Слідча ситуація в широкому розумінні – це сукупність усіх умов, що впливають на розслідування і визначають його властивості. Слідча ситуація у вузькому значенні – це сукупність інформаційних даних, які має слідство на конкретному етапі розслідування злочину. Також слідчою ситуацією називають сукупність умов, в яких у цей момент здійснюється розслідування.
А.М. Колесніченко розглядав слідчу ситуацію як певне положення у розслідуванні злочину, яке характеризується наявністю тих чи інших доказів і інформаційного матеріалу, що виникають у зв’язку з конкретними завданнями його збирання і перевірки. Т.С. Волчецька визначає слідчу ситуацію як певну сукупність обставин, між якими існує причинний, часовий, просторовий та інший зв’язок, і які через такий зв’язок утворюють цілісну систему елементів. Л.Л. Канєвський вважає, що слідча ситуація – це сума значущої для слідства інформації як про стан досудового слідства на певному етапі, так і про обстановку, в якій проходить процес розслідування. В.П. Бахін під слідчою ситуацією розуміє сукупність усіх умов, що впливають і визначають особливості розслідування. О.В. Толстовалов під слідчою ситуацією розуміє систему умов, що складається на певних етапах розслідування і підготовки чи проведення окремих слідчих дій, детермінованих об’єктивними і суб’єктивними фактами, що визначають спрямованість розслідування в цілому і тактику окремих слідчих дій зокрема.
Слідчою ситуацією також вважають сукупність даних про подію злочину і обставини, що характеризують обстановку його розслідування на конкретному етапі та обумовлюють вибір засобів і методів встановлення істини у справі (В.П. Бахін).
Ґрунтуючись на типових слідчих ситуаціях, слідчий практично не замислюється над тим, як діяти за наявності певних умов, що дозволяє йому основні зусилля зосередити на творчій, детальній стороні розслідування. Типізація слідчих ситуацій – це надійна інформаційна основа для створення алгоритмів вирішення слідчих завдань з використанням допомоги комп’ютерної техніки.
Чинники, що впливають на слідчу ситуацію:
а) інформаційні (дані про обставини вчинення злочину, про джерела отримання доказів, про обізнаність зацікавлених осіб про хід розслідування тощо);
б) процесуальні й тактичні (можливість отримати і використати докази, тактичні особливості вирішення завдань розслідування);
в) психологічні (взаємовідносини між слідчим і особами, які мають відношення до злочину);
г) організаційні та матеріально-технічні (наявність необхідних сил та засобів, можливість їх використати).
Під час аналізу слідчої ситуації слідчий повинен враховувати всі чинники, що обумовлюють її виникнення, однак вихідними і визначальними будуть компоненти інформаційного характеру, які найперше обумовлюють спрямування і зміст наступних його дій. Наприклад, якщо:
1) обстановка місця події свідчить про можливість переслідування «по гарячих слідах»; 2) дані про можливе місцезнаходження викраденого вимагають проведення обшуку в декількох місцях; 3) затримана «на гарячому» особа повинна бути негайно допитана тощо, то у всіх подібних випадках слідчий на основі даних, що є в наявності, для їх реалізації повинен обрати порядок своїх дій: 1) які сили і яким чином використати для організації переслідування злочинця «по гарячих слідах»; 2) яким чином забезпечити одночасне проведення обшуків у декількох підозрюваних; 3) як перерозподілити намічений раніше план своїх дій для невідкладного допиту затриманого чи доручити це іншому.
Класифікація слідчих ситуацій:
- Сприятливі – коли для їх вирішення слідчому потрібно лише забезпечити раціональну реалізацію своїх можливостей.
- Несприятливі – найчастіше характеризуються відсутністю достатньої інформації і слідчий повинен обрати заходи для її отримання. За характером і обсягом даних несприятливі ситуації можна поділити на підвиди: а) відсутні дані, необхідні для встановлення і розшуку підозрюваного; б) є відомості, що сприяють встановленню і розшуку підозрюваного, але їх використання не дало результату; в) є дані, що дозволяють перевірити причетність до вчинення злочину, але вони недостатні для розшуку злочинця (сліди взуття, знарядь злому).
- Безконфліктні – коли інтереси учасників розслідування збігаються.
- Конфліктні – коли інтереси учасників розслідування не збігаються.
- Типові – коли під час розслідування діють загальні закономірності механізму вчинення злочину і застосовуються заздалегідь розроблені програми діяльності слідчого.
- Специфічні – коли слідча ситуація вимагає вибору нетипових засобів і прийомів.
- Початкові, проміжні і кінцеві – виникають на різних етапах розслідування злочину. Початкові слідчі ситуації відповідають початковому етапу розслідування. Проміжні – складаються у зв’язку з виявленням і фіксацією нових джерел доказів, що дають можливість вирішити окремі часткові завдання розслідування. Кінцеві слідчі ситуації (тобто ситуації у цей момент) можуть бути незавершеними, наприклад, при зупиненні кримінальної справи. Проте, як тільки будуть виявлені докази – виникне нова ситуація, яка стане проміжною, що спонукатиме до нових слідчих дій, подальшого планування розслідування.
Встановлення істини відбувається шляхом побудови різних слідчих версій і їх подальшої перевірки. Для того, щоб висунути криміналістичну версію, слідчий повинен мати певний обсяг фактичних даних (тобто слідчої ситуації). На основі цих даних у версії повинно міститися не тільки намагання пояснити відомості, що є на конкретному етапі розслідування, але й виявити між ними взаємозв’язки та взаємозалежності. Криміналістична версія – це логічно побудоване та засноване на фактичних даних обґрунтоване припущення слідчого про обставини події, про дії учасників події і наявність у них складу злочину, що потребує відповідної детальної перевірки.
У кримінальній справі, зазвичай, висувається декілька версій. Якщо є підстави тільки для одного висновку, з огляду на обставини справи, то необхідність у розробці загальних версій фактично зникає. В цьому випадку, за нез’ясованості певних обставин події, висуваються окремі версії. Перевірка проводиться до того моменту, коли висунута версія не буде підтверджена або ж зібрані матеріали свідчитимуть про її хибність.
Класифікація версій:
- За обсягом – загальні та окремі.
- За суб’єктом висунення – висунуті слідчим, оперуповноваженим, експертом, суддею.
- За ступенем конкретності – типові і конкретні версії.
- За часом побудови – побудовані на початковому етапі розслідування і на подальшому.
Правила побудови версій:
- Будуються тільки реальні, засновані на фактах версії.
- Версії повинні бути правильно логічно побудовані.
- Потрібно будувати і перевіряти всі можливі версії.
Правила перевірки версій:
1) спочатку слід виокремити із висунутої версії всі можливі реальні фактичні дані, що підлягають доказуванню;
2) потім ці фактичні дані перевіряються шляхом проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів;
Висунуті версії перевіряються за можливості одночасно до того часу, допоки залишиться лише одна.