисно, з власних злочинних мотивів, так і з необережності, не маючи прямого умислу на вчинення злочину. 90% злочинців – особи чоловічої статі, як правило, іноземці. 92% серед організаторів – особи, які мають вищу освіту і є службовцями підприємств, діяльність яких пов’язана з реалізацією, переробкою, утилізацією, захороненням відходів і вторинної сировини, знають специфіку митного контролю та способи вчинення і приховування цих злочинів, комунікабельні, енергійні, готові ризикувати, вчиняють такі дії переважно з корисливою спрямованістю.
Особа потерпілого. При вчиненні цього виду злочину залежно від його наслідків потерпілими можуть бути громадяни України (що потрапили у сферу зараження довкілля хімічними, фізичними, біологічними відходами, які були ввезені в Україну незаконно і призвели до забруднення навколишнього природного середовища, і інші).
Типові сліди злочину. У юридичній літературі сліди розглядаються в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні слідами є: 1) матеріальні предмети або їх частини; 2) матеріальні копії. Сліди пам’яті також є слідами в широкому розумінні. Ці ідеальні відображення в інформаційному аспекті більш об’ємні. Вони є джерелами вербальної інформації про форму та властивості об’єкта.
Залежно від об’єктів, що утворюють сліди, розрізняють такі сліди-відображення: 1) сліди людини; 2) сліди знарядь, інструментів, виробничих механізмів; 3) сліди транспортних засобів.
Стосовно слідів людини, що мають трасологічне значення, розрізняють: 1) сліди рук; 2) сліди рукавичок; 3) сліди ніг; 4) сліди взуття; 5) сліди зубів тощо.
Але лише сліди рук найбільш часто й успішно використовують при розкритті та розслідуванні злочинів такої категорії. Пояснюється це саме механізмом вчинення цього злочину, оскільки всі дії, пов’язані з оформленням документів, можуть здійснюватися руками. Так, наприклад, на митних та інших документах зберігаються сліди пальців рук осіб, які створили цей документ, або були причетні до пред’явлення його в різні служби.
Сліди знарядь та інструментів – це, як правило, сліди зберігання, маскування і переміщення через державний кордон предметів злочину, передбаченого ст. 268 КК України. Для їх приховування від митного контролю злочинці виготовляють або пристосовують спеціальні контейнери; часто залишаються механічні подряпини при розбиранні тайників, наприклад, на гвинтах, шурупах, кришках; використовують фальсифіковані пломбіратори, пломби, печатки, цифрового, буквеного чи іншого маркування, ідентифікаційні знаки, фотографій та ін.
Разом із слідами знарядь й інструментів об’єктами трасологічного дослідження є і сліди виробничих механізмів. Це можуть бути сліди використання пакувальної техніки, сліди утворення вторинної сировини та відходів, різні предмети (пакувальні матеріали, тара, мотузка, дроти, клейка стрічка, папір та ін.).
Головним завданням експертного дослідження у цьому разі є встановлення загального походження, а саме того, чи не належить виріб, виявлений в різних місцях, до однієї партії випуску. Таким чином встановлюється факт виготовлення декількох виробів із застосуванням одного й того самого виробничого механізму, що невідомий.
Встановлення за слідами об’єкта і механізму утворення слідів має істотне криміналістичне значення, оскільки вирішення цих питань допомагає встановити знаряддя вчинення злочину, отримати відомості про суб’єкта злочину (його фізичні ознаки, професійні навички), про спосіб вчинення, про предмет злочину. Крім того, ці сліди дозволяють довести наявність зв’язку між виявленими слідами та злочинними діями конкретної особи, встановити обставини, що сприяли вчиненню злочину.
До слідів-предметів у справах цієї категорії входять предмети, пов’язані з наслідками злочинної діяльності. Це завідомо підроблені документи, недійсні документи, документи, отримані незаконним шляхом, документи, які містять недостовірні дані або такі, що стосуються інших товарів (предметів), записки щодо розрахунків із співучасниками, квитанції, адреси, фотокартки, що містять відомості про зв’язки обвинуваченого, проїзні, багажні документи, листи тощо.
Розслідування незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини пов’язано з використанням різних видів інформації, зафіксованої в рукописах (митна декларація) та інших офіційних документах (товаротранспортних, товаросупровідних, сертифікатах походження, висновках державної екологічної і санітарно – гігієнічної експертизи, дозволах місцевих органів Мінприроди та санітарно-епідеміологічної служби МОЗ). Ці носії інформації виступають як документи – письмові докази, оскільки їх зміст має причинно- наслідковий зв’язок з подією злочину, що розслідують. Якщо така інформація в документах має ознаки, що характеризують виконавця документа, ознаки дії на документ з метою зміни його змісту, то вони одночасно будуть і речовими доказами у справі.
За цими справами вилучається велика кількість рукописних записів. Тому при розслідуванні справ цієї категорії використовують два види криміналістичного дослідження документів:
1) криміналістичне дослідження письма з метою встановлення чи підтвердження виконавця митної декларації чи інших записів;
2) техніко-криміналістичне дослідження з метою вивчення змісту документа, матеріалу, з якого він виготовлений, слідів дії з метою зміни його змісту. Для дослідження рукописних і машинописних текстів призначають почеркознавчі й технічні експертизи документів.
Найбільш поширеними є сліди підроблення: а) митних документів дозволів, ліцензій на ввезення шляхом підчистки, дописки, травлення, заміни окремих документів; б) відтисків печаток та штампів.
Значну допомогу в розкритті та розслідуванні незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини надають, так звані, мікрооб’єкти, тобто мікрочастинки матеріалів, речовин, волокон, ґрунту, а також мікросліди – найдрібніші об’єкти та сліди, причинно пов’язані з подіями злочину.
Якщо традиційні сліди злочину (рук, знарядь, інструментів) злочинці часто знищують на місці злочину, то вчинити це щодо мікро- об’єктів, зазвичай, неможливо. Намагаючись знищити один мікрослід – об’єкти, злочинець обов’язково залишить мікрооб’єкти – матеріальні об’єкти, що пов’язані з подією злочину, пошук, виявлення, вилучення та дослідження яких, зважаючи на їх малі розміри та масу, малоефективні або неможливі шляхом застосування спеціальних технічних засобів.
При незаконному ввезенні в Україну відходів і вторинної сировини за допомогою транспортних засобів слідова картина припускає наявність різних матеріальних слідів транспортних засобів (сліди переміщуваного вантажу, у вигляді речових забруднень від переміщуваних небезпечних відходів, деталі і частини, що відокремилися від транспорту).
Останнім часом у світі набувають широкого використання системи дистанційного спостереження за транспортними засобами. В багатьох випадках для транспортування відходів та вторинної сировини використовується транспорт спеціального призначення, який доволі дорогий. За допомогою системи дистанційного спостереження власники підприємств, які займаються транспортними перевезеннями, оперативно вирішують завдання маршрутизації, планування використання транспортного парку, підвищення рівня ефективності та безпеки під час руху та ін. Цей пристрій забезпечує передачу інформації про місцезнаходження, швидкість руху та технічний стан рухомого складу на відстані, і є частиною загальної системи. Інформація про маршрут рухомого складу зберігається на електронних носіях. При, перетині кордону, інформація про водія, транспортний засіб та вантаж обов’язково вноситься в автоматизовані бази даних. Отже, якщо отримати доступ до цієї інформації, існує можливість відстежувати рух транспортного засобу та вантажу з моменту його завантаження.
Також часто сліди вчинення злочину виявляють на певних територіях, де злочинці можуть утилізовувати ці речовини (хоча за законодавством України утилізація, захоронення, складування, знешкодження цих речовин на території нашої держави категорично заборонена, в окремих випадках дозволяється транспортування їх через територію України та переробка в Україні, за наявності повідомлення компетентного органу країни експорту про намір здійснити ввезення в Україну (транзит через територію України) відходів (вторинної сировини) та інших відповідних законно оформлених дозволів). У цьому разі обов’язковим є ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.